Постанова

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 454/910/13-к

провадження № 51-6703км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 16квітня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника СВ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на зазначену ухвалу слідчого судді.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали судді апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що нормами Конституції України визначено його право на оскарження ухвали слідчого судді, що підтверджено і Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року, яким визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК України, а тому вважає, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у відкритті провадження за його скаргою, позбавив його права на доступ до правосуддя та порушив загальні принципи кримінального судочинства, а також гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (статті 6,13,14).

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 16квітня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника СВ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування ухвали слідчого судді, посилаючись при цьому на Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року, яким було визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року відмовлено у відкриті провадження за апеляційною скаргою скаржника на ухвалу слідчого судді, оскільки це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до статей 307, 309 КПК України. При цьому апеляційний суд послався на те, що рішення Конституційного Суду України не має зворотної сили у часі, а тому при вирішенні питання про можливість оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді від 16квітня 2013 року підлягають застосуванню норми, які діяли на момент винесення оскаржуваної ухвали. З урахуванням того, що статтею 309 КПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді, визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені та ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про злочин до ЄРДР до зазначеного переліку не входить, а тому остання оскарженню не підлягає.

З вказаними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Частиною 3 ст. 9 КПК України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Виникнення, зміна або припинення кримінально-процесуальних відносин завжди пов`язано із конкретним юридичним фактом, який тягне за собою юридичні наслідки.

Згідно з положеннямист. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 2ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься уст. 91 ЗаконуУкраїни від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього уст. 97 цього Законувизначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Враховуючи наведені положення ч.ч. 1, 3 ст. 9 КПК України й ст. 151-2, 152 Конституції України, ухвалення Конституційним Судом України рішення, яким Закони, інші акти або їх окремі положення, визнаються неконституційними, є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення, зміни або припинення кримінально-процесуального правовідношення.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

17 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № № 4-р(II)/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Тобто, вказане положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Як вже було зазначено вище, перед судом апеляційної інстанції скаржником ставилось питання про перевірку ухвали слідчого судді, яка була постановлена до ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, і відповідно до редакції ч. 3 ст. 307 КПК України, що діяла на момент постановлення відповідної ухвали, не підлягала оскарженню в апеляційному порядку.

Положеннями ч. 4ст. 399 КПК Українипередбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно достатті 5 КПК Українипроцесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на рішення слідчого судді 22 серпня 2020 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження та строк апеляційного оскарження закінчився ще до дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, то апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 16квітня 2013 року слід відмовити.

Така позиція повністю узгоджуєтьсяз висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2020 року впровадженні №51-453 кмо 20, відповідно до якого, оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.

Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17червня 2020 року №4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд

постановив:

Ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3