Справа № 127/15013/19

Провадження 2/127/2074/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Максимчука Я.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

28.05.2019 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яку мотивовано тим, що 15.10.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу 7/20 часток нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

В той же день між зазначеними сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 332500 грн., що еквівалентно 14455 доларам США, строком до 01.01.2016 року, без урахування процентів за користування позикою. Заборгованість по цьому договору була стягнута відповідно до рішення суду від 28.04.2017 року, яке набуло чинності відповідно до постанови Апеляційного суду Вінницької області від 18.12.2017 року.

Крім цього, 15.10.2015 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обладнання для виробництва хлібобулочних виробів відповідно до акту прийому та передання в тому числі:

-тістоміс на 50 л виробництва Україна;

-піч для випікання виробництва Ізраїль;

-дільник округлювач виробництва Німеччина;

-розкатки виробництва Ізраїль 2 шт.;

-стійки для формування 2 шт.;

-столи розділочні нержавіючі 2 шт.;

-бойлер нагрівач на 80 л 1 шт.

Вказане обладнання передано після капітального ремонту, в діючому стані та придатне для тимчасового використання та зберігання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час продажу частини приміщення по АДРЕСА_2 , в якому це майно знаходилось.

Згідно акту, відповідачі беруть на себе повну відповідальність за експлуатацію та збереження обладнання, а також всі затрати в подальшому, які пов`язані з ремонтом обладнання, до моменту повного розрахунку, вартість якого погоджена сторонами і становить 12000 доларів США.

Зазначений акт прийому та передання обладнання узгоджений та підписаний сторонами.

ОСОБА_1 більше року неодноразово звертався до відповідачів з приводу повернення належного йому майна в робочому стані чи відшкодування його узгодженої сторонами вартості. Він встановив, що майно в проданій частині нежитлового приміщення відсутнє. Відповідачі уникають матеріальної відповідальності, не бажають повертати належне позивачеві обладнання чи відшкодувати його вартість, ухиляються від розмов та вирішення даного питання. Заявили, що договір позики та акт передачі обладнання в користування недійсні і всі питання вони будуть вирішувати в судовому порядку.

Неправомірними діями відповідачів, невиконанням зобов`язання йому завдана моральна шкода, яка полягає у хвилюваннях, незручностях, витрачанням часу на неодноразові звернення до відповідачів протягом тривалого часу, яку ОСОБА_1 оцінив в 10000 грн.

Зазначаючи правовою підставою позову ст.ст. 1166, 1192, 1167 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 майнову шкоду (вартість обладнання для виробництва хлібобулочних виробів, яке передано відповідачам згідно акту прийому та передавання від 15.10.2015 року) в сумі 317353, 25 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати 3193, 20 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панасюк І.І. (ордер серії ВН № 119981 від 22.10.2019 року, а.с. 120) позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити. Пояснив, що сторони домовились про передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користування обладнання пекарні із подальшим викупом до 01.01.2016 року, вартістю 12000 доларів США, без плати за користування майном, тому вони підписали акт прийому та передачі обладнання в двох примірниках (а.с. 13). Сторони неодноразово зустрічались і позивач просив або розрахуватись за майно або про повернути обладнання. Відповідачі ігнорують вимоги позивача, протягом п`яти років не розраховуються за майно, можливо, отримують з нього прибутки. Чи воно у робочому стані не відомо, тому позивач просить саме відшкодувати йому вартість майна, яка визначена на підставі митної декларації, узгоджена сторонами і становить 12000 доларів США, що еквіваленто 317353,25 грн. Моральна шкода спричинена ОСОБА_1 тим, що протягом тривалого часу відповідачі безпідставно не повертають належне позивачу майно, в зв`язку з чим він поніс душевні страждання, змушений вживати додатково заходи для захисту порушеного права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Погодився, що акт складався у двох примірниках і вони їх підписали, однак, на їх примірнику немає дописаного від руки «та зберігання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 1 січня 2016 року». Зауважив, що дане обладнання знаходиться в належному стані, він тимчасово передав його на зберігання іншій особі, оскільки ОСОБА_1 не захотів приймати майно. 15.10.2015 року домовились про те, що це майно тимчасово побуде в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_2 , яке вони придбали, тому він підписав акт. Згоден в будь-який час повернути ОСОБА_1 його майно, оскільки воно йому також не потрібне, він ніколи не використовував обладнання. Також вважає, що сума 12000 доларів США, про яку вказано в акті, не стосується вартості обладнання, вони про вартість взагалі не домовлялись. Через деякий час ОСОБА_1 сам забрав столи, бойлер, але актів про це вони не складали.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнав. Підтвердив, що акт складався у двох примірниках і він також підписав акти, однак, в його примірнику немає дописаного тексту про передачу обладнання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до 01 січня 2016 року. Також не заперечив щодо поверненням майна ОСОБА_1 , оскільки вони не домовлялись про купівлю-продаж, про оренду, про ціну, майно залишилось в придбаному приміщенні і не використовувалось.

Представник відповідачів ОСОБА_4 (ордер серії ВН № 063483 від 27.06.2019 року а.с. 69) позов не визнав. 05.07.2019 року представник подав відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 66-67). Вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги, не вказано, які правовідносини виникли між сторонами на підставі акту від 15.10.2015 року, кому з підписантів акту передавалось майно і на яких умовах. Жодних доказів того, що майно було передане відповідачам 15.10.2015 року, що його вартість становить 12 00 доларів США, позивачем не надано. В зв`язку з підробкою ОСОБА_1 одного примірника акту від 15.10.2015 року до ЄРДР внесені відомості за ст. 358 КК України. Вважає, що підстав для стягнення з відповідачів 317353,25 грн. немає, ОСОБА_1 може в будь-який час забрати обладнання, що залишилось в нежитловому приміщенні, придбаному відповідачами.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 її батько. Маслови купили у батька нежитлове приміщення та обладнання пекарні, але у них не було грошей для повного розрахунку, тому 15.10.2015 року був складений акт прийому та передавання обладнання з наступним розрахунком. Також між сторонами був укладений договір позики. Вона була присутня у нотаріуса під час підписання договору купівлі-продажу і в приміщенні пекарні, де сторони обговорили умови придбання обладнання. Батько включив обладнання і продемонстрував, як воно працює. Акт складався в двох примірниках, всі присутні його підписали. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язались розрахуватись за обладнання пекарні до кінця року, оскільки на той час у них не було всієї суми. Чи були внесені в акт дописки від руки вона не пам`ятає. Де в даний час знаходиться обладнання, в якому стані їй не відомо. Вважає, що ОСОБА_1 поніс моральні страждання, оскільки він нервував, неодноразово звертався до ОСОБА_6 з приводу розрахунку. В даний час він перебуває на лікуванні в Ізраїлі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з ОСОБА_1 має дружні стосунки, з відповідачами також знайомий. Він був присутнім при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу та позики 15.10.2015 року, а також при передачі обладнання і підписанні акту. Хлібопекарський цех (приміщення та обладнання) продавався з відстрочкою платежу. Маслови були в цеху, перевірили роботу обладнання і прийняли його в користування з подальшим розрахунком. Свідок підписав 2 примірники акту, чи були у ньому дописки від руки він не пам`ятає.

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

18.06.2019 року було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі №127/15013/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди (а.с. 59).

12.09.2019 року в підготовчому засіданні вирішене клопотання представника відповідачів щодо зупинення провадження у справі (а.с. 91).

07.10.2019 року в підготовчому засіданні за клопотанням представника відповідачів призначена судово-технічна експертиза документа - акту прийому та передання обладнання від 15.10.2015 року. Проведення експертизи доручене експертам КНДІСЕ. Провадження у справі зупинене (а.с. 103-104).

20.11.2019 року постановою Вінницького апеляційного суду ухвалу від 07.10.2019 року залишено без змін (а.с. 153-154).

27.12.2019 року надійшло клопотання експертів про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи (а.с. 157-159).

02.01.2020 року відновлене провадження у справі (а.с. 161).

26.02.2020 року вирішене клопотання експертів щодо надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, провадження у справі зупинене на час проведення експертизи (а.с. 187-189).

12.05.2020 року до суду надійшло клопотання щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та рахунок на оплату експертизи (а.с. 195-198).

13.05.2020 року відновлене провадження у справі для вирішення клопотання експерта (а.с. 199) та надіслано рахунок ОСОБА_2 на суму 137 289,60 грн. для оплати послуг експертів (а.с. 200). Рахунок ОСОБА_2 отриманий 09.06.2020 року (а.с. 208).

08.09.2020 року надійшло повідомлення КНДІСЕ про залишення ухвали суду про призначення експертизи без виконання в зв`язку з ненадходженням оплати послуг експертів, невиконанням клопотання експертів про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи (а.с. 233).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 15.10.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 7/20 часток нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 60,0 кв.м. Продаж вчинено за 180000 грн. Своїми підписами під договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за відчужувану нерухомість та відсутність один до одного будь-яких претензій щодо виконання зобов`язань за цим договором (а.с. 10).

15.10.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 332500 грн., що еквівалентно 14455 доларам США строком до 01.01.2016 року без нарахування процентів за користування позикою (а.с. 11).

Крім того, 15.10.2015 року був складений акт, підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , прийому та передання обладнання для виробництва хлібобулочних виробів, в тому числі:

- тістоміс на 50 л виробництва Україна;

- піч для випікання виробництва Ізраїль;

- дільник округлювач виробництва Німеччина;

- розкатки виробництва Ізраїль 2шт.;

- стійки для формування 2 шт.;

- столи розділочні нержавіючі 2 шт.;

- бойлер нагрівач на 80 л 1 шт.

У акті зазначено, що «…Все вищевказане обладнання, передано після капітального ремонту, в діючому стані, та передане для тимчасового використання ____________, який бере на себе повну відповідальність за експлуатацію та збереження обладнання, а також всі затрати в подальшому, які пов`язані з ремонтом обладнання, до моменту повного розрахунку, вартість якого погоджена сторонами і становить 12000 доларів США за обладнання та приміщення пекарні, за адресою: АДРЕСА_3 . Придбаного у ОСОБА_1 » (а.с. 68 т. 1).

В матеріалах справи також міститься другий примірник акту прийому та передання обладнання для виробництва хлібобулочних виробів від 15.10.2015 року, підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (а.с. 13 т.1). У цьому примірнику після слів «…для тимчасового використання» від руки дописаний текст «…та зберігання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 1 січня 2016 року…»

Оскільки в судовому засіданні було встановлено наявність двох примірників акту від 15.10.2015 року, відповідачі не визнали факту підписання акту з дописаним текстом, по факту підробки документа внесені відомості до ЄРДР № 12019020020001156, в кримінальному провадженні призначена почеркознавча експертиза і технічна експертиза документа, оригінали двох актів зберігаються в матеріалах кримінального провадження, суд приймає до уваги як належний і допустимий доказ копію акта від 15.10.2015 року без дописаного від руки тексту, що був наданий відповідачами (а.с. 68 т.1).

Аналізуючи зміст вказаного акту (а.с. 68 т.1), значення слів і понять, а також відносини сторін, їх наміри, і подальшу поведінку, враховуючи пояснення учасників справи, свідків, надані докази, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з приводу договору позички, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України.

Так, судом встановлено, що 15.10.2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 досягли домовленості щодо тимчасового використання обладнання, зазначеного в акті, для виробництва хлібобулочних виробів.

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили, що дане майно було передане їм ОСОБА_1 разом із придбаним 15.10.2015 року нежитловим приміщенням по АДРЕСА_4 .

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 також підтвердили, що сторони в приміщенні пекарні перед підписанням акту оглядали обладнання, перевіряли його робочий стан тощо.

Сторони погодили істотні умови даного договору.

Так, предметом договору є речі, визначені індивідуальними ознаками, які зберігають свій первісний вигляд при кількаразовому використанні (тістоміс на 50 л виробництва Україна; піч для випікання виробництва Ізраїль; дільник округлювач виробництва Німеччина; розкатки виробництва Ізраїль 2 шт.; стійки для формування 2 шт.; столи розділочні нержавіючі 2 шт.; бойлер нагрівач на 80 л 1 шт.).

