П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14656/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

23 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника позивача: Кришти В.В.,

представника позивача: Гумінського М.В.,

представника відповідача: Домарацької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Титан" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2020 року позивач ТОВ "АЗС Титан" звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.03.2020 №0005083205, від 03.07.2020 №0007833205.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на думку позивача суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи та посилався на обставини, що на думку позивача не були встановлені.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, відповідно до наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 23.01.2020 №105 та на підставі направлень №№ 124, 125, 126 від 23.01.2020 заступником начальника відділу Ю.Стеценко, головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (надалі - Відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області, контролюючий орган) П.Долгих, В.Чайківським проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС Титан" з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання, при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №23/32/41616636 від 03.02.2020, яким встановлені наступні порушення, що оскаржуються:

- реалізація пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності, а саме: 01.07.2019 через касовий апарат АЗС POS Master з фіскальним номером 3000385407 реалізоване пальне на суму 58 грн. в кількості 2 літри без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями);

- ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з порушенням встановленого законодавством порядку, а саме: на підставі "X" звіту №6770 від 23.01.2020 виявлено невідповідність даних обліку фактичним залишкам, встановленим на підставі проведених вимірів та розрахунків, зокрема: бензину А-95 в кількості 67,01 л. на суму 1 776,03 грн. (надлишок); бензину А-92 в кількості 69,15 л. на суму 1 763,32 грн. (надлишок); дизельного палива в кількості 86,84 л. на суму 2 257,84 грн. (нестача), чим порушено п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР. Результати перевірки щодо повноти оприбуткування та фактичних залишків пального відображені у Відомості "Про результати перевірки щодо оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів" (додаток 1 до акту фактичної перевірки №23).

На підставі акту перевірки №23 відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 24.03.2020:

- №0005083205 про застосування штрафних санкцій в сумі 250 000 грн. відповідно до вимог пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.116.1 ст. 116 Податкового кодексу України та ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;

- №0005093205 про застосування штрафних санкцій в сумі 11 594,38 грн. відповідно до вимог пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.116.1 ст. 116 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування да послуг" за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Не погодившись з висновками акта перевірки №23 та з прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями №0005083205, №0005093205 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 01.07.2020 №20544/6/99-0006-02-06-06, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0005083205 та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0005093205 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 4 515,68 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишене без змін.

Замість скасованого податкового повідомлення-рішення №0005093205 відповідачем складено нове податкове повідомлення-рішення №0007833205 від 03.07.2020 про застосування штрафних санкцій в сумі 7 078,70 грн. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.116.1 ст.116 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

TOB "АЗС Титан", не погоджуючись з податковими-повідомленнями рішеннями №0005083205 від 24.03.2020, №0007833205 від 03.07.2020, вважає їх такими, що прийняті відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства України, приписів нормативних-правових актів, тому звернулося до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005083205 від 24.03.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 250 000 грн.

Сторонами не заперечується, що ТОВ "АЗС Титан" 22.07.2019 отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі паливом з реєстраційним номером №06050314201900255 через АЗС, розташовану по вул.Новоборівська, в смт.Іршанськ.

Підтвердженням факту роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 є розрахунковий чек РРО №52268 від 01.07.2019, який сформований касовим апаратом о 04 годині 17 хвилин 54 секунди, та який, як стверджує представник відповідача є беззаперечним доказом роздрібної торгівлі паливом саме 01.07.2019.

Разом з тим, представники позивача вказують на те, що 01.07.2019 не здійснювалась безліцензійна реалізація пального, оскільки така реалізація фактично здійснена 30.06.2019, проте чек роздрукований 01.07.2019, у зв`язку з відсутністю електроенергії на АЗС.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки Хорошівського РЕМ №576 від 02.07.2019, у зв`язку з аварійним відключенням на КЛ-6 кВ "Іршанськ-3" від п/ст. 110/35/6 кВ "Турчинка" на АЗС "Титан" (смт.Іршанськ, вул..Новоборовська, 1) була відсутня напруга з 23-40 30.06.2019 по 04-20 01.07.2019.

Як пояснили представники позивача, оператором ТОВ "АЗС Титан" 30.06.2019 до моменту відключення електроенергії в режимі післяплати відпущено 2 літри пального А-92 та отримано від покупця готівку в оплату за пальне. Після формування товарного кошика та подачі команди від контрольно-касового апарату до заправного місця був здійснений відпуск пального покупцю та до моменту формування чеку на АЗС зникла електрична напруга внаслідок чого розрахунковий чек не був сформований та надрукований. Після відновлення подачі електричної напруги 01.07.2019 апарат "АЗС POS Master" автоматично відновив роботу та роздрукував чек, в якому зазначено час 04 год. 17 хв. 54 сек. 01.07.2019.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АЗС Титан" використовує апарат контрольно-касовий електронний спеціалізований для автозаправних станцій "АЗС POS Master".

На підтвердження реалізації бензину А-92 на суму 58 грн. в кількості 2 літрів саме у червні 2019 року позивачем надано копії податкової декларації з ПДВ та регістрів бухгалтерського обліку в розрізі відповідних рахунків.

Так, у податковій декларації з ПДВ ТОВ "АЗС Титан" за червень 2019 року обсяги постачання (без ПДВ) по рядку 1 склали 229 138 грн., та сума ПДВ по рядку 1.1 колонки Б склала 45 828 грн. Сукупно обсяг постачання з врахуванням ПДВ за червень 2019 року склав 274 966 грн.:Д229 138 грн. + 45 828 грн.). В свою чергу, загальний обсяг постачання в сумі 274 966 грн, складається з наступних складових:

- виручка від реалізації ПММ за готівку по рахунку бухгалтерського обліку 301.1 "Виручка від реалізації ПММ в сумі 153 934,02 грн. (у т.ч. ПДВ);

- отримана орендна плата по безготівковому розрахунку, що відображена на рахунку бухгалтерського обліку 377 "Розрахунки з різними дебіторами" в сумі 4 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) ;

- реалізація палива з оплатою через електронні платіжні системи по рахунку бухгалтерського обліку 331 "Грошові документи в національній валюті" в сумі 30 685,9 грн.;

- реалізація палива по безготівковому розрахунку за договорами, укладеними Товариством з юридичними особами - покупцями, що відображена на рахунку бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки з покупцями" в сумі 86 345,29 грн. (у т.ч. ПДВ).

Зазначені обставини підтверджуються копіями регістрів по рахунках 301.1 за червень 2019, по рах.377 за червень 2019, по рах.331 за червень 2019 , по рах.361 за червень 2019.

Зазначене вказує на те, що починаючи з 01.07.2019 та до моменту отримання позивачем ліцензії (22.07.2019) реалізація пального Товариством не здійснювалась. Відсутність реалізації пального Товариством за період з 01.07.2019 по 22.07.2019 підтверджується відсутністю показників даними бухгалтерського обліку позивача по регістру бухгалтерського обліку по рахунку 301.1 "Виручка від реалізації ПММ" за липень 2019 року та відсутністю виручки по РРО за цей же період.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що реалізація позивачем двох літрів бензину А-92 фактично відбулась 30.06.2019, за результатами чого був роздрукований чек РРО на 58,00 грн., тобто коли наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не вимагалась.

Щодо відсутності розрахункової книжки, суд першої інстанції зазначив, що у разі виходу з ладу РРО або відключення електроенергії, проведення розрахункових операцій на АЗС не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або поновлення подачі електроенергії.

У зв`язку з цим, ТОВ "АЗС Титан" розрахункова книжка (РК) в контролюючому органі не зареєстрована та не ведеться.

Разом з тим, ТОВ "АЗС Титан" має в наявності зареєстровану КОРО на місці проведення розрахунків, яка надавалась для перевірки про що відмічено в акті фактичної перевірки №23, тому доводи відповідача безпідставні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0007833205, суд першої інстанції зазначив, що фактичною перевіркою встановлено неведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не надано документів на пальне, що зберігалось по місцю торгівлі, оскільки під час перевірки не надано змінні звіти АЗС за формою №16-НП, №17-НП, №13-НП.

Сам по собі факт надлишку палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком цілої низки інших обставин, зокрема - похибки допущеної оператором в процесі вимірювання, похибки вимірювальної лінійки - метро штоку, перепаду температур при зливанні пального та при його вимірюванні через проміжок часу, що природно впливає на обсяг пального, наявності підтоварної води в ємностях, наявності пального в технологічних трубопроводах.

Крім того, наявність незначної похибки в процесі вимірювання здатна викликати відхилення в результатах вимірювання по відношенню до загального обсягу вимірюваного нафтопродукту в резервуарі.

В той же час, в акті фактичної перевірки відсутня інформація про кількість вимірювань нафтопродуктів, про обчислення середнього арифметичного значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Крім того, суд першої інстанції зауважує, що в акті перевірки також відсутня інформація про те чи здійснювалась звірка між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата та чи встановлювались розбіжності між ними і в якому розмірі.

В той же час, матеріали справи свідчать, що товариством на підставі видаткових, товарно-транспортних накладних від постачальників та відомостей щодо реалізації пального готівковим та безготівковим способами складається накопичувальний регістр у вигляді Журналу реєстрації руху товарів по групах в розрізі видів пального по 28 рахунку "Товари" і з деталізацією інформації за кожну зміну роботи оператора АЗС, що підтверджується копіями видаткових накладних на відпуск ПММ, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, сертифікати відповідності, паспортами якості на постачання нафтопродуктів у січні 2020 року на підставі яких складений Журнал реєстрації руху пального.

Також, обсяги реалізації, надходження та залишки на початок і кінець зміни позивачем відображаються в Z звітах реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, на підтвердження виконання вимог п.10.2.10 Інструкції №281/171/578/155 позивачем надано копії сторінок журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП за період надходження нафтопродуктів починаючи з 04.12.2019 по 10.02.2020, у якому відображені результати вимірювань густини і температури нафтопродукту. (а.с.157-160)

Також, в матеріалах справи міститься копія змінного звіту АЗС за формою №17- НП за 23 січня 2020 року, тобто у день зняття перевіркою фактичних залишків нафтопродуктів на ТОВ "АЗС Титан" з якого вбачається, що залишок нафтопродуктів на початок зміни 23 січня 2020 року згідно звіту №17-НП відповідає даним Х-звіту РРО, сформованого ревізорами в ході перевірки. (а.с.161-163)

Крім того, суд відмічає, що в акті перевірки не зазначено про виявлення розбіжностей між даними звіту 17-НП та обліковими даними згідно РРО, як в частині отриманих так і реалізованих обсягів пального.

Тобто, в ході перевірки службовими особам контролюючого органу не поставлено під сумнів дані обліку товарних запасів позивача відображених в бухгалтерському обліку та у звітності за формою 17-НП, передбаченою вимогами Інструкції №281/171/578/155.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивачем за допомогою регістру бухгалтерського обліку по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями" та заправочних відомостей організовано облік нафтопродуктів з визначенням усіх показників, передбачених Інструкцією №281/171/578/155 при складанні форми №16-НП.

Доводи відповідача щодо ненадання до перевірки звітів №13-НП, №16-НП спростовані матеріалами справи та встановленими судом обставинами. Крім того, у акті перевірки відсутня вказівка на ненадання позивачем до перевірки форм звітності, регістрів обліку чи первинних документів, що унеможливило б проведення перевірки чи вплинуло б на формування висновків та її результатів.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності звітів №17-НП, оскільки в п.10 акту перевірки зазначено про перевірку звітів №17-НП, відомостей, видаткових та ТТН, документів на резервуари. Інші доводи відповідача не спростовують встановлені судом обставини.

Отже, висновок податкового органу про те, що виявлена невідповідність залишків товарів є свідченням здійснення Товариством "АЗС Титан" реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2020 №0005083205 та від 03.07.2020 №0007833205.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначаєЗакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з ч.1 ст. 15 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У відповідності до ст.17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відтак, для здійснення такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля пальним, позивач був зобов`язаний завчасно, тобто до 01 липня 2019 року отримати відповідну ліцензію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним ТОВ "АЗС Титан" отримана 22.07.2019.

В свою чергу, фактично предметом даної справи в частині ППР №0005083205 є реалізація двох літрів пального 01.07.2019 чи реалізація цього пального в червні 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи підтвердженням факту роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 є розрахунковий чек РРО №52268 від 01.07.2019, який сформований касовим апаратом о 04 годині 17 хвилин 54 секунди, та який, як стверджує представник відповідача є беззаперечним доказом роздрібної торгівлі паливом саме 01.07.2019.

Проте, згідно з довідки Хорошівського РЕМ №576 від 02.07.2019, у зв`язку з аварійним відключенням на КЛ-6 кВ "Іршанськ-3" від п/ст. 110/35/6 кВ "Турчинка" на АЗС "Титан" (смт.Іршанськ, вул..Новоборовська, 1) була відсутня напруга з 23-40 30.06.2019 по 04-20 01.07.2019.

Згідно пояснень позивача наданих в суді першої інстанції, оператором ТОВ "АЗС Титан" 30.06.2019 до моменту відключення електроенергії в режимі післяплати відпущено 2 літри пального А-92 та отримано від покупця готівку в оплату за пальне. Після формування товарного кошика та подачі команди від контрольно-касового апарату до заправного місця був здійснений відпуск пального покупцю та до моменту формування чеку на АЗС зникла електрична напруга внаслідок чого розрахунковий чек не був сформований та надрукований. Після відновлення подачі електричної напруги 01.07.2019 апарат "АЗС POS Master" автоматично відновив роботу та роздрукував чек, в якому зазначено час 04 год. 17 хв. 54 сек. 01.07.2019.

Крім того, на підтвердження реалізації бензину А-92 на суму 58 грн. в кількості 2 літрів саме у червні 2019 року позивачем надано копії податкової декларації з ПДВ та регістрів бухгалтерського обліку в розрізі відповідних рахунків.

У податковій декларації з ПДВ ТОВ "АЗС Титан" за червень 2019 року обсяги постачання (без ПДВ) по рядку 1 склали 229 138 грн., та сума ПДВ по рядку 1.1 колонки Б склала 45 828 грн. Сукупно обсяг постачання з врахуванням ПДВ за червень 2019 року склав 274 966 грн.:Д229 138 грн. + 45 828 грн.). В свою чергу, загальний обсяг постачання в сумі 274 966 грн., складається з наступних складових:

- виручка від реалізації ПММ за готівку по рахунку бухгалтерського обліку 301.1 "Виручка від реалізації ПММ в сумі 153 934,02 грн. (у т.ч. ПДВ);

- отримана орендна плата по безготівковому розрахунку, що відображена на рахунку бухгалтерського обліку 377 "Розрахунки з різними дебіторами" в сумі 4 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) ;

- реалізація палива з оплатою через електронні платіжні системи по рахунку бухгалтерського обліку 331 "Грошові документи в національній валюті" в сумі 30 685,9 грн. ;

- реалізація палива по безготівковому розрахунку за договорами, укладеними Товариством з юридичними особами - покупцями, що відображена на рахунку бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки з покупцями" в сумі 86 345,29 грн. (у т.ч. ПДВ).

Зазначені обставини підтверджуються копіями регістрів по рахунках 301.1 за червень 2019, по рах.377 за червень 2019, по рах.331 за червень 2019 , по рах.361 за червень 2019.

Крім того, починаючи з 01.07.2019 та до моменту отримання позивачем ліцензії (22.07.2019) реалізація пального позивачем не здійснювалась. Відсутність реалізації пального Товариством за період з 01.07.2019 по 22.07.2019 підтверджується відсутністю показників даними бухгалтерського обліку позивача по регістру бухгалтерського обліку по рахунку 301.1 "Виручка від реалізації ПММ" за липень 2019 року та відсутністю виручки по РРО за цей же період.

Щодо доводів апелянта в частині не надання аргументації судом першої інстанції доводам в частині листа АТ "Житомиробленерго", колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ґрунтовно зазначив обставини за яких даний лист не є належною обставиною на підставі, якої можливо встановити наявність підключення до електроенергії чи її відсутність підключення до електроенергії в період з 30.06.2019 по 01.07.2019.

Крім того, довідка Хорошівського РЕМ надана одразу після настання події по відключенню світла. В свою чергу, листа АТ "Житомиробленерго" датований 18.11.2020 (через значний проміжок часу).

Також, згідно запису, здійсненого штатним енергетиком в оперативному Журналі енергетика від 01.07.2019, вбачається, що "була відсутня напруга з 2440 по 420 з 30.06-01.07.2019", про що вказав також суд першої інстанції.

Щодо доводів в частині розбіжності ввімкнення світла згідно довідки Хорошівського РЕМ №576 від 02.07.2019 та друкування чеку на АЗС, колегія суддів зазначає, що це є надлишковим формалізмом, оскільки відповідачем не встановлювалась точна інформації по відключенню світла саме у Хорошівського РЕМ, а помилкове зазначення різниці на 3 хвилини не є визначальним в даній ситуації.

Крім того, суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII).

У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі: Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі Закон № 139-IX); Закону № 2628-VIII.

Так, з 01.07.2019, із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З 18.12.2019 після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону №139-ІХ, суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Таким чином, з 18.12.2019 внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.

При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.

До 18.12.2019 дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення певних видів діяльності.

Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019, слід застосовувати наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.

Отже, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб`єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі ч.3 статті 2 Закону №222-VIII.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

З набуттям 01.07.2019 змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019 територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та не встановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вищевказаного балансу та допущення непропорційності.

На підставі вказаного, матеріалів справи та обставин встановлених судами, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 №0005083205 про застосування штрафних санкцій в сумі 250 000 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0007833205, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначеним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції в сумі 7 078,70 грн. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.116.1 ст.116 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме: ДПС України за наслідками розгляду скарги позивача, залишені в силі штрафні санкції у розмірі подвійної вартості виявлених надлишків бензину А-95 в кількості 67,01 л. на суму 1 776,03 грн. (надлишок), бензину А-92 в кількості 69,15 л. на суму 1 763,32 грн. (надлишок). 23.01.2020 встановлено невідповідність даних обліку згідно Х звіту №6770 та фактичних залишків згідно проведених вимірів та розрахунків бензину А-95 в кількості 67,02 л на суму 1776 грн.

Відповідно до п.12 .ч.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.

Порядок здійснення вимірювань об`єму та маси нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі Інструкція №281), пунктом 3 якої передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Система вимірювання кількості і визначення показників якості нафти - сукупність засобів вимірювальної техніки, технологічного та допоміжного обладнання, що призначена для обліку нафти з визначенням її кількісних показників та формування актів приймання-здавання нафти і паспортів якості шляхом як автоматичного виконання функцій, так і одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86 "Нефть и нефтепродукты. Методы измерения массы" (далі - ГОСТ 26976) та цією Інструкцією.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції №281 визначено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму.

Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до п. 4.2.2 Інструкції №281 об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

+- 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

Значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976. Похибка методу не поширюється на визначення об`єму нафти і нафтопродукту в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Пунктом 4.2.3 Інструкції № 281 передбачено, що об`ємно-масовим та масовим динамічним методами визначається маса нафти і нафтопродуктів безпосередньо у нафто- і нафтопродуктопроводах, а також при відпуску нафтопродуктів до автоцистерн та залізничних цистерн на автоматизованих системах наливу. За цими методами об`єм або масу нафти і нафтопродуктів вимірюють із застосуванням об`ємних або масових лічильників.

Відповідно до п.4.2.5 Інструкції №281 об`ємним методом вимірюється лише об`єм нафтопродукту. Для вимірювань об`єму нафтопродуктів на АЗС використовуються ПРК і ОРК, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об`єму та вартості виданої дози.

Під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж +- 0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж +- 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

Згідно абз.6 п.4.3.2.7 Інструкції № 281 вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Отже, суд першої інстанції зазначив вірно, що наявність незначної похибки в процесі вимірювання здатна викликати відхилення в результатах вимірювання по відношенню до загального обсягу вимірюваного нафтопродукту в резервуарі. При цьому, в акті фактичної перевірки відсутня інформація про кількість вимірювань нафтопродуктів, про обчислення середнього арифметичного значення результатів трьох найближчих вимірювань. Також, в акті перевірки також відсутня інформація про те чи здійснювалась звірка між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата та чи встановлювались розбіжності між ними і в якому розмірі.

Крім того, з матеріалів справи дійсно вбачається, що товариством на підставі видаткових, товарно-транспортних накладних від постачальників та відомостей щодо реалізації пального готівковим та безготівковим способами складається накопичувальний регістр у вигляді Журналу реєстрації руху товарів по групах в розрізі видів пального по 28 рахунку "Товари" і з деталізацією інформації за кожну зміну роботи оператора АЗС, що підтверджується копіями видаткових накладних на відпуск ПММ, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, сертифікати відповідності, паспортами якості на постачання нафтопродуктів у січні 2020 року на підставі яких складений Журнал реєстрації руху пального.

Обсяги реалізації, надходження та залишки на початок і кінець зміни позивачем відображаються в Z звітах реєстратора розрахункових операцій.

В свою чергу, способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20.05.2008 № 281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №826/18483/13-а.

В свою чергу, як встановлено вище, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені відповідачем з порушенням вимог Інструкції № 281/171/578/155.

Крім того, а підтвердження виконання вимог п.10.2.10 Інструкції №281/171/578/155 позивачем надано копії сторінок журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП за період надходження нафтопродуктів починаючи з 04.12.2019 по 10.02.2020, у якому відображені результати вимірювань густини і температури нафтопродукту (а.с.157-160).

Згідно копії змінного звіту АЗС за формою №17- НП за 23 січня 2020 року, у день зняття перевіркою фактичних залишків нафтопродуктів на ТОВ "АЗС Титан" вбачається, що залишок нафтопродуктів на початок зміни 23 січня 2020 року згідно звіту №17-НП відповідає даним Х-звіту РРО, сформованого ревізорами в ході перевірки (а.с.161-163).

Також, як вірно вказав суд першої інстанції, з наданої копії регістру по рах.361 за січень 2020 вбачається, що у ньому відображено залишок (сальдо) взаєморозрахунків на початок та кінець звітного періоду, вартість відпущеного та оплаченого пального кожним покупцем-суб`єктом господарювання. Деталізація інформації по кожному покупцю-суб`єкту господарювання здійснюється в заправочних відомостях, які являються додатками до укладених договорів. В таких заправочних відомостях відображається дата заправки, вид та ціна нафтопродукту, ПІБ отримувача - водія суб`єкта господарювання - покупця, його підпис, а також ПІБ оператора, який відпустив нафтопродукт та його підпис. Після завершення звітного періоду кількість відпущеного пального підсумовується.

Стосовно доводів відповідача щодо змінних звітів АЗС за формою №17-НП та за формою №16-НП, суд звертає увагу на те, що зазначені документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Таким чином, порушення порядку ведення бухгалтерського обліку товарів за місцем їх реалізації, є, зокрема відсутність у суб`єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28.02.2018 року у справі №810/3247/16 та від 07.08.2018 року у справі №825/10/17.

Щодо доводів в частині неврахування документів наданих до суду та відповідно не наданих при перевірці, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості витребувати у позивача усі належні первинні документи, а тому його доводи в цій частині судом не враховуються.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року.

Зі змісту частин 1-4 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.1ст.315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 лютого 2021 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.