Справа № 373/1346/20
Номер провадження 2/373/100/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, Київської області в складі:
головуючого судді Керекези Я.І.,
за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №373/1346/20 за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом і просить зобов`язати відповідача надати повну і достовірну інформацію на його адвокатський запит від 21 вересня 2020 року, а саме:
- інформацію про передачу звернення (заяви стягувача) ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 31 серпня 2020 року державному виконавцю Марченку Я.О. , зокрема, надати інформацію про дату і номер реєстрації, дату передачі виконавцю;
- надати пояснення щодо причини не направлення стягувачу ОСОБА_2 стягнутих коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року;
- надати повну інформацію про зараховані на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби стягнутих з боржника коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року, із зазначенням дат і помісячних сум за весь період виконання рішення суду;
- надати повну інформацію про направлення на адресу стягувача поштовим переказом стягнутих із боржника коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року, із зазначенням дат і помісячних сум за весь період виконання рішення суду;
- надати інформацію про всі постанови, винесені у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року;
- надати інформацію про надання стягувачу ОСОБА_2 повного доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та направлення всіх матеріалів виконавчого провадження № 39232438 від 06 серпня 2013 року на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (з копіями документів на підтвердження вчиненої дії);
- надати всі матеріали виконавчого провадження № 39232438 від 06 серпня 2013 року у сканованих копіях, які направити на відповідну електронну адресу.
Також просить стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн 00 коп. та судові витрати по справі.
Посилається на те, що здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000634 від 22 січня 2020 року. 02 березня 2020 року між ним та ОСОБА_2 був укладений безстроковий договір про надання правової допомоги № 14/1. 21 вересня 2020 року, з метою надання правової допомоги ОСОБА_2 , він звернувся із адвокатським запитом до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). До адвокатського запиту позивачем було надано документи, що посвідчують його повноваження, та копію заяви ОСОБА_2 від 31 серпня 2020 року з підтвердження її направлення на відповідні електронні адреси. Відповідь відділу ДВС № 22858 від 02 жовтня 2020 року була дана з порушенням встановлених законом строків та містила неповну та недостовірну інформацію. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними та порушують гарантії адвокатської діяльності. Відповідач своїми діями (бездіяльністю) заподіяв йому моральну шкоду, яка полягає у приниженні його репутації як фахівця в області права. Він був позбавлений в повній мірі виконати свої професійні обов`язки на відповідному рівні, що завдало йому моральних страждань. Моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн. Вважає, що констатація у судовому рішенні лише факту порушення прав позивача не є достатньою для ефективного захисту його прав. Орієнтовний розмір судових витрат, які складаються із судового збору та інших судових витрат, становить 7000 грн.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року було відкрите провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження (а.с.30).
27 жовтня 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.37-72), в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що відповідь на адвокатський запит надана без порушення строку, встановленого ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, в межах якого був поданий адвокатський запит, перебував у відрядженні. Чинним законодавством не встановлена можливість передачі виконавчих проваджень іншому державному виконавцю на період відрядження відсутнього працівника. Відповідь по адвокатському запиту була надана в межах запитуваної інформації. Що стосується стягнення моральної шкоди, то вважає, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена до відшкодування сума моральної шкоди.
13 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.78-84), в якій він зазначає, що відповідачем надана відповідь на адвокатський запит на дев`ятий день з дня його отримання, тобто з порушенням строків, встановлених ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Посилання відповідача на відпустки, накази про відрядження не має правового значення при встановлення факту порушення строку надання відповіді, оскільки відповідач, як державний орган, має діяти без залежності від конкретних посадових осіб та дія якого не припиняється в зв`язку з відпусткою конкретних посадових осіб. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на продовження строку на надання відповіді на адвокатський запит з обов`язковим письмовим повідомленням адвоката про його продовження. Відповідачем не подано ніяких доказів про відрядження державного виконавця Марченка Я.О., про що зазначено у відзиві на позов. Відповідачем не спростовано ту обставину, що ним надано неповну та недостовірну інформацію на адвокатський запит. Посилання на реєстр та лист, який позивач не отримував, не є доказом по справі. Також відповідач своїми діями (бездіяльністю) створив умови, за яких у позивача з`явилися перешкоди для здійснення професійної діяльності, що зашкодило шкоди його діловій репутації. Вважає, що незгода відповідача щодо стягнення моральної шкоди є формальним посиланням на позиції судів по справах, які не є тотожними даній, тому просить критично оцінити доводи відповідача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить повернути відповідачу відзив на позов № 24815 від 27 жовтня 2020 року в зв`язку з тим, що він підписаний та поданий неповноважною особою.
В судовому засіданні представник відповідача Марченко Я.О. позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення. Зазначив, що адвокатський запит надійшов на електронну адресу відділу ДВС 21 вересня 2020 року. Оскільки він був у відрядженні, відповідь на адвокатський запит не була надана на протязі п`яти днів, тому що справи на час відрядження державного виконавця не передаються. Надав відповідь на всі питання, зазначені у запиті. А 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу із повторними запитами, на які він також надав відповіді. Вважає, що позивачем не доведено факт нанесення йому моральної шкоди.
Судом встановлено наступне.
На виконанні у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № № 39232438 від 06 серпня 2013 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 43236 грн. 58 коп.
02 березня 2020 року між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 був укладений договір № 14/1 про надання правової допомоги (а.с.20-21),
21 вересня 2020 року адвокатом ОСОБА_1. на електронну адресу відповідача був направлений адвокатський запит (а.с.14-17) в зв`язку із наданням правової допомоги ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року.
У вищезазначеному адвокатському запиті ОСОБА_1 прохав:
1.Надати інформацію про передачу звернення ОСОБА_2 державному виконавцю Марченку Я.О. (інформацію про дату і номер реєстрації, дату передачі виконавцю).
2. Надати інформацію про надання відповіді на звернення ОСОБА_2 (дата і номер реєстрації відповіді, дата направлення відповіді стягувачу).
3. Надати пояснення щодо причин не направлення стягувачу стягнутих коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року.
4. Надати інформацію про зараховані на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби стягнутих з боржника коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року, із зазначенням дат і помісячних сум за весь період виконання рішення суду.
5. Надати повну інформацію про направлення на адресу стягувача поштовим переказом стягнутих із боржника коштів у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року, із зазначенням дат і помісячних сум за весь період виконання рішення суду.
6. Надати інформацію про всі постанови, винесені у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013 року.
7. Надати інформацію про надання стягувачу ОСОБА_2 повного доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та направлення всіх матеріалів виконавчого провадження № 39232438 від 06 серпня 2013 року на електронну адресу.
8. Надати всі матеріали виконавчого провадження № 39232438 від 06 серпня 2013 року у сканованих копіях
На вищезазначений запит державним виконавцем Марченком Я.О. була підготовлена відповідь № 22858 від 02 жовтня 2020 року (а.с.22-25), яка направлена на електронну адресу позивача 06 жовтня 2020 року (а.с.28).
У відповіді перераховано перелік виконавчих дій, проведених у виконавчому провадженні № 39232438 від 06 серпня 2013; зазначено про неодноразове направлення на адресу стягувача вимоги про надання рахунку IBAN для перерахування коштів, стягнутих із боржника; повідомлено, що у зв`язку із ненаданням протягом тривалого часу такого рахунку, кошти знаходилися на депозитному рахунку відділу ДВС; повідомлено про здійснення перевірки майнового стану боржника та вчинення всіх заходів примусового виконання рішення, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
На підтвердження перебування державного виконавця Марченка Я.О. у відрядженні надано копію наказу «Про створення робочої групи» (а.с.70-71), наказ не має номера та дати його винесення.
Крім того, представником відповідача подано копію наказу № 3083/04 від 10 вересня 2020 року (а.с.72), відповідно до якого державному виконавцю Марченку Я.О. була надана відпустка з 05 жовтня 2020 року по 20 жовтня 2020 року.
Також представником відповідача подано до суду витяг із реєстру відправленої кореспонденції (а.с.43-44), з якого вбачається на адресу ОСОБА_2 буди відправлені листи за № № 23522, 23521, 23520, 235119, 23518, 23517, 23516 від 13 жовтня 2020 року. Крім того, представником відповідача подані копії адвокатських запитів ОСОБА_1 № 001, 002, 003, 004, 005, 006, 007 від 07 жовтня 2020 року (а.с.45-58) та копії відповідей на них №№ 23516 , 23517 , 23518, 23519, 23520, 23521, 23522 від 13 жовтня 2020 року (а.с.59-69).
Суд приймає до уваги подані позивачем та представником відповідача докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Що стосується вимоги позивача про повернення відповідачу відзиву на позов № 24815 від 27 жовтня 2020 року в зв`язку з тим, що він підписаний та поданий неповноважною особою, слід зазначити наступне.
Як вбачається із відзиву Переяслав-Хмельницького відділу державної виконавчої служби № 24815 від 27 жовтня 2020 року (а.с.37-41), він підписаний в.о. начальника відділу Білодід І.Ю .
Відповідно до наказу начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 2344/06 від 24 вересня 2020 року (а.с.102) начальнику Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Соколову Григорію Олексійовичу була надана відпустка без збереження заробітної плати на час у часті у виборчому процесі з 25 вересня 2020 року до дня завершення виборчого процесу.
Наказом начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) № 2938/03 від 24 вересня 2020 року (а.с.103) виконання обов`язків начальника вищезазначеного відділу ДВС було покладено на Білодід Ірину Юріївну з 25 вересня 2020 року до моменту закінчення виборчого процесу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.
Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст.8 вищезазначеного Закону державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
Згідно ч.4 ст.10 Закону України «Про державну службу», державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.
З метою безперебійного функціонування державного органу, на період тимчасової відсутності керівника (лікарняний, відпустка) обов`язки керівника покладаються на в.о., що узгоджується із листом Міністерства соціальної політики України «Щодо тимчасового виконання обов`язків відсутнього працівника» N 376/06/186-16 від 17 жовтня 2016 року, в якому наголошено на неможливості виконання керівником (головним бухгалтером) посадових обов`язків у період відпустки.
Неможливість виконання працівником своїх обов`язків під час відпустки можна обґрунтувати також тією обставиною, що статтею 79 Кодексу законів про працю України передбачена можливість відкликання працівника з відпустки у встановленому порядку. Також законодавством передбачена можливість суміщення посад та виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Для виконання функцій керівника (головного бухгалтера) на час його відпустки може бути призначений виконувач обов`язків керівника (головного бухгалтера), який користується усіма повноваженнями керівника (головного бухгалтера), у тому числі правом підпису.
У випадку тимчасової відсутності керівника (відпустка, лікарняний) та заміщення його посади виконуючим обов`язки немає необхідності внесення відповідних даних до реєстру для надання рішенням такого в.о. керівники юридичної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про повернення відповідачу відзиву на позов в зв`язку із підписанням його неповноважною особою задоволенню не підлягає.
Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», Цивільного кодексу України, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 270 від 05 березня 2009 року, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Одним із видів адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат під час здійснення адвокатської діяльності має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Отже, норма ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є імперативною та передбачає обов`язок, а не право органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів.
Також, адвокатський запит розглядається у чітко визначені законодавцем строки, інформація, яка надається має бути надана своєчасно, у повному обсязі та повинна відповідати дійсності, крім інформації з обмеженим доступом та копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова інформація).
При цьому, відповідь на адвокатський запит повинна бути надана в передбачені законом строки незалежно від того, чи надається адвокату запитувана ним інформація або копії документів, про які він просить.
Представником відповідача зазначено, що відповідь на запит позивачеві було направлено поштою. Дана обставина не спростовується позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно п.3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 24 цього Закону України відповідач зобов`язаний був не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату ОСОБА_1. відповідну інформацію.
Проте, відповідач даної інформації позивачу у встановлений строк не надав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та право позивача, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону.
На підтвердження поважності причин неможливості надання відповіді на запит позивача у встановлений Законом строк відповідачем зазначено про перебування державного виконавця Марченка Я.О. у відрядженні, після повернення з якого і до виходу у відпустку він відразу надав відповідь. На підтвердження цього надано копію наказу про відпустку та «Про створення робочої групи», який не має номера та дати його винесення.
Проаналізувавши надані для підтвердження поважності не надання відповіді на запит адвоката у встановлений строк документи, суд вважає, що наказ «Про створення робочої групи» підтверджує лише факт створення робочої групи з 01.09.2020 по 01.10.2020 для виконання певної роботі у складі 11 осіб, куди входить і державний виконавець Марченко Я.О. Будь-яких даних про необхідність бути відрядженим на вказаний період до іншої установи та про здійснення такого відрядження наказ не містить. Інших доказів на підтвердження направлення державного виконавця Марченка Я.О. у відрядження поза межами місця його основної роботи не надано.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.
Аналогічні норми містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зокрема відповідно до пп.1 п.5 р.У Інструкції, виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, адвокатський запит ОСОБА_1 (а. с. 14-25) відповідає вимогам ч. 1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", запитувана інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом та є відомою відповідачу. Запит отримано відповідачем 21 вересня 2020 року, а відповідь на нього надана лише 06 жовтня 2020 року. Про необхідність продовження розгляду запиту ОСОБА_1 не повідомлявся. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності державного виконавця Марченка Я.О. протягом 21-27 вересня 2020 року на роботі; не надано доказів поважності неможливості надання відповіді на запит у встановлені Законом строки. Крім того, проаналізувавши зміст запиту та зміст наданої відповіді, суд дійшов висновку, що вона не містить повної інформації щодо всіх зазначених в запиту питань. Не містять такої повної інформації і відповіді на запити, направлені адвокатом ОСОБА_1. 07 жовтня 2020 року
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1. від 21 вересня 2020 року відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надавши повну і достовірну інформацію на нього, підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі N 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Як вбачається з правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 24 березня 2020 року по справі № 818/607/17, при цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 вищезазначеної Постанови).
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3).
Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 461/3508/17, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявляючи позовну вимоги про стягнення із відповідача моральної шкоди, позивач зазначає, що бездіяльність відповідача стала перешкодою для здійснення його професійної діяльності, що заподіяло шкоди його діловій репутації.
Суд вважає за необхідне відмовити адвокату ОСОБА_1. у задоволенні позову в частині стягнення з виконавчої служби на його користь моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., оскільки позивачем не надано до суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена до відшкодування вищевказана сума моральної шкоди.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір в частині задоволення позовних вимог слід стягнути із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інших судових витрат без конкретизації їх виду та розміру, на підтвердження чого не надано жодних доказів та не заявлено клопотання про їх надання на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду ч.8 ст.141 ЦПК України. Тому така вимога задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження, «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов`язати Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути запит адвоката ОСОБА_1 від 21 вересня 2020 року відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надавши повну і достовірну інформацію на нього.
В задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судовий збір в розмірі 840 гривень 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Учасники справи:
-позивач - ОСОБА_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;
- відповідач - Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); адреса місцезнаходження: вул. Оболонна, буд.2в, м. Переяслав, Київська область; код ЄДРПОУ 34856291.
Складання повного рішення вчинено 26 лютого 2021 року.
Суддя: Я. І. Керекеза
