Справа № 357/1364/20
2/357/333/21
Категорія 67
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
17 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Узинської міської ради, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В :
05.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що у 2015 році він познайомився та за згодом почав проживати в цивільному шлюбі із ОСОБА_2 . Під час спільного проживання він виявив, що відповідач вживає наркотичні засоби, саме через це в них були систематичні сварки в сім`ї під час яких остання неодноразово обіцяла йому припинити вживати наркотики, в що він вірив. На початку осені 2017 року відповідач завагітніла. Протягом усього часу вагітності відповідач завіряла його, що більше не вживає наркотики, але це в подальшому виявилося не правдою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Згідно до свідоцтва про народження, батьком його являється він, ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_2 . При народженні в пологовому будинку КЗ КОР «Київський обласний центр охорони здоров`я матері і дитини» дитині був поставлений діагноз: Синдром лікарської абстиненції у новонародженого при використанні матірр`ю наркотичних засобів середньої тяжкості, ВУІ не уточненої етіології, Тромбоцитопенія (в анемнезі), що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого із відділення інтенсивної терапії новонароджених від 14.05.2018 року. Період лікування дитини в цьому закладі становив 7 діб: з 08.05.2018 року по 14.05.2018 року включно. Після цього дитина була переведена до КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, де лікувалася в стаціонарному відділенні з 14.05.2018 року по 18.05.2018 року. Повний діагноз поставлений дитині: Симптом лікарської абстиненції, зумовлені наркоманією матері, Токсично-ішемічне ураження ЦНС, синдром церебрального збудження, ВОВ, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого відділення недоношених та патології новонароджених від 18.05.2018 року. З чотирьох місячного віку по даний час дитина знаходиться на повному його утриманні та постійно проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Висновком про доцільність позбавлення батьківських прав №2734 від 05.12.2019 року наданого Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї, дітей від 19.11.2019 року та Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 11.12.2019 року. Дитина перебуває на медичному обліку в приватному медичному центрі ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» м. Київ, відповідач жодного разу в даному закладі не була, про стан здоров`я дитини не цікавиться. В планових медичних оглядах дитини участі не приймає, вакцинацією дитини не займається. В зв`язку з тим, що під час вагітності відповідач систематично вживала наркотичні засоби, то їх дитина після народження часто хворіє та потребує посиленого медичного нагляду. Так, протягом весни 2019 року дитина двічі перебувала на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні Узинської районної лікарні з діагнозом гострий бронхіт. Відповідач, будучи обізнана про стан здоров`я дитини, жодного разу сина не відвідала та участі в його лікуванні не приймала. Відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , веде асоціальний спосіб життя: вживає наркотичні речовини, неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок та зберігання наркотичних засобів. Як наслідок цього вона свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини: не піклується про його життя та здоров`я, не спілкується з дитиною, матеріально не допомагає. Тому, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини із всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2020 року і до повноліття дитини та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.02.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу, про передачу справи за підсудністю для розгляду до Обухівського районного суду Київської області справу.
06.05.2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
28.05.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та за правилами загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.
17.08.2020 року представник Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області Луценко Оксана Іванівна надала письмові пояснення, в яких зазначила, що розгляд заяв щодо позбавлення батьківських прав та надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав належить до компетенції опікунської ради при виконавчому комітеті Узинської міської ради, даний висновок затверджується органом опіки та піклування Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області - виконавчим комітетом Узинської міської ради, але оскільки останній не має статусу юридичної особи - третьою особою в даній справі виступає Узинська міська рада. Станом на 11.08.2020 року в опікунської ради при виконавчому комітеті Узинської міської ради немає жодних підстав в наданні висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 через неподання відповідної заяви позивачем.
24.11.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат Семенюта Руслан Анатолійович, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.
Третя особа, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направила, про день, час місце розгляду справи повідомлена належним чином, 04.08.2020 року до суду подала клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав підтримують в повному обсязі.
Третя особа: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання свого представника не направила, про день, час місце розгляду справи повідомлена належним чином, 01.10.2020 року до суду подала клопотання, про розгляд справи по суті, відповідно до наданих матеріалів та без представника від Узинської міської ради.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6, 8, 26).
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.9-10), вбачається, що за заявою ОСОБА_1 його записано батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінено прізвище на « ОСОБА_5 ».
З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 30.08.2019 року (а.с.26), вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за даною адресою також зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права й обов`язки у відношенні своїх дітей.
Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною.
Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як вбачається з довідки Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №113 (а.с.27) ОСОБА_2 звернулася у відділення токсикології та була госпіталізована з 22.12.2016 року по 26.12.2016 року з гострим побутовим отруєнням невідомою речовиною психотропної дії, важкого ступеня.
З довідки Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №114 (а.с.28), вбачається, що ОСОБА_2 звернулася у відділення токсикології та була госпіталізована з 19.04.2016 року по 23.04.2016 року з гострим отруєнням сумішшю медикаментів важкого ступеня.
Як вбачається з відповіді на запит Комунального некомерційного підприємства «Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги» №637 від 12.06.2020 року (а.с.144), ОСОБА_2 26 років, медична картка стаціонарного хворого №15514, перебувала на стаціонарному лікуванні в ВІТ та ЕД після чого переведена в токсологічне відділення. Перебувала на лікуванні з 23.07.2018 року по 26.07.2018 року. Діагноз: гостре отруєння психотропною речовиною (метадон) важкого ступеню. Проводилось медикаментозне лікування в повному обсязі. Виписана в задовільному стані. Рекомендовано звернутись до лікаря нарколога. Госпіталізована по само зверненню. ОСОБА_2 27 років, медична картка стаціонарного хворого №15514, перебувала на стаціонарному лікуванні в ВІТ та ЕД після чого переведена в токсологічне відділення. Перебувала на лікуванні з 22.05.2019 року по 24.05.2019 рік. Діагноз: гостре отруєння психотропною речовиною (метадон) важкого ступеню. Проводилось медикаментозне лікування в повному обсязі. Виписана в задовільному стані. Рекомендовано звернутись до лікаря нарколога. Госпіталізована по само зверненню. Самовільно покинула відділення токсикології. Виїзд карет швидкої допомоги згідно наданих історій хвороб не зафіксовано.
З довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр експертної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» (а.с.142), вбачається, що згідно з реєстрацією викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) «Швидка медична допомога» за період часу з 01.06.2019 року по 05.06.2020 року до ОСОБА_2 , 1991 року народження, виїздів бригад експертної (швидкої) медичної допомоги не зареєстровано. Надати інформацію про виїзди бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги за період часу до 01.06.2019 року неможливо у зв`язку із закінченням терміну зберігання медичної документації - карт виїзду швидкої медичної допомоги (підстава: наказ Міністерства охорони здоров`я України від 17.11.2010 №999).
Як вбачається з відповіді на запит №119 від 02.09.2019 року (а.с.29), Обухівський відділ поліції ГУНП в Київській області повідомив, що згідно бази ІІПС «Армор» в Київській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , 28.08.2014 року притягувалась до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України.
З вироку Обухівського районного суду Київської області (а.с.30-31) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та їй призначено покарання у виді 4 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.71 ст.72 КК України, до строку покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.11.2014 року у вигляді 50 годин громадських робіт, та призначити їй остаточне покарання у вигляді 4 місяців та двох днів арешту.
З відповіді на запит Управління Інформаційно-Аналітичної підтримки Національної поліції у м. Києві від 10.06.2020 року №1619 (а.с.140), вбачається, що ОСОБА_9 , була засуджена 28.03.2011 р. Оболонським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185 КК України до одного року позбавлення волі, звільнена від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим терміном на один рік. 20.04.2012 р. знята з обліку Оболонського ВКВІ в зв`язку з закінченням іспитового терміну на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 11.04.2012 року. До адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку не перебуває.
З акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 19.01.2019 року (а.с.32), вбачається, що комісією в складі головного спеціаліста ССДС Тутевич Н.В., спеціаліста ІІ категорії ССДС Михайлюченко О.О. та старшим інспектором ювенальної провенції Обухівського відділення поліції Шкурко С.В. був обстежений будинок, АДРЕСА_3 та встановлено, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з родиною не проживає, живе в м. Узині. Мати ОСОБА_2 ніде не працює, вдома буває дуже рідко. ОСОБА_2 має двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з батьком в м. Узині, та дочку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інші члени сім`ї, які проживають в будинку - це ОСОБА_6 - тітка ОСОБА_2 , ОСОБА_11 - чоловік тітки, та дочка тітки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності була судима, відбувала покарання. Зі слів сусідів та ОСОБА_1 мати малолітнього ОСОБА_13 систематично вживає наркотичні засоби та зловживає алкогольними напоями. Сім`я проживає у приватному житловому будинку - власність ОСОБА_14 - сестра ОСОБА_6 . Малолітній син ОСОБА_15 проживає разом з батьком у м. Узині з осені 2018 року. Вихованням старшої доньки займається тітка ОСОБА_16 . У будинку чисто та охайно. Мати ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки, не займається вихованням дітей, вдома буває дуже рідко, веде аморальний спосіб життя, може зникати з дому на декілька діб.
З довідки-характеристики від 25.11.2019 року (а.с.34), вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до Обухівського ВП ГУНП в Київській області протягом останнього року скарги від жителів м. Обухова та Обухівського району відносно останньої не надходили, але остання не одноразово була помічена у вчиненні кримінальних правопорушень протягом свого життя, зокрема за вчинення крадіжок та злочину пов`язаного із незаконним обігом наркотиків. Станом на теперішній час остання на обліку в Обухівському ВП не перебуває.
З довідки Виконавчого комітету Узинської міської Ради (а.с.22), вбачається, що ОСОБА_1 , 1979 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_4 . Склад сім`ї: мати ОСОБА_17 , 1952 року народження, брат ОСОБА_18 , 1976 року народження, син брата ОСОБА_19 , 2011 року народження, син брата ОСОБА_20 , 2014 року народження.
З акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 11.12.2019 року (а.с.35), вбачається, що комісією в складі фахівця із соціальної роботи КУ «Центр з надання соціальних послуг» при Узинській міській раді Дудник Л.В., т.в.о. начальника служби у справах дітей Вечеринської І.А., спеціаліста інспектора праці Донченко А.П. проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 . Мати дитини ОСОБА_2 не проживає. Батько приділяє увагу дитину, виховує, утримує. Мати, зі слів бабусі, була в березні 2019 року. Мати зловживає спиртними напоями. Умови проживання хороші, меблі, ліжко дитяче (кресло, ліжко, візок), іграшки, книжки. Обстеження проводилося в зв`язку із заявою ОСОБА_1 про надання висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Висновок комісії розглянути заяву на комісії з питань захисту прав дитини Узинської міської ради.
Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14.05.2018 року (а.с.11), вбачається, що при народженні дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пологовому будинку КЗ КОР «Київський обласний центр охорони здоров`я матері і дитини» був поставлений діагноз: Синдром лікарської абстиненції у новонародженого при використанні матер`ю наркотичних засобів середньої тяжкості, ВУІ не уточненої етіології; Тромбоцитопенія (в анемнезі). Період лікування дитини в цьому закладі становить 7 діб: з 08.05.2018 року по 14.05.2018 року включно.
Із виписки з медичної карти стаціонарного хворого відділення недоношених та патології новонароджених від 18.05.2018 року (а.с.12), вбачається, що ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після народження був переведений до КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, де він лікувався в стаціонарному відділенні з 14.05.2018 року по 18.05.2018 року. Повний діагноз поставлений дитині: Симптом лікарської абстиненції, зумовлені наркоманією матері. Токсично-ішемічне ураження ЦНС, синдром церебрального збудження. ВОВ.
З відповіді на запит Узинської районної лікарні №01-08/328 від 29.08.2019 року (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Узинської районної лікарні з 08.03.2019 року по 10.03.2019 року, історія хвороби №0351/071 з діагнозом: гострий бронхіт та з 23.05.2019 року по 03.06.2019 року, історія хвороби №0730/171 з діагнозом: гострий обструктивний бронхіт, ДН-І ст.; вакцинація дитини ОСОБА_3 в Узинській лікарні не проводилася; під час стаціонарного лікування за дитиною догляд здійснювала бабуся ОСОБА_22 ; згоду на лікування дитини надавали: 08.03.2019 року - 10.03.2019 року - бабуся ОСОБА_22 ,23.05.2019 року - 03.06.2019 року - батько ОСОБА_1 ; згідно наявної інформації, під час перебування дитини на стаціонарному лікуванні, мати не відвідувала дитину і у лікуючого лікаря не цікавилася про стан його здоров`я.
Даний факт підтверджується копіями виписок із історії хвороб №0351/071 та №0730/171 (а.с.14. 15).
Як вбачається з відповіді на запит Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Білоцерківського району» Білоцерківської районної ради (а.с.16), 25.06.2019 року в Узинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини було зроблено щеплення малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітній ОСОБА_3 був у медичному закладі у супроводі бабусі - ОСОБА_17 . Згоду на вакцинацію малолітнього ОСОБА_3 надала бабуся. Згідно наявної інформації, мати дитини ( ОСОБА_3 ) - ОСОБА_2 не цікавилася в Узинській АЗПСМ станом здоров`я своєї дитини.
Згідно матеріалів справи (а.с.17-21, 99-137), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на медичному обліку в приватному медичному центрі ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» м. Київ.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.23), ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_23 , мати ОСОБА_24 .
З свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.24), вбачається, що 14.02.2001 року був розірваний шлюб між ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_24 присвоєно прізвище ОСОБА_25 .
З довідки ТОВ «Пульсар Трейд» (а.с.25), вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «Пульсар Трейд» з 09.11.2018 року на посаді завідувача господарства.
Як вбачається з висновку від 05.12.2019 року (а.с.33), Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, як орган опіки та піклування, з метою захисту законних прав та інтересів дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що з відповідачем він не перебував у шлюбі. Він визнав дитину, написав заяву у ЗАГСІ про те, що він його батько. В кінці 2014 року він познайомився із відповідачем, вони жили у цивільному шлюбі в м. Обухів, потім в м. Києві, вона завагітніла. Його викликав прокурор м. Обухова і повідомив, що відповідач була судима, і , що її будуть арештовувати, вона 4 місяці була на Лук`янівці. Коли відповідач завагітніла він дізнався, що вона вживає наркотичні засоби. Після народження дитини, у сина був синдром лікарської абстиненції новонародженого середньої тяжкості, в зв`язку з використанням матір`ю наркотичних засобів. Дитину перевели в лікарню м.Боярка, де його виводили з цього стану. Відповідач обіцяла йому вилікуватися, він возив її до лікаря, до них приїздила її мати два тижні та допомагала своїй дочці. Відповідача не один раз забирала швидка з передозуванням. Він вірив відповідачу, але коли сину було п`ять місяців, йому зателефонували з Національної поліції і повідомили, про те, що в посадці знайшли його дитину, оскільки відповідач поїхала до циган, купила наркотичні засоби, а дитину виклала з колиски, тоді він і забрав дитину. В кінці серпня 2018 року він забрав сина до себе в м. Узин. Він не забороняє відповідачу спілкуватися з дитиною, але жити йому з матір`ю небезпечно. Відповідач живе із тіткою, яка казала йому вона постійно щось вживає. Одного разу на день народження сина в 2019 році він зателефонував тітці відповідача, і вона разом із бабусею дитини, взяли відповідачку і привезли побачити сина. З травня 2019 року відповідач сина не бачила. Дитина хворіла гострим бронхітом, відповідач не приїздила до дитини і не допомагала. Його мати з дитиною лежала в лікарні. Дитина перебуває на обліку в поліклініці «Добробут» м. Києва, він займається вакцинацією дитини, син знаходиться під наглядом лікарів. Відповідач ніякої допомоги не надає, з дитиною не спілкується.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що вона мати позивача. Відповідача вона знає з 2018 року, син привіз її додому і сказав що це її невістка, а вони жили в м. Обухів. ІНФОРМАЦІЯ_10 в них народився син ОСОБА_13 . З серпня 2018 року вони з відповідачем жили окремо, син і онук зараз живуть разом з нею в м. Узин. Мати до дитини не приїздить. 08.05.2019 року відповідач до них приїздила із своєю тіткою і мамою, після цього разу їх більше не бачила. Відповідач дитині нічим не допомагає. Вона два рази лежала з дитиною в лікарні, відповідач про це знала, але не приїздила до сина. Позивач турбується про стан здоров`я дитини, займається його лікуванням та утриманням.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 суду пояснила, що вона є дружиною брата позивача. Відповідача вона також знає, позивач познайомився з відповідачем в 2015 році, тоді і вона з нею познайомилася. Відповідач вживає наркотичні і алкогольні напої, має не адекватну поведінку. Позивач із сином з серпня 2018 року живуть в м. Узині. Відповідач за весь цей час навідувалася лише один раз у травні 2020 року, вона чула, що вона приїздила. Утриманням, лікуванням та піклується про дитину позивач. Рік тому вона переїхала до будинку позивача і жодного разу відповідача не бачила. ОСОБА_27 казав відповідачу, щоб вона приїздила до дитина, але її не було. Дитина лежала в лікарні із бабусею, ОСОБА_27 привозив ліки дитині. Відповідач знала, що дитина в лікарні, хворіє, її просили побути з дитиною, але вона не відреагувала. Позивач перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу не чинить. Відповідач свідомо самоусунулась від спілкування з дитиною.
Також, до позову додано CD-диск ( а.с. 185) із відеозаписом неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_2 , який оглянутий судом, однак, суд критично оцінює даний доказ, адже з його змісту не можливо встановити особу відповідача у даній справі.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків в повній мірі щодо малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, не займається лікуванням дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, гроші на потреби сина не надає, зловживає наркотичними засобами, не працює, часто не ночує вдома, що підтверджено зазначеними матеріалами справи, які узгоджуються з показаннями свідків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітнього сина відповідає інтересам дитини та підлягає до задоволення.
За положеннями ч.2 ст. 165 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач до суду не з`явилася, відзив із запереченнями проти позову і доказами, які б спростовувати доводи позивача не надала, як і не надала належних, допустимих і достатніх доказів в підтвердження виконання нею належним чином своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищенаведене, наявність свідомого тривалого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини із всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2020 року і до повноліття дитини, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, його рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір, який позивач сплатив при подачі позову до суду, що підтверджується квитанцією №29861050-1 від 04.02.2020 р. (а.с.49), а також враховуючи, що позивач в частині вимог щодо стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 840, грн. 80 коп.
Керуючись ст. 7, 150, 151, 157, 164, 165, 166, 182, 244, 249 СК України, ст. 58,60,63 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 року, Декларація прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.4, 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області ( місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 10), Орган опіки та піклування Узинської міської ради (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, 16/1), про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини із всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2020 року і до повноліття дитини.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.02.2021 року.
СуддяО. В. Бондаренко
