ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 927/778/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 (повний текст складено 20.11.2020)

у справі №927/778/20 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ріпкинська районна державна адміністрація

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" про розірвання договору оренди землі від 30.10.2017, укладеного між Ріпкинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка", зареєстрований 30.11.2017 за № 23717769, та повернення у відання Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області земельну ділянку, загальною площею 0,8259 га, кадастровий номер 7424483000:06:003:0644.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7424483000:06:003:0644, яка розташована на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. Вказана земельна ділянка без згоди орендодавця була передана в суборенду ТОВ "Максімо ЛТД", яке сплачує кошти за її використання, фактично земельна ділянка використовується як рілля, що суперечить умовами договору оренди. Прокурор зазначає про невжиття Задеріївською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області протягом тривалого часу заходів реагування до усунення порушень, які мали місце під час укладення між відповідачем та ТОВ "Ім. Попудренка" договору суборенди, що свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи на те, що спірна земельна ділянка належить до земель колишньої колективної власності та фактично була передана Ріпкинською районною державною адміністрацією до відання Задеріївської сільської ради лише в грудні 2019 року, що підтверджується листом Ріпкинської РДА від 06.05.2020 №01-46/850. На думку відповідача, на момент укладення договору суборенди склалась ситуація, що Ріпкинська РДА не мала повноважень по розпорядженню спірною земельною ділянкою, а Задеріївська сільська рада не набула повноважень на ділянку та як наслідок з 01.01.2019 по 26.12.2019 спірна земельна ділянка фактично і юридично не мала особи уповноваженої на розпорядження нею. Право власності або інше речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстровано в реєстрі речових прав ані за Ріпкинською РДА, ані за Задеріївською сільською радою. З приводу укладення договору суборенди відповідач зазначав, що влітку 2019 року ним було встановлено, що земельний масив, в якому в шахматному порядку розташовані належні йому земельні ділянки без його згоди та будь-якого доручення самостійно оброблені та засіяні невідомою особою. ТОВ "Ім. Попудренка" вжило заходів щодо розшуку особи, яка без його згоди обробила земельні ділянки та встановила, що це є суміжний землекористувач - TOB "Максімо ЛТД". В жовтні 2019 року ТОВ "Ім. Попудренка" та TOB "Максімо ЛТД" дійшли згоди не порушувати справу про самовільне захоплення земельних ділянок та у відповідності до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України укласти договір суборенди з 01 березня 2020 року. Тобто договір суборенди укладався з метою відшкодування ТОВ "Ім. Попудренка" витрат по орендній платі та фактично був укладений в жовтні 2019 року і його дата 01 березня 2020 року була визначена, як дата з якої TOB "Максімо ЛТД" фактично приступив до обробітку земельних ділянок ТОВ "Ім. Попудренка". Доказом укладення договору в жовтні 2019 р. є витяг з Державного реєстру речових прав, в якому зазначено дату, час державної реєстрації 24.10.2019 09:26:08. Так, на думку відповідача, укладення ним договору суборенди відбулось виключно у спосіб встановлений діючим законодавством та на підставі ст. 37-1 Земельного кодексу України. Крім того відповідач наголошує, що договір суборенди було укладено на період з 01.03.2019 по 31.10.2019 (період вирощування та збирання сільськогосподарських культур), договір має разовий характер та суборенда плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок TOB "Ім. Попудренка". Також відповідач посилається на приписи статті 32 ЗУ "Про оренду землі", якою визначено вичерпний перелік умов, за яких договір оренди землі може бути розірваний в односторонньому порядку за рішенням суду. TOB "Ім. Попудренка" вважає, що жодних з цих умов не порушило, отже підстави для розірвання договору в односторонньому порядку відсутні. Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не надано жодного доказу несплати відповідачем земельного податку або орендної плати. Навпаки голова Ріпкинської РДА своїм листом від 16.03.2020 № 01- 46/484 підтверджує, що орендна плата за здані в оренду земельні ділянки TOB "Ім. Попудренка" сплачена в повному обсязі. Враховуючи зазначене та те, що матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів про те, що відповідач систематично не виплачував орендну плату в належному розмірі та строки, не надано підтвердження відсутності правових підстав при укладенні договору суборенди землі, чи неналежного використання та погіршення родючості ґрунтів орендарем, ТОВ "Ім. Попудренка" вважає, що заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не надано належних доказів та обґрунтувань для одностороннього розірвання договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 у справі №927/778/20 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди землі від 30.10.2017, укладений між Ріпкинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка", зареєстрований 30.11.2017 за №23717769; повернуто у відання Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області земельну ділянку загальною площею 0,8259 га, кадастровий номер 7424483000:06:003:0644. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" на користь Прокуратури Чернігівської області судовий збір у розмірі 4204 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачем порушено умови договору оренди землі від 30.10.2017, укладеного між Ріпкинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка", зареєстрований 30.11.2017 за № 23717769, що зумовлено невиконанням ТОВ "Ім. Попудренка" порядку передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7424483000:06:003:0644 в суборенду ТОВ "Максімо ЛТД", а саме без згоди орендодавця, та припинення орендарем використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 у справі №927/778/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 у справі №927/778/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 09.02.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача, третьої особи не з`явились.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

08.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ймовірною неможливістю прибути в судове засідання, посилаючись на те, що згідно повідомлення Українського гідрометеорологічного центру, на території Чернігівської та Київської областей в період з 08 по 09 лютого 2021 р. прогнозується складна метеорологічна ситуація, яка відносить до потенційно небезпечних погодних умов; відповідно до оголошення, розміщеного на веб-сайті Служби автомобільних доріг у Чернігівській області з метою недопущення накопичення великовагових транспортних засобів та виникнення заторів в дорожньому русі Служба автомобільних доріг у Чернігівські області з 13:00 год 08.02.2021 вводить обмеження руху великовагових транспортних засобів в напрямку м. Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права і можливості звернутися до суду з заявою про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням сервісу easycon.com.ua; також явка представників учасників справи в судове засідання не визнана судом обов`язковою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, третьої особи.

В судовому засіданні представник прокуратури заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

30.10.2017 між Ріпкинською районною державною адміністрацію, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка", як орендарем, укладено договір оренди землі (далі за текстом - Договір орнеди), у відповідності до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування невитребувану земельну ділянку (земельні ділянки) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7424483000:06:003:0644, яка розташована (які розташовані) на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Виходячи зі змісту пунктів 2 - 7 Договору оренди, в оренду передається (передаються) невитребувана земельна ділянка (пай) загальною площею 0,8259 га, в тому числі 0,8259 га - сіножаті. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1 паю сіножать (кадастровий номер 7424483000:06:003:0644) на дату укладання договору становить 17525,50 грн. Земельна ділянка (земельні ділянки), яка передається (які передаються) в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її (їх) ефективному використанню.

Договір оренди укладено на 10 років на невитребувану земельну ділянку (пай) (у разі оренди земельної ділянки (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди не може бути меншим як сім років; у разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка (земельні ділянки) надається (надаються) в оренду на строк не менш як 30 років; у разі передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі не може бути меншим як 10 років), але не більше ніж на строк до моменту оформлення її власниками права власності на земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору оренди).

У відповідності до п. 9 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі, що становить 8,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у грошовій формі - 1402,04 грн на рік, на розрахунковий рахунок 33213812700437 в ГУДК Чернігівської області, одержувач платежу - місцевий бюджет Задеріївської сільської ради, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38046020.

Згідно із пунктами 14, 16 Договору орнеди, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Умови збереження стану об`єкта оренди:

- використання згідно цільового призначення;

- додержання вимог законодавства про охорону довкілля;

- не порушувати прав землекористувачів суміжних земельних ділянок.

Відповідно до п. 28 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до п. 32 Договору оренди, право оренди земельної ділянки, яке випливає з цього договору та належить орендарю, не може бути ним відчужене та/або передане в заставу та/або передати до статутного капіталу юридичних осіб, у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 221671111 Договір оренди землі від 30.10.2017 зареєстрований 30.11.2017 державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області Кривенковою З.В.

01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максімо ЛТД", як суборендарем, укладено договір суборенди ( далі за текстом - Договір суборенди).

У відповідності до пунктів 1.1, 3.1, 4,1, 4.2, 6.1 Договору суборенди орендар передає, а суборендар бере в тимчасове суборендне користування земельні ділянки згідно з переліком, що додається до даного Договору (Додаток № 1). Термін суборенди з 01.03.2019 року по 31.10.2019 року (включно). Суборендар сплачує суборендну плату за термін суборендного користування в розмірі 35000 грн, в т.ч. з ПДВ. Суборендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 31.10.2019 (включно). Суборендар зобов`язується використовувати земельні ділянки, що суборендується, за їх цільовим призначенням.

Згідно п. 78 Додатку №1 до Договору суборенди та Акту приймання-передачі земельних ділянок від 01.03.2019, ТОВ "Ім. Попудренка" передало ТОВ "Максімо ЛТД" в суборендне користування земельну ділянку кадастровий номер 7424483000:06:003:0644, загальною площею 0,8259 га.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 186637062 державним реєстратором Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області Решодько І.В. 24.10.2019 зареєстрований Договір суборенди від 01.03.2019, за яким ТОВ "Ім. Попудренка" передав ТОВ "Максімо ЛТД" земельну ділянку кадастровий номер 7424483000:06:003:0644, загальною площею 0,8259 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області звернулось до начальника Ріпкинського відділу Чернігівської місцевої прокуратури раднику юстиції підполковнику Артеменко О.С. з листом від 12.2019 № 74/27/937, в якому просить вжити заходи стосовно того, що протягом 2019 року ТОВ "Ім. Попудренка" передано в суборенду земельні ділянки Задеріївської сільської ради ТОВ "Максимо ЛТД" без дозволу Ріпкинської РДА. Крім того, ТОВ "Ім. Попудренка" оформило оренду землі під сіножаті, а використовує під ріллю, тим самим сплачуючи меншу орендну плату; дані дії спричинили ненадходження до районного бюджету коштів у розмірі, що орієнтовно складає 500000,00 грн. До листа зокрема додано пояснення директора ТОВ "Максимо ЛТД" Склярука Ю.М. від 06.12.2019.

Листом від 16.03.2020 № 01-46/484 Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області на запит Ріпкинського відділу Чернігівської місцевої прокуратури від 11.03.2020 № 66-3987-20 повідомила останнього про те, що заяв та повідомлень щодо отримання дозволу на укладення договору суборенди, зазначених у додатку до листа земельних ділянок, від ТОВ "Ім. Попудренка" та ТОВ "Максімо ЛТД" до районної державної адміністрації не надходило; орендна плата за надані в оренду земельні ділянки ТОВ "Ім. Попудренка" сплачена в повному обсязі.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури вказував як на підстави розірвання договору порушення відповідачем умов договору оренди землі, що зумовлено невиконанням ТОВ "Ім. Попудренка" порядку передачі земельної ділянки в суборенду ТОВ "Максімо ЛТД", а саме без згоди орендодавця, та припинення орендарем використання земельної ділянки за цільовим призначенням

Прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом у цій справі тим, що визначений ним компетентний орган - Задеріївська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області не здійснює захист інтересів держави, хоча має повноваження на звернення до суду (бездіяльність позивача (невжиття Задеріївською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області протягом тривалого часу заходів реагування до усунення порушень, які мали місце під час укладення між відповідачем та ТОВ "Ім. Попудренка" договору суборенди), пов`язана з відсутністю в бюджеті сільської ради коштів для сплати судового збору та відсутністю у штаті сільської ради посади юриста, що підтверджується листом Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 13.08.2020 вих. №66-8368вих-20, стала підставою для звернення прокурора до суду).

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Разом з тим, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

В матеріалах справи міститься лист Задеріївської сільської ради від 21.05.2020 №118, в якому повідомлено прокурора про те, що відповідна сільська рада самостійно не буде заявляти позов до суду щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок, які надані у користування відповідачу.

Перед поданням позову заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звертався до позивача з повідомленням в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 13.08.2020 № 66-8368 вих-20 про звернення з позовом до суду про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, в інтересах держави в особі Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Задеріївська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області у відповіді від 17.08.2020 №210 на лист від 13.08.2020 №66-8368 вих-20 повідомила Ріпкинське відділення Чернігівської місцевої прокуратури, що в сільській раді відсутня посада юриста, що позбавляє можливості підготувати позовну заяву, яка б відповідала вимогам чинного законодавства, а також бюджетом сільської ради на 2020 рік не передбачено грошових коштів на сплату судового збору, а тому Задеріївська сільська рада просить звернутися до суду з вимогами щодо розірвання договору оренди землі, укладеного з TOB " Ім. Попудренка" та повернення земельної ділянки.

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Задеріївською сільською радою, з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення відповідачем умов договору оренди, проте самостійно не захистив інтереси держави в суді через відсутність коштів для сплати судового збору за подання позову та відсутність у штаті цього органу посади юриста.

З наведених мотивів суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Так, за змістом частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення закріплено у статті 1 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження - здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства.

Як встановлено вище, спірна земельна ділянка є сформованою та відноситься до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями державної або комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Як встановлено ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, на дату укладення договору оренди з відповідачем Ріпкинська районна державна адміністрація мала повноваження на передачу у оренду земельної ділянки відповідачу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" №340-ІХ від 05.12.2019, який набрав чинності з 01.01.2019 частину третю статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" доповнено трьома реченнями, з урахуванням яких зміст цієї норми викладено в такій редакції: Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Отже, з 01.01.2019 повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки, розташованої на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, перейшли до зазначеної сільської ради, також до відповідної сільської ради як до нового орендодавця за законом перейшли всі права та обов`язки Ріпкинської районної державної адміністрації.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

У відповідності до ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі та безпосереднього внесення орендної плати.

Згідно ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Таким чином, отримання згоди орендодавця на укладення договору суборенди землі є необхідною складовою правомірного користування земельною ділянкою.

Проте, відповідач обов`язку, передбаченого ч.6 ст.93 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" щодо отримання згоди орендодавця на передачу земельної ділянки з кадастровим номером 7424483000:06:003:0644 в суборенду, не виконав. Жодного повідомлення з пропозицією про надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду на адресу Ріпкинської районної державної адміністрації не надходило.

Дані обставини підтверджені відомостями з листа адміністрації №01-46/484 від 16.03.2020, згідно якого заяв та повідомлень щодо отримання дозволу на укладення договору суборенди земельної ділянки від TOB "їм. Попудренка" та TOB "Максімо ЛТД" до адміністрації не надходило.

Матеріали справи також не містять доказів про те, що відповідач звертався до Задеріївської сільської ради з пропозицією про надання згоди на укладення договору суборенди спірної земельної ділянки.

Листом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області №74/27/937 підтверджується, що відповідач оформив земельну ділянку під сіножаті, а використовує під ріллю.

Використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням підтвердив і відповідач, зазначивши у відзиві на позов, що влітку 2019 ним було встановлено, що земельний масив, в якому в шахматному порядку розташовані належні йому земельні ділянки, без його згоди були оброблені та засіяні суміжним землекористувачем - ТОВ "Максімо ЛТД".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач припинив використання земельної ділянки з кадастровим номером 7424483000:06:003:0644 за цільовим призначенням за Договором оренди, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка - сіножаті, а вона використовувалась фактично як рілля.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.28 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі №6-161цс13 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18), за змістом статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 8-2 Закону України "Про оренду землі" власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди. Припинення дії одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки, укладених у порядку обміну правами користування, припиняє дію іншого договору оренди, суборенди, укладеного взамін, про що обов`язково зазначається у таких договорах. Орендарі земельних ділянок зобов`язані письмово повідомити орендодавця про обмін належними їм правами користування земельними ділянками протягом п`яти днів з дня державної реєстрації права суборенди. У письмовому повідомленні зазначаються кадастровий номер земельної ділянки (за наявності), строк, на який укладено договір суборенди, та особа, якій передано в суборенду земельну ділянку. Письмове повідомлення надсилається орендодавцеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Максімо ЛТД" листом від 24.06.2020 №2 повідомило начальника Ріпкинського відділення Чернігівської міської прокуратури про те, що ТОВ "Максімо ЛТД" договори суборенди чи оренди у порядку обміну правами користування, згідно ст. 8-2 Закону України "Про оренду землі" з ТОВ "Ім. Попудренка" не укладались; обмін належними на праві користування земельними ділянками не здійснювався.

Отже, відсутність доказів на підтвердження повідомлення відповідачем орендодавця про обмін права користування спірною земельною ділянкою вказує на невідповідність укладеного договору суборенди вимогам ст.8-2 Закону України "Про оренду землі", та відповідно на безпідставність доводів відповідача, що його дії щодо укладення договору суборенди від 01.03.2019 з ТОВ "Максімо ЛТД" регламентуються ст. 37-1 Земельного кодексу України.

Не підтверджено також матеріалами справи і заперечення позову з підстав укладення договору суборенди з метою відшкодування відповідачу витрат по орендній платі, оскільки розмір річної орендної плати за договором оренди становить 1402,04 грн, тоді як розмір суборендної плати за договором суборенди - 35000 грн, що свідчить про те, що договір суборенди укладено з метою отримання прибутку.

З огляду на викладене, враховуючи невиконання ТОВ "Ім. Попудренка" порядку передачі спірної земельної ділянки в суборенду ТОВ "Максімо ЛТД", а саме без згоди орендодавця, та припинення орендарем використання земельної ділянки за цільовим призначенням, колегія суддів вважає, що дані істотні порушення відповідачем умов договору оренди є підставами для його розірвання та повернення у відання Задеріївській сільській раді Ріпкинського району Чернігівської області земельну ділянку загальною площею 0,8259 га, кадастровий номер 7424483000:06:003:0644.

При цьому, колегією суддів не приймається до уваги обґрунтування позову щодо несплати відповідачем орендної плати з огляду на лист Ріпкинської РДА від 16.03.2020 №01-46/484, у відповідності до якого орендна плата сплачена в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2020 у справі №927/778/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/778/20 повернути Господарському суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.02.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала