ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.02.2021 м. Ужгород Справа № 907/346/20
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
у відкритому засіданні суду розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чоп-Транс-1», м. Чоп Закарпатської області (далі - позивач, ТОВ Чоп Транс1)
за участі командитного товариства «Бізнес Гарант (приватне підприємство «ВІГІ Бізнес» і Компанія), м. Вінниця як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа, КТ Бізнес Гарант)
до фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В`ячеславовича, с. Заріччя Закарпатської області (далі - відповідач, ФОП Шевчук)
про стягнення 74486,04 грн.
представники:
позивача - Ламбрух О.С., адвокат, Безверхнєв Г.Ф., представник за довіреністю
третьої особи - не з`явився
відповідача - Бахтин І.І., адвокат
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача в порядку регресу суми 74486,04 грн. сплаченої ним третій особі у відшкодування оплати останньою як гарантом митних платежів на зазначену суму, виходячи з вартості товарів недоставлених відповідачем до митниці місця призначення. Представники позивача у ході судового провадження письмовими (відповідь на відзив) та усними поясненнями наполягають на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Третя особа у справі на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору письмовими поясненнями просить задоволити позов з підстав наведених позивачем та розглядати справу за відсутності її представника.
Відповідач письмовим відзивом, запереченнями на відповідь на відзив, усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи, незаперечуючи факту недоставлення відповідачем як перевізником товару до митниці місця призначення, проти позову заперечує. Вважає, що оскільки недоставлення товару сталося через обставини непереборної сили (викрадення товару), митні платежі не підлягали сплаті. Заперечуючи проти позову, посилається на відсутність власних правовідносин з КТ БізнесГарант, який сплатив митні платежі (до того ж безпідставно - на думку відповідача), та ненадання згоди на укладення від свого імені правочинів із зазначеним товариством; на відсутність власної вини у втраті товару, оскільки відповідач є потерпілою особою у кримінальному провадженні по факту крадіжки товару.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення учасників справи, встановив наступне.
Сторони у даній справі перебували у договірних відносинах відповідно до укладеного ними 13.01.2018 договору № 0288 про надання послуг декларування вантажів та надання фінансової гарантії, пов`язаних з перевезенням транзитних вантажів (далі - договір про декларування).
За умовами договору про декларування відповідач у справі - ФОП Шевчук як замовник/довіритель - доручив, а декларант/повірений - ТОВ Чоп Транс1 - позивач у справі - зобов`язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника здійснювати дії для оформлення транзитного декларування вантажів переміщуваних по території України замовником або його клієнтом товарів заявлених як транзитні (п. 1.1 договору); зобов`язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника здійснювати дії для оформлення фінансової гарантії щодо обов`язкової доставки переміщуваних по території України замовником або його клієнтом товарів заявлених як транзитні (п. 1.2 договору).
Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору про декларування декларант зобов`язався для надання фінансової гарантії залучати уповноваженого Державною митною службою України незалежного фінансового посередника; забезпечувати надання митному органу гарантійного документа, на підставі якого вантажі, які переміщає замовник будуть допущені до транзитного перевезення.
Згідно п.п. 2.1.4 договору про декларування замовник доручає, а декларант приймає зобов`язання від імені, за рахунок замовника в обумовлений законом термін здійснити передбачені митним законодавством попередні операції при переміщенні та пропуску тоарів та транспортних засобів через митний кордон України; здійснити процедуру декларування товарів, які переміщує замовник; нарахувати митні платежі.
Замовник згідно п.п. 2.2.1-2.2.4 договору про декларування зобов`язується завчасно надавати декларанту інформацію про заплановані перевезення вантажів; на кожне конкретне перевезення надавати повну, точну інформацію необхідну для оформлення гарантійного документа та вантажної митної декларації; здійснювати платежі декларанту відповідно до умов договору; забезпечувати своєчасну доставку товарів, на які надається фінансова гарантія до митниці призначення без зміни номіналу, якості, цілісного стану та обсягу партії товару.
Умовами договору визначено порядок розрахунків сторін, відповідно до якого після отримання від замовника інформації про транзитний вантаж, декларант визначає суму платежів, які належить сплатити замовнику та які складаються із суми коштів, які підлягають сплаті фінансовому посереднику та з суми винагороди декларанта; замовник здійснює платежі декларанту у готівковій чи безготівковій формі (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Факт надання послуг за цим договором підтверджується шляхом оформлення митними органами України вантажної митної декларації на вантаж, який перевозиться на автомобілі замовника; цю декларацію подає митному органу працівник декларанта (п. 3.4 договору).
