Справа № 361/4445/20
Провадження № 2/361/813/21
20.01.2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Бас Я.В., Радченко К.В.
представників позивача Алієвої К.П. , Корнійко Р.А.
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,
ВСТАНОВИВ:
10 липня 2020 року до суду надійшла позовна заява до відповідачів в якій позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідношенню до малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , щомісячно у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, з моменту подання позовної заяви і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, та стягнути з ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, з моменту подання позовної заяви і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області перебуває малолітня дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьками малолітньої ОСОБА_1 є: мати дитини - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_3 .
Малолітня ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю, має діагноз: ДЦП, подвійна геміплегія, атрофія здорових нервів, постгеморагічна гідроцефалія. З 12 травня 2016 року дитина перебуває в Комунальному закладі Київської обласної ради "Спеціалізованийобласний будинок м. Боярка" за заявою батьків. Потребує перевлаштування в інший спеціалізований заклад Київської області, у зв`язку з досягненням 7-ми років.
16 січня 2020 року спеціалістами служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області (далі - Служба) було здійснено обстеження умов проживання родини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
У квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 (матір дитини), ОСОБА_3 (батько дитини), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані, але не проживають: донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син ОСОБА_2 ).
Спеціалістами Служби встановлено, що для проживання дитини з інвалідністю умови не створені, матері було надано консультацію та перелік документів, необхідних для подальшого звернення до управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, з метою отримання путівки в спеціалізований будинок-інтернат Київської області.
20 січня 2020 року адміністрація комунального закладу Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка" повідомила, що батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надали нотаріальну згоду на усиновлення малолітньої доньки, ОСОБА_1 , та не мають наміру забирати дитину до себе на проживання.
За таких обставин складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 20 січня 2020 року, яким засвідчено, що батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились забрати з Комунального закладу Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" свою доньку.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11.02.2020 № 124 малолітній ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 24.02.2020 року, малолітня ОСОБА_1 має діагноз: Спастичний церебральний параліч, спастична геміплегія, локалізована (фокальна, парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з простими парціальними нападами, глибока розумова відсталість, інші кардіоміопатії, атрофія здорового нерва, помірна білково-енергетична недостатність. Дитина потребу постійного догляду, перебуває на проти судомній терапії.
Відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 978 "Деякі питання соціального захисту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю", 26 лютого 20 року Служба звернулась до управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі - Управління), з метою отримання путівки Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) на влаштування ОСОБА_1 до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату. Управлінням направлено клопотання та документи до Департаменту.
ОСОБА_2 повідомила, що родичів, які б могли забрати дитину на виховання та проживання, немає.
Позивач зазначає, що свого обов`язку забрати дитину до себе на виховання батьки не виконали.
Позивач посилається на ст. 143 СК України, та зазначає, що згідно вказаної статті, дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров`я, якщо вона має істотні влади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. У такому випадку батьки повинні були забезпечити оформлення необхідних документів для переведення дитини до закладу, згідно її віку та наявного діагнозу, потурбуватись про її доставку до закладу, надати необхідну допомогу, але батьки ОСОБА_1 натомість надали свою згоду на усиновлення доньки, чим свідомо відмовились від виконання своїх прямих батьківських обов`язків.
Позивач зазначає, що мати ОСОБА_2 , одразу зазначила, що забрати дитину з важким діагнозом не зможе. В ході проведення роботи щодо подальшого переведення малолітньої ОСОБА_1 з одного закладу в інший за станом здоров`я та віком дитини, батько ОСОБА_3 взагалі не приймав ніякої участі та не співпрацював з працівниками Служби.
З метою забезпечення інтересів малолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 червня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини (протокол №16), розглянутоподання Служби щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітньої доньки, дитини з інвалідністю з тяжкими вадами здоров`я, у зв`язку з прямим невиконанням батьками своїх обов`язків та відмовою забрати її із закладу охорони здоров`я.
Станом на 24 червня 2020 року малолітня ОСОБА_1 перебуває в Комунальному закладі Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка".
З наведених вище підстав та викладених обставин, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
31 серпня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19 жовтня 2020 року.
Під час проведення підготовчого судового засідання відповідачі визнали позовні вимоги, але під час з`ясування обставин та надання пояснень змінили свою позицію та відмовились від визнання позову.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі просили його задовольнити. Суду надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Зазначили, що вказаний позов був поданий у зв`язку тим, що батьки не забезпечували дитину медикаментами, не цікавились нею, та відмовились від переведення її у інший медичний заклад.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду пояснили, що вони завжди піклувались і будуть піклуватись про свою доньку ОСОБА_1 , яку дуже люблять. Донька спеціально була поміщена до спеціалізованого закладу здоров`я у м.Боярка, так як стан її здоров`я не дозволяє утримувати її у домашній умовах, а їй часто потрібна медична допомога яку вони їй не можуть кваліфіковано надати. ОСОБА_2 пояснила, що біля спеціалізованого обласного будинку дитини м.Боярка знаходиться лікарня, і вразі виникнення проблем зі здоров`я за викликом невідкладно доньці надають медичну допомогу. Зазначила, що підставою для подання позову було те, що дитину намагаються перевезти в інший заклад - Білоцерківський дитячий будинок-інтернат, в якому відсутнє належне утримання таких тяжких діток, що призведе до невідворотних наслідків для їх доньки. Також пояснила, що їм із чоловіком зателефонували із спеціалізованого обласного будинку дитини м.Боярка та сказали, щоб вони самостійно перевезли її, так як дитина не може там перебувати, оскільки їй виповнилось сім років. ОСОБА_2 заперечувала проти переведення в інший заклад тільки в інтересах дитини, та зазначила, що самостійно вони не могли її перевозити, так як це загрожує її життю. Щодо написання заяви про надання згоди на усиновлення, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що їх запевняли, що це надасть переваги в залишенні цієї дитини у спеціалізованому обласному будинку дитини м.Боярка. Відповідач ОСОБА_2 заперечувала те, що вони не цікавляться дитиною, її не відвідують, зазначила, що вона постійно перебуває на зв`язку із персоналом закладу, веде з ними переписку про стан здоров`я дитини, вразі необхідності купівлі ліків чи гігієнічних засобів їй на телефон присилають перелік і вони із чоловіком привозять все необхідне. Навіть після перевезення дитини без їх дозволу до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату їм зателефонували та попросили перевезти її речі із спеціалізованого обласного будинку дитини м.Боярка, так як дитина чомусь була перевезена без речей. Не заперечувала, що дійсно вони із березня 2020 року безпосередньо не бачили дитини, а тільки їм присилала фото доньки працівник закладу яка з нею перебуває, оскільки були введені карантинні обмеження. Але все необхідне вони привозили або відсилали поштою.
Суд, вислухавши представників позивача, відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини у справі та виниклі правовідносини, дійшов висновку про не доведеність та не обґрунтованість позовних вимог, тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Батьком вказаний ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_9 . (а.с. 7)
Батьки дитини перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області 21березня 2014 року, актовий запис за № 142. (а.с.13)
16 січня 2020 року складений Акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Житлове приміщення складається з 1 кімнати, загальна площа квартири приблизно 30 кв.м., житловою 18 кв.м. За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 (матір дитини), ОСОБА_3 (батько дитини), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстровані, але не проживають: донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син ОСОБА_4 ).
Спеціалістами Служби встановлено, що для проживання дитини з інвалідністю умови не створені, матері було надано консультацію та перелік документів, необхідних для подальшого звернення до управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, з метою отримання путівки в спеціалізований будинок-інтернат Київської області.
Як вбачається із заяви від 20 січня 2020 року завіреної приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грицюк П.В., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали свою згоду на усиновлення малолітної доньки ОСОБА_1 (а.с. 14)
20 січня 2020 року складений Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько) відмовились забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, про те, що батьки матір та батько відмовились забрати дитину ОСОБА_1 із закладу, вказана причина хвороба дитини - ДЦП (дитина з інвалідністю). У вказаному акті вказано, що дитина поступила до закладу КЗКОР "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" 13 травня 2016 року. (а.с. 16)
Малолітній ОСОБА_1 встановлений діагноз: ДЦП, подвійна геміплегія, атрофія зорових нервів, постгеморагічна гідроцефалія. Дитина перебуває в Комунальному закладі Київської обласної ради "Спеціалізованийобласний будинок м.Боярка" за заявою батьків.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11.02.2020 № 124 малолітня ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с. 19)
Згідно наказу Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області від 06 лютого 2020 року за № 41/01-10 дитина перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області перебуває малолітня дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18)
Із інформації від 11 лютого 2020 року № 1-8/394 наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (а.с. 22)
31 березня 2020 року рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області за № 282 вирішено, влаштувати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитину, позбавлену батьківського піклування, до спеціалізованого закладу Київської області за стану здоров`я, терміном на 1 рік. (а.с.23)
Відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 978 "Деякі питання соціального захисту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю", 26 лютого 20 року Служба звернулась до управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі - Управління), з метою отримання путівки Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) на влаштування ОСОБА_1 до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату. Управлінням направлено клопотання та документи до Департаменту.
У листі від 19 травня 2020 року за № 01-10-188 Комунального закладу Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" зазначається, що з 21 січня 2020 року батьки дитину не відвідували, листування не вели, участі у вихованні та утримання дівчинки не приймали. (а.с. 26)
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 16 червня 2020 року за № 437 "Про надання висновку до суду щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 " вирішено, надати висновок до суду про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по відношенню до їх малолітньої доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що батьки не забрали з закладу охорони здоров`я без поважної причини, протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування та ухилялись від виконання своїх батьківських обов`язків. (а.с. 39)
У висновку виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 17 червня 2020 року за № 04-22/400 зазначається, що в січні 2020 року до Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області звернулась ОСОБА_2 з проханням допомогти їй із влаштуванням доньки, ОСОБА_2 в дитячий заклад здоров`я.
Також ОСОБА_2 повідомила службу про те, що дитина з 13 травня 2016 року перебуває в Комунальному закладі Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" та на сьогодні потребує перевлаштування в інший спеціалізований заклад Київської області, у зв`язку із досягненням 7-ми років. Під час бесіди ОСОБА_2 повідомила, що планує зібрати пакет документів для влаштування малолітньої ОСОБА_1 в спеціалізований будинок-інтернат, оскільки вона з чоловіком не мають змоги забрати дитину за своїм місцем проживання так, як житлово-побутові умови не дозволяють. В ході бесіди було обумовлено, що потенційно буде проводитись робота по отриманню путівки в Білоцерківський дитячий будинок-інтернат.
У висновку зазначається, що батьки відмовились забрати дитину із закладу охорони здоров`я, та зі слів матері вказана причина такого рішення, що на її думку переведення малолітньої дитини ОСОБА_1 з Комунального закладу Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату не є доцільним,оскільки вона не знає, які умови та догляд за дітьми в закладі м.Біла Церква Київської області.
У висновку також зазначається, що Орган опіки та піклування керуючись п. 1,2 ст. 164 Сімейного кодексу України вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_1 , дитини з інвалідністю з тяжкими вадами здоров`я, у зв`язку з прямим невиконанням батьками своїх обов`язків та відмовою забрати її із закладу охорони здоров`я.
Під час розгляду справи у суді дитина ОСОБА_1 була переведена з Комунального закладу Київської обласної ради "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату,що підтверджується Актом про факт передачі дитини від 26 листопада 2020 року. (а.с. 84)
Відповідно ч. 1, 3 ст. 143 СК України мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов`язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров`я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно ч. 2, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно ч.2, 3 ст. 151 СК України батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно ч. 2, 3 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Відповідно п. 1 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, але в даному разі, не встановлено, що батьки не забрали дитину з закладу охорони здоров`я без поважних причин, такі причини, обставини та докази не наведені та не надані і позивачем.
При розгляді справи судом встановлено, та вбачається із матеріалів справи, що за заявою відповідачів, дитину ОСОБА_1 було поміщено до закладу КЗКОР "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" 13 травня 2016 року у зв`язку із тяжким станом здоров`я, дитина потребувала постійного догляду та роботою із нею спеціалістів. Весь час з 13 травня 2016 року, коли дитина перебувала у вказаному закладі, не виникало питань щодо участі кожного із батьків у її вихованні, забезпеченні та відвідуванні.
У січні 2020 року оскільки ОСОБА_2 повідомили, що дитина за віком не може більше знаходитись у КЗКОР "Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка" за віком, остання звернулась за допомогою до служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області для перевлаштування дитини в інший спеціалізований заклад Київської області. Тобто ОСОБА_2 звернулась до відповідної служби в інтересах своєї доньки, для як найкращого її влаштування та щоб це відповідало її інтересам.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та про поновлення батьківських прав" від 30.03.2007р. № 3 ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її самостійного самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умови для отримання нею освіти.
Пунктами 2 та 4 ст. 164 СК України передбачено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Частиною 2 ст. 166 Сімейного кодексу України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття.
Батьки зобов`язані забезпечити своїм дітям достатній рівень життя та несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Порядок стягнення аліментів в частці від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину визначається при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
11 липня 2017 році Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі "М.С. проти України", у якому йдеться визначення "інтересів дитини", їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому Європейський Суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Таким чином позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_1 є крайнім заходом, що в даному випадку є недоречним, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів, які б давали підстави характеризувати відповідачів з негативної сторони або їх подальше небажання виконувати батьківські обов`язки. Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідачів щодо доньки матеріали справи не містять, оскільки та обставина, що відповідачі відмовились забирати доньку для переведення її у іншу установу, не може бути підставою для висновку про те, що вони не бажають виконувати батьківські обов`язки щодо доньки.
Судом встановлено, що відповідачі постійно відвідували свою доньку (окрім днів карантинних обмежень), цікавились її здоров`ям, забезпечували, родинний зв`язок між ними не втрачено, бажають якнайкраще забезпечити інтереси своєї доньки.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 76-83, 141, 263-265 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на дитину, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Радзівіл А.Г.
