Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/23492/13-ц

провадження № 61-15062св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 757/23492/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.

Заява обґрунтована тим, що 04 квітня 2017 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудиком В. В. винесено постанову № 44008759 про повернення виконавчого документа стягувачу, проте станом на 28 травня 2019 року зазначена постанова та оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходили.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року у видачі дубліката виконавчого листа відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано підтвердження відсутності можливості провести перевірку втрати поштового відправлення у встановленому законом порядку, не надано суду достатніх доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішення суду першої інстанції, вважав його таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що заявник із заявою про видачу дубліката виконавчого документа звернувся після закінчення строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання та що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оригінал виконавчого документа було втрачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 жовтня 2020 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, задовольнити заяву у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 3583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність з боку АТ «УкрСиббанк» проведених заходів для встановлення причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання і, як наслідок, відмови у видачі дублікату виконавчого документа є необґрунтованими. АТ «УкрСиббанк» має довести факт неотримання постанови про повернення виконавчого документу, факт відсутності оригіналу виконавчого листа. Державна виконавча служба на спростування вказаних доводів, у разі направлення постанови, має надати докази, які свідчать про направлення такої постанови.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Печерського районного суду міста Києва справу № 757/23492/13-ц за заявою акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу № 757/23492/13-ц призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в цивільній справі № 757/23492/13-ц задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на час їх проведення, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та стягнуто з відповідача на користь стягувача судові витрати в розмірі 3 441,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 11278544000 в сумі 1 247 385,59 грн.

На виконання рішення суду 25 березня 2014 року видано виконавчі листи, які ПАТ «УкрСиббанк» отримало 05 липня 2014 року та подало до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві.

16 липня 2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Джулай Ю. Ю. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/23492/13-ц, виданого 25 березня 2014 року Печерським районним судом м. Києва, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 07 листопада 2014 року приєднано виконавче провадження № 44008759 з примусового виконання виконавчого листа № 757/23492/13-ц до заведеного виконавчого провадження № 45386819 та 01 жовтня 2015 року накладено арешт на вищезазначену однокімнатну квартиру, що належить боржнику ОСОБА_1

04 квітня 2017 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудика В. В. виконавчий лист № 757/23492/13-ц, виданий 25 березня 2014 року Печерським районним судом м. Києва, повернуто стягувачу.

На запити АТ «УкрСиббанк» від 07 березня 2019 року та 29 березня 2019 року Печерський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомив, що 27 квітня 2017 року оригінал виконавчого листа № 757/23492/13-ц був направлений стягувачу за адресою: 02068, м. Київ, а/с 33.

Посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа на адресу банківської установи не надходив та є втраченим, АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з заявою про видачу його дубліката.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року стали зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 3583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до стаття 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Виконавчий лист АТ «УкрСиббанк» був пред`явлений до виконання й 16 липня 2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Джулай Ю. Ю. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/23492/13-ц, а постановою від 04 квітня 2017 року - повернено вказаний виконавчий документ банку, однак на адресу банку цей документ не надійшов. З огляду на викладене, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 464/10793/13-ц (провадження № 61-19536св19).

05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 2019 рік) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На момент подачі заяви про видачу дубліката виконавчого листа, строк для його пред`явлення не минув, оскільки його повернуто 04 квітня 2017 року, а строк пред`явлення його до виконання закінчився 05 квітня 2020 року. Банк звернувся до суду у травні 2019 року.

Таким чином помилковим є висновок апеляційного суду про те, що заявник із заявою про видачу дубліката виконавчого документа звернувся після закінчення строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

За правилами частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року в справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року в справі № 1003/6035/12, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, апеляційний суд зробив висновок про недоведеність факту його втрати під час пересилання, не врахувавши наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо обов`язковості направлення постанови про повернення оригіналу виконавчого документа стягувачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На порушення статті 81 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив доводи заявника про неотримання постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа, не дослідив усіх доказів, не встановив усіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до передчасного висновку про недоведеність факту їх втрати.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема, перевірити доводи касаційної скарги щодо невірного обрахування цих сум, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун