ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 7468/10/1570

касаційні провадження № К/9901/28791/18

№ К/9901/28792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС та Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Аракелян М.М.; судді - Іванов Е.А., Стефанов С.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бойко А.В.; судді - Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.)

у справі № 7468/10/1570

за позовом Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси,

за участю: Прокуратури Одеської області,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Одеський облавтодор»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Одесі; відповідач; контролюючий орган) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2010 року № 0000111510/0, від 02 березня 2010 року № 0000091510/0, від 02 березня 2010 року № 0000101510/0.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2010 року № 0000111510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 5621,00 грн за основним платежем та 5621,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 02 березня 2010 року № 0000091510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26867578,00 грн за основним платежем та 26867578,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

СДПІ з ОВП у м. Одесі звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, а також об`єктивність доводів, викладених в акті перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Одесі.

ДП «Одеський облавтодор» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року частково та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2010 року № 0000111510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 11174157,00 грн за основним платежем та 11174157,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 02 березня 2010 року № 0000091510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26867578,00 грн за основним платежем та 26867578,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про неврахування судовими інстанціями поданих платником доказів та ігнорування викладених ним у позовній заяві та в подальшому в апеляційній скарзі доводів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Одеський облавтодор».

Відзивів на касаційні скарги від сторін не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 лютого 2018 року касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Одеський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт від 18 лютого 2010 року № 83/15-1/32018511/5.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.7 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.3.7 пункту 8.3, підпунктів 8.4.3, 8.4.7, 8.4.8, 8.4.10 пункту 8.4, підпункту 8.9.4 пункту 8.9 статті 8; пунктів 9.5, 9.6 статті 9, пункту 22.25 статті 22 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на: заниження філією «Ренійський райавтодор» задекларованих показників на 650,00 грн внаслідок виявлення відхилень між даними бухгалтерського обліку платника та даними показників, задекларованих ним у декларації з податку на прибуток; безпідставне відображення в податковому обліку головного офісу ДП «Одеський облавтодор» внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей між головним підприємством та філіями в межах однієї юридичної особи, що призвело до заниження залишків запасів на 49275693,53 грн; заниження задекларованих показників приросту балансової вартості запасів за перший квартал 2008 року на 2565175,45 грн, за перше півріччя 2008 року на 10945298,54 грн, за дев`ять місяців 2008 року на 18036563,78 грн, за 2008 рік на 23922868,80 грн, за перше півріччя 2009 року на 14312331,35 грн, за дев`ять місяців 2009 року на 19424439,08 грн; протиправне врахування при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів тих запасів, які отримано безкоштовно, а саме вартості піску і щебню, отриманих у результаті демонтажу ділянки дороги, яка вже не експлуатується, що призвело до завищення філією «Ізмаїльська дорожна експлуатаційна дільниця» задекларованих показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» за 2008 рік на 5665,00 грн; заниження філією «Ренійський райавтодор» задекларованих показників у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» за період другий квартал 2008 року - дев`ять місяців 2009 року на 59195,00 грн; заниження філією «Ізмаїльський райавтодор» показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» за 2008 рік на 9490,00 грн і за перший квартал 2009 року на 699,00 грн, а також завищення цього показника за півріччя 2009 року на 32328,00 грн; неправомірне невключення до складу валових доходів відсотків банку за користування залишками на розрахункових рахунках у розмірі 615,00 грн; безпідставне відображення у складі валових витрат за 2008 рік вартості дизельного пального, яке оприбутковане у складському обліку на рахунку 203 від постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об`єднання» на суму 1960829,24 грн при відсутності обов`язкових первинних документів, що при цьому призвело до завищення залишків запасів на цю суму; завищення задекларованих показників у рядку 04.2 «убуток балансової вартості запасів» за десять місяців 2009 року на 5936060,24 грн внаслідок відображення у податковому обліку внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей між головним підприємством та філіями в межах однієї юридичної особи, що призвело до заниження залишків запасів на 49275693,53 грн; заниження показників у рядку 04.2 «убуток балансової вартості запасів» за три квартали 2009 року на загальну суму 54256,00 грн філією «Ізмаїльська дорожня експлуатаційна дільниця» та філією «Ізмаїльський райавтодор» у зв`язку із врахуванням при проведенні перерахунку балансової вартості запасів (піску, щебню), отриманих безкоштовно в результаті демонтажу ділянок доріг, які вже не експлуатуються; завищення філією «Ренійський райавтодор» задекларованих показників у рядку 04.3 «витрати на оплату праці» на загальну суму 5652,00 грн за три квартали 2009 року внаслідок віднесення до складу валових витрат сум на виплату заробітної плати працівникам, які були задіяні у проведенні ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; заниження показників у рядку 04.6 «сума податків, зборів (обов`язкових платежів), крім визначених у рядку 04.4» на 1513,12 грн за три квартали 2009 року внаслідок невключення філією «Кодимський райавтодор» до складу валових витрат суми земельного податку; завищення філією «Ренійський райавтодор» показників у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.12» за 2008 рік та три квартали 2009 року на загальну суму 34156,00 грн у зв`язку із виявленням відхилень між даними бухгалтерського обліку та податкової звітності; безпідставне визначення філією «Ренійський райавтодор» помилок за результатами минулих податкових періодів (рядок 05.2 декларації за 2008 рік) у сумі «- 7098,00 грн», які не підтверджені даними бухгалтерського обліку.

Також СДПІ з ОВП у м. Одесі дійшла висновку про недотримання ДП «Одеський облавтодор» правил підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв`язку із: заниженням філією «Ренійський Райавтодор» податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1042,00 грн; безпідставним невідображенням в рядку 4 (колонка А) декларацій з податку на додану вартість «операції, які звільнені від оподаткування (стаття 11 Закону)» за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року здійснених філіями операцій у сфері поставки брухту чорних металів на загальну суму 5606,00 грн; заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 26196869,00 грн за наслідками виконання філіями позивача робіт для Служби автомобільних доріг в Одеській області; безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту cум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками в минулих податкових періодах; завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об`єднання» на 392166,00 грн з підстави відсутності обов`язкових первинних документів (актів приймання нафтопродуктів за формою № 5-НП), що повинні підтверджувати факт приймання дизельного пального від постачальника, та на 24750,00 грн внаслідок непідтвердження цієї суми відповідними податковими накладними.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення: від 02 березня 2010 року № 0000111510/0, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 22361122,00 грн, у тому числі 11180561,00 грн за основним платежем та 11180561,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02 березня 2010 року № 0000091510/0, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 53756670,00 грн, у тому числі 26878335,00 грн за основним платежем та 26878335,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток є, зокрема, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Таким чином, зміст консолідованої сплати податку на прибуток полягає в тому, що податкові зобов`язання з податку на прибуток розраховуються виходячи з результатів діяльності в цілому щодо підприємства з урахуванням його відокремлених підрозділів.

За правилами частини п`ятої статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Якщо прийнято рішення виділити філію на окремий баланс, то відповідно до розроблених підприємством системи та форми внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій така філія подає дані про показники своєї фінансово-господарської діяльності на адресу головного підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положень філій «Ананьївський райавтодор», «Ананьївська дорожня експлуатаційна дільниця», затверджених наказами ДП «Одеський облавтодор» та погодженими ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», останні є відособленими підрозділами підприємства, не є юридичними особами, здійснюють свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління, а їхні керівники несуть матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку підрозділів; підприємство несе відповідальність за зобов`язаннями філій.

Філії здійснюють бухгалтерський і податковий облік, несуть відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Контроль за діяльністю філій здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відображених у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг, несуть начальник і головний бухгалтер відповідної філії (пункти 5.5, 5.8 розділу 5 Положень).

Згідно з наказами «Облікової політики ДП «Одеський облавтодор» від 28 грудня 2005 року № 458, від 28 грудня 2006 року № 462, від 29 грудня 2007 року № 490, від 12 січня 2009 року № 16-1 (на 2006 - 2009 роки) у відповідності до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР прийнято рішення про сплату консолідованого податку на прибуток.

За приписами названих наказів для забезпечення своєчасного складання звіту та сплати податку на прибуток головні бухгалтера філій щоквартально протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду, надають декларацію з розшифровками валових доходів та валових витрат (за встановленою формою) в бухгалтерію головного підприємства. Відповідальність за організацію податкового обліку філії, своєчасне надання головному підприємству звітів з податків та їх достовірність несе керівник і головний бухгалтер філії.

Наведеними наказами також передбачено що при відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті їхня оцінка здійснюється за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період головним офісом ДП «Одеський облавтодор» до складу валових витрат включено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, тоді як фактично вибуття товарно-матеріальних цінностей (продаж, використання у виробництві, списання з балансу тощо) не відбувалося, а здійснювалося внутрішнє переміщення між головним підприємством і філіями в межах однієї юридичної особи.

Натомість позивачем обліковано в податковому обліку зазначені операції як вибуття запасів.

При цьому з`ясовано, що акти перевірок філій не містять даних щодо руху товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському рахунку 20 «Виробничі запаси», щодо яких не понесено витрати, а які передано з головного підприємства.

Доказів на підтвердження вибуття запасів на виробництво, продаж, списання з балансу позивачем не представлено.

Слід зазначити, що філія і головне підприємство є однією юридичною особою, рух товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів між філіями або філіями та головним підприємством здійснюється в межах однієї юридичної особи і перехід права власності при цьому не відбувається. Відтак, філія позбавлена права відображати в податковому обліку операції з отримання товарно-матеріальних цінностей від головного підприємства.

Враховуючи викладене, висновок попередніх судових інстанцій про неправомірність відображення позивачем у податковому обліку внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей між головним підприємством та філіями в межах однієї юридичної особи, що призвело до заниження залишків запасів на 49275693,53 грн, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій становлено, що позивачем обрано метод оцінки вибуття запасів - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, про що свідчить пункт 30 «Облікової політики ДП «Одеський облавтодор» на 2008 рік та 2009 рік.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій позивача для обліку внутрішньогосподарських розрахунків із філіями, виділеними на окремий баланс, щодо взаємного відпуску матеріальних цінностей, а також до інших видів розрахунків (за виключенням розрахунків за основні засоби) передбачені субрахунки 683.0 «Внутрішньогосподарські розрахунки філій за основною діяльністю» (розрахунки головного підприємства з філіями, розрахунки між філіями), 682.0 «Внутрішньогосподарські розрахунки з ДП (філій) за основною діяльністю» (розрахунки філій з головним підприємством). Облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів ведеться на субрахунку «Запчастини»; шини та акумуляторні батареї у запасі та в обороті обліковуються на окремому субрахунку 207.2.

Таким чином, із загальної суми вартості виробничих запасів, відображеної за даними бухгалтерського обліку підприємства на балансовому рахунку 207, до складу валових витрат, та, відповідно, при проведенні податкового розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за правилами пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР повинна враховуватися тільки вартість запасних частин (у тому числі акумуляторів, шин, облік яких ведеться на субрахунку 207.2), що використовуються в господарській діяльності, не пов`язаній з ремонтом, модернізацією, іншими видами поліпшення основних фондів.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження платником залишків запасів при податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на 51165,69 грн.

Однак, судами за наслідками дослідження представлених позивачем доказів з`ясовано, що при визначенні величини убутку балансової вартості запасів на складах (місцях зберігання) за три квартали 2009 року ДП «Одеський облавтодор» в повному обсязі враховано облікові залишки запасних частин по субрахунку 207.2 станом на 30 вересня 2009 року в сумі 4584,00 грн.

При цьому операції з передачі запасних частин до філій на загальну суму 43491,10 грн та облікові залишки запасних частин, призначених для використання в ремонті об`єктів основних фондів станом на 30 вересня 2009 року, на загальну суму 7674,90 грн при податковому розрахунку платником не враховувалися.

Наведене свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу щодо заниження позивачем облікових залишків запасів на загальну суму 51165,69 грн.

Що стосується твердження відповідача про заниження філією «Ренійський райавтодор» показників валового доходу в рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» на 650,00 грн, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на вказану суму згідно з даними бухгалтерського обліку філії відображено господарську операцію з поставки запасних частин на адресу Приватного підприємця ОСОБА_1 , що відповідає даним накладної від 31 березня 2009 року № 4.

Будь-які інші документи, які містять інформацію про здійснення філією «Ренійський райавтодор» у першому кварталі 2009 року (в тому числі в березні 2009 року) господарських операцій із відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відсутні, що, в свою чергу, обумовлює необґрунтованість доводів СДПІ з ОВП у м. Одесі щодо заниження філією валового доходу на 650,00 грн.

Крім того контролюючий орган зазначав про заниження філією «Ренійський райавтодор» за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року показників у рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» на 789,00 грн.

Натомість судами з`ясовано, що філією у складі валового доходу в рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» за звітні періоди - півріччя 2008 року, три квартали 2008 року та 2008 рік відображено суму списаної у квітні 2008 року кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Пройка» в розмірі 678,00 грн, що в повній мірі узгоджується з правилами підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, відповідно до яких валовий доход включає, в тому числі, доходи у вигляді суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Щодо заниження філією «Ренійський райавтодор» витрат на придбання товарів на загальну суму 43557,00 грн, то суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем наведений показник документально не обґрунтовано та не доведено, оскільки за наслідками податкової перевірки не встановлено напрями використання суб`єктом господарювання запасних частин, облікованих на балансовому рахунку 207, - для ремонту, інших видів поліпшення об`єктів основних засобів із збільшенням їх балансової вартості за фактом проведених