Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 335/11310/15-к

провадження № 51-5261 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілого

ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року щодо ОСОБА_9 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170190000427 від 14 червня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України провадженням закрито та звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд передчасно розглянув клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки спочатку повинен був переконатися, що діяння, яке постановлено особі за провину, мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні. Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не врахував думки потерпілих з приводу закриття кримінального провадження. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 393 КПК України, апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 , не розглянув її апеляційної скарги та таким чином порушив визначені статтями 8, 11, 24 КПК України засади кримінального провадження.

Під час касаційного розгляду потерпіла ОСОБА_6 підтримала подану нею касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , в ході касаційного розгляду, також вважав, що касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 слід задовольнити, оскаржувані ухвали скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених потерпілою доводів, вважала, що її касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 14 ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.

За змістом положень ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Тобто, зі змісту зазначеного випливає, що в апеляційному порядку може бути оскаржено ухвалу суду про закриття всього кримінального провадження, а не лише його частини, в зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як убачається з наявних в суді касаційної інстанції матеріалів справи, зокрема, з копії обвинувального акту, до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було направлено на розгляд кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170190000427 від 14 червня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170190000427 від 14 червня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , закрито лише в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України. Тобто, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170190000427 в частині обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч 4 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, перебуває ще на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.

Тому враховуючи, що оскаржувана ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року, була постановлена в ході судового розгляду і в даному конкретному випадку відноситься до рішень, які прийняті під час судового провадження, та, з огляду на положення ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, апеляційний суд передчасно прийняв рішення про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та розглянув її.

Так, згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

З огляду на те, що положеннями ст. 288 КПК України не передбачено можливості до закінчення судового розгляду всього кримінального провадження окремого оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження лише в частині кримінальних правопорушень, як це зроблено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, статтею 322 КПК України передбачено безперервність судового розгляду.

Судовий розгляд є складовою судового провадження та після його здійснення суд ухвалює та проголошує судове рішення.

Положеннями КПК України не передбачено можливості витребування матеріалів кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду.

Здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження без його матеріалів у апеляційному суді також суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Тому, апеляційний розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження в частині кримінальних правопорушень, при одночасному судовому розгляді іншої частини цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції неможливий.

В даній справі, апеляційний суд, прийнявши рішення про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду, окреме оскарження якої не передбачено чинним кримінальним процесуальним законом, всупереч положенням ст. 392 КПК України, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим ухвала цього суду підлягає скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а апеляційне провадження закриттю, як таке, що помилково відкрите.

При цьому, враховуючи, що доводи касаційної скарги потерпілої стосуються її незгоди з застосуванням положень ст. 49 КК України, оцінку яким можна буде дати лише після прийняття рішення за результатом розгляду всього кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , у разі незгоди з ним, то враховуючи, що ОСОБА_6 у вимозі до суду касаційної інстанції ставила питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування лише ухвали апеляційного суду, касаційна скарга потерпілої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року щодо ОСОБА_9 скасувати та апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3