Згідно п. 4.2 договору замовник, незалежно від наявності його вини несе повну матеріальну відповідальність по регресивних претензіях декларанта якщо у встановлений термін вантаж не буде доставлений до митниці призначення, якщо не дотриманий термін доставки вантажу, або у разі виявлення митними органами зміни номіналу, цілісного стану чи обсягу партії товару (незалежно від цілісності пломб транспортного засобу, яким здійснюється перевезення), якщо це спричинило сплату відшкодування на користь митних органів, умисних або ненавмисних дій (бездіяльності) здійснюючої перевезення транспортної організації, наслідком яких з`явилося порушення зобов`язань по перевезенню, інших випадків порушення відповідного митного режиму.
Договір, відповідно до його умов (п. 6.1), вступає в силу з моменту підписання та діє до 12.01.2021 включно, а в частині обов`язків по розрахунках, у разі їх невиконання замовником та нанесенні збитків декларанту - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
Матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що сторони у справі - відповідач та позивач - на виконання зобов`язань за договором про декларування здійснили відповідні дії:
- відповідач як замовник 10.04.2020 переказав позивачу як декларанту кошти - 1500 грн. (заявки на переказ готівки №№ 48792410, 48792421) призначенням як оплата за фінансову гарантію та вантажно-митну декларацію;
- декларант здійснив процедуру декларування товарів, які переміщує замовник, нарахував митні платежі (вантажно-митна декларація від 10.04.2020 № UA 305090/2020/002653 щодо переміщення автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вантажу (мийних засобів) у кількості 18974 кг вартістю 398956,85 грн. за маршрутом Польща-Азербайджан через п/п Ужгород-Вишнє Немецке Закарпатської митниці - п/п Чорноморський морський торгівельний порт, Одеської митниці, нараховано митних платежів 110910,01 грн.).
Крім того, встановлено, що позивач - декларант за договором про декларування укладеним з відповідачем - з 2014р. перебуває у договірних відносинах з третьою особою у даній справі - КТ Бізнес Гарант (договір комісії № 02-38 від 31.03.2014).
За умовами договору комісії позивач як комітент доручив, а КТ Бізнес Гарант як комісіонер зобов`язався від свого імені та за рахунок комітента надати органам доходів і зборів України фінансові гарантії і здійснити їх фінансове забезпечення згідно з Митним кодексом України, постановою КМУ від 21.05.2012 № 461, відповідно до яких комітент зобов`язаний забезпечити доставку вантажів по території України з дотриманням вимог чинного законодавства України, а у випадку порушення встановлених вимог - сплатити митний борг, а також відшкодувати комісіонеру збитки. Фінансова гарантія видається на кожне окреме перевезення(п. 1.2 договору комісії).
Комісіонер зобов`язався надати органам доходів і зборів України фінансову гарантію щодо обов`язкової доставки товарів у митницю призначення забезпечену страхуванням відповідальності перевізника; після перерахування комітентом платежів за даним договором, надати органам доходів і зборів України гарантійний документ, на підставі якого митниця допускає вантаж комітента до оформлення (п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору комісії).
Договором комісії визначено умови відповідальності сторін, зокрема, комітента - позивача у даній справі. Так, згідно п. 4.2 цього договору у разі недоставлення товару до митниці призначення, доставки з порушенням цілісного стану, зміни номіналу, чи кількості (незалежно від цілісності пломб, транспортного засобу, яким здійснюється перевезення), якщо це спричинило сплату відшкодування на користь органів доходів і зборів України, умисних або ненавмисних дій (бездіяльності) здійснюючої перевезення транспортної організації, наслідком яких стало порушення зобов`язань по перевезенню, інших випадків порушення відповідного митного режиму комітент, незалежно від наявності його вини, несе повну матеріальну відповідальність по регресних претензіях комісіонера.
Згідно п.п. 5.1-5.3 договору комісії сторони узгодили, що не несуть відповідальності одна перед одною за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин, якими є, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, що призвели до неможливості подальшої експлуатації або ремонт автомобіля; сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин, зобов`язана негайно інформувати іншу сторону; документом, що підтверджує дію форс-мажорних обставин, сторони визнають свідоцтво, видане ТПП України або іншим компетентним органом, яке завірене начальником митниці за місцем виникнення таких обставин.
Укладаючи договір комісії, комісіонер діє на підставі Угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27.01.2014 № 7 (угода № 7) укладеної Міністерством доходів і зборів України (Міндоходів) та КТ Бізнес Гарант (п. 1.1 договору комісії).
Угодою № 7 згідно її п. 1.1 врегульовуються взаємовідносини між Міндоходів та гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед органом доходів і зборів зобов`язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України.
Гарантійний випадок (п. 1.3 угоди № 7) - факт невиконання особою відповідальною за сплату митних платежів, взятого зобов`язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв`язку з настанням якого гарант зобов`язується сплатити органу доходів і зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.
Згідно п.п. 4.1-4.5 угоди № 7 орган доходів і зборів, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, складає відповідний акт, разом з яким складається вимога про сплату належної суми митних платежів за гарантією, які передаються гаранту, і останній не пізніше трьох банківських днів перераховує зазначену у вимозі суму.
Умовами угоди № 7 (п.п. 5.1-5.3) обставини непереборної сили визначено обставинами, що не є гарантійним випадком, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання зобов`язань за договором комісії за заявою позивача, КТ Бізнес Гарант 10.04.2020 надав Закарпатській митниці Держмитслужби (бенефіціар) фінансову гарантію щодо ФОП Шевчук (принципал), згідно якої гарант взяв на себе безвідкличне зобов`язання безумовно сплатити бенефіціару суму чи суми, що разом не перевищують 128000,00 грн. протягом трьох днів після дня одержання від бенефіціара оригіналу письмової вимоги щодо сплати митних платежів та твердження, що принципал не виконав забезпечені цією гарантією зобов`язання.
16.04.2020 Подільська митниця Держмитслужби повідомила КТ БізнесГарант про настання гарантійного випадку, оскільки до митниці звернувся перевізник Шевчук та повідомив про виявлення часткової втрати товару (мийних засобів), що переміщається в режимі транзит за вантажно-митною декларацією від 10.04.2020 № UA 305090/2020/002653.
23.04.2020 митниця пред`явила вимогу КТ БізнесГарант про сплату за гарантією митних платежів на загальну суму 74486,04 грн., виходячи з вартості недоставленого товару 267935,40 грн. (12954,00 кг) та долучивши акт про настання гарантійного випадку від 23.04.2020 та копії документів, що свідчать про настання гарантійного випадку (в т.ч. акт від 21.04.2020 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату та акт про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи складені та підписані посадовою особою Подільської митниці, перевізником та експертом Хмельницької ТПП; експертний висновок Хмельницької ТПП від 21.04.2020 здійснений на підставі заявки перевізника щодо перевірки кількості миючих засобів шляхом перерахунку).
29.04.2020 третя особа у даній справі - гарант у спірних відносинах - платіжними дорученнями №№ 4784, 4785 сплатила на підставі вимоги митниці загальну суму 74486,04 грн.
30.04.2020 КТ Бізнес Гарант на підставі договору комісії укладеного з ТОВ ЧопТранс-1 пред`явив останньому претензію про компенсацію сплачених до бюджету сум митних платежів на суму 74486,04 грн.
15.05.2020 ТОВ ЧопТранс-1 перерахувало претензійну суму гаранту - КТ БізнесГарант платіжним дорученням № 528 та, у свою чергу, вимагає у порядку регресу відшкодування сплаченої суми відповідачем як перевізником та замовником за договором про декларування.
Наведене передувало та послугувало підставою пред`явлення даного позову до відповідача у справі, перевізника та замовника за договором про декларування.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів чинного законодавства.
Так, згідно ч. 3 ст. 7 Митного кодексу України (МК України) цим кодексом визначаються засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги.
Згідно ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Приписами ст. 92 МК України встановлено, що у митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України; для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів митну декларацію, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;
2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Приписами ст. 193 МК України встановлено відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом. Так, згідно ч.ч. 2,3 цієї норми у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів; перевізник звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Приписами ст. 305 МК України встановлено загальні положення щодо забезпечення зобов`язань перед органами доходів і зборів, відповідно до яких виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Способами забезпечення сплати митних платежів згідно ст. 306 МК України є, зокрема, фінансові гарантії.
Згідно приписів ст. 310 МК України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму; фінансові гарантії надаються, зокрема, у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.
Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, згідно ст. 311 МК України, є безвідкличним зобов`язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов`язань із сплати митних платежів.
Орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі, зокрема, встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.
Гарант зобов`язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
Після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов`язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів.
Приписами ст. 102 МК України визначено завершення митного режиму транзиту. Так, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення (ч. 3); митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 4).
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 102 МК України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу; орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 102 МК України митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; у разі припинення митного режиму транзиту згідно з частиною восьмою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 92 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню).
Питання забезпечення виконання зобов`язань врегульовано також приписами Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За приписами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі; до вимоги додаються документи, вказані в гарантії; у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Приписами ст. 564 ЦК України визначено обов`язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора, які полягають у тому, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами; гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Згідно ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником; гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
З наведених приписів цивільного, господарського законодавства та Митного кодексу України вбачається, що здійснення відповідачем транзитного перевезення через митну територію України товарів, з якого виникли спірні відносини учасників у даній справі, обумовлено передбаченою законом необхідністю забезпечення (гарантії) сплати перевізником митних платежів, встановлених законом на імпорт зазначених товарів, на випадок втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів цих товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом.
На підставі наведених законодавчих приписів учасники даної справи послідовно вступали у договірні відносини та передбачали надання фінансової гарантії, а саме: перевізник, відповідач у справі уклав з декларантом/повіреним - позивачем у справі - договір про оформлення останнім транзитного декларування товарів переміщуваних по території України перевізником та про здійснення дій декларантом від свого імені, але за плату та за рахунок перевізника для оформлення фінансової гарантії обов`язкової доставки товарів до митниці призначення, залучивши для цього уповноваженого митницею незалежного фінансового посередника; декларант, у свою чергу, уклав договір комісії з третьою особою у справі - фінансовим посередником КТ Бізнес Гарант, - доручивши останньому від свого імені, але за рахунок декларанта - комітента за договором комісії - надати митниці фінансові гарантії доставки товарів по митній території України відповідно до вимог закону, а у випадку порушення встановлених вимог - сплатити митний борг.
Як встановлено у ході судового розгляду та зазначено вище:
- третьою особою у справі були надані гарантії сплати митних платежів за товари, на випадок їх втрати у розмірах встановлених законом на імпорт товарів;
- до митниці призначення товари, що переміщалися перевізником у режимі транзит, не доставлені у повному обсязі через викрадення таких;
- третьою особою відповідно до умов договору комісії та угоди № 7 сплачено до державного бюджету митний борг у сумі 74486,04 грн.;
- позивачем зазначена сума у порядку регресу відшкодована третій особі.
Вимоги позивача до відповідача, перевізника про відшкодування зазначених сум сплачених митних платежів, сплата яких за змістом ст. 193 МК України є обов`язком перевізника, за таких обставин є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом відповідно до умов договору про декларування та приписів ст. 1191 ЦК України.
Заперечення відповідача проти позовних вимог ТОВ ЧопТранс1 з посиланням на обставини непереборної сили, якими вважає викрадення товарів, твердження про те, що митні платежі не підлягали оплаті, судом не може бути прийнято з огляду на наступне.
Як зазначено вище, відповідно до приписів ч.ч. 8, 9 МК України митний режим транзиту, припиняється, зокрема, у разі повної втрати товарів внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили встановлено затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2.10.2012 за № 1669/21981 Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму (Порядок).
Відповідно до положень наведеного Порядку у редакції станом на час здійснення спірного перевезення, до обставин непереборної сили віднесено, зокрема, злочинні дії третіх осіб; до дій обставин непереборної сили віднесено часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Пунктами 6, 7, 8 Порядку встановлено, що у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили мали місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з відповідною письмовою заявою.
Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання.
За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом.
Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.
Рішення оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві та засвідчується підписом особи, яка його винесла, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки.
Якщо приймається рішення про припинення (завершення) митного режиму, у резолюції після запису «Митний режим (зазначається назва митного режиму) припинено (завершено)» має бути зазначено, відносно яких саме транспортних засобів або товарів (їх частини) припинено (завершено) митний режим.
За наявності в ЄАІС відповідного програмно-інформаційного комплексу інформація про припинення (завершення) митного режиму вноситься посадовою особою митного органу, яким винесено відповідне рішення, до цього програмно-інформаційного комплексу.
