open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

22.02.21

22-ц/812/458/21

Єдиний унікальний номер справи 487/146/21

Провадження № 22-ц/812/458/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 лютого 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Ямкової О.О.

із секретарем судового засідання Богуславської О.М.,

з участю:

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником адвокатом Сукачовим Євгеном Сергійовичем ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену під головуванням судді Сухаревич З.М., 14 січня 2021 року, в приміщенні того ж суду, за заявою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Сукачова Євгена Сергійовича про забезпечення морської вимоги, у вигляді арешту морського судна, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до компанії АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELB STAR SCHIFF AHRTSGES), компанії БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), компанії ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), компанії ГАРД C.A. (GARD S.A.) про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи,

у с т а н о в и л а :

12 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Сукачова Є.С. пред`явили до суду заяву про забезпечення позову, у вигляді арешту морського судна.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявників просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права при її постановлені.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно до ст.ст. 4, 49 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Підстави забезпечення позову у цивільному процесі визначені ст. 149 ЦПК України, а саме - суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини 1, 2ст. 149 ЦПК України).

За такого інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як роз`яснено у п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів також закріплено у ст. 4 ЦПК України.

Крім того, право на ефективний засіб юридичного захисту передбачене ст. 13 вказаної Конвенції.

До такого висновку суд приходить, системно проаналізувавши зміст вказаних норм права, їх розміщення у відповідних розділахЦПК України.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову 07 травня 2018 року Київським районним судом м. Одеси було відкрито провадження по судовій справі № 520/4947/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до компанії АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELB STAR SCHIFF AHRTSGES), компанії БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), компанії ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), компанії ГАРД C.A. (GARD S.A.) про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи.

В позові зазначено, що 04 вересня 2014 року ОСОБА_4 уклав трудовий договір про виконання моряком трудових обов`язків на посаді старшого механіка на судні «Anna-Meta», IMO: 9514406, прапор Ліберія на строк 5 місяців +/- 1 місяць на вимогу власника.

Комерційним менеджером судна «Anna-Meta», IMO: 9514406 із листопада 2010 року є Компанія «Блументал Ймк Гмбх» унд Ко КГ (Blumenthal Jmk Gmbh&Co Kg) (118-12 Пальмайлє, м. Гамбург, Німеччина, 22767), відповідно до інформації із міжнародної бази даних суден Equasis).

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків на судні моряк помер, на момент смерті моряка судно перебувало у м. Шанхай Китайська Народна Республіка. Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили відшкодування шкоди в розмірі 80 000 доларів США.

На думку представника заявників, невжиття забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, оскільки судно є єдиним майном боржника на території України. Тому заявники просили накласти арешт на судно PLUTO IMO № 9432531, прапор Ліберія, тип суховантаж, місцезнаходження судна, на час заявлення вказаної вимоги, Миколаївський морський порт.

Пункт 2 ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров`я на суші або на воді у прямому зв`язку з експлуатацією судна.

Розмір відшкодування завданої смертю фізичної особи шкоди, заявлено в розмірі 80 000 доларів США. Для забезпечення даних вимог про відшкодування шкоди, як морської вимоги, заявники просили накласти арешт на морське судно.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Одночасно, положеннями ст. 43 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено умови, за яких судно може бути арештовано:

судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:

а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно з пунктами 1, 2, 3-5 і 7статті 359 цього Кодексу;

б) вимога ґрунтується на зареєстрованій заставі судна;

в) вимога стосується права власності на судно або володіння ним;

г) вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієї статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є його власником на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна;

- фрахтувальник судна за бербоут-чартером несе відповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна за бербоут-чартером або власником його на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна.

Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Це правило не застосовується до вимог про право власності на судно чи володіння ним.

Арешт у торговельному мореплавстві це примусове затримання судна або вантажу на підставі рішення суду (Hill, 1985). При цьому якщо арешт вантажу здебільшого здійснюється у звичайному цивільно-правовому порядку, то арешт такої категорії майна, як морські судна, у більшості країн має специфічні особливості. Це зумовлене рядом факторів, зокрема, значною вартістю суден, їх здатністю самостійно пересуватися у просторі та переходити з одної юрисдикції до іншої, та, нарешті, тим, що затримання судна навіть на незначний час може спричинити його власникові та/або його законному держателю значних збитків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається за його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; оцінка такої відповідності здійснюється судом з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони.

Заявником в заяві про забезпечення позову не зазначено вартість судна, та його простою, не зазначено розмір зустрічного забезпечення з метою можливості застосування судом щодо заявника заходів, спрямованих на забезпечення інтересів судновласника, які можуть постраждати від необґрунтованого арешту,

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що вартість судна, його простою, як майнових наслідків арешту судна не відповідає розміру вимог про відшкодування шкоди.

Крім того, заявником в заяві не доведено та не надано до матеріалів справи доказів, що смерть ОСОБА_4 пов`язана з експлуатацією судна, що дало б змогу визначити вимогу заявників як морську вимогу. З доданих до заяви матеріалів вбачається, що його смерть настала внаслідок коронарної атеросклеротичної хвороби серця та не пов`язана з експлуатацією судна, відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до п.п. 5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006року №9, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом першої інстанції, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснилось судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В заяві про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження імовірності невиконання рішення суду відповідачем по справі, не наведено жодних ризиків.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що право приватної власності особи захищається не лише нормами національного законодавства, але і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою вимог ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

За такого, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду не вбачає підстав для скасування ухвали суду І інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.35,258,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,подану їхпредставником адвокатом СукачовимЄвгеном Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалуЗаводського районногосуду м.Миколаєва від 14 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року.

Джерело: ЄДРСР 95092366
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку