Єдиний унікальний номер справи 201/1562/21

Номер провадження 1-кс/201/498/2021

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_7 , поданого у рамках кримінального провадження № 12021040650000016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не непрацевлаштованого, неодруженого, який має малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

Слідчий СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12021040650000016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2021 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12021040650000016 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Подане клопотання вмотивоване тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він разом з раніше знайомим йому ОСОБА_9 домовились про викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підготували невстановлені знаряддя вчинення злочину та заздалегідь розподілили між собою ролі для подальшого вчинення злочину.

Далі, ОСОБА_4 та співучасник ОСОБА_9 04 січня 2021 року у невстановлений час, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, під`їхали на автомобілі марки «Mazda», 929, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 до буд. АДРЕСА_2 , обравши квартиру АДРЕСА_3 об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, один із співучасників (хто саме не вдалось встановити) невстановленим предметом шляхом віджиму металопластикового вікна, яке перешкоджало до проникнення у кв. АДРЕСА_4 відчинив вікно квартири, тим самим надав доступ до приміщення.

Після чого, ОСОБА_4 разом зі співучасником злочину ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, проникли через вікно до кв. АДРЕСА_4 , з якої здійснили крадіжку майна, а саме: золотих виробів, запанків, наручних годинників, банківської карти на ім`я ОСОБА_10 , шуби з цінного хутра вартістю 120 000 гривень та грошових коштів в розмірі 9500 доларів США, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить 268 608,70 гривень, 4000 євро, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить 138 958,40 гривень, та 100 000 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_11 та потерпілій ОСОБА_10 .

Далі, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 залишили місце скоєння кримінального правопорушення, утримуючи при собі викрадене майно та грошові кошти, маючи можливість розпорядитись ними на свій розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_11 та потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну 627 567,10 гривень, що в 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить великий розмір.

Крім того, у невстановлений час та при невстановлених обставинах ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу придбав корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД 5 який відноситься до категорії вибухових речовин та запалом типу УЗРГМ 2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв.

Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, поклав корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД 5, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ 2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, до куртки зимової чорного кольору, до правої зовнішньої кишені та почав зберігати вказані корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД 5 який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ 2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обшуку 09 лютого 2021 року в період часу з 07 години 18 хвилин по 10 годину 56 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 вилучені корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД 5, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ 2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, котрі за місцем свого мешкання зберігав ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах поєднане з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання і зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

За фактом таємного викрадення чужого майна розпочато досудове розслідування, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2021 року за № 12021040650000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

За фактом придбання і зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу розпочато досудове розслідування, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2021 року за № 12021040650000155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 10 лютого 2021 року матеріали кримінального провадження № 12021040650000016 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та матеріали кримінального провадження № 12021040650000155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України об`єднані в одне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021040650000016.

09 лютого 2021 року підозрюваного ОСОБА_4 органами досудового розслідування було затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол від 09 лютого 2021 року.

09 лютого 2021 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10 лютого 2021 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.

Так, підозрюваному на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, при цьому, останній офіційно не працевлаштований і не має постійного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, а тому існують ризики можливих спроб підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також у своєму клопотанні слідчий посилався, що під час досудового розслідування та проведення слідчих дій не встановлене місце знаходження всіх викрадених речей та цінностей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити вказані речі та цінності.

Окрім цього, слідчий зазначив, що підозрюваний знає місце проживання потерпілих, звідки вчинив крадіжку їх майна, а тому може використовувати моральний та фізичний тиск відносно останніх з метою уникнення відповідальності по тяжкому злочину.

За наведених обставин, на переконання слідчого, що погоджено з прокурором, інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим у клопотанні ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, а тому існують передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України заявлені у клопотанні ризики, які, на його переконання, є повністю доведеними.

Додав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 є недоцільним, оскільки не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. На підтвердження викладених у клопотанні доводів надав у судовому засіданні додаткові матеріали.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З приводу повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 326 КК України зазначив, що вину у скоєнні інкримінованих злочинів не визнає та відмовився давати будь-які пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри його підзахисного у вчиненні інкримінованих злочинів, відсутності доказів на підтвердження обставин, викладених у цій підозрі та недоведеність заявлених прокурором ризиків.

На думку сторони захисту, докази надані прокурором в обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів та його причетності до скоєння цих злочинів, зібрані з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому в силу ст. ст. 86, 87, 89 КПК України є недопустимими.

Так, фототаблиця руху автомобіля не є належним доказом, оскільки у ній не зазначено ким, коли та за яких обставин вона складена, а також з її змісту не можливо дійти однозначного висновку, ща кермом був саме його підзахисний ОСОБА_4 . Протокол обшуку автомобіля проведено у пров. Черкському, тобто не за місцем мешкання ОСОБА_4 , а його вручена останньому лише після проведення обшуку за місцем його реєстрації.

Окрім того, до протоколу обшуку житла не долучено додаток у вигляді відеозапису, при цьому, є нелогічним, що граната, придбання та зберігання якої інкримінується його підзахисному виявлена у пальто, що належить матері ОСОБА_4 і це зафіксовано на відеозаписі обшуку, водночас, матір підозрюваного з приводу того, чому у її пальто знаходилася граната не допитана.

Більш того, під час обшуку жодних грошових коштів, запанок та інших речей і цінностей, що викрадені у потерпілих, не виявлено, натомість виявлено та вилучено лише банківську картку, яка має ознаки для ідентифікації потерпілих, що викликає певні сумніви, адже навіщо ОСОБА_4 зберігати за місцем свого мешкання такі докази. При цьому, в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 серед речей, які слід відшукати не зазначені банківські картки, у зв`язку з чим, вилучена банківська картка є тимчасово вилученим майном, проте відповідних передбачених законом дій щодо узаконення вилучення цього майна не здійснено. Поряд із цим, роздруківка щодо належності вилученої картки саме потерпілому не є належним доказом, адже, є не зрозумілим, у який спосіб вона з`явилася в матеріалах кримінального провадження.

Під час проведення огляду місця події слідчим було виявлено та вилучено певну кількість відбитків пальців, в матеріалах кримінального провадження наявні дві трасологічні експертизи, виходячи з висновків яких відбитки слідів пальців придатні до дослідження та співпадають з дактилоскопічною карткою заповненою на ім`я ОСОБА_12 , при цьому, в матеріалах кримінального провадження є лише постанова прокурора про відібрання біологічних зразків, що не є тотожним заповненню дактилоскопічної картки, а отже, постає питання у який саме спосіб органом досудового розслідування була отримана ця дактилоскопічна картка.

Окрім того, і покази свідка ОСОБА_13 не можна уважати беззаперечним доказом на підтвердження причетності ОСОБА_4 до вчинення крадіжки, адже останній вказує, що лише бачив автомобіль із серією номерів НОМЕР_2 , які відносяться до Запорізької області, при цьому, точні номери цього автомобілю не вказує.

Стосовно заявлених прокурором ризиків, захисник вважав, що вони є недоведеними, оскільки, по-перше, його підзахисний ОСОБА_12 зареєстрований та мешкає разом із цивільною дружиною, з якою має спільну дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матір`ю похилого віку, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, в порядку ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, а тому останній не буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик можливих спроб його підзахисного незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованим, адже останні не дають свідчень проти ОСОБА_4 і не викривають саме його у вчиненні інкримінованих правопорушень.

Також, на думку сторони захисту, ризик можливих спроб ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити речі, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є невмотивованим, оскільки протягом місяця проведена низка першочергових слідчих дій, обшуки за місцем мешкання, допити, тощо, вилучені речі знаходяться у органу досудового розслідування, а тому підозрюваний не має навіть гіпотетичної можливості їх знищити чи спотворити.

Поряд із цим, наявність ризиків можливих спроб ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не розкриті і не обґрунтовані.

За наведених підстав, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до його підзахисного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання останнього у нічний час доби з 22 години до 06 години ранку .

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію підозрюваного, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 січня 2021 року, 09 лютого 2021 року внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

05 січня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12021040650000016 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та 09 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12021040650000155 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10 лютого 2021 року кримінальні провадження №12021040650000016, 12021040650000155 об`єднано в одне провадження та присвоєний єдиний номер 12021040650000016.

09 лютого 2021 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 . ОСОБА_4 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10 лютого 2021 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 . ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України

Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованих йому злочинів, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування: у протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_11 від 04 січня 2021 року, у протоколі огляду місця події від 04 січня 2021 року, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 від 05 січня 2021 року, у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_10 від 02 лютого 2021 року, із рапортіінформування о/у Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 05 січня 2021 року, із рапорті оперуповноваженого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 05 січня 2021 року та додатку до нього у вигляді фототаблиці, у протоколі обшуку транспортного засобу від 09 лютого 2021 року, у протоколі обшуку житла від 09 лютого 2021 року, у довідці про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів запал типу УЗРГМ від 09 лютого 2021 року, у довідці про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів корпусу гранати РГД-5 від 09 лютого 2021 року, у висновку експерта за результатами трасологічної експертизи №19/104-7/3/201 від 10 лютого 2021 року, у висновку експерта за результатами трасологічної експертизи №19/104-7/3/199 від 10 лютого 2021 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 10 лютого 2021 року, у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 лютого 2021 року та довідці до цього протоколу.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.

У той же час, слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри через відсутність доказів на підтвердження винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінальних правопорушень, адже, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.

Визначення «обґрунтованості» підозри досить змістовно викладено у рішенні «Кавала протиТуреччини» від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, § 128, 136.

Так, термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об`єктивних елементах, щоб повідомити про "обґрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. «Влох проти Польщі», № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим, безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження надані прокурором матеріали досудового розслідування є достатніми для висновку, що внаслідок інкримінованих ОСОБА_4 дій могла бути заподіяна шкода потерпілим. При цьому, обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 , може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення відповідно до закону про кримінальну відповідальність, а наявні матеріали клопотання у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваного можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Отже, виходячи із наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, яке не обов`язково має закінчитись висуненням останньому обвинувачення.

Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених слідчим та підтриманих у судовому засіданні прокурором ризиків можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя виходить з наступного.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Водночас, слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований і не має постійного джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризику можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від органу досудового розслідування або суду, ступень якого є досить високим.

Поряд із цим, виходячи із змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_4 інкримінується вчинення таємного викрадення майна потерпілих, зокрема, золотих виробів, запанків, наручних годинників, банківської карти, шуби з цінного хутра та грошових коштів.

При цьому, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, і на момент розгляду клопотання місце знаходження всіх викрадених речей та цінностей не встановлено, а тому, є достатні підстави вважати, що підозрюваний може сховати чи знищити це майно, яке, по суті, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, виходячи із матеріалів, які надані прокурором до клопотання, зокрема, з довідки 255-05012021/12063 про наявність даних щодо попередніх судимостей ОСОБА_4 , останній протягом майже 11 років у період з 1991 року по 2002 рік був неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів крадіжки, грабежі тощо, і хоча на теперішній час в порядку ст. 89 КК України ОСОБА_4 вважається таким, що не має судимості, вказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний є особою, схильною до вчинення злочинів та вказають на наявність ризику можливих спроб останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Поряд із цим, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність ризику визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих та свідків, з підстав його необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження його існування.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим та даних про особу ОСОБА_4 , наведених вище, слідчий суддя дійшов до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поряд із цим, слідчий суддя також враховує наявність у підозрюваного ОСОБА_4 постійного місця проживання та неповнолітнього сина, однак наведені обставини не зменшують ступень існуючих ризиків і не можуть слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 квітня 2021 року.

Окремо, слідчий суддя зауважує на тому, що прокурором ані в клопотанні, ані під час його розгляду, не була висунута вимога про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, застосування якого відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, у даному випадку, є обов`язковим.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, ураховуючи обставини кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, приходжу до переконання, що застава має бути визначена у межах передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка, на думку слідчого судді, буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

При цьому, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу органу досудового розслідування, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 187, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_7 , поданого у рамках кримінального провадження № 12021040650000016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 11 квітня 2021 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 11 квітня 2021 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 113 500, 00 гривень (сто тринадцять тисяч п`ятсот).

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 або іншою фізичною чи юридичною особою № UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 113 500, 00 гривень (сто тринадцять тисяч п`ятсот) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та покласти на нього обов`язки не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу органу досудового розслідування, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого та прокурора без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 00 хвилин 12 лютого 2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1