У разі прийняття рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити заявника про причини і підстави такої відмови.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - перевізник - звертався до митного органу із заявою про втрату вантажу, за заявою перевізника у єдиному державному реєстрі досудових розслідувань 15.04.2020 зареєстровано кримінальне провадження № 12020240250000196 щодо викрадення товарів.
Разом з тим, митним органом не було прийнято рішення про завершення митного режиму транзиту щодо транспортного засобу перевізника або товарів, натомість - складено акт про настання гарантійного випадку та пред`явлено вимогу гаранту про сплату митних платежів на загальну суму 74486,04 грн., виходячи з вартості недоставленого товару.
Наведене відповідачем не було оскаржено в порядку передбаченому Митним кодексом України, відтак - правомірними та такими, що ґрунтуються на умовах договору та приписах закону, є дії гаранта щодо сплати митних платежів на вимогу митного органу, декларанта - щодо відшкодування таких платежів гаранту та пред`явлення, у свою чергу, регресних вимог до відповідача.
Заперечення відповідача проти позову з посиланням на ненадання згоди на укладення від свого імені правочинів із КТ БізнесГарант спростовано у ході судового розгляду справи, тому не може прийматися судом до уваги.
Посилання відповідача на відсутність власної вини у втраті товару, оскільки він є потерпілою особою у кримінальному провадженні по факту крадіжки товару, як заперечення проти позову у даній справі також не може бути прийнято судом з огляду на встановлену приписами ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України презумпцію вини перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу. За змістом зазначених норм перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, чого в межах даної справи не доведено. Саме лише посилання на наявність кримінального провадження за фактом крадіжки за відсутності рішення суду у зазначеному кримінальному провадженні є недостатнім для висновку про відсутність вини відповідача, яка презюмується за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача суми 74486,04 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про відшкодування позивачеві судових витрат у даній справі за рахунок відповідача, то суд виходить з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 3153,00 грн. судового збору, позивачем також сплачено адвокату Старцеву Є.Г. за надання професійної правової допомогу у даній справі 7500,00 грн.
До матеріалів справи долучено договір про правову допомогу від 18.05.2020 укладений з адвокатом Старцевим Є.Г, за умовами якого сторони погодили, зокрема, предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків. Так, адвокат зобов`язався представляти інтереси клієнта в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, відомствах, їх структурних підрозділах; в усіх судах України незалежно від інстанції та форми судочинства, в тому числі судах загальної юрисдикції, господарських судах та адміністративних судах, в місцевих, окружних судах, судах апеляційної та касаційної інстанції, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді України. Адвокат зобов`язався надавати необхідну юридичну допомогу клієнту, здійснювати інформаційно-консультаційне роз`яснення норм, захист прав та законних інтересів клієнта у судах першої, апеляційної інстанцій та касаційної інстанції, адвокат гарантує, що всі свої знання, досвід та дії буде спрямовувати на захист прав та законних інтересів клієнта. Гонорар оплачується за домовленістю сторін; клієнт, погоджуючись на проведення інших платних послуг, що відповідають меті договору, компенсує адвокатові різні судові витрати (проведення досліджень тощо).
До матеріалів справи долучено акт приймання передачі наданих послуг від 25.05.2020, підписаний сторонами договору про надання правових послуг, за змістом якого зазначено види послуг наданих адвокатом (вивчення матеріалів наданих клієнтом та відповідної нормативної бази, збирання доказів для підготовки позову, підготовка позовної заяви, заяви про забезпечення позову), витраченим часом на їх надання та загальну вартість послуг в сумі 7500,00 грн.; рахунок, платіжне доручення про сплату позивачем зазначеної суми адвокату; свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.
Відповідач, заявляючи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилається на те, що, на його думку, предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значними.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правову допомогу на суму 7500,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, які за актом здачі-приймання прийняті позивачем та оплачені останнім.
За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору на суму 3153,00 грн., на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 7500,00 грн. всього - 10653,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України,
СУД УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Шевчука Олександра В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чоп-Транс-1» (89502, м. Чоп Закарпатської області, вул. Заводська, 5, код ЄДРПОУ 20448719) суму 74486,04 грн. (сімдесят чотири тисячі чотиристо вісімдесят шість грн. 04 коп.) та у відшкодування судових витрат суму 10653,00 грн. (десять тисяч шістсот п`ятдесят три грн. 00 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 01.03.2021.
Суддя Ушак І.Г.
