ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 804/6110/16

адміністративне провадження № К/9901/42376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 (головуючий суддя: Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (головуючий суддя: Мельник В.В., судді: Сафронова С.В., Шлай А.В.) у справі № 804/6110/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Південного міжрегіонального відділу департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

19.06.2016 Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач або ПАТ «АМКР») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального відділу департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба геології та надр України (далі - третя особа або Держгеонадра), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 26.08.2016 №107/4482-Д, виданий на підставі Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) №107/4482-Д від 26.08.2016, в частині вимог, зазначених в пунктах 2,3 цього припису.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05.02.2018 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу.

Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень попередніх інстанцій.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31, пункту 15 КАС України, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Щодо невнесення змін до спеціального дозволу на користування надрами позивач зазначав, що ПАТ "АМКР" ще до початку проведення перевірки здійснило всі визначені чинним законодавством дії для внесення змін до спеціального дозволу №4483 від 01.11.2007.

Вважав, що ПАТ "АМКР" вжило всіх належних від нього дій для внесення відповідних змін до спеціального дозволу шляхом подання заяви разом з необхідними документами. Проте Держгеонадра не видала ПАТ "АМКР" протягом 30 днів з моменту отримання відповідної заяви дозволу на новому бланку (не внесла зміни до угоди про умови користування надрами) та не надала вмотивовану відмову.

Відповідач правом на надання письмових заперечень чи пояснень по суті спору як в судах попередніх інстанцій так і в суді касаційної інстанції не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зазначала, що позивач з 2011 року фактично здійснює видобування та списання запасів залізистих кварцитів Новокриворізького родовища переоцінених ДКЗ України, які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами №4482 від 01.11.2007, а також не сплативши до Державного бюджету обов`язкові платежі за приріст запасів корисних копалин.

Також стверджувала, що позивач наділений не правом, а обов`язком вчасно усунути порушення, виявлені під час проведення перевірки діяльності підприємства. Не усунення порушень у встановлений приписом строк є виключною виною позивача.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «АМКР» отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.11.2007 №4482 з видобування залізистих кварцитів з комплексним використанням сировини (Новокриворізьке родовище).

Наказом Державної служби геології та надр України від 21.06.2016 № 193 було затверджено План проведення перевірок надрокористувачів у III кварталі 2016 року до якого входило ПАТ «АМКР».

Наказом Державної служби геології та надр України від 23.06.2013 № 194 було вирішено провести у III кварталі 2016 року планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ПАТ «АМКР» щодо якого буде здійснюватися державний геологічний контроль, згідно з предметом перевірки, визначеним пунктом 4 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 № 1294.

Листом-повідомленням Державної служби геології та надр України від 20.07.2016 №12450/13/14-16 позивача було повідомлено про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування у строк з 22 по 31 серпня 2016 року посадовими особами Держгеонадр України.

Копія зазначеного листа позивачем отримана 25.07.2016, що підтверджується записом про отримання уповноваженим представником в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

В період з 22.08.2016 по 26.08.2016 посадовими особами Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було проведено планову перевірку ПАТ "АМКР" в частині дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горюючи тверді копалини).

За результатами проведення зазначеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт №107/4482-Д від 26.08.2016, в якому зазначено про порушення вимог законодавства, які були виявлено під час перевірки.

На підставі даних про порушення вимог чинного законодавства України, зазначених у акті перевірки №107/4482-Д від 26.08.2016, посадовими особами відповідача винесено припис №107/4482-Д від 26.08.2016, в якому від ПАТ "АМКР" вимагається усунути у термін до 26.09.2016 порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, що вказані в Акті перевірки, а саме:

1) не внесені зміни до спеціального дозволу №4482 від 01.11.2007 та Угоди про умови користування надрами в зв`язку з непроведенням відповідно до змін внесених згідно з постановою КМУ від 28.01.2015 №42 до абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 30.05.2011 №615 (далі - Постанова КМУ від 30.05.2011 №615), а саме до пункту 5 особливих умов спеціального дозволу №4482 обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, чим порушено вимоги пункту 17 Постанови КМУ № 615.

2) не внесені зміни до спеціального дозволу № 4482 від 01.11.2007 у зв`язку з виконанням геолого-економічної оцінки запасів залізистих кварцитів Новокриворізького родовища та їх затвердження (протокол ДКЗ від 21.05.15 № 3368). Також не виконано рекомендацію зазначеного протоколу щодо внесення змін до спеціального дозволу №4482 від 01.11.2007 в зв`язку з виконанням геолого-економічної оцінки запасів залізистих кварцитів та їх затвердження чим порушено вимоги пункту 17 Постанови КМУ№ 615, статті 45 Кодексу України про надра № 132/94, Постанови КМУ № 1294.

3) не усунене порушення попередньої перевірки Південного міжрегіонального відділу від 22.12.2015, а саме: не внесені зміни до спеціального дозволу № 4482 від 01.11.2007 у зв`язку з затвердженням Протоколу ДКЗ від 21.05.15 № 3368 чим порушено вимоги статті 7 Закон України від 05.04.07 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закону № 877-V ) та пункт 17 ПКМУ № 615.

4) не усунене порушення попередньої перевірки Південного міжрегіонального відділу від 22.12.2015 року, а саме: при зміні геологічних умов Протокол ДКЗ від 21.05.15 №3368 не внесені зміни до проектної документації чим порушено вимоги статті 7 Закон України від 05.04.07 № 877-V та статті 19 Гірничого Закону України.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2015 позивач звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою вх.№10980/13/12-15 та відповідними додатками, в якій просив внести зміни до спеціального дозволу на користування надрами №4482 від 01.11.2007 з метою видобування залізистих кварцитів з комплексним використанням сировини.

У подальшому ПАТ «АМКР» зверталось із письмовими запитами до Держгеонадра №91/911.07.-424 від 11.11.2015, №91/911.07.-451 від 08.12.2015, №91/911.07.-111 від 11.05.2016 з проханням надати інформацію про стан розгляду заяви про внесення змін до спеціального дозволу, копія яких наявні в матеріалах справи.

Вважаючи протиправним припис №107/4482-Д від 26.08.2016 в частині вимог, зазначених в пунктах 2 та 3, позивач звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач починаючи з 2011 року фактично здійснює видобування та списання запасів залізистих кварцитів Новокриворізького родовища переоцінених ДКЗ України (протоколи від 24.06.2011 № 2304 та від 21.05.2015 № 3368), які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами № 4482 від 01.11.2007, а також не сплативши до Державного бюджету обов`язкові платежі за приріст запасів корисних копалин.

За позицією судів попередніх інстанцій, посилання позивача на те, що саме Центральним органом порушено чинне законодавство в частині нерозгляду заяви є безпідставними, оскільки в межах розгляду даної справи, дії третьої особи не є предметом спору.

Водночас суди зазначили, що у разі, якщо позивач вважав дії Держгеонадра України незаконними, він не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, враховуючи, що саме надрокористувач має бути ініціатором внесення змін до спеціального дозволу.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що обов`язок внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та угоди відповідно до норм Порядку №615 покладено саме на орган з питань надання дозволу (Держгеонадра). В свою чергу надрокористувач зобов`язаний ініціювати внесення змін до дозволу та угоди шляхом подання документів, перелік яких є вичерпним.

Скаржник звертає увагу, що ПАТ «АРКГ» у встановленому законом порядку було направлено ще до початку перевірки заяву про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами з усіма необхідними документами. Також ПАТ «АМКР» неодноразово направляло письмові запити з проханням надати інформацію про стан розгляду заяви, проте жодної письмової відповіді з цього питання не отримало.

Вважає, що ПАТ «АМКР» вжило всіх належних від нього дій для внесення змін до спеціального дозволу, проте третя особа в порушення Порядку №615 не видала протягом 30днів з моменту отримання відповідної заяви дозволу на новому бланку та не надало вмотивованої відмови.

Також скаржник зазначає про перевищення відповідачем наданих йому повноважень, оскільки наданий в приписі термін на усунення виявлених порушень є недостатнім з огляду на визначений чинним законодавством строк розгляду заяви надрокористувача про внесення змін протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви.

Третя особа у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено порушення позивачем законодавства в сфері надрокористування, а саме здійснення видобування та списання запасів залізистих кварцитів Новокриворізького родовища переоцінених ДКЗ України, які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами №4482 від 01.11.2007.

На переконання Держгеонадра, зазначене свідчить про наявність підстав та правомірність прийняття оскаржуваного припису від 26.08.2016 № 107/4482-Д, а у позивача обов`язок його виконати у вказані строки.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, Порядком № 615, а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок № 615.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл, що встановлено пунктом 3 Порядку № 615.

Згідно з абзацом 2 пункту 27 Порядку №615 запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються ДКЗ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 Порядку №615 визначено, що внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем (або правонаступником - у випадку, передбаченому підпунктом 8 цього пункту) документів у разі, зокрема:

2) зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі;

4) виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. № 865 (ЗП України, 1995 р., № 3, ст. 55) (при цьому у разі, коли було виявлено і затверджено запаси корисної копалини загальнодержавного значення, внесення змін до дозволу здійснюється після отримання погодження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської ради);

Для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з:

копією паспорта та реєстраційним номером облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті, подають лише копію паспорта із серією, номером та відміткою);

інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами;

пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу;

У випадках, передбачених підпунктом 4 цього пункту, до зазначених документів заявник додає копію нового протоколу ДКЗ про затвердження кількості запасів та план підрахунку запасів відповідно до нього.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 615 орган з питань надання дозволу надає протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

Отже, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що зміст вищенаведених норм свідчить про обов`язок надрокористувачів отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, і в разі виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин - внести зміни до такого спеціального дозволу шляхом подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр заяви, до якої надати відповідні документи згідно переліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено отримання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціального дозволу на користування надрами від 01.11.2007 №4482 з видобування залізистих кварцитів з комплексним використанням сировини (Новокриворізьке родовище), на підставі якого здійснює видобування магнетитових кварцитів у Новокриворізькому родовищі, що знаходиться в Інгулецькому районі Дніпропетровської області.

У 2011 та 2015 роках позивачем проведено переоцінку запасів кварцитів Новокриворізького родовища, які затверджені протоколами ДКЗ України від 24.06.2011 №2304 та від 21.05.2015 № 3368.

Отже, позивач починаючи з 2011 року фактично здійснює видобування та списання запасів залізистих кварцитів Новокриворізького родовища переоцінених ДКЗ України (протоколи від 24.06.2011 № 2304 та від 21.05.2015 № 3368), які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами № 4482 від 01.11.2007, а також не сплативши до Державного бюджету обов`язкові платежі за приріст запасів корисних копалин.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до Держгеонадра із заявою вх.№10980/13/12-15 та додатками, в якій просив внести зміни до спеціального дозволу на використання надрами №4482 від 01.11.2007 з метою видобування залізистих кварцитів з комплексним використанням сировини.

У подальшому позивач звертався із письмовими запитами до Держгеонадра з проханням надати інформацію про стан розгляду заяви про внесення змін до спеціального дозволу. Проте зміни до спеціального дозволу не були внесені.

Частиною 2 статті 11 КАС України (у редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України (у редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п`ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

В обґрунтування протиправності пунктів 2 та 3 оскаржуваного припису скаржник зазначає про бездіяльність Держгеонадра, яка в межах цієї справи виступає як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, щодо не розгляду у встановленні чинним законодавством терміни заяви про внесення змін до спеціального дозволу.

Проте Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання позивача на те, що саме Держгеонадра порушено чинне законодавство в частині нерозгляду заяви, оскільки в межах розгляду даної справи дії третьої особи не є предметом спору.

Тобто, у разі, якщо позивач вважав дії Держгеонадра України незаконними, він не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

За змістом сттатей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що позивач під час перевірки надавав відповідачу документи, які підтверджують звернення до Держгеонадра з заявою про внесення змін до спеціального дозволу, Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника щодо встановлення відповідачем такого терміну виконання припису, який фактично позбавляє його можливості виконати у визначений строк з огляду на встановлений чинним законодавством термін розгляду відповідної заяви протягом 30-ти днів.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав та правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного припису від 26.08.2016 №107/4482-Д, а у позивача обов`язок його виконати у вказані строки.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 у справі № 804/6110/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді: С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа