ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1406/20 Номер провадження 33/814/202/21Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ПП «Насіння», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не судимого, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.

Згідно з постановою, 14 листопада 2020 року, близько 15 годин 09 хвилин, в селищі Велика Багачка по вулиці Ювілейній, 50, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ-2111, державний номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, був з ознаками алкогольного сп`яніння та після зупинки працівниками поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку, чим порушив вимоги пунктів 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 .

Просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою провадження по справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначає, що дійсно керував транспортним засобом, повертався до місця свого проживання, дотримуючись правил ПДР, перебував у хворобливому стані у зв`язку з отитом відповідні докази надав суду. Після того, як заїхав на власне подвір`я та почав обробляти руки, одяг і салон антисептиком на основі спирту, в його домогосподарство раптово, без ухвали слідчого судді та без його дозволу, забігли озброєні працівники поліції, які безпідставно почали звинувачувати його у порушенні правил користування ременем безпеки, показчиками поворотів, перебуванні у стані алкогольного сп`яніння, не виконанні їх вимог про зупинку, після чого, не встановивши його особу за наявними у нього документами, не складаючи жодного протоколу на місці, не залучаючи понятих та застосовуючи грубу силу, вивели його під руки з двору, заштовхали до службового автомобіля та доставили до відділення поліції. Додає, що в дорозі просив надати йому можливість скористатися правовою допомогою, на що отримав відмову.

Вказує на здійснення його незаконного затримання без складання протоколу, а також на тиск з боку правоохоронних органів.

Посилається на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26.11.2020 року у справі №525/1393/20 на доведення незаконності та безпідставності його зупинки поліцейськими під час керування автомобілем.

Вказує, що поліцейські на місці зупинки не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, не залучили понятих, відповідний технічний засіб поліцейським не споряджувався та йому не надавався, що підтверджується відеозаписом, долученим до протоколів. Додає, що вказаний відеозапис не підтверджує його відмови від проходження огляду.

Зазначає, що відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та відео реєстратора не є безперервними в порушення вимог Інструкції.

Вказує на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження огляду, та не направлення його поліцейським до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Стверджує, що від проходження огляду не відмовлявся.

Звертає увагу на те, що поняті були залучені не на місці його зупинки чи у медичному закладі, а у службовому кабінеті працівників поліції.

Додає, що свідки, зазначені у протоколі, не надавали жодних пояснень, а лише поставили свої підписи на заздалегідь приготованих представниками поліції однотипних поясненнях. Безпосередній допит свідків попри заявлене ним клопотання судом проведений не був.

При цьому клопотав про розгляд справи без його участі, а також без участі його захисника.

23.02.2021до Полтавськогоапеляційного судунадійшло клопотаннязахисника ЧернюкаВ.Д.про розглядапеляційної скаргибез йогоучасті таучасті ОСОБА_1 , тому вважаю за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.4 ПДР України невиконанням вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП доводами апеляційної скарги не оспорюється та відповідає вимогам статей 252, 280 КУпАП.

Однак в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 даних вимог місцевим судом не було дотримано з огляду на наступне.

Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 визнаний винуватим, у тому числі, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Саттею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Вказаним законом ст.130 КпАП України викладена в новій редакції та передбачає відповідальність за керування суднами, особами які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; за передачу керування судном такій особі; за відмову такої особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; за вчинення таких дій особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами; за уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Водночас, Кримінальний Кодекс України доповнений статтею 286-1, якою встановлена, зокрема, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

17 червня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 3 липня 2020 року та яким положення, що змінювали ст.130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1 вилучені із Закону №2617-VІІІ. Водночас, зміни в цій частині до самих Кодексів внесені не були та станом на 24 лютого 2021 року до тексту КУпАП та КК України, опублікованому на офіційному сайті Верховної Ради України, не вносилися.

Відсутність внесення змін у ці Кодекси на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 3 липня 2020 року, узгоджується з приписами ч.6 ст.90 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», відповідно до якої законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта.

Таким чином, правопорушення, а саме, керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з 01.07.2020 року віднесене до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП, яка передбачала адміністративну відповідальність за такі діяння, втратила чинність.

За змістом матеріального закону ст. 286-1 КК України, яка на сьогодні є чинною, та була чинною на момент події, підлягає застосуванню в даному випадку, а тому притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за наведених вище підстав є неможливим.

Відповідно до положень ст.253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийдуть до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. У такому разі, згідно із ч.2 ст.284 КпАП України, виноситься постанова про закриття справи.

У зв`язку з вище викладеним, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в частині визнання його винуватим за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі ч.2 ст.284 КУпАП, а матеріали справи - передачі до Миргородської місцевої прокуратури, в порядку ст. 253 КУпАП.

При цьому, слід врахувати, що ч.1 ст.122-2 КУпАП, нормами якої встановлено адміністративну відповідальність за правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , а саме, за невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, передбачає накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, вважаю за необхідне визначити ОСОБА_1 розмір стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП в межах санкції вказаної статті

Так, керуючись положеннями ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, ступінь його вини та майновий стан ОСОБА_1 вважаю, що адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 , його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Керуючись ст.ст. 253, 284, 294 КУпАП , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасувати,провадження посправі закритина підставіч.2ст.284КпАП України, а матеріали справи направити керівнику Миргородської місцевої прокуратури, в порядку ст. 253 КУпАП.

Визначити ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко