ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 913/632/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) та рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2020 (суддя Корнієнко В.В.) у справі

за позовом Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України

до 1) Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька 2) Публічного акціонерного товариства "РВС Банк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради

про визнання недійсними рішення та договору іпотеки,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України (далі - Міністерство, позивач) до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - ПАТ "РВС Банк", відповідач-2) про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 "Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", а також Іпотечного договору від 07.09.2005, укладеного між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "РВС Банк") і Сєвєродонецькою міською радою.

2. Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 14 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 4, 6, 10, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 6, 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", обґрунтовано тим, що Сєвєродонецька міська рада під час прийняття оспорюваного рішення та укладення договору іпотеки перевищила свої повноваження, оскільки в іпотеку було передано майно, що належить до об`єктів загальнодержавного значення, і не підлягає приватизації та передачі в іпотеку.

3. Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, в позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовано тим, що, з урахуванням положень статей 26, 60, 70 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 5, 14 Закону України "Про іпотеку", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 74, 76, 77, 80 ГПК України, прокурором не доведено, що Льодовий палац спорту (предмет іпотеки) є об`єктом, що належить до об`єктів загальнодержавного значення. Крім того, керуючись положеннями статей 1, 6, 17, 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 6, 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", пунктів 1, 4 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, суди дійшли висновку, що чинним законодавством не передбачено повноважень Міністерства молоді і спорту України щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності, тому останнє не є органом, уповноваженим державою на захист його інтересів у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить їх скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.

7. Касаційну скаргу подано відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме: положень статей 19, 49 Конституції України, статей 16, 21, 170, 203, 215, 576 Цивільного кодексу України, статей 5, 14 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 1, 6, 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18 та, з підстав, порушення норм процесуального права, зокрема, положень статей 4, 5, 11, 53, 73-80, 86, 236 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

8. 09.02.2020 від керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області на електронну пошту Верховного Суду надійшло пояснення, які за змістом є доповненням до касаційної скарги, оскільки в них викладено додаткові обставини щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, з викладенням додаткової підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, касаційного оскарження.

8.1. Відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

8.2. Положеннями статті 118 вказаного Кодексу визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

8.3. Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

8.4. Із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що повний текст постанови складено 05.10.2020, тому, згідно приписів частини 1 статті 288 ГПК України, останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 26.10.2020.

8.5. За вказаних обставин, доповнення до касаційної скарги, яке подано поза межами встановленого процесуальним законом строку, судом касаційної інстанції залишається без розгляду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

9. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів прокурора, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено віднесення спірного об`єкта - Льодового палацу спорту до об`єктів загальнодержавного значення, а отже і порушення інтересів держави в особі Міністерства молоді і спорту України.

10. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням 43-ї сесії Сєвєродонецької міської ради 4 скликання від 13.01.2005 №1753 "Про прийняття з державної власності у власність територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області об`єктів соціальної інфраструктури, які враховані на балансі Сєверодонецького державного виробничого підприємства "Об`єднання Азот" (далі - СДВП "Об`єднання Азот"), прийнято станом на 31.12.2004 до комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області, серед іншого, - Льодовий палац спорту (вул. Маяковського, 28).

12. Пунктом 4 вказаного рішення зобов`язано Комітет з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради прийняти на свій баланс та забезпечити належну експлуатацію структурного підрозділу СДВП "Об`єднання Азот" - Льодового палацу спорту.

13. У пункті 6 рішення визначено, що кошти, на утримання в 2005 році прийнятих станом на 31.12.2004 об`єктів інфраструктури, перераховує до міського бюджету ЗАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "Азов" (правонаступник СДВП "Об`єднання Азот") відповідно до Угоди №12 від 24.12.2004 "Про залучення і використання коштів СДВП "Об`єднання Азот" на капітальний ремонт об`єктів соціальної інфраструктури, що передаються з державної власності у власність територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області та їх фінансового утримання у 2005 році.

14. Комітетом з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради прийнято на свій баланс майновий комплекс Льодового палацу спорту, що підтверджується листом за №256 від 19.08.2005.

15. 09.08.2005 Сєвєродонецькою міською радою Луганської області прийнято рішення № 2223 "Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством "Сєвєродонецктеплокомуненерго", пунктом 1 якого надано дозвіл директору вказаного комунального підприємства на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів.

16. Пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецькій міській раді надано право виступити майновим поручителем за виконання КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" своїх зобов`язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" та АКБ "ТАС-Комерцбанк".

17. Згідно з пунктом 3 зазначеного рішення, Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на заставу банку для забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька - комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становить 10 170 539 грн.

18. 31.08.2005 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є АТ "РВС Банк") (Банк) та КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (Позичальник), укладено Кредитний договір № 249-К/30, за умовами якого Банк надає Позичальникові грошові кошти у виді кредитної лінії на умовах строковості, платності, повернення, забезпеченості та цільового характеру використання з лімітом фінансування 5 000 000,00 грн із 08.09.2005, 7 000 000,00 грн - із 01.02.2006 і кінцевим терміном повернення не пізніше 07.09.2007, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі у порядку та строки, встановлені Кредитним договором.

19. 07.09.2005, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і територіальною громадою міста Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради укладено Іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за № 4083 та посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н. В. та одночасно накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, а саме - будівлі Льодового палацу спорту, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, що належить на праві власності територіальній громаді міста Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради, до припинення договору іпотеки.

20. Відповідно до пункту 2 Іпотечного договору, у забезпечення виконання основного зобов`язання, Сєвєродонецька міська рада передає в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" належне на праві власності майно: будівлю Льодового палацу спорту, буд. 28 по вул. Маяковського, у м. Сєвєродонецьку Луганської області. Предмет іпотеки - будівля Льодового палацу спорту, належить іпотекодавцеві - Сєвєродонецькій міській раді на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.08.2005 на підставі рішення №1307 виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005, зареєстрованого Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності, реєстраційний номер 11659743, номер запису 381, в книзі 4.

21. 18.07.2017 Сєвєродонецька місцева прокуратура звернулась до Міністерства молоді та спорту України із повідомленням, у порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яким прокурор повідомив Міністерство про те, що має намір звернутись до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України до Сєвєродонецької міської ради, ПАТ "РВС Банк" про визнання недійсними рішення Сєвєродонецької міської ради №2223 від 09.08.2005 "Про заходи, спрямовані на отримання кредиту КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", а також Іпотечного договору від 07.09.2005, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і Сєвєродонецькою міською радою.

22. Міністерство молоді і спорту України листом від 26.07.2017 №6143/11 просило прокуратуру з метою недопущення скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту, спортивних споруд вжити заходи по недопущенню втрати спортивного комплексу Льодовий палац спорту.

23. Посилаючись на бездіяльність Міністерства молоді і спорту України щодо не вжиття цивільно-правових заходів з визнання недійсними спірних рішення Сєвєродонецької міської ради та Іпотечного договору, що призводить до порушення економічних інтересів держави, прокурор звернувся з позовом до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства.

24. При цьому, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді прокурор вважає порушення інтересів держави, які викликані незаконною передачею спортивної споруди - будівлі Льодового палацу спорту, яка відповідно до положень статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" має загальнодержавне значення, як об`єкт фізичної культури та спорту, що фінансується з державного бюджету, і його відчуження ослаблює економічні основи держави, викликає обмеження можливості реалізації державної політики у сферах фізичної культури і спорту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

25. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

27. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

28. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

29. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

30. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

31. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

32. З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

33. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Такий правовий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, та в цій частині був підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

34. Як встановлено судами, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України з позовом про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради № 2223 від 09.08.2005 "Про заходи, спрямовані на отримання кредиту КП "Сєвєродонецьктепло-комуненерго" та визнання недійсним Іпотечного договору № 4083 від 07.09.2005, предметом якого є будівля Льодового палацу спорту, вказує на те, що, відповідно до положень статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", вказана спортивна споруда має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації та передачі в іпотеку.

35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

36. Таким чином, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

37. Положеннями статтею 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

38. Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України (статтею 6 вказаного Закону).

39. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", основними завданнями центральних органів виконавчої влади є управління об`єктами державної власності.

40. За змістом статті 5 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

41. Згідно з частиною 4 статті 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в межах повноважень здійснюють контроль за ефективністю використання спортивних споруд.

42. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220, Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. До повноважень Міністерства молоді та спорту України належить здійснення контролю за ефективністю використання спортивних споруд (підпункт 35 пункту 4 Положення).

43. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що центральні органи виконавчої влади, в даному випадку Міністерство молоді і спорту України, уповноважено на захист інтересів держави у судовому порядку щодо об`єктів державної власності, які перебувають в управлінні та розпорядженні таких центральних органів виконавчої влади.

44. Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, Льодовий палац спорту, станом на час прийняття Сєвєродонецькою міською радою у комунальну власність (13.01.2005), був структурним підрозділом СДВП "Об`єднання Азот" та відповідно до рішення Сєверодонецької міської ради від 13.01.2005 № 1753 "Про прийняття з державної власності у власність територіальної громади м. Сєверодонецька Луганської області об`єктів соціальної інфраструктури, які враховані на балансі СДВП "Об`єднання Азот", прийнятий до комунальної власності територіальної громади м. Сєверодонецька.

На час прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення право комунальної власності, як встановлено судами, підтверджується Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2005.

45. Розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, що не оспорюється ні прокурором, ні Міністерством, та затвердження відповідних договорів, з урахуванням положень статті 26, частини 5 статті 60, частини 2 статті 70 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.

46. Відповідно до Електронного реєстру спортивних споруд України, Льодовий палац спорту м. Сєвєродонецька знаходиться в управлінні Відділу у справах сім`ї, молоді і спорту Сєвєродонецької міської ради, форма власності - комунальна. Види послуг: організація та проведення спортивних занять серед професіоналів та любителів спорту; надання послуг, пов`язаних зі спортом; експлуатація концертних, театральних та інших залів для глядачів та обладнання, розповсюдження квитків.

47. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про віднесення підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства молоді та спорту" від 23.10.2013 № 902-р затверджено перелік підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства молоді та спорту.

48. У вказаному переліку відсутнє таке підприємство - СДВП "Об`єднання Азот", а також відсутній Льодовий палац спорту у місті Сєвєродонецьку. Тобто, Льодовий палац спорту не входить до сфери управління Міністерства молоді і спорту України.

49. За таких обставин, суди дійшли правомірних висновків, що Міністерство молоді і спорту України, як орган центральної влади, в межах своїх повноважень, звертається до суду та може бути позивачем у разі захисту порушених прав держави щодо розпорядження об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

50. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

51. Отже, прокурор, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді і спорту України, не надав належних доказів, що Льодовий палац спорту входить до сфери управління зазначеного Міністерства, тобто прокурором не доведено, що позивач є компетентним органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

52. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Однак встановлення судом обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

52. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц у подібних правовідносинах, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

53. Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не врахований правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, є помилковими, оскільки даний висновок суду був врахований та покладений в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

54. Аргументи скаржника щодо не врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18 є безпідставними, оскільки в силу правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів застосовує до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яка є останньою у часі.

55. Водночас, наведені у касаційних скаргах цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

56. Натомість, доводи прокурора щодо не надання судами належної оцінки фінансуванню спірного об`єкта за рахунок державного бюджету і, зокрема, систематичного перерахування субвенцій з державного бюджету на погашення різниці тарифів, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

57. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

58. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

59. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

60. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

61. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

62. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

63. За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

Висновки Верховного Суду

64. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

67. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2020 у справі № 913/632/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.