РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2021 року

Київ

справа №9901/994/18

адміністративне провадження №П/9901/994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

Мартинюк Н.М,

Юрченко В.П.,

секретар - Мовчан А.В.,

за участю

представника позивача - Сташків К.І.,

представника відповідача - Нарольської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя

про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання повторно розглянути скаргу, -

в с т а н о в и в:

28 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) про:

- визнання протиправною та скасування ухвали від 16 жовтня 2018 року №3137/0/15-18 про залишення без розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року №319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 ;

- зобов`язання повторно розглянути скаргу адвоката ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року №319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.03.2018 адвокатом АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2, що діяв в інтересах ОСОБА_1 , подано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) скаргу про вчинення Генеральним прокурором України ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, що полягає в публічному висловлюванні, яке є порушенням презумпції невинуватості. За результатом розгляду вказаної скарги КДКП прийнято рішення про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_3 №319дп-18 від 18.07.2018. Не погоджуючись із вказаним рішенням КДКП адвокат АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2, що діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із скаргою на рішення КДКП №319дп-18 від 18.07.2018, проте ухвалою ВРП від 16.10.2018 №3137/0/15-18 зазначену скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику з підстав відсутності в матеріалах дисциплінарного провадження окремого доручення здійснювати представництво прав та інтересів ОСОБА_1 у ВРП щодо оскарження рішення КДКП, а також ненадання документів, які підтверджують право на звернення до ВРП.

Позивач вказує, що 19.06.2018 ним під час особистої зустрічі з адвокатом АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_5 було погоджено подачу клопотання про надання дозволу на оскарження рішення КДКП та оскарження рішення про закриття дисциплінарного провадження. До скарги на рішення КДКП №319дп-18 від 18 липня 2018 року адвокатом АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , на підтвердження своїх повноважень були додані копії: договору про надання правової допомоги №20 від 21 лютого 2017 року; ордеру на надання правової допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ; посвідчення адвоката від 07.04.2005 №2193.

Таким чином, на думку позивача, на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_1 до скарги в ВРП були надані всі необхідні та належні документи, які передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та якими підтверджуються повноваження адвоката на здійснення представництва та надання правової допомоги ОСОБА_1 .

Однак, незважаючи на наявність в матеріалах дисциплінарного провадження документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_1 , ВРП залишила без розгляду та повернула скаргу у зв`язку з тим, що до скарги не додано документів, які підтверджують право на звернення до ВРП зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на рішення КДКП №319дп-18 від 18 липня 2018 року.

Позивач вказує, що доручення від 16.03.2018 щодо оскарження дій Генерального прокурора України ОСОБА_3 до КДКП включало в себе повноваження адвокатів діяти у встановленому законом порядку щодо притягнення Генерального прокурора України до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і оскаржувати прийняте КДКП рішення.

Також позивач посилається на те, що законодавством не передбачено можливості прийняти рішення про залишення скарги без розгляду з означених підстав. Вказує, що всі вимоги до скарги на рішення КДКП були дотримані, на стадії прийняття скарги до розгляду доповідачем не виносилась ухвала про залишення скарги без розгляду.

ВРП подала відзив на адміністративний позов, в якому, вказуючи на безпідставність доводів позивача, зазначає, що на засіданні ВРП 16 жовтня 2018 року було з`ясовано, що адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не надано документів, які підтверджують їхнє право на звернення до ВРП зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на рішення КДКП від 18 липня 2018 року №319дп-18, у зв`язку з чим прийнято оскаржувану у справі ухвалу про залишення скарги без розгляду та повернення скаржнику. Вважає, що ВРП жодним чином не перешкоджала позивачу у реалізації права звернення до ВРП зі скаргою на рішення КДКП, а подальший розгляд уповноваженим органом даної скарги не породжує ніяких прав та обов`язків по відношенню до скаржника. Заявник за скаргою, на думку відповідача, не є суб`єктом дисциплінарного провадження, ВРП не вчиняла жодних дій та не допускала порушень прав позивача, в результаті чого у останнього могло б виникнути право на їх захист шляхом звернення до суду. Отже, відповідач просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем до Суду надано відповідь на відзив, в якому вказано на безпідставність наведених в ньому доводів. Представник позивача зазначає, що на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_1 до скарги в ВРП були надані всі необхідні та належні документи, які передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та якими підтверджуються повноваження адвоката на здійснення представництва та надання правової допомоги ОСОБА_1 . Також представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст. 53 Закону України «Про вищу раду правосуддя» та таким, що не підтверджує правомірності прийнятого ВРП рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання повторно розглянути скаргу, проте постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року, зокрема, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 січня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 07 листопада 2019 року.

У зв`язку з заявленням представником позивача відвіду судді Данилевчи Н.А., ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року вказану справу передано для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для розгляду клопотання про відвід судді Данилевич Н.А.

Після вирішення вказаної заяви про відвід розгляд справи призначено на 12 грудня 2019 року.

12 грудня 2019 року судове засідання у справі не відбулось через перебування судді-учасника колегії суддів у відпустці. Розгляд справи призначено на 16 січня 2020 року.

16 січня 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судове засідання у справі відкладено на 18 лютого 2020 року.

18 лютого 2020 року судове засідання відкладено на 17 березня 2020 року.

17 березня 2020 року судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів у відпустці. Розгляд справи призначено на 24 вересня 2020 року.

24 вересня 2020 року судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів у відпустці. Розгляд справи призначено на 25 листопада 2020 року.

Ухвалами Верховного Суду від 25 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення провадження у справі та про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду.

Також 25 листопада 2020 року у зв`язку зі зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато спочатку та після надання пояснень учасниками справи оголошено перерву у розгляді справи до 20 січня 2021 року.

20 січня 2021 року після надання пояснень учасниками справи судовий розгляд справи відкладено на 23 лютого 2021 року

В судовому засіданні, призначеному на 23 лютого 2021 року, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

26 березня 2018 року адвокат АО «АВЕР ЛЄКС» Федоренко І. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до КДКП із дисциплінарною скаргою про вчинення Генеральним прокурором України ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, що полягає в публічному висловлюванні, яке є порушенням презумпції невинуватості (т. 1 а.с. 11-12).

За результатами розгляду зазначеної скарги, 18 липня 2018 року КДКП прийняла рішення № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, адвокат АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 23 серпня 2018 року звернувся до ВРП зі скаргою на рішення КДКП №319дп-18 від 18 липня 2018 року.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2018 року №3137/0/15-18 зазначену скаргу було залишено без розгляду та повернуто скаржнику (т. 1 а.с. 18 - 21).

Зазначена ухвала вмотивована тим, що до скарги на рішення КДКП адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не надано документів, що підтверджують право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на рішення Комісії в інтересах ОСОБА_1 .

Ухвалюючи таке рішення, ВРП зазначила, що ордери на надання правової допомоги адвокатам ОСОБА_2 та ОСОБА_4, наявні в матеріалах цієї справи та дисциплінарного провадження, не є письмовим завданням (дорученням, заявкою) ОСОБА_1 у розумінні умов укладеного Договору про надання правової допомоги від 21.02.2017 №20 на оскарження рішення КДКП до ВРП та здійснення представництва його інтересів під час розгляду скарг цим органом.

В оскаржуваній ухвалі ВРП зазначила, що у матеріалах дисциплінарного провадження стосовно генерального прокурора України ОСОБА_3 є Договір про надання правової допомоги від 21.02.2017 №20, укладений між адвокатським об`єднанням «АВЕР ЛЄКС» (Об`єднання) і ОСОБА_1 (Клієнт). Відповідно до п. 2.1 розділу 2 та розділу 4 Договору Об`єднання надає послуги ОСОБА_1 за письмовим завданням (дорученням, заявкою) ОСОБА_1 , а пунктом 3.4.1 встановлено обов`язок ОСОБА_1 надати Об`єднанню (його працівникам) належним чином оформлену довіреність. Також відповідачем вказано, що дорученням ОСОБА_1 від 16.03.2018 адвокатів Об`єднання уповноважено здійснювати представництво його прав, інтересів оскаржити до Комісії дії Генерального прокурора України, а відповідного доручення здійснювати представництво прав та інтересів ОСОБА_1 у ВРП щодо оскарження рішення Комісії не надано. Ордери на надання правової допомоги серії КВ № 386142 від 23 березня 2018 року та серії КВ № 386396 від 4 червня 2018 року, видані адвокату ОСОБА_2 , копії яких є в матеріалах дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 , а також ордери від 12 жовтня 2018 року серії КВ №294434 та серії КВ №294435, видані адвокату ОСОБА_4 , які надані ним у засідання ВРП, не є письмовим завданням (дорученням, заявкою) ОСОБА_1 відповідно до умов укладеного Договору.

З огляду на зазначене, керуючись статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.6 глави 12, пунктами 14.1-14.15 глави 14 розділу II Регламенту Вищої ради правосуддя, ВРП дійшла висновку, що скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення КДКП від 18 липня 2018 року № 319дп-18 слід залишити без розгляду та повернути скаржнику, про що прийнято оскаржувану Ухвалу від 16 жовтня 2018 року. Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із позовом про його скасування та зобов`язання ВРП розглянути скаргу.

Надаючи правову оцінку ухвалі ВРП, колегія суддів виходить з такого.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 53 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Відповідно до статті 78 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення КДКП до ВРП за наявності дозволу Комісії на таке оскарження.

Відповідно до частин першої та другої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Порядок та підстави оскарження рішення ВРП визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень ВРП визначаються цим Законом.

Процедурні питання здійснення Вищою радою правосуддя повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Вищою радою правосуддя, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Вищої ради правосуддя регулюються Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-18, зі змінами та доповненнями.

Пунктами 14.1., 14.3., 14.4. глави 14 розділу II Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Комісії до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Комісії на таке оскарження; якщо скарга подається представником прокурора (скаржника), то до неї додається документ, що підтверджує його повноваження. Попередню перевірку скарги здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ, протягом розумного строку, але з урахуванням строку, який передбачений частиною четвертою статті 53 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" для розгляду скарги Радою.

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 1798-VIII скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається Вищою радою правосуддя у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

Як визначено пунктом 12.6 глави 12 розділу II Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо підстави, передбачені пунктами 1-5 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII, були виявлені після відкриття дисциплінарної справи, така скарга залишається без розгляду, а дисциплінарна справа закривається, про що Дисциплінарна палата постановляє ухвалу.

Як встановлено судом, підставою для залишення без розгляду скарги на рішення КДКП стало те, що до неї не було додано документа, що підтверджує наявність повноважень представника особи, від імені якої подана скарга. Отже, саме це і є предметом доказування у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом визначень термінів, які вживаються у цьому Законі, наведених у статті 1, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Судом установлено, що до скарги на рішення КДКП № 319дп-18 від 18 липня 2018 року адвокатом АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , на підтвердження своїх повноважень як адвоката здійснювати представництво у ВРП були додані копії:

- договору про надання правової допомоги №20 від 21 лютого 2017 року;

- ордеру на надання правової допомоги;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 .

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що на підтвердження повноважень адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_1 до скарги в ВРП були надані всі необхідні та належні документи, які передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та якими підтверджуються повноваження адвоката на здійснення представництва та надання правової допомоги ОСОБА_1 .

При цьому, та обставина, що за змістом Договору (пункт 4.1) надання Об`єднанням послуг в межах Договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються Сторонами в межах цього Договору або за письмовим завданням (дорученням, заявкою) Клієнта, не свідчить про обов`язковість складення окремого письмового завдання (доручення) Клієнта для виконання його адвокатами певної дії з представництва.

Так, 16 березня 2018 року ОСОБА_1 було видано письмове доручення адвокатам АО «АВЕР ЛЄКС» щодо оскарження дій Генерального прокурора України ОСОБА_3 до КДКП у встановленому законом порядку.

Залишаючи скаргу без розгляду, ВРП, фактично, здійснило ревізію способів (форм) виконання сторонами Договору його умов, що виходить за межі повноважень цього органу.

Аналогічні викладеним в ухвалі ВРП доводи містяться у відзиві на позов, які колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки сукупність встановлених у цій справі обставин не дає підстав вважати, що представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 діяв всупереч волі і інтересам свого довірителя. До скарги були надані необхідні документи на підтвердження повноважень особи, яка її подає, у зв`язку з чим підстав для залишення ВРП скарги без розгляду не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала ВРП не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та визначені статтею 2 КАС України, зокрема, критерію обґрунтованості, який втілюється шляхом прийняття рішень та (або) вчинення дій з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття (вчинення), у зв`язку з чим така ухвала підлягає скасуванню. Наслідком скасування ухвали про залишення скарги без розгляду є зобов`язання ВРП таку скаргу розглянути.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №9901/44/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2021.

Під час розгляду цієї справи колегією суддів враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 5 грудня 2018 року у справі №9901/736/18 (провадження 11-989 заі18), відповідно до яких ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення скарги представника позивача ухвалою ВРП без розгляду з формальних підстав унеможливило доступ позивача до ВРП для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом розгляду його скарги по суті.

З огляду на зазначені висновки суду, відсутня доцільність аналізу інших доводів та аргументів цього позову, які не є вирішальними.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги представника Федоренка Ігоря Люсіковича, заявлені в інтересах ОСОБА_1 , до Вищої ради правосуддя підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ВРП підлягає стягненню судовий збір в сумі 1409,60грн.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, б. 12-а, ідентифікаційний код 00013698) про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання повторно розглянути скаргу задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2018 року №3137/0/15-18 про залишення без розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року №319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 .

Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути скаргу адвоката ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року №319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 .

Стягнути з Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, б. 12-а, ідентифікаційний код 00013698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн 60 коп.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 лютого 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа

Н.М. Мартинюк

В.П. Юрченко