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що щомісячна плата за користування майном не вносилась, тому договір позички від 15.10.2015 року є безоплатним. Дана обставина дає підстави вважати, що між сторонами були відсутні правовідносини з приводу найму (оренди) майна.

Сторони в договорі позички не встановили строк користування майном, тому в силу ст. 831 ЦК України даний строк визначається відповідно до мети використання конкретної речі.

Таким чином, суд вважає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору позички і даний договір укладений в простій письмовій формі у виді акта прийому та передачі обладнання для тимчасового використання, що підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд вважає такий договір укладеним відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України.

Позивач не довів належними доказами, що між сторонами виникли інші правовідносини, зокрема з приводу договору купівлі-продажу даного обладнання, найму (оренди) з подальшим викупом тощо, що його воля була направлена саме на передачу майна у власність відповідачам за плату, тому в зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідачами він має право вимагати стягнення коштів в примусовому порядку.

Відповідачі також заперечили факт укладення договору купівлі-продажу обладнання або передачу його у власність за плату іншим шляхом, проте визнали, що за змістом договору майно передане їм разом з приміщенням, вони погодились на такі умови і підписали акт, періодичні платежі за використання цього майна вони не сплачували.

Твердження позивача, що сторони узгодили вартість обладнання 12 000 доларів США і згідно умов договору відповідачі зобов`язані були сплатити цю суму до 01.01.2016 року є безпідставним. Належних і допустимих доказів в підтвердження даних обставин позивач не надав, а в акті від 15.10.2015 року (а.с. 68 т.1) дана обставина не конкретизована і лише вказано, що «…вартість погоджена сторонами і становить 12000 доларів США за обладнання та приміщення пекарні за адресою АДРЕСА_3 . Придбаного у ОСОБА_1 ».

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 828 ЦК України договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа (ст. 829 ЦК України).

Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (ст. 831 ЦК України).

Відповідно до ст. 833 ЦК України користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

Користувач зобов`язаний:

1)користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2)користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3)повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Право позичкодавця вимагати розірвання договору і повернення речі виникає за наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 834 ЦК України (у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена).

Відповідно до ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що між ним і ОСОБА_8 , ОСОБА_9 був укладений договір, між ними виникли зобов`язальні правовідносини, разом з тим, просив відшкодувати завдану шкоду на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1192 ЦК України і стягнути з відповідачів на його користь шкоду в сумі 317353,25 грн.

Суд встановив, що обраний позивачем спосіб захисту (для деліктних зобов`язань) не передбачений законом для застосування до договірних правовідносин.

В силу ст. 836 ЦК України ОСОБА_1 має право вимагати примусового повернення речі, а також відшкодування завданих збитків.

Разом з тим, позивачем не були пред`явлені вимоги щодо повернення йому речей, які перебували в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також про відшкодування збитків в розумінні ст. 22 ЦК України (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)).

Позивач також не довів належними і допустимими доказами, що йому завдано майнову шкоду у зв`язку з невиконанням умов договору позички або втратою майна саме на суму 12000 доларів США. Відповідачі не визнали, що вартість обладнання становить 12000 доларів США, а в акті від 15.10.2015 року дана обставина не конкретизована. Вантажно-митні декларації (а.с. 14, 15 т. 1) стосуються іншого майна, ніж те, що було передане ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тому його вартість не може бути доказом у даній справі.

В судовому засіданні відповідачі неодноразово пропонували представнику позивача вирішити спір шляхом повернення ОСОБА_1 обладнання, проте представник позивача не погодився і наполягав на позовних вимогах щодо відшкодування шкоди.

Згідно ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.. 81 ЦПК України).

Враховуючи наведені обставини, оцінивши надані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Позовнівимоги ОСОБА_1 про відшкодуванняморальної шкодиє похіднимивід основноївимоги ітакож задоволеннюне підлягають.

Судові витрати у виді сплати позивачем судового збору слід залишити за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 638, 639, 827-829, 831, 833, 834, 836 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_2

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_3

Повне судове рішення складене 23 лютого 2021 року.

Суддя: