ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/586/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва М.І., за участю секретаря судового засідання Голіней Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради;

до 1). Приватного підприємства "Люксинор-Будцентр"

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост";

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 2 819801,80 грн.

за участю представників сторін:

від прокурора - Одосій О.В.

від позивача - Ігнат М.І.;

від відповідача-1 - Атаманюк А.І., Кутейнікова Д.Я.

від відповідача - Гречин І.Б., Карча О.В.;

І. Стислий виклад позицій прокурора та учасників справи.

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання в період з 17.03.2017 по 01.09.2020 земельною ділянкою у м. Чернівці, вул. Заводська,41-а площею 4,7319 га, кадастровий номер 7310136900:63:001:0001, (далі по тексту - спірна земельна ділянка) без правовстановлюючих документів, в якому просить стягнути (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з приватного підприємства "Люксинор-Будцентр" (далі по тексту - Підприємство) 1480683,15 грн. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост"(далі по тексту - Товариство) 1339117,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на підставі договорів купівлі-продажу відповідачі у 2011 році стали співвласниками нерухомого майна, що розташоване на вищевказаній земельній ділянці, проте правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовили, орендну плату за весь час користування землею не сплачували, у зв`язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву від 04.08.2020 відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради; спірна земельна ділянка не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, Товариство сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно; Товариство неодноразово зверталось до Чернівецької міської ради щодо поділу спірної земельної ділянки та виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна; прокурором не враховано, що площа земельної ділянки, яка використовується Товариством становить 0,9476 га.

У відзиві на позовну заяву від 04.08.2020 відповідач-1 проти позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради; спірна земельна ділянка не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, Підприємство як платник єдиного податку звільнено від сплати земельного податку; Підприємство зверталось до Чернівецької міської ради щодо поділу спірної земельної ділянки та виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна; прокурором не враховано, що площа земельної ділянки, яка використовується Товариством становить 0,9301 га.

У відповіді на відзив відповідача-2 від 13.08.2020 прокурор зазначив, що наявні підстави для захисту інтересів держави та територіальної громади, оскільки Чернівецька міська рада з 2012 року належних та достатніх заходів щодо відшкодування коштів не вжила; спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою, що підтверджується відповідним Витягом з Державного земельного кадастру від 09.01.2020; єдиною можливою формою здійснення плати за користування землею є орендна плата, а не земельний податок; листування з Чернівецькою міською радою щодо поділу та викупу земельної ділянки не має значення для вирішення спору, оскільки правовідносини, які виникли у зв`язку із використанням земельної ділянки мають кондикційну, а не деліктну природу.

У відповіді на відзив відповідача-1 від 13.08.2020 прокурор зазначив, що наявні підстави для захисту інтересів держави та територіальної громади, оскільки Чернівецька міська рада з 2012 року належних та достатніх заходів щодо відшкодування коштів не вжила; спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою, що підтверджується відповідним Витягом з Державного земельного кадастру від 09.01.2020; єдиною можливою формою здійснення плати за користування землею є орендна плата, а не земельний податок, від сплати якого звільнені суб`єкти господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування; листування з Чернівецькою міською радою щодо поділу та викупу земельної ділянки не має значення для вирішення спору, оскільки правовідносини, які виникли у зв`язку із використанням земельної ділянки мають кондикційну, а не деліктну природу

У запереченнях від 25.09.2020 відповідачі зауважили, що наданими позивачем доказами не підтверджено, що спірна земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, оскільки відсутня копія Поземельної книги або витягу з неї. У наданому прокурором Витягу з Державного земельного кадастру від 09.01.2020 зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою ФОП Касько Т.В., у той час як відповідна технічна документація розроблялась ВКП «Трейд кволіті енд консалтінг». У Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 18.09.2008 та договорах купівлі-продажу нерухомого майна зазначено інші кадастрові номери, ніж у Витягу з Державного земельного кадастру від 09.01.2020. Позивачем не доведено використання земельної ділянки площею 4,7319 га, оскільки відповідачі користуються землею лише у межах об`єктів нерухомого майна.

16.10.2020 від прокурора надійшли пояснення щодо додаткових доводів і міркувань відповідачів, наведених у запереченнях, в яких прокурор зазначив, що державна реєстрація спірної земельної ділянки проведена 17.08.2006, відомості щодо скасування державної реєстрації, зміни меж, площі чи форми власності до Державного земельного кадастру не вносились. Причиною зазначення у витязі з ДЗК розробником документації з землеустрою ФОП Каська Т.В., а не ВКП «Трейд кволіті енд консалтінг» була технічна помилка, яка виправлена державним кадастровим реєстратором, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру від 13.10.2020. Інші кадастрові номери спірної земельної ділянки у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 18.09.2008 та договорах купівлі-продажу нерухомого майна також зазначені помилково внаслідок технічної помилки.

У письмових поясненнях щодо розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів від 06.01.2021 відповідач-2 зазначив, що у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки визначено номер економіко-планувальної зони 279, який відсутній в технічній документації з грошової оцінки земель міста Чернівців, яка затверджена рішенням Чернівецької міської ради №510 від 12.02.2008. Відповідно до договору оренди спірної земельної ділянки від 30.06.2006 року №2866, який був укладений з попереднім власником нерухомого майна номер економіко- планувальної зони - 63, відтак невірно застосовано зональний коефіцієнт Км2.

У письмових поясненнях щодо розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів від 06.01.2021 відповідач-1 зазначив, що у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки визначено номер економіко-планувальної зони 279, який відсутній в технічній документації з грошової оцінки земель міста Чернівців, яка затверджена рішенням Чернівецької міської ради №510 від 12.02.2008. Відповідно до договору оренди спірної земельної ділянки від 30.06.2006 року №2866, який був укладений з попереднім власником нерухомого майна номер економіко- планувальної зони - 63, відтак невірно застосовано зональний коефіцієнт Км2. Невірно застосовано коефіцієнт функціонально-планувальних факторів Км3 в розмірі 1,1, який відповідно до технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земель, які мають в наявності під`їзну залізничну колію. У власності Підприємства під`їзної залізничної колії не має, тож нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки, що перебуває в користуванні відповідача-1 завищена.

У письмових поясненнях щодо додаткових доводів і міркувань відповідачів з приводу розрахунку безпідставно збережених коштів від 19.01.2021 прокурор зазначив, що відповідно до інформації відділу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області при підготовці витягів з технічної документації від 04.02.2020 допущена технічна описка та помилково зазначено номер економіко-планувальної зони 279, замість вірного 278. Щодо посилання відповідача-1 на відсутність у складі його нерухомого майна, яке розміщене на вказаній земельній ділянці, під`їзної залізничної колії, прокурор зазначив, що локальний коефіцієнт 1,10 застосовується у разі місцезнаходження в прирейковій зоні саме земельної ділянки, а не окремих будівель та споруд. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку формується на окрему земельну ділянку як об`єкт за кадастровим номером, тому можливість застосування окремого коефіцієнта на частину земельної ділянки, яка не сформована та відомості щодо якої не внесені до Державного земельного кадастру, чинним законодавством не передбачена.

27.01.2021 від відповідачів надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №99 від 22.01.2021, в яких зазначено номер економіко-планувальної зони 279.

В клопотанні про приєднання до справи письмових доказів від 03.02.2021 прокурор зазначив, що відповідно до Листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 02.02.2021 при підготовці витягів з технічної документації від 22.01.2021 повторно допущено технічну описку та помилково зазначено номер економіко-планувальної зони 279, замість вірного 278.

У додаткових поясненнях від 10.02.2021 відповідачі звернули увагу суду, що всі витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки від 02.02.2021 розроблені для економіко-планувальної зони №278, яка відповідно до технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців знаходиться на правому березі річки Прут, у той час як земельної ділянки на вул. Заводська, 41- А в м. Чернівці розташована на лівому березі річки Прут. При визначенні коефіцієнту функціонально-планувальних факторів КмЗ в розмірі 1,1 не взято до уваги інженерно-інфраструктурні фактори. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф в розмірі 1,2 (землі промисловості) також визначено помилково для Підприємства, оскільки частина спірної земельної ділянки зайнята поточним будівництвом, тобто застосовується інший коефіцієнт.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 26.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали 06.04.2020 через канцелярію суду від прокурора надійшла заява (вх.756) про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про призначення судового засідання після закінчення карантину та припинення режиму надзвичайної ситуації на території Чернівецької області.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, дату підготовчого засідання призначено після закінчення дії на території України карантину.

Ухвалою суду від 13.07.2020 призначено судове засідання на 14.08.2020.

13.08.2020 від відповідачів надійшли заяви про залишення позову без розгляду та заяви про застосування строків позовної давності.

У підготовчому содовому засіданні 14.08.2020 оголошено перерву до 03.09.2020.

Ухвалою суду від 03.09.2020 за заявою прокурора зменшено позовні вимоги до 2 853 826,90 грн., також за клопотаннями відповідачів відкладено підготовче судове засідання на 15.09.2020.

Ухвалою суду від 10.09.2020 підготовче судове засідання призначено на 29.09.2020 у зв`язку з участю судді Ніколаєва М.І. у тренінгу з підготовки суддів з 14.09.2020 по 24.09.2020.

Ухвалою суду від 29.09.2020 за заявою представника відповідача 2 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.10.2020.

Ухвалами суду від 21.10.2020 зменшено розмір позовних вимог до 2 853 826,90 грн, повернуто прокурору сплачений судовий збір, у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2020.

Ухвалою суду від 05.11.2020 розгляд справи по суті відкладено на 19.11.2020 у зв`язку із неявкою в судове засідання учасника справи.

У судових засіданнях 19.11.2020 та 08.12.2020 за усними клопотаннями учасників справи оголошувалися перерви.

За заявою позивача ухвалою суду від 22.01.2021 розгляд справи по суті відкладено на 12.01.2021.

06.01.2021 від відповідачів надійшли письмові пояснення щодо розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

У судовому засіданні 12.01.2021 судом визнано поважними причини неподання відповідачами доказів, долучено до матеріалів справи додаткові докази та за заявою прокурора оголошено перерву до 21.01.2021.

19.01.2021 від прокурора надійшли письмові пояснення щодо додаткових доводів з додатковим доказом - листом Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях від 15.01.2021.

У судовому засіданні 21.01.2021 судом визнано поважними причини неподання прокурором доказів, долучено до матеріалів справи додаткові докази та за заявою відповідачів оголошено перерву до 28.01.2021.

27.01.2021 від відповідачів надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №99 від 22.01.2021.

У судовому засіданні 28.01.2021 судом визнано поважними причини неподання відповідачами доказів, долучено до матеріалів справи додаткові докази та за заявою прокурора оголошено перерву до 03.02.2021.

У судовому засіданні 03.02.2021 судом визнано поважними причини неподання прокурором доказів, долучено до матеріалів справи додаткові докази - Лист Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях від 02.02.2021, Витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №28/107-21 від 02.02.2021, та за заявою відповідачів оголошено перерву до 10.02.2021

10.02.2021 від відповідачів надійшли даткові пояснення щодо розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 10.02.2021 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі. Натомість, представники відповідачів проти позову заперечив та просили суд відмовити у його задоволенні.

Після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 510 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці із застосуванням базової вартості 1 кв. м, який введено в дію з 01.07.2008.

Відповідно до затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 №715 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях (далі - Положення) розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється відповідно до її функціонального використання у розрізі економіко - планувальних зон м. Чернівців, згідно з нормативною грошовою оцінкою землі та не залежить від наслідків господарської діяльності (п.4.2 Положення).

Підставою для визначення розміру орендної плати є це положення, рішення 24 сесії міської ради від 12.02.2008 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівці» та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Ставки орендної плати у розмірі від 3% до 10% встановлені п.5.1 Положення, зокрема - розміщення закладів торгівлі, ринків, виробництва товарів народного споживання, інші види діяльності, що не увійшли до переліку - 3%.

Доказів визнання недійсним Рішення Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 510 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення» та Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях суду не надано.

Рішенням Чернівецької міської ради від 16.02.2006 №945 Закритому акціонерному товариству «Трансмост» надано в оренду земельну ділянку у м. Чернівці, вул. Заводська,41-а площею 4,7319 га до 01.12.2016 для обслуговування бази.

На підставі вказаного рішення, між Чернівецькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Трансмост» укладено договір оренди землі б/н від 30.06.2006 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку площею 4,7319 га, нормативна грошова оцінка якої становила 4534482,39 грн., економіко-планувальна зона 63. Термін оренди - до 01.12.2016 (п.1-4 договору оренди).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено (п.27 договору оренди землі).

Договір оренди землі зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 17.08.2006 №4АА-040680900133.

Докази продовження дії договору оренди землі чи його розірвання (за згодою сторін або в судовому порядку) в матеріалах справи відсутні.

Дія даного договору закінчилась 01.12.2016 у відповідності до п.27 договору.

Згідно Витягу технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №5385 від 18.09.2008 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А (кадастровий номер 7310136900:63:001:0000) становить 12583068 грн., номер економіко-планувальної зони 279.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 13.10.2020 державну реєстрацію спірної земельної ділянки проведено 17.08.2006, кадастровий номер 7310136900:63:001:0001, форма власності - комунальна, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Технічну документацію із землеустрою виготовлено ВКП «Трейд кволіті енд консалтінг».

На підставі договору купівлі-продажу серія ВРК № 964480, 964481, укладеного 31.05.2011 з ТДВ «Трансмост» (раніше ЗАТ «Трансмост») товариство набуло право власності на 36/100 часток нежилих будівель, що знаходяться в м. Чернівці на вул. Заводській, 41- А на земельній ділянці площею 4,7319 га кадастровий номер 7310136900:63:001:0000.

Пунктом 12 даного договору передбачено, що до покупця переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а саме відповідна частка із земельної ділянки площею 4,7319 га, кадастровий номер 7310136900:63:001:0000, що передана в строкове платне користування на підставі договору оренди землі від 30.06.2006, зареєстрованого у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 17.08.2006 №4АА-040680900133.

Державну реєстрацію права власності Товариства на 36/100 нежилих будівель проведено 05.07.2011, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 05.07.2011.

20.06.2011 Товариство на підставі договору купівлі-продажу серія ВРЛ № 606835, 606836, укладеного з ТДВ «Трансмост», набуло право власності на 15/100 часток нежилих будівель (у т.ч. під`їзна залізнична колія № IX), що знаходяться в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А на земельній ділянці площею 4,7319 га кадастровий номер 7310136900:63:001:0000.

Пунктом 12 даного договору передбачено, що до покупця переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а саме відповідна частка із земельної ділянки площею 4,7319 га, кадастровий номер 7310136900:63:001:0000, що передана в строкове платне користування на підставі договору оренди землі від 30.06.2006, зареєстрованого у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 17.08.2006 №4АА-040680900133.

Державну реєстрацію права власності Товариства на 15/100 нежилих будівель проведено 05.07.2011, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 05.07.2011.

14.11.2011 Підприємство на підставі договору купівлі-продажу серія ВРО № 265331, 265332, укладеного з ТДВ «Трансмост», набуло право власності на 49/100 часток нежилих будівель (у т.ч. незавершеного будівництво нежитлових будівель), що знаходяться в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А на земельній ділянці площею 4,7319 га кадастровий номер 7310136900:63:001:0000.

Пунктом 14 даного договору передбачено, що до покупця переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а саме відповідна частка із земельної ділянки площею 4,7319 га, кадастровий номер 7310136900:63:001:0000, що передана в строкове платне користування на підставі договору оренди землі від 30.06.2006, зареєстрованого у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 17.08.2006 №4АА-040680900133.

Державну реєстрацію права власності Підприємства на 49/100 нежилих будівель проведено 13.12.2011, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 13.12.2011.

31.08.2018 інформація про вказані об`єкти нерухомого майна та права на них перенесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який функціонує з 01.01.2013 р. (реєстраційний номер об`єкта - 1475524273101, записи про право власності № 24644029; 24644170; 24644115).

За заявою ТДВ «Трансмост» Чернівецька міська рада 27.09.2012 прийняла рішення №617 про припинення договору оренди землі від 30.06.2006 та запропонувала Товариству і Підприємству виготовити правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку площею 4,7319 га.

18.05.2012 Товариство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (без зазначення площі землі).

18.05.2012 Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (без зазначення площі землі).

Згідно Витягу технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №123/021-1/7/3-15 від 31.01.2015 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А (кадастровий номер 7310136900:63:001:0002) становить 19173659 грн., номер економіко-планувальної зони 279, коефіцієнт Км2 1,00, локальні коефіцієнти 1,10, сукупний коефіцієнт Км3 1,10, коефіцієнт Кф 1,20.

20.12.2017 Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про викуп земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (без зазначення площі землі).

22.12.2017 Товариство та Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації з метою оформлення продажу земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (без зазначення площі землі).

Листами від 17.01.2018 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повідомив Товариство та Підприємство про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг із заявою про поділ земельної ділянки та укладення договору оренди землі.

02.03.2019 Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (орієнтовна площа 1 га).

Листами від 13.03.2018 та від 03.05.2018 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повідомив Підприємство про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг із заявою про поділ земельної ділянки та укладення договору оренди землі.

25.06.2019 Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою викупу земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (орієнтовна площа 1 га).

Листами від 17.07.2018 та від 27.11.2018 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повідомив Підприємство про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг із заявою про поділ земельної ділянки.

14.11.2019 Товариство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання в дозволу на поділ земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (ділянка №1 - 0,9476 га, ділянка №2 - 3,7524 га) з метою викупу частини земельної ділянки.

14.11.2019 Підприємство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про надання в дозволу на поділ земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (ділянка №1 - 0,9476 га, ділянка №2 - 3,7524 га) з метою викупу частини земельної ділянки.

11.02.2020 Товариство звернулось до Чернівецької міської ради із заявою про викуп земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (площею 0,9476 га).

Рішенням Чернівецької міської ради від 11.06.2020 №2168 відмовлено Товариству та Підприємству у наданні дозволу на поділ спірної земельної ділянки у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та нераціональним використанням землі.

З листа Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях від 13.10.2020 вбачається, що жодна земельна ділянка на території м. Чернівці із кадастровим номером 7310136900:63:001:0000 не реєструвалась. Кадастровий номер 7310136900:63:001:0002 присвоєно земельній ділянці в м. Чернівці, парк Жовтневий, площею 0,1000 га.

26.10.2020 Підприємство та Товариство звернулись до Чернівецької міської ради із заявою про надання в дозволу на поділ земельної ділянки по вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці (ділянка №1 - 0,9576 га, ділянка №2 - 0,9302 га).

Рішенням Чернівецької міської ради від 08.12.2020 №2539 відмовлено Підприємству та Товариству у наданні дозволу на поділ спірної земельної ділянки у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та нераціональним використанням землі.

У матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачами з Чернівецькою міською радою договору оренди спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7310136900:63:001:0001).

Згідно інформації Головного управління ДПС у Чернівецькій області Підприємство упродовж 2012-2019 років не здійснювало сплату земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 41-А, в м. Чернівці.

Товариство за 2015 - 2020 роки сплатило земельний податок за вказану земельну ділянку в розмірі 307620,29 грн.

Згідно Витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №22/107 від 04.02.2020 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А (кадастровий номер 7310136900:63:001:0001) у період 2017-2020 роки становить 29124845 грн., категорія землі - землі промисловості, середня (базова) вартість земель 195,97 грн./кв.м., номер економіко-планувальної зони 279, коефіцієнт Км2 1,00, локальні коефіцієнти 1,10, сукупний коефіцієнт Км3 1,10, коефіцієнт Кф 1,20.

Відповідно до Додатку 4 Рішення Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 510 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення» відсутня економіко - планувальна зона 279.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №99 від 22.01.2021 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А (кадастровий номер 7310136900:63:001:0001) становить 29124845 грн., категорія землі - землі промисловості, середня (базова) вартість земель 195,97 грн./кв.м., номер економіко-планувальної зони 279, коефіцієнт Км2 1,00, локальні коефіцієнти 1,10, сукупний коефіцієнт Км3 1,10, коефіцієнт Кф 1,20.

З листів Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях від 15.01.2021 та від 02.02.2021 вбачається, що у Витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки помилково зазначено номер економіко-планувальної зони 279, замість вірного 278.

Згідно Витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №22/107-21 від 02.02.2021 нормативно грошова оцінка земельної ділянки в м. Чернівці на вул. Заводській, 41-А (кадастровий номер 7310136900:63:001:0001) у період 2018-2020 роки становить 29124845, категорія землі - землі промисловості, середня (базова) вартість земель 195,97 грн./кв.м., номер економіко-планувальної зони 278, коефіцієнт Км2 1,00, локальні коефіцієнти 1,10, сукупний коефіцієнт Км3 1,10, коефіцієнт Кф 1,20.

Доказів визнання витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки нечинними чи визнання неправомірними дій Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях щодо видачи даних витягів суду не надано.

Розмір безпідставно збережених коштів розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно проведених прокурором розрахунків загальна сума безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати у період з 17.03.2017 по 01.09.2020 становить 2819801,10, у т.ч. за період з 17.03.2017 по 31.12.2017 - 691814,84 грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 873745,35 грн. з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 873745,35 грн., з 01.01.2020 - 01.09.2020 - 582496,80 грн. При здійсненні розрахунку враховано сума сплаченого земельного податку.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі - ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як встановлено судовим слуханням, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 7310136900:63:001:0001.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачами права користування спірною земельною ділянкою площею 4,7319 га, кадастровий номер 7310136900:63:001:0001, зокрема укладення договорів оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі користується спірними земельними ділянками без достатньої правової підстави.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки б/н від 30.06.2006 площею 4,7319 га з 20 липня 2016 року припинився щодо зобов`язань для ТДВ "Трансмост", а відповідачі фактично став стороною вказаного договору оренди землі.

Разом з тим, судом встановлено, що дія даного договору закінчилась 01.12.2016 у відповідності до п.27 договору, додаткову угоду щодо поновлення строку дії договору сторони не уклали.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок станом на 03.02.2021.

При визначенні конкретного розміру оцінки землі орган Держгеокадастру керувався відомостями про площу (47319 м. кв.), середньою базовою вартістю земель населеного пункту (195,97), номером економіко-планувальної зони (278), коефіцієнтом економіко-планувальної зони (Км2 - 1,00), сукупним локальним коефіцієнтом (Км3 - 1,10) та коефіцієнтом (Кф -1,20).

Наявні в матеріалах справи докази не спростовують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відтак, суд виходить з того, що дані витяги є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України та правомірно покладені прокурором в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідачі як фактичні користувачі земельної ділянки повинні були заплатити за користування нею.

Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Із сайту Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру) суду відомо, що ним встановлено наступні коефіцієнти індексації даної категорії земель: за 2018 - 2021 роки - 1,0.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:63:001:0001 у 2018-2020 роках становить 29124845 грн.

З огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок суд визнав правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що кореспондується з п. 5.1 Положення.

Відповідно, з урахуванням нормативної грошової оцінки та категорії землі, виходячи зі встановлених ставок розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками за 2018-2020 роки становить 873745,35 грн.

Загалом, за спірний період (з17.03.2017 по 01.09.2020) враховуючи частки у праві власності відповідач-1 мав сплатити позивачу 1480683,15 грн орендної плати, а відповідач-2 - 1339117,95 грн. (з врахуванням сплаченої суми земельного податку).

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку прокурор вірно керувався Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, яким визначено порядок розрахунку орендної плати при наданні земельних ділянок у платне користування та затверджено ставки орендної плати залежно від функціонального використання землі. Положенням передбачено, що підставою для визначення розміру орендної плати є це положення, рішення 24 сесії міської ради від 12.02.2008 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівці» та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на зазначеній землі. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідачі зберігли майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Чернівців. Згідно ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Чернівців в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2819801,10 грн. за використання з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2020 року земельної ділянки комунальної власності загальною площею 4,7319 га без укладення договорів оренди суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд відхиляє посилання відповідачів на відсутність їх вини у несвоєчасному оформленні документів на землю враховуючи численні звернення до Чернівецької міської ради щодо поділу та викупу спірної ділянки виходячи з того, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених вище, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і до них підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

При цьому, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, на спірні правовідносини, які є предметом спору у даній справі, не впливає той факт, що внаслідок дій (бездіяльності) позивача відповідачі не реалізували свого права на поділ та викуп спірної земельної ділянки.

В частині доводів відповідачів щодо помилкового застосування коефіцієнтів у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки суд зазначає наступне.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Посилання відповідачів на несформованість спірної ділянки спростовуються наявним в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру від 13.10.2020, який є належним та допустимим доказом того, що земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах Чернівецької міської ради.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Органи прокуратури з 2014 року систематично зверталися до Чернівецької міської ради щодо порушення інтересів держави у зв`язку із використанням відповідачами без правовстановлюючих документів з 2012 року земельної ділянки площею 4,7 та в м. Чернівці, ненадходженням до бюджету значних коштів та пропонували вжити ефективних заходів їх захисту, в тому числі в судовому порядку.

Однак, Чернівецька міська рада з 2012 року як уповноважений орган, володіючи достовірною інформацією про неукладення відповідачами договору оренди землі та несплату орендної плати до суду з позовом не звернулася.

Зокрема, 10 грудня 2014 року прокуратурою м. Чернівці направлено до Чернівецької міської ради лист щодо використання на території м. Чернівці земельних ділянок та необхідність у зв`язку із цим організації роботи комісії з питань визначення та відшкодування збитків територіальній громаді.

За наслідками розгляду вказаного листа, комісією з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради внаслідок порушення земельного законодавства, 24 лютого 2015 року складено акт з визначення збитків, завданих відповідачами у зв`язку із використанням без правопосвідчуючих документів земельної ділянки площею 4,7319 га по вул. Заводській, 41-А, в м. Чернівці, у розмірі 1473346, 28 грн. за період з 13.12.2011 по 24.02.2015 року відповідачами.

Однак до суду з позовною заявою про стягнення відповідних коштів з ПП "Люксинор-Будцентр" та TOВ "БК Трансмост" Чернівецька міська рада не звернулася.

В подальшому Чернівецькою місцевою прокуратурою упродовж 2015-2016 років направлялися листи до Чернівецької міської ради та її виконавчих органів, зокрема за № 121/2459 вих.15 від 06.11.2015 р., № 117/77 вих.15 від 22.15.2015 р., № 117/2314 вих.16 від 24.03.2016 р. щодо необхідності захисту інтересів держави та територіальної громади міста у зв`язку із використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів та ненадходженням до бюджету орендної плати.

У відповідь на вказані листи Чернівецька міська рада та Департамент містобудівного комплексу і земельних відносин повідомляли про проведення нарад, вирішення інших організаційних заходів, які до реального поновлення порушених інтересів держави та територіальної громади міста не призвели.

Листом № 124/8164 вих.17 від 19.10.2017 місцева прокуратура в черговий раз повідомила Чернівецьку міську раду щодо використання на території міста земельних ділянок без правовстановлюючих документів, в тому числі земельної ділянки, по вул. Заводській, 41-А, що порушує інтереси держави та звернула увага на недостатність і неефективність заходів щодо стягнення даних коштів.

У відповідь листом за№ 04/01-08/1-4021 від 17.11.2017 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повідомив, що відповідачам направлені листи про необхідність оформлення договору оренди землі.

Аналогічний за змістом лист № 01/02-29/3262 Чернівецька міська рада направила до Чернівецької місцевої прокуратури 19.12.2017 року.

Однак, жодних реальних заходів, спрямованих на стягнення коштів за використання земельної ділянки площею 4, 7319 га без правовстановлюючих документів з відповідачів, Чернівецькою міською радою не вжито.

У зв`язку із вищевказаним, 29.07.2019 року Чернівецькою місцевою прокуратурою направлено до Чернівецької міської ради черговий лист щодо необхідності вжиття заходів для стягнення з відповідачів коштів, які ними безпідставно збережені за рахунок територіальної громади м. Чернівці у зв`язку із використанням земельної ділянки по вул. Заводській, 41-А, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідь листом № 04/01-08/1-2631 від 23.08.2019 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради в черговий раз повідомив про направлення відповідачам розрахунку коштів, які підлягають сплаті.

Листом № 04/01-08/1-2631/1 від 28.10.2019 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надав копії листів направлених відповідачам, розрахунку, а також відповідей ПП "Люксинор-Будцентр" та ТОВ "Будівельна компанія "Трансмост" на вказані вище листи. Інформації про вжиті Чернівецькою міською радою заходи з метою захисту інтересів держави та територіальної громади міста у листі не надано.

12.12.2019 Чернівецькою місцевою прокуратурою направлено черговий лист № 107-10571 до Чернівецької міської ради щодо надання інформації про стягнення в судовому порядку з ТОВ "Будівельна компанія Трансмост" та приватного підприємства "Люксинор-Будцентр" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України, а також надання копій матеріалів щодо використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів по вул. Заводській, 41-А, в м. Чернівці.

19.12.2019 Чернівецька міська рада листом № 01/02-29/3351 повідомила Чернівецьку місцеву прокуратуру про те, що пред`явлення позову до ТОВ "Будівельна компанія Трансмост" та приватного підприємства "Люксинор-Будцентр", на даний час не видається можливим, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", органи місцевого самоврядування не звільняються від сплати судового збору при поданні позовних заяв на захист інтересів територіальної громади та держави.

Натомість фінансові ресурси міської ради, які можуть бути виділені па оплату судового збору, є обмеженими, а тому в першу чергу спрямовуються на судовий збір за подання позовних заяв, які є найбільш нагальними для захисту інтересів територіальної громади м. Чернівці.

Вирішення питання щодо пред`явлення до суду позовної заяви у кожному випадку потребує задіяння значних людських ресурсів, які з огляду на значне навантаження на працівників юридичного управління міської ради, не завжди виявляються достатніми.

Крім цього, Чернівецька міська рада зазначила, що згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та діючим процесуальним законодавством подання позовної заяви є правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до звернення до суду прокурором 11.03.2020 повідомлено Чернівецьку міську раду про пред`явлення даного позову (лист від 05.03.2020).

Аналізуючи вищенаведені обставини суд виходить з того, що Чернівецька міська рада з 2012 року не вживала належних заходів з метою захисту інтересів держави та територіальної громади м. Чернівці у спірних правовідносинах, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів та втрати можливості отримати частину коштів у зв`язку із спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачами.

Направлені Чернівецькою міською радою листи відповідачам з пропозиціями добровільно сплатити кошти не призвели до поновлення інтересів держави, тож є неналежним та недостатнім заходом для відновлення порушених інтересів держави та громади.

Звертаючись до уповноваженого органу упродовж 6 років з листами про необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор надав об`єктивну можливість органу місцевого самоврядування самостійно звернутися до суду, що однак не було здійснено у розумний строк, а тому дана ситуація є саме тим виключним випадком, коли у прокурора виникає не тільки право, але й обов`язок захистити порушені інтереси держави.

Твердження відповідачів щодо наявності органу, який може здійснювати захист інтересів територіальної громади м. Чернівці не спростовує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки наявність такої можливості та її реалізація не є тотожними поняттями.

У позовній заяві вказується, що Чернівецька міська рада як юридична особа публічного права, володіючи правосуб`єктністю, мала правові підстави для звернення до суду з позовом, однак упродовж 8 років цього не зробила, що незалежно від причин такого не звернення є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, прокурор не повинен доводити, а суд перевіряти саме протиправність бездіяльності, яка може мати як суб`єктивний (відсутність бажання захищати порушені інтереси держави), так і об`єктивний характер (відсутність коштів на сплату судового збору та/або інше).

Достатнім у цьому випадку є факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта упродовж розумного строку після того як йому стало відомо або повинно бути відомо про порушення інтересів держави, що підтверджується, зокрема, відповідним листуванням з органами прокуратури, що надавало можливість такому органу самостійно звернутися до суду.

Суд не погоджується з посиланням відповідачів на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).

Держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Крім цього, згідно із ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком органами місцевого самоврядування. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не носить загальнодержавного характер), але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи

У судовому процесі, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради суду не надано.

Таким чином, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурором при зверненні з позовною заявою у справі № 902/479/20 доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

V. Розподіл судових витрат.

Судові витрати у даній справі складаються із судового збору, сплаченого прокурором при поданні цього позову. Докази понесення учасниками справи інших судових витрат у справі відсутні.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів, з вини яких виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Люсинор-Будсервіс» (вул. Гагаріна,4, м.Чернівці, код 36481799) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147, р/р UA598999980000031415611024002, УК/м.Чернівці, код 37978173, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 1 480 683, 15 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, м.Чернівці, код 37158812) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна,1 код 36068147, р/р UA598999980000031415611024002, УК/м.Чернівці, код 37978173, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 1 339 117,95 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Люсинор-Будсервіс» (вул. Гагаріна, 4, м.Чернівці, код 36481799) на користь Чернівецької обласної прокуратури (р/р 35219056004946, ДКСУ м.Київ, МФО 820172 код 02910120 м. Чернівці, вул. Кордуби,21) судовий збір в сумі 23 263,36 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, м.Чернівці, код 37158812) на користь Чернівецької обласної прокуратури (р/р 35219056004946, ДКСУ м.Київ, МФО 820172 код 02910120 м. Чернівці, вул. Кордуби,21) судовий збір в сумі 19 033,66 грн.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2021.

Суддя М.І.Ніколаєв