Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 675/1175/17
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
10 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Марчука О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
в червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)"; скасування постанови від 15.06.2017 року про поміщення його до карцеру строком на 14 діб; стягнення спричиненої моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції не з`ясував факт, що вилучений мобільний телефон належить позивачу. Крім того, судом не досліджено факту порушення відповідачем права ОСОБА_2 на допомогу адвоката під час дисциплінарного засідання, обмеження права на свободу віросповідання в частині заборони взяти до карцеру Біблію, відсутність можливості повідомити близьких родичів про накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково; скасовано постанову державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 15 червня 2017 року "Про поміщення засудженого ОСОБА_2 в карцер"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" задоволено частково; постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
В якості підстави для скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, внаслідок чого відповідача безпідставно позбавлено права особисто надавати пояснення і брати участь в дослідженні доказів в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання в Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», ознайомлений з вимогами КВК України, КПК України, КК України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, що підтверджується розпискою від 20.04.2015 року, яка знаходиться в матеріалах особової справи засудженого №2-К-15.
Відповідно до рапортів молодшого інспектора ВНБ Баранець Ю.О. від 06.06.2017 року та начальника відділення Прокопивнюка Є.П. від 12.06.2017 року 06.06.2017 року о 17 год. 10 хв. під час позапланового обшуку в камері №33 СДУ в кишені спортивної сумки у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа», акумуляторну батарею до нього та сім-картку невстановленого оператора.
За вказаним вище фактом було проведено службове розслідування, що підтверджується висновком службового розслідування від 12.06.2017 року та матеріалами службового розслідування по факту виявлення та вилучення заборонених предметів під час проведення 06.06.2017 року позапланового обшуку ІСДВ в камері №33.
Згідно з письмовими поясненнями від 08.06.2017 року, відібраними у ОСОБА_2 інспектором ВНБ Колядою О.М., позивач жодного відношення до виявлених заборонених предметів не має.
Відповідно до розписки від 09.06.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про дату засідання дисциплінарної комісії 15 год. 00 хв. 13.06.2017 року, яке в подальшому було відкладено на підставі заяви останнього до 15.06.2017 року з метою залучення захисника.
На підставі висновку службового розслідування начальник Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" прийняв постанову від 15.06.2017 року про поміщення засудженого ОСОБА_2 в карцер на строк 14 діб.
Вважаючи дії відповідача щодо проведення службового розслідування та прийняття постанови про поміщення в карцер протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою слідчого судді від 26.06.2017 року по справі № 675/1134/17 встановлено факт незаконного зберігання заборонених предметів саме засудженим ОСОБА_2 , а доводи позивача щодо протиправного обмеження можливості взяти в карцер літературу та зателефонувати родичам не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно з ч.1 ст. 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Ч.3 ст.134 КВК України передбачено, що стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до ч.8 ст.134 КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.
Згідно зі ст.135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.
Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Згідно з матеріалами справи 08 червня 2017 року позивача повідомлено про час і місце проведення засідання дисциплінарної комісії установи та надано бланк заяви для звернення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області, який він 09 червня 2017 року заповнив та передав представником адміністрації установи для відправки за призначенням.
12 червня 2017 року позивач звернувся до начальника державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" із заявою, в якій просив залучити до засідання дисциплінарної комісії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки їх присутність є доцільною для встановлення обставин правопорушення. Також просив відтермінувати засідання дисциплінарної комісії до призначення йому захисника.
Постановою відповідача від 15 червня 2017 року вирішено засудженого ОСОБА_2 помістити в карцер строком на 14 діб.
Відповідно до листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області від 16 червня 2017 року № 400/03 позивача повідомлено про те, що у Центра відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги та призначення адвоката, оскільки заява надійшла до Центру 15 червня 2017 року.
Таким чином, в порушення ч.5ст.135 КВК України відповідач не забезпечив право позивача на правову допомогу адвоката під час засідання дисциплінарної комісії.
Крім того, незважаючи на клопотання позивача, під час засідання не були заслухані свідки, що свідчить про порушення відповідачем ч.6 ст.135 КВК України.
Згідно з матеріалами службового розслідування письмові пояснення були відібрані лише у ОСОБА_2 , інші засуджені, які відбувають покарання у камері з позивачем, не опитувалися, а висновок службового розслідування ґрунтується на рапортах молодшого інспектора ВНБ Баранець Ю.О. від 06.06.2017 року та начальника відділення ОСОБА_5 від 12.06.2017 року.
Водночас, відповідно до переліку речей позивача (а.с. 43) спортивна сумка, в якій знайшли заборонені речі, не значиться.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що під час прийняття оскаржуваної постанови від 15.06.2017 відповідачем не дотримано передбачену ст.135 КВК України процедуру притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності та не встановлено, що заборонені речі належать саме ОСОБА_2 .
При цьому посилання суду першої інстанції на ухвалу слідчого судді від 26.06.2017 року у справі № 675/1134/17 є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду вказаної ухвали було вилучення мобільного телефону марки «Нокіа», акумуляторної батарею до нього та сім-картки невстановленого оператора, тобто суд не з`ясовував обставини щодо належності вказаних речей ОСОБА_2 або іншим засудженим.
Таким чином, постанова державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 15 червня 2017 року "Про поміщення засудженого ОСОБА_2 в карцер" є протиправною та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині заборони взяти до карцеру ОСОБА_6 та відсутність можливості повідомити близьких родичів про накладення дисциплінарного стягнення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до абз.1-2 ч.11 ст.134 КВК України під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.
Засудженим, на яких накладено дисциплінарне стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника колонії як виняток, з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї).
Ч.15 ст.134 КВК України передбачено, що при накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Таким чином, адміністрація установи виконання покарань зобов`язана надати засудженому змогу повідомити близьких родичів про накладення дисциплінарного стягнення.
Водночас, право на телефонну розмову засудженим, які перебувають у карцері надається лише у виняткових випадках.
При цьому в обґрунтування апеляційної скарги позивач не наводить аргументів про те, що відповідач не надав можливості повідомити близьких родичів іншим способом, аніж за допомогою телефонної розмови.
Отже, доводи позивача про те, що після поміщення в карцер йому протиправно не надали можливість повідомити родичів про накладення дисциплінарного стягнення є необґрунтованими.
Відповідно до п.6 розділу ХХV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року №2186/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засудженим забороняється брати із собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки, туалетного паперу, олівців, авторучок, зошитів, поштових марок, конвертів, а в установах для тримання жінок, крім зазначених речей, спеціальних засобів гігієни. Їм не дозволяється курити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач протиправно заборонив йому взяти до карцера літературу, зокрема, книгу ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Оцінюючи доводи позивача щодо компенсації моральної шкоди в розмірі 20000 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.
Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
В той же час в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 не вказує про завдання йому негативних емоцій, які досягли рівня страждання або приниження, внаслідок прийняття оскаржуваної постанови.
Також позивач не обґрунтовує заявлену суму моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Отже, встановлені та перевірені обставини справи свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Водночас, висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди скасувати.
Скасувати постанову державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 15 червня 2017 року "Про поміщення засудженого ОСОБА_2 в карцер".
В задоволенні позову ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2021 року.
Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.
