ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №:755/1100/21
Провадження №: 3/755/1086/21
"19" лютого 2021 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2021 серії ДПР18 № 073149 ОСОБА_1 (надалі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 13.01.2021 о 23:30 год. керував ТЗ «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Броварському у м. Києві, згідно проведеного огляду за допомогою алкотестеру «Drager», у присутності двох свідків, в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим порушив вимоги п. 2.9а) ПДР України.
У судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності пояснив, до дійсно 13.01.2021 на вимогу поліцейських пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Drager», отримавши його результати він з ними не погодився та порушив питання, відповідно до ст. 2666 КУпАП, про забезпечення йому медичного огляду, однак посадові особи УПП указані аргументи відхилили та склали у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення від 14.01.2021 серії ДПР18 № 073149.
Водій отримавши даний протокол звернувся до медичного закладу та пройшов відповідний огляд о 00:55 год. 14.01.2021. За результатами огляду у останнього стану сп`яніння не ідентифіковано.
На підвердженння своєї позиції водій надав висновок щодо результаті медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 124 від 14.01.2021, довідку від 14.01.21 про те, що дійсно саме він проходив такий огляд, акт медичного огляду від 14.01.2021.
Суд дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Сам обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні УПП, суддя установила, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9а) наведених Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції КУпАП (із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 23.12.93 р. N 3785-XII, від 07.02.97 р. N 55/97-ВР,від 24.09.2008 р. N 586-VI, від 19.11.2013 р. N 693-VII, від 14.07.2015 р. N 596-VIII, від 07.07.2016 р. N 1446-VIII; у редакції Закону України від 22.11.2018 р. N 2617-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 03.12.2019 р. N 321-IX, зміни, внесені підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України від 22.11.2018 р. N 2617-VIII, виключено, враховуючи зміни, внесені Законом України від 17.06.2020 р. N 720-IX), відповідно до наданої Міністерством юстиції України у справі № 755/10543/20 належним чином засвідчених еталонних копій цієї статті указаного Кодексу станом на 01.07.2020 та 03.07.2020 (згідно пункту 3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376, передбачено, що саме держатель Реєстру - Мін`юст відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів), у собі (в частині 1) з 03.07.2020 передбачає таке: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В цій ситуації установлено, що водій після зупинки поліцейськими пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою Драгер з результатом 0, 84%, але останній з такими результатами не погодилася та висловив прохання доставити його до медичного закладу для відповідного огляду.
Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Виконання дій за алгоритмом визначеним у ст. 266 КУпАП, в цій ситуації, поліцейські не забезпечили, а саме при наявності незгоди водія з результатами огляду за допомогою Драгер не провели такий огляд в закладах охорони здоров`я.
А тому огляд особи на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Драгер є недійсним, відповідно до ст. 266 КУпАП, так як проведений з порушенням вимог цієї статті.
Такої ж оцінки суду зазначає і акт огляду, так як є похідним від даних Драгеру, результати якого, як було установлено судом є недійсними відповідно до ст. 266 КупАП.
Тим паче, що користь таких висновків указують і дані медичного огляду, котрий водій пройшов самостійно 14.01.2021 о 00:55 год., тобто протягом 2 годин від 23:30 год., як того і вимогам ст. 266 КУпАП.
За результатами медичного огляду у останнього стану сп`яніння не ідентифіковано.
На підвердженння чого надано висновок щодо результаті медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 124 від 14.01.2021, довідку від 14.01.21 про те, що дійсно саме він проходив такий огляд, акт медичного огляду від 14.01.2021.
Інших належних та допустимих доказів, котрі указували б на порушення водієм вимог п. 2.9а) ПДР матеріали справи не містять, у той час, як ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи.
Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, Суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
А тому, провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.
Також, у зв`язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1) ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, то відповідно судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин визначених п. 1) ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя постановила:
провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА
