КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року справа №320/5518/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с.Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) (далі Позивач) з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) (далі Відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області «Про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби» від 15.05.2020 року № 360-7 позачергової VII;

зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) у формі рішення на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ «Нова Україна» згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000019, виданого Погребською сільської радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994 року, що знаходиться в адміністративних межах с. Погреби Броварського району Київської області.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що з 1994 року постійно користується земельною ділянкою площею 118,0 га - для здійснення господарської діяльності, яка надана йому як Колективному сільськогосподарському підприємству «Нова Україна» (далі КСП «Нова Україна») Погребською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області та підтверджується державним актом на право постійного користування.

В 2005 році КСП «Нова Україна» припинило свою діяльність шляхом приєднання до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», проте нового державного акта на право постійного користування землею не було отримано, реєстрація речового права права постійного землекористування не здійснювалася.

У 2020 році Позивач звернувся до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації земельної ділянки, яка була у його постійному користуванні, проте отримав рішення про відмову.

Позивач вважає, що рішення Відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із тим, що: 1) Позивач є правонаступником КСП «Нова Україна», на ім`я якого був виданий державний акт на право постійного користування землею відповідно до вимог статей 104, 106 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України; 2) Відповідач, в силу статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 21 та Прикінцевих положень Земельного кодексу України, статей 22, 26, 35 Закону України «Про землеустрій», статей 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.06.2019 року № 476, був зобов`язаний за заявою Позивача прийняти рішення при надання дозволу на розробку технічної документації земельної ділянки, яка була у постійному користуванні.

Відповідач відзив на позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду не надіслав.

Заяви та клопотання від Позивача чи Відповідача до суду не надходили.

Відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (частина п`ята статті 262 КАС України).

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (частина восьма статті 262 КАС України).

Ухвалою від 06 липня 2020 року суд відкрив спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КВ (далі Державний акт) Колективному сільськогосподарському підприємству «Нова Україна» (далі КСП «Нова Україна») Погребською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 118,0 га для ведення господарської діяльності відповідно до рішення 17 сес. 21скл від 09.06.1994 (а.26-29).

КСП «Нова Україна» зареєстроване 27 грудня 1994 року (реєстраційний номер 212-461-КСП) Броварською районною державною адміністрацією Київської області (Свідоцтво № 461) (а.с.30-31).

Згідно зі Статутом КСП «Нова Україна» предметом діяльності підприємства є виробництво, зберігання і реалізація сільськогосподарської та іншої продукції (а.с.32-52).

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» - зареєстрований як юридична особа з 31.12.2003, основний вид економічної діяльності: 01.41: Розведення великої рогатої худоби молочних порід відповідно до: запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №13321200000000042 (а.с.15-16), Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с.84), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.85).

Відповідно до п.1.2 Статуту (а.с.68-78) та п.1.2 Установчого договору про створення та діяльність (а.с.79-83), затверджених рішенням зборів засновників, протокол від 29.12.2003 року № 1, Позивач створений на підставі ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2003, якою припинено провадження у справі 263/12б-98 про банкрутство КСП «Нова Україна» і затверджено мирову угоду від 16.12.2003, згідно з якою ТОВ «Земельний актив» (ідентифікаційний код 32665536) та ТОВ «СОНКОЛ» (ідентифікаційний код 31753097) в результаті реорганізації КСП «Нова Україна» (ідентифікаційний код 00448737) в нове підприємство сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами КСП «Нова Україна».

28 квітня 2020 року Позивач листом № 18 «Про надання дозволу про розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки» (а.с.123-126) звернувся до Відповідача, до листа додав копії документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.129), опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» (а.с.130), наказу про переведення на посаду Генерального директора (а.с.131), ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/12б-98 (а.с.132-133), Свідоцтва про державну реєстрацію КСП «Нова Україна» (а.с.134), Статуту КСП «Нова Україна» (а.с.135-155), Державного акта (а.с.156-159).

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15 травня 2020 року № 360-7 позачергової-VII «Про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби» (далі оскаржуване рішення) Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби (а.с.25).

Оскаржуване рішення прийняте з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування, відповідно до вимог п. 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 25 Закону України «Про землеустрій», статті 12 Земельного кодексу України (а.с.25).

Листом від 18.05.2020 № 593/02-24 Відповідач повідомив Позивача про прийняте оскаржуване рішення (а.с.160).

Отже суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із винесенням останнім рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

Вказані правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про Державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі Закон про КСП) (станом на 31 грудня 2003 року дату проведення державної реєстрації реорганізації), Законом України «Про підприємства в Україні» (в редакції, що діяла станом на час створення Позивача), Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 (далі Порядок), Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92, п.6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (далі Рішення Конституційного Суду).

Не погоджуючись із діями Відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, належить, серед іншого: розпорядження землями територіальних громад (пункт «а»); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в»); організація землеустрою (пункт «д»; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт «к»).

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом (частина друга). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (частина шоста). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята).

Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 476 (далі Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку об`єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок (пункт 6 Порядку).

Згідно з пунктом 8 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (пункт 9 Порядку).

По-друге, відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Частиною другою статті 93 Земельного кодексу України визначено перелік осіб, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, визначеними статтею 141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

По-третє, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, що діяла станом на час створення Позивача) підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Частиною 5 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, що діяла станом на час створення позивача) встановлено, що при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства.

Згідно з частиною третьою статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час припинення КСП «Нова Україна») у разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання.

Частиною першою статті 31 Закону про КСП визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства (абзац другий частини четвертої статті 31 Закону про КСП).

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а також частково, законодавство на момент створення Позивача суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню з огляду на таке.

По-перше, відповідно до статті 19 Конституції України та частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України та статтею 19 Закону України «Про землеустрій», належить, серед іншого: організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом (частина друга). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (частина шоста). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята).

Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону України «Про землеустрій»).

Мета інвентаризації земель визначена у статті 35 Закону України «Про землеустрій», апорядок проведення інвентаризації земель у Порядку.

Відповідно до п.5 Порядку об`єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок (пункт 6 Порядку).

Згідно з пунктом 8 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (пункт 9 Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, згідно з Державним актом КСП «Нова Україна» Погребською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 118,0 га для ведення господарської діяльності відповідно до рішення 17сес.21скл від 09.06.1994 року (а.26-29).

28 квітня 2020 року Позивач листом № 18 «Про надання дозволу про розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки» (а.с.123-126) звернувся до Відповідача, до якого додав копії документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.129), опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» (а.с.130), наказу про переведення на посаду Генерального директора (а.с.131), ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2004 року у справі № 263/12б-98 (а.с.132-133), Свідоцтва про державну реєстрацію КСП «Нова Україна» (а.с.134), Статуту КСП «Нова Україна» (а.с.135-155), Державного акта (а.с.156-159).

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15 травня 2020 року № 360-7 позачергової-VII «Про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби» (далі оскаржуване рішення) Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби (а.с.25).

Оскаржуване рішення прийняте з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування, відповідно до вимог п.34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 25 Закону України «Про землеустрій», статті 12 Земельного кодексу України (а.с.25). Листом від 18.05.2020 № 593/02-24 Відповідач повідомив Позивача про прийняте оскаржуване рішення (а.с.160).

Отже, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства України (Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Місцеве самоврядування в Україні», Порядку) документів, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що саме Відповідач мав передбачені законодавством повноваження щодо прийняття оскаржуваного рішення.

По-друге, як було зазначено, відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Частиною другою статті 93 Земельного кодексу України визначено перелік осіб, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, визначеними статтею 141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, враховуючи виказані вище вимоги Земельного кодексу України з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду, суд дійшов висновку, що право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Такі підстави припинення права користування земельною ділянкою визначає стаття 141 Земельного кодексу України. Проте, жодна із зазначених у вказаній вище статті Земельного кодексу України підстав не стосується спірної ситуації, яка розглядається судом у цій справі.

По-третє, як було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, що діяла станом на час створення Позивача) підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства (частина 5 статті 34 цього ж Закону та частина третя статті 59 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 31 Закону про КСП визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства (абзац другий частини четвертої статті 31 Закону про КСП).

Як вбачається із документів, що містяться у матеріалах справи, та були зазначені вище, КСП «Нова Україна» зареєстроване 27 грудня 1994 року (реєстраційний номер 212-461-КСП) Броварською районною державною адміністрацією Київської області (Свідоцтво № 461) (а.с.30-31).Згідно зі Статутом КСП «Нова Україна» предметом діяльності підприємства є виробництво, зберігання і реалізація сільськогосподарської та іншої продукції (а.с.32-52).

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» - зареєстрований як юридична особа з 31.12.2003, основний вид економічної діяльності: 01.41: Розведення великої рогатої худоби молочних порід відповідно до: запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №13321200000000042(а.с.15-16), Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с.84), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.85),

Відповідно до п.1.2 Статуту (а.с.68-78) та п.1.2 Установчого договору про створення та діяльність (а.с.79-83), затверджених рішенням зборів засновників, протокол від 29.12.2003 № 1, Позивач створений на підставі ухвали господарського суду Київської області від 26.12.2003, якою припинено провадження у справі 263/12б-98 про банкрутство КСП «Нова Україна» і затверджено мирову угоду від 16.12.2003, згідно з якою ТОВ «Земельний актив» (ідентифікаційний код 32665536) та ТОВ «СОНКОЛ» (ідентифікаційний код 31753097) в результаті реорганізації КСП «Нова Україна» (ідентифікаційний код 00448737) в нове підприємство сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами КСП «Нова Україна».

Суд звертає увагу, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Таке твердження суду узгоджується із висновками, викладеними у п.7.12 Постанови Великої палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20).

При цьому, як вбачається із вказаних вище норм Господарського кодексу України, Закону України «Про підприємства в Україні» та Закону про КСП, саме приєднання КСП «Нова Україна» до ТОВ «Нова Україна» відповідно до закону підтверджує правонаступництво Позивача. Крім того, слід звернути увагу, що таке правонаступництво відбулося на виконання рішення суду щодо реорганізації КСП «Нова Україна» в процесі банкрутства останнього.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище норм чинного законодавства України щодо правонаступництва під час приєднання одного сільськогосподарського товариства до іншого, а також документів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що саме Позивач є правонаступником КСП «Нова Україна», на ім`я якого було виписано Державний акт, що підтверджував щодо право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області «Про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби» від 15.05.2020 № 360-7 позачергової VII, підлягають задоволенню, оскільки: Позивач є правонаступником КСП «Україна», яке отримало у постійне користування земельну ділянку, право на яке підтверджується Державним актом; в силу вимог статті 92 та 141 Земельного кодексу України та Рішення Конституційного Суду, відсутні правові підстави припинення права користування земельною ділянкою Позивача як правонаступника КСП «Нова Україна»; Відповідач має всі надані йому Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про Державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком повноваження щодо прийняття оскаржуваного рішення, а підстави для відмови відсутні.

Що стосується позовних вимог Позивача щодо зобов`язання Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) у формі рішення на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ «Нова Україна» згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000019, виданого Погребською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994 року, що знаходиться в адміністративних межах с. Погреби Броварського району Київської області, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є повноваженням відповідних органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність в межах населеного пункту.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення права особи на отримання права на земельну ділянку та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ «Нова Україна» згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000019, виданого Погребською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Погреби Броварського району Київської області

За наявності належним чином поданих позивачем до відповідача документів та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, 24 січня 2019 року, 15 серпня 2019 року у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 4 204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 26.06.2020 (а.с.14). У зв`язку з цим із Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у сумі 4 204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області «Про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Погреби» від 15.05.2020 № 360-7 позачергової VII.

Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ «Нова Україна» згідно Державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000019, виданого Погребською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994 року, що знаходиться в адміністративних межах с. Погреби Броварського району Київської області.

Стягнути із Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, код ЄДРПОУ 32831851) судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

рішення складено у повному обсязі 25.02.2021

Суддя Панченко Н.Д.