ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 березня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1762/20
Головуючий у першій інстанції Лобода Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/396/21
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Бобрової І.О.,
суддів - Шитченко Н.В., Мамонової О.Є.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Бахмацьке комунальне виробниче підприємство «Комунальник»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького комунального виробничого підприємства «Комунальник» про стягнення заробітної плати,
місце ухвалення судом першої інстанції рішення - м. Бахмач,
дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 24.12.2020,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бахмацького комунального виробничого підприємства «Комунальник», в якому просив стягнути з відповідача на його користь 1268грн недоплаченої заробітної плати за 2017 рік, 3299,97 грн компенсації за роботу у вихідні та святкові дні за 2018-2019 роки, 29254,62грн недоплаченої премії за 2017-2020 роки, 31279,25 грн допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки, 2131,10 грн компенсації за навчання в період відпустки, а всього стягнути 67232,94 грн та 5000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що з 25.01.2008 він працює майстром з благоустрою у Бахмацькому КВП «Комунальник». Для виконання робіт, які надає відповідач, ОСОБА_1 та інших працівників залучають також у вихідні, святкові та неробочі дні, однак оплату праці позивача у вказані дні не проводять, крім того, відповідач не дотримується вимог щодо оплати праці з урахуванням кваліфікаційних розрядів працівників, премії працівникам виплачуються в меншому розмірі, ніж це передбачено колективним договором.
Із зазначеного приводу позивач вже звертався до Управління Держпраці у Чернігівській області, після чого за результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення, постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.07.2020 встановлено порушення положень ч. 1 ст. 72, ч. 6 ст. 96, ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про оплату праці» та притягнуто директора КВП «Комунальник» ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Відповідно до Положення про преміювання (додаток 10 до Колективного договору КВП «Комунальник» на 2017-2018 р.р.) преміюються працівники, які виконали встановлені показники преміювання, премія виплачується за рахунок собівартості (при наявності економії фонду заробітної плати з початку року). Змінами до вказаного Положення від 28.03.2017 визначено основні показники преміювання, зокрема, за виконання покладених на працівника обов`язків премія складає 25 %. Однак, премія позивачу нараховувалась у меншому розмірі, у зв`язку з чим, за розрахунками ОСОБА_1 , загальна сума недоплаченої відповідачем премії за 2017-2020 роки складає 29254,62 грн. Внаслідок неправильного застосування коефіцієнту співвідношення розряду та професій КСПР, коефіцієнту посадового окладу КПО при встановленні посадового окладу позивачу з 01.01.2017 по 01.03.2017 (два місяці), недоплата становить 1268 грн.
ОСОБА_1 залучали до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, він фактично працював у ці дні по 4 години, але в наказах по підприємству не було вказано про залучення його до роботи, а лише зазначено про здійснення ним контролю за виконанням наказів, внаслідок чого заробітна плата за ці дні не нарахована. За роботу в інші вихідні дні позивачу нарахована заробітна плата в меншому розмірі, а загальний розмір невиплаченої компенсації за роботу у вихідні дні у 2018-2019 роках становить 3299,97 грн.
Крім того, з 16.09.2019 по 20.09.2019 (5 днів) позивач, перебуваючи у відпустці, проходив дистанційне навчання з охорони праці, але з відпустки його не відкликали, витрачений на навчання час не оплатили, що за його підрахунками складає 2131,10 грн.
Також, у порушення вимог п. 7.2 Колективного договору, ОСОБА_1 не виплачувалась одноразова допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у 2017-2020 роках, не зважаючи на те, що ним були подані відповідні заяви. Розмір невиплаченої на оздоровлення допомоги складає 31279,25 грн.
У зв`язку з неповною виплатою ОСОБА_1 заробітної плати протягом 2017-2020 років загальна сума недоплаченої заробітної плати складає 67232,94 грн, яку він і просить стягнути з відповідача.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з Бахмацького КВП «Комунальник» на користь ОСОБА_1 1268 грн недоплаченої заробітної плати та 95 грн судових витрат, в решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати в розмірі 1268 грн, суд першої інстанції виходив з того, що для розрахунку посадового окладу позивача у січні, лютому 2017 року було неправильно застосовано коефіцієнт співвідношення розряду та професій КСПР і коефіцієнт посадового окладу КПО, що передбачені Галузевою угодою та Колективним договором на 2017-2018 роки, таким чином посадовий оклад позивача мав становити 4608 грн замість встановленого відповідачем 3974 грн, отже недоплачена заробітна плата за ці два місяці підлягає стягненню на користь позивача.
Підстав для задоволення позову в іншій частині судом першої інстанції не встановлено.
Суд дійшов висновку, що робота ОСОБА_1 у вихідні дні була компенсована відповідно до вимог трудового законодавства та Колективного договору; розмір премій для працівників, у тому числі для позивача, в період з 2017 по 2020 був визначений із врахуванням рентабельності та фінансового стану підприємства відповідно до положень Колективного договору та Галузевої угоди на вказаний період, а матеріальна допомога на оздоровлення у 2017,2018,2019,2020 роках не виплачувалась у зв`язку з відсутністю на підприємстві прибутків після сплати податків та інших обов`язкових платежів, що не суперечить положенням п. 7.2 Колективного договору та узгоджується з наказами по підприємству з цього питання.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 2131,10 грн за період дистанційного навчання з 16.09.2020 по 20.09.2020 районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 у період проходження дистанційного навчання перебував у відпустці, бажання ознайомитись з наказом про проходження навчання не виявив, про своє навчання роботодавця не повідомив, з відпустки не відкликався, відповідних підтверджуючих документів про проходження навчання роботодавцю не надав, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача вказаної суми відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не залучався до роботи у вихідні дні, вказані у позові, а тому компенсація за ці дні виплачуватись йому не повинна, ОСОБА_1 вважає помилковим. Стверджує, що згідно з вимогами його посадової інструкції, здійснення контролю за виконанням наказів про залучення підпорядкованих йому працівників до роботи у вихідні дні без його присутності на роботі неможливе. Позивач контролював виконання робіт, а не наказів директора підприємства, крім того, був відповідальним за охорону праці підпорядкованих йому працівників.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не звернув уваги на графіки його чергувань у вихідні дні, які згідно з п. 2.7 Колективного договору є підставою для компенсації за таке чергування, оскільки режим очікування означає, що в цей день він не може відлучитися з місця свого проживання та не може займатися своїми справами.
Позивач також не погоджується з висновком суду в частині відмови у стягненні недоплаченої за 2017-2020 роки премії, вказує, що не зважаючи на низьку рентабельність підприємства, деяким працівникам щомісячна премія виплачувалась в повному обсязі. Крім того, КВП «Комунальник» має дебіторську заборгованість, стягнення якої може бути джерелом для виплати премій працівникам в повному розмірі. Посилається на постанову Бахмацького районного суду від 20.07.2020, в якій, зокрема, вказано, що керівником підприємства порушено вимоги законодавства про оплату праці, а саме: в наказах про преміювання працівників немає документальних обґрунтувань для зменшення розміру премії, встановленого колективним договором у розмірі 25%.
Скаржник також вважає невірним висновок суду про те, що час проходження ним навчання в період відпустки без відкликання з відпустки не підлягає оплаті, оскільки таке право передбачене ст. 207 КЗпП України. Стверджує, що акт про відмову від ознайомлення з наказом про навчання є підробленим, оскільки один з його підписантів в день його складання знаходився у відпустці, крім того, акт складений 18.09.2019, а навчання відбувалось з 16.09.2019 по 20.09.2019.
Враховуючи наведене, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу Бахмацьке КВП «Комунальник» не скористалось.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача 3299,97 грн компенсації за роботу у вихідні та святкові дні за 2018-2019 роки, 29254,62 грн недоплаченої премії за 2017-2020 роки, 31279,25 грн допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки та 2131,10 грн компенсації за навчання в період відпустки.
З висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів погоджується.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статей 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з абзацами 4, 5 частини першої статті 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Законом України «Про колективні договори і угоди» також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (частина друга статті 5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (частина третя статті 8).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону, договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно із статтею 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Згідно із статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, нагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності-з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюється власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Бахмацьке комунальне виробниче підприємство «Комунальник» є комунальним підприємством, що зареєстроване 14.04.2004, засновником якого є Бахмацька міська рада (а.с. 151 т. 1).
Як встановлено судом, заробітна плата працівникам Бахмацького КВП «Комунальник» нараховується відповідно до вимог, встановлених колективним договором на підприємстві та Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об`єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки, підписаної сторонами 10.01.2017, зареєстрованої Мінсоцполітики за №7 від 31.01.2017 (а.с. 8-12 т. 1), зі змінами і доповненнями до Галузевої угоди, підписаними сторонами 23.11.2018, зареєстрованими Мінсоцполітики за № 26 від 04.12.2018 та введеними в дію з 01.01.2019 (а.с. 95-99).
За змістом п.п. 1.3-1.5 Угода поширюється на працівників, які працюють на умовах найму на підприємствах, в об`єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах житлово-комунальної галузі, що перебувають у сфері дії Сторін соціального діалогу, які підписали угоду, на виборних та найманих працівників профспілок. Положення Галузевої Угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії Сторін, які підписали угоду. Угода регулює відносини, встановлює права та обов`язки суб`єктів соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та є чинним актом соціального діалогу, який встановлює мінімальні й обов`язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів галузеві норми в оплаті і умовах праці, пільги, трудові та соціальні гарантії.
Відповідно до п. 3.2.1 Угоди організація праці та її оплата здійснюється відповідно до КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», нормативно-правових актів з питань оплати праці, Генеральної, цієї та територіальних угод.
Відповідно до п. 3.2.2 Угоди умови формування фондів оплати праці на підприємствах визначаються у колективному договорі згідно з чинним законодавством.
Між адміністрацією та профспілковим комітетом Бахмацького КВП «Комунальник» укладено Колективний договір на 2017-2018 р.р., схвалений загальним зборами трудового колективу 28.03.2017 та зареєстрований Бахмацьким управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації 30.03.2017 за №13 (а.с.13-26, 120-128 т. 1), зі змінами та доповненнями, внесеними 01.11.2017 та 04.02.2019 (а.с. 25-26 т.1).
За змістом загальних положень Колективного договору цей договір укладено з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин,узгодження інтересів найманих працівників і власників, що є предметом цього договору. Предметом договору є переважно додаткові положення оплати і умов праці, соціального і житлово-побутового обслуговування працівників підприємства, гарантії та пільги, які надаються адміністрацією підприємства. Договір укладено у відповідності до чинного законодавства, Галузевої угоди, його дія поширюється на всіх працівників підприємства, сторони договору підтверджують реальність забезпечення прийнятих зобов`язань та обов`язковість виконання умов даного договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору організація оплати праці на підприємстві здійснюється відповідно до Закону України «Про оплату праці»
Пунктом 5.6 договору передбачено, що при преміюванні ІТП та робітників по результатам роботи підприємства витрати на преміювання включаються в собівартість виконаних робіт та наданих послуг.
Згідно з пунктом 5.9 договору при наявності прибутку адміністрації надається право додатково виплачувати премію ІТП та робітникам з коштів підприємства, в розмірі до 100% (окладу, тарифу).
Пунктом 5.10 договору встановлено, що адміністрація підприємства самостійно розпоряджається коштами, отриманими від іншої діяльності (виплачує премії, установлює надбавки до окладів, надає допомогу ІТП, робітникам, службовцям, надає спонсорську допомогу).
Положеннями п.7.2 Колективного договору визначено, що при отриманих прибутках, що залишаються після сплати податків та інших обов`язкових платежів, сторони, які уклали договір домовились виплачувати всім працівникам при наданні щорічної відпустки одноразову допомогу на оздоровлення в сумі середньомісячної тарифної ставки.
Відповідно до пункту 8.4 договору преміювання працівників підприємства здійснюється згідно з Положеннями про преміювання (додатки 10, 11 до договору), а також Положення про одноразову премію (додаток 14 до договору), яким передбачається виплата працівникам до професійних та інших свят одноразових премій за рахунок собівартості підприємства в розмірі до 100% тарифної ставки, посадового окладу.
Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 його посада майстра з благоустрою належить до категорії керівників (а.с. 27-28 т.1).
За змістом Положення про преміювання за основні результати господарської діяльності керівників та спеціалістів, службовців по КВП «Комунальник» на 2017-2018 р.р. (додаток № 10 до Колективного договору від 28.03.2017) по даному положенню преміюються працівники, які виконали встановлені показники преміювання.
Премія виплачується за рахунок собівартості (при наявності економії фонду заробітної плати з початку року).
Працівники, винні в погіршенні якості робіт, послуг, порушенні технологічної дисципліни, недодержанні стандартів та технічних умов, наявності обґрунтованих скарг та інших виробничих недоліків, позбавляються премії повністю або частково наказом по підприємству.
Преміювання за основні результати роботи здійснюється помісячно за виконання і перевиконання найбільш важливих показників діяльності.
Вказаним Положенням основними показниками преміювання визначено поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності з виплатою премії до 60 %. Розмір премій визначається із врахуванням доплат.
Працівники, які допустили упущення в роботі, несвоєчасно і неякісно виконали завдання, обов`язки, і доручення, мали дисциплінарні стягнення і порушення трудової дисципліни, не забезпечили зберігання матеріальних та грошових цінностей, інші недоліки в роботі, можуть бути позбавлені виплати премії частково або повністю.
Змінами та доповненнями до Колективного договору від 01.11.2017 внесено зміни до Положення про преміювання (додаток № 10), відповідно до яких в п.2 встановлено основні показники преміювання: виконання покладених на працівника обов`язків 25%, поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності до 20%, розмір премій визначається із врахуванням доплат.
Здійснення перерахунку раніше виплачених премій працівникам Змінами та доповненнями до Колективного договору не передбачено.
Отже, оскільки виплата премії у розмірі 25 % до внесення змін до Положення про преміювання не була передбачена, доводи ОСОБА_1 щодо нарахування йому премії у розмірі, меншому за 25 % у січні-жовтні 2017 року суд до уваги не бере.
Відповідно до п. 6,7 Змін та доповнень до Колективного договору надання відсотку премії встановлює директор та оформляється наказом по підприємству. Якщо на підприємстві недостатньо коштів для виплати премії, премію виплачують згідно з місячним посадовим окладом без доплат (без п. 2 цього Положення) (а.с. 25 т.1).
Із системного аналізу вказаних вище положень Колективного договору та Положень про преміювання не вбачається імперативної норми щодо безумовної виплати працівникам щомісячної премії у фіксованому розмірі 25% та матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Натомість, ці виплати обмежуються вказаними актами та мають пряму залежність від наявності прибутків підприємства та наявності економії фонду заробітної плати.
Наказом по Бахмацькому КВП «Комунальник» № 135-1/В від 01.12.2017 «Про преміювання працівників підприємства», підписаним за погодженням з головою профспілкового комітету, встановлено, що при збитковій роботі підприємства від основної діяльності, розмір премії встановлює керівник підприємства, згідно з наказом підприємства. При прибутковій роботі (більше 10% рентабельності) підприємства від основної діяльності, розмір премії встановлювати згідно з колективним договором (а.с. 148,184 т.1).
Згідно з наказами КВП «Комунальник» від 31.01.2018 №09-1/В та від 31.01.2019 №04-1/В, у зв`язку з отриманими збитками від виробничої діяльності підприємства та відсутністю економії фонду заробітної плати за 2017 рік та за 2018 рік, прийнято рішення матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам підприємства в 2018 році та 2019 році не виплачувати (а.с.149, 150 т.1).
Зазначені накази позивачем не оспорювались.
В матеріалах справи містяться копії наказів по Бахмацькому КВП «Комунальник» про преміювання працівників підприємства за 2017-2020 роки (а.с. 185-228 т.1).
Згідно з довідками про нарахування заробітної плати позивача розмір його премії за березень грудень 2018, січень грудень 2019 та січень - червень 2020 становив менше 25% (а.с.36-37), що також підтверджується відповідними наказами про преміювання за вказані періоди.
01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 затверджені фонди оплати праці по КВП «Комунальник», про що свідчать копії зведених кошторисів (а.с.116-119 т.1).
Таблицею розрахунку прибутку та фінансовими звітами КВП «Комунальник» підтверджується фінансовий стан Бахмацького КВП «Комунальник» за 2017, 2018, 2019 роки та станом на 30.06.2020, зокрема, прибуток підприємства за 2017 рік становив 180.1 тис грн.; за 2018 рік 59.6 тис. грн.; за 2019 рік 160.0 тис. грн. і за перше півріччя 2020 року отримано збитки 84.5 тис. грн. (а.с., 42-46 зворот, 47 зворот, 100-113, 140 т.1).
Відповідачем надано розрахунок матеріальної допомоги, яка повинна бути виплачена всім працівникам підприємства при наявності необхідного прибутку у 2017-2020, розрахунок планових і фактичних виплат премій, а також зведений розрахунок прибутку та додаткових витрат, які понесло б підприємство при виплаті матеріальної допомоги та премії у розмірі 25% (а.с.114 т. 1). Із зазначених розрахунків вбачається, що премія працівникам в зазначений період виплачувалась в розмірі, меншому за 25%, в межах фонду оплати праці підприємства. За умови виплати матеріальної допомоги та премії у розмірі 25 %, як того вимагає позивач, підприємство мало б збитки у 2017 році в сумі 166.9 тис. грн, у 2018 році - 329.8 тис. грн, у 2019 році - 447.7 тис. грн, у І півріччі 2020 248.8 тис. грн.
05.03.2020 позивач звернувся до директора КВП «Комунальник» із заявою, в якій просив надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з колективним договором. Резолюцією на заяві директор КВП «Комунальник» ОСОБА_2 повідомив, що в затвердженому кошторисі не передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам підприємства (а.с.38 зворотна сторона).
У зв`язку з відсутністю на підприємстві грошових коштів у виді прибутків після сплати податків та інших обов`язкових платежів позивачу не була виплачена допомога на оздоровлення у 2017, 2018, 2019, 2020 роках, що не суперечить положенням п.7.2 Колективного договору та узгоджується з наказами КВП «Комунальник» від 31.01.2018 №09-1/В та від 31.01.2019 №04-1/В.
За змістом п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок та доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 в справі № 344/1558/18.
Частина третя статті 97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.
Разом з тим, діюче законодавство наділяє власника повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо збільшення, зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам, повного або часткового позбавлення конкретного працівника премій, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором) (постанова Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 641/8415/17).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення премії та матеріальної допомоги.
Твердження скаржника, що підприємство мало змогу виплатити премію за рахунок наявної дебіторської заборгованості колегія судді до уваги не приймає, оскільки даних щодо стягнення чи виплати даної заборгованості відповідачу матеріали справи не містять.
Щодо доводів скаржника про преюдиційне значення постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.07.2020 при ухваленні рішення по справі слід зазначити наступне.
На підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи №25-04-011/0298 від 19.06.2020, складеного Управлінням Держпраці у Чернігівській області, щодо керівника Бахмацького КВП «Комунальник» був складений протокол про адміністративне правопорушення №25-04-011/026 від 19.06.2020 (а.с.75-82, 83-84 т. 1).
Згідно з постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.07.2020 директора Бахмацького КВП «Комунальник» ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510.00 грн. (а.с.5-7, 85, 86 т.1).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що при проведенні перевірки Бахмацького КВП «Комунальник» були виявлені порушення керівником підприємства законодавства про оплату праці. Зокрема, при нарахуванні премій працівникам допущено порушення положень ч.4 ст.97 КЗпП України, а саме, в наказах по підприємству про преміювання працівників розміри премії встановлюються у розмірі меншому, ніж передбачено у колективному договорі 25%, при цьому документальних обґрунтувань для зменшення розміру премії в наказах не відображено, документальних підстав для зменшення встановленого у колективному договорі фіксованого розміру премії в ході проведення контрольного заходу надано не було.
Висновки районного суду про те, що порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 97 КЗпП України в даному випадку виразилось в не зазначенні керівництвом в наказах про преміювання документальних обґрунтувань для зменшення розміру премій колегія суддів вважає слушними. Обставини, встановлені Бахмацьким районним судом в постанові від 20.07.2020, не вказують на порушення прав позивача, а тому його доводи в цій частині колегія суддів не бере до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем невиплачена в повному обсязі компенсація за роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні є безґрунтовними, враховуючи наступне.
Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України.
Згідно зі статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі відрядникам - за подвійними відрядними розцінками. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Згідно з п.2.7 Колективного договору 2017-2018 рр., у вихідні та святкові дні на КВП «Комунальник» впроваджується чергування для безперебійного розв`язання поточних невідкладних питань. Компенсація за чергування проводиться відповідно до чинного законодавства.
Пунктами 5.7, 5.8 та 5.9 Колективного договору визначено, що робота в понадурочний час, в святкові і неробочі дні оплачується у подвійному розмірі (ст.106, 107 КЗпП). Робота у вихідні дні компенсується методом надання іншого вихідного дня (ст.72 КЗпП); розміри основної заробітної плати (тарифна ставки, відрядні розцінки, посадові оклади) установлюється з урахуванням займаної посади, кваліфікації працівника, складності і умов роботи за повністю виконану місячну, денну, годинну норму праці (обслуговування) з дотриманням норм і гарантій, визначених чинним законодавством (з врахуванням ст.14 ЗУ «Про оплату праці»);
Згідно з наказами Бахмацького КВП «Комунальник» від 27.06.2018, від 17.08.2018, від 23.08.2018, від 01.02.2019, від 08.02.2019, від 15.02.2019, від 22.03.2019, від 05.04.2019, від 19.04.2019 на позивача був покладений обов`язок контролю за виконанням вказаних наказів щодо залучення конкретно визначених працівників підприємства до роботи у вихідні дні 18-19.08.2018, 28-30.06.2018, 01.07.2018, 24-26.08.2018, 02-03.02.2019, 09-10.02.2019, 16-17.02.2019, 06-07.04.2019, 23-24.03.2019, 20-21.04.2019 (а.с.50-53,54 зворот т.1).
Із копій табелю обліку використання робочого часу за 06.2018, 07.2018, 08.2018, 02.2019, 03.2019, 04.2019 (а.с. 25-30 т.2) ОСОБА_1 у вказані дні був вихідний і фактично не працював. Отже позивач не залучався до роботи, на відміну від конкретно визначених у наказі працівників, оскільки на нього був покладений обов`язок виключно контролювати виконання вказаних наказів.
Відповідно до наказу КВП «Комунальник» від 06.03.2018 №15/В, у зв`язку з виробничою необхідністю було встановлено робочий день 09.03.2018, у тому числі для ОСОБА_1 , з наданням іншого вихідного дня (а.с.179-190 т.1).
Відповідно до наказу Бахмацького КВП «Комунальник» від 02.08.2019 №68/В було прийнято рішення вважати робочим днем 03.08.2019 для майстра з благоустрою ОСОБА_1 з можливістю надання найближчого дня для відпочинку (згідно з колективним договором) та + 5% до премії за місяць (а.с.54, 142, 181 т.1).
Наказом Бахмацького КВП «Комунальник» від 23.08.2019 №74/В вбачається, що було прийнято рішення вважати робочим днем 24.08.2019 для майстра з благоустрою ОСОБА_1 з оплатою у подвійному розмірі (а.с.55, 144, 182 т.1).
Наказом Бахмацького КВП «Комунальник» від 16.08.2019 №72/В, було прийнято рішення вважати робочим днем 17.08.2019 з можливістю надання вихідного дня 19.08.2019 (згідно з колективним договором), а також 18.08.2019 з оплатою у подвійному розмірі для майстра з благоустрою ОСОБА_1 (а.с.55 зворот, 143 т.1).
Обставини щодо виходу позивача на роботу у вихідні дні серпня 2019 року, підтверджуються копією табеля обліку використання робочого часу за вказаний місяць (а.с.183 т.1), при цьому 18 та 24 серпня позивачем було відпрацьовано неповний робочий день, а 6 та 4 години відповідно.
Із розрахункової відомості за серпень 2019 року вбачається, що майстром ОСОБА_1 було відпрацьовано 23 дні (177 годин), основна заробітна плата становить 9377.00, премія 1406.55, святкові понаднормові 1123.00, всього нараховано 11906.55, аванс 4500.00, прибутковий податок 2143.18, військовий збір 178.60, всього утримано 2321.78 (а.с.58 т.1).
З наведеного вбачається, що позивачу робота у вихідні дні була належним чином і відповідно до вимог трудового законодавства та Колективного договору компенсована шляхом надання інших вихідних днів та оплати у подвійному розмірі. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Вказане спростовує доводи скаржника з цього приводу, що зазначені в апеляційній скарзі.
Щодо вимог позивача про стягнення компенсації за час проходження дистанційного навчання з 16.09.2019 по 20.09.2019 в період щорічної відпустки апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до наказу Бахмацького КВП «Комунальник» від 28.08.2019 №100/К, ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 28.08.2019 майстру з благоустрою, надано щорічну відпустку на 31 календарний день з 09.09.2019 по 09.10.2019 включно (а.с.145). Претензій щодо отриманих коштів при виході у відпустку позивач не висловлює.
Пунктом 6.2 Посадової інструкції ОСОБА_1 передбачено його обов`язок знати нормативні матеріали, які стосуються охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежного захисту.
Відповідно до наказу №83/В від 17.09.2019 «Про проходження дистанційного навчання з питань охорони праці посадових осіб підприємства», було направлено на проходження дистанційного навчання з питань охорони праці та перевірки знань до ПП «Чернігівського центру охорони праці» в м.Бахмач посадових осіб КВП «Комунальник», у тому числі майстра ОСОБА_1 (а.с.146 т.1). Згідно з актом від 18.09.2019 ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання вказаного наказу (а.с.147 т.1).
Статтею 207 КЗпП України передбачено, що за час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством.
Однак, ОСОБА_1 проходив навчання з охорони праці в період щорічної відпустки, із заявою про відкликання з відпустки не звертався, разом з тим йому було виплачено відпускні за період відпустки, перерахунок яких у зв`язку з навчанням не здійснювався.
Після виходу з відпустки позивач не надав відповідачу даних щодо проходження ним навчання.
За таких умов підстав вважати порушеними права позивача не має.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачеві в задоволенні позову в цій частині.
Доводи щодо підробки акту від 18.09.2019 є голослівними. Клопотання про допит свідка ОСОБА_3 позивач не заявляв.
Після подачі апеляційної скарги позивач 26.01.2021 направив апеляційному суду нові докази, а саме копію листа ПП «Чернігівський центр охорони праці» від 18.01.2021, копію журналу відвідування занять, копію протоколу засідання комісії з перевірки знань (а.с.8-13 т.2). Своє клопотання про приєднання нових доказів позивач обґрунтував тим, що вони були отримані після ухвалення судового рішення.
Однак дані докази не можуть бути взяті до уваги з огляду на їх витребування стороною позивача вже після ухвалення 22.12.2020 рішення у справі, а саме 05.01.2021.
Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 № 2-6359/11 дійшов наступного висновку. Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
Позивач не був позбавлений права надати до суду першої інстанції копії направлених до апеляційного суду документів, або заявити про їх витребування до початку розгляду справи, проте таким правом позивач не скористався. Доказів неможливості надати ці докази суду першої інстанції позивач не зазначив, як не зазначив і причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказано, що відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 13.01.2021 у справі № 591/5990/16-ц. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Судді Чернігівського апеляційного суду
І.О.Боброва
Н.В. Шитченко
О.Є. Мамонова
Повний текст постанови складений 01.03.2021.
