ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 817/1021/16

адміністративне провадження № К/9901/29732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області,

третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області (далі НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення "Ветеран служби цивільного захисту", зобов`язання зарахувати період військової підготовки на військовій кафедрі Українського інституту інженерів водного господарства як строкову військову службу до вислуги років військовослужбовця, що дає право на одержання статусу ветерана служби цивільного захисту, зобов`язання видати посвідчення "Ветеран служби цивільного захисту".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи у видачі посвідчення "Ветеран служби цивільного захисту" відповідачем звужено права позивача як військовослужбовця. Зазначає, що при обчислені календарної вислуги років служби в ОВС України, МНС України та ДСНС України, НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області не враховано період проходження ним курсу військової підготовки на військовій кафедрі Українського інституту інженерів водного господарства, що призвело до неправильного його обрахунку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області щодо не зарахування до вислуги військової служби і служби в органах і підрозділах цивільного захисту, що дає право на визнання ветераном служби цивільного захисту, часу навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, після закінчення якого присвоєно офіцерське звання, в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області зарахувати до вислуги військової служби і служби в органах і підрозділах цивільного захисту, що дає право на визнання ветераном служби цивільного захисту, часу навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, після закінчення якого присвоєно офіцерське звання, в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив що оскільки відповідно до довідки Національного університету водного господарства та природокористування від 04.07.2016 №55 (а.с.19), у період з 20.09.1990 по 10.09.1992 ОСОБА_1 пройшов повний курс військової підготовки на кафедрі військової підготовки Українського інституту інженерів водного господарства (Національний університет водного господарства та природокористування), та 30.08.1992 склав військову присягу, 02.09.1992 випускні іспити, а наказом Міністра оборони України від 31.05.1993 №213 йому присвоєно військове звання - лейтенант запасу, період проходження ОСОБА_1 курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки повинен враховуватись при обчислені календарної вислуги років служби в ОВС України, МНС України та ДСНС України, з розрахунком два місяці навчання - за один місяць строкової військової служби. Задля повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , врахувавши положення ч.2 ст.11 КАС України, суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області щодо не зарахування до вислуги військової служби позивача часу навчання його у вищому навчальному закладі, а також зобов`язав відповідача врахувати такий час при обчислені вислуги військової служби і служби в органах і підрозділах цивільного захисту. Щодо решти позовних вимог суд зазначив, що вчинення дій щодо надання посвідчення «Ветеран служби цивільного захисту» є діями, що пов`язані причинно наслідковим зв`язком з вимогами про зарахування до вислуги військової служби і служби в органах і підрозділах цивільного захисту, що дає право на визнання ветераном служби цивільного захисту, часу навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі. Такі дії, на думку суду, відповідач може вчинити лише за наслідками розгляду пакету документів щодо присвоєння статусу «Ветеран служби цивільного захисту» Державною службою з надзвичайних ситуацій, виготовлення та передачею останньою бланку посвідчення за місцем проходження позивачем служби, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 №542 "Про посвідчення і нагрудний знак "Ветеран служби цивільного захисту", а тому, такі вимоги задоволенню не підлягають як передчасні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що на дату звільнення позивача зі служби ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в редакції Закону України від 06.10.2015 р. №716-VIII), відповідно до якої навчання курсантів у вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі кафедри військової підготовки, є військовою службою. Однак, як слідує з листа Національного університету водного господарства та природокористування №102 від 28.03.2017 підготовка студентів на військовій кафедрі за програмою "офіцери запасу" здійснюється без укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в якості курсантів вищого навчального закладу. Студенти вказаної кафедри є цивільними особами і не набувають статусу "Курсантів -військовослужбовців". З огляду на обумовлені обставини справи та положення законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період проходження ОСОБА_1 курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки в якості студента Національного університету водного господарства та природокористування та без укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в якості курсантів вищого навчального закладу не враховується до вислуги військової служби з метою зарахування для надання статусу ветеранів військової служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

27 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, в якій позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосовано Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 06.10.2015, тоді як спірні правовідносини виникли не в момент звернення щодо зарахування періоду військової підготовки на військовій кафедрі як строкової військової служби, а в момент виникнення права на зарахування цього періоду. У зв`язку з цим позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати цей Закон у редакції станом на 11.09.1992. Зазначає, що Рівненським військовим комісаріатом у 1993 році цей період навчання на військовій кафедрі було зараховано йому як строкову військову службу, інакше, як вказує позивач, його було б призвано на строкову військову службу. Вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції повно проаналізовано вимоги законодавства та прийнято обґрунтоване рішення, спрямоване на повний захист його порушених прав.

Відповідачем до суду надано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач вважає, що проходження позивачем курсу військової підготовки на відповідній кафедрі не є підставою для зарахування цього періоду до стажу строкової військової служби. Вказує, що навчання на військовій кафедрі передбачає підготовку один раз на тиждень. Зазначає, що позивачу відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до строкової військової служби було додатково зараховано половину терміну навчання у ВНЗ, що дало йому право на звільнення зі служби. Також відповідач зазначає, що вислуга років позивача є недостатньою для встановлення статусу ветерана служби цивільного захисту. Також зазначає, що позивач не був курсантом військового підрозділу навчального закладу. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , 1971р.н., у період з 06.05.1995 по 30.04.2015 проходив службу у органах та підрозділах Державної пожежної охорони МВС України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, ДСНС України на різних посадах.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.06.2015 АВ№0406093 (а.с.15), ОСОБА_1 з 28.05.2015, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням військової служби, встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.05.2016 АВ№0695346 (а.с.84), ОСОБА_1 з 24.05.2016, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням військової служби по онко, встановлено ІІ групу інвалідності.

25.04.2016 позивач звернувся до начальника НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області Вовчука С.Г. із зверненням щодо видачі посвідчення «Ветеран служби цивільного захисту» на підставі п.3 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР) (а.с.9).

Листом НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області від 23.05.2016 №341/02-04 (а.с.10), позивача повідомлено, що його вислуга (служба в ОВС України, МНС України, ДСНС України) станом на день звільнення (30.04.2015) становить 19 років 11 місяців 24 дні.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, 25.05.2016 ОСОБА_1 оскаржив її в адміністративному порядку до Голови ДСНС України Чечоткіну М.О. (а.а.с.11-12), проте, листом від 10.06.2016 №02-8214/284 скарга позивача залишена без задоволення, оскільки зазначена вислуга дає право для визначення пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.071992 №393, але відповідно до Закону №203/98-ВР навчання у ВНЗ не відноситься до служби та не враховується для надання статусу «Ветеран служби цивільного захисту» (а.с.13-14).

Відповідно до довідки Національного університету водного господарства та природокористування від 04.07.2016 №55 (а.с.19), у період з 20.09.1990 по 10.09.1992 ОСОБА_1 пройшов повний курс військової підготовки на кафедрі військової підготовки Українського інституту інженерів водного господарства (Національний університет водного господарства та природокористування), та 30.08.1992 склав військову присягу, а 02.09.1992 випускні іспити. У зв`язку з чим, наказом Міністра оборони України від 31.05.1993 №213 йому присвоєно військове звання - лейтенант запасу. Даний факт підтверджується і військовим квитком НОМЕР_1 (а.с.18).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що станом на дату звільнення позивача зі служби (наказ НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області №49 від 30.04.2015року) загальна календарна вислуга позивача на службі становить 22 роки 04 місяці 20 днів.

До вказаної календарної вислуги років ввійшла:

- вислуга років на службі становить 19 років 11 місяців 24 дні (з них: в ОВС України -07 років 09 місяців 09 днів; в МНС України 10 років 05 місяців 00 днів; в ДСНС України - 1 рік 09 місяців 15 днів).

- половина терміну навчання у ВНЗ - 2роки 04 місяці 26днів.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Кодексу цивільного захисту України, статус ветерана служби цивільного захисту та члена сім`ї ветерана служби цивільного захисту встановлюється законом.

Статус ветеранів військової служби, ветеранів служби цивільного захисту, основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та членів їх сімей, гарантії, які забезпечують їм гідне життя, визначає Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року №203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР).

Пунктом 3 статті 5 Закону №203/98-ВР встановлено, що ветеранами служби цивільного захисту визнаються громадяни України, зокрема, інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше.

За приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) встановлено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

До видів військової служби, зокрема, відноситься військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з п.п. 2 та 3 частини 1 статті 24 цього Закону, початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Згідно з частиною 11 ст. 25 Закону №2232-XII курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (за винятком випадків, передбачених пунктами "б", "г", "д" чи "з" частини шостої статті 26 цього Закону), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби. При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:

строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів;

військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.

Пунктом 11 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року №48 (далі Порядок №48, у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), передбачалось між студентом, який зарахований для проходження військової підготовки, та ректором вищого навчального закладу, на базі військового навчального підрозділу якого проводиться військова підготовка, або керівником вищого військового навчального закладу протягом одного місяця з дня зарахування укладається контракт про військову підготовку студента. Предметом такого контракту є освітня діяльність зазначених закладів щодо проведення військової підготовки студента за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Крім того, контрактом про військову підготовку студента визначаються права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, строк дії контракту та інші умови військової підготовки студента.

У відповідності до приписів частини 1 ст. 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час закінчення позивачем курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки у 1992 році) військова служба - є почесним обов`язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов`язаної з виконанням громадянином України загального військового обов`язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України. Встановлюється, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів.

Згідно з чистиною 1 статті 11 цього Закону військову підготовку студентів (курсантів) вищих навчальних закладів (денної форми навчання) за програмою офіцерів запасу проходять чоловіки віком до 27 років, придатні до військової служби за станом здоров`я, а військово-медичну підготовку - також жінки - студентки вищих медичних навчальних закладів. Зарахування на військову кафедру (факультет військової підготовки, відділення військової підготовки) провадиться на добровільних умовах відповідно до особистих заяв на засадах, визначених контрактом.

Частиною 1 статті 24 Закону №2232-XII було встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 3 ст. 25 цього Закону курсантам, випускникам вищих військово-навчальних закладів і військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки), світських вищих навчальних закладів з рівнем підготовки бакалавра присвоюється первісне офіцерське звання молодшого лейтенанта, а з рівнем магістра - лейтенанта.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що з аналізу положень Закону №2232-XII у редакції, чинній на час проходження позивачем курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки, вбачається, що такий період був окремим видом військової служби, яку проходили особи, що відповідають критеріям, встановленим цим Законом, на підставі укладеного контракту між ними та ректором вищого навчального закладу. Днем зарахування на такий вид військової служби був день прибуття на навчання. Після проходження такої підготовки випускникам військових кафедр присвоювалось первісне офіцерське звання молодшого лейтенанта, а з рівнем магістра лейтенанта.

Аналогічні положення містяться у вказаному Законі у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби. Так, до видів військової служби відноситься військова служба (навчання) курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі кафедри військової підготовки. Днем початку проходження такої військової служби вважається день призначення на посаду курсанта військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, зазначив, що період проходження ОСОБА_1 курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки в якості студента Національного університету водного господарства та природокористування без укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в якості курсанта вищого навчального закладу не враховується до вислуги військової служби з метою зарахування для надання статусу ветеранів військової служби.

Однак, Суд вважає такі висновки безпідставними, оскільки судом помилково ототожнено поняття «проходження військової служби в якості курсанта вищого навчального закладу» та «проходження військової служби в якості курсанта військового навчального підрозділу вищого навчального закладу».

Судом не враховано, що як на час проходження позивачем такого виду служби на військовій кафедрі при вищому навчальному закладі, так і на час звільнення позивача зі служби, законодавство передбачало наявність укладеного між студентом (курсантом) та ректором вищого навчального закладу контракту (договору) про проходженні військової служби на військовій кафедрі.

При цьому, частина 11 статті 25 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) передбачає можливість зарахування військової служби із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби як для осіб, що навчались у вищих військових навчальних закладах, так і для осіб, що навчались у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.

Положення пункту 11 Порядку №48 додатково свідчать про те, що контракт укладається також в разі виявлення бажання проходження студентом військової підготовки на базі військового навчального підрозділу у вищому навчальному закладі.

За таких обставин, Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про неврахування періоду проходження позивачем військової підготовки на військовій кафедрі при вищому навчальному закладі до стажу військової служби.

З огляду на викладене, Суд вважає, що суд першої інстанції при обранні способу захисту порушених прав та інтересів позивача обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог останнього та визнав протиправними дії НМЦ ЦЗ БЖД Рівненської області щодо незарахування до вислуги військової служби позивача часу його навчання у вищому навчальному закладі, а також зобов`язав відповідача врахувати такий час при обчислені вислуги військової служби і служби в органах і підрозділах цивільного захисту.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині постанови при визнанні дій відповідача протиправними та зобов`язанні останнього зарахувати до вислуги військової служби позивача часу навчання останнього у вищому навчальному закладі в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців, адже положення статті 25 Закону №2232-XII визначають проведення такого розрахунку виходячи із двох місяців служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.

Проте, зважаючи на те, що розрахунком два місяці навчання - за один місяць строкової військової служби відповідає положенням ст.17 Закону №2262-ХІІ (один рік за шість місяців), Суд вважає, що допущення такої помилки не вплинуло на результат розгляду цієї адміністративної справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В межах розгляду даної справи Суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень Закону №2232-XII, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити< Обсяг задоволення касаційної скарги (. / частково.) >

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 817/1021/16 скасувати.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі № 817/1021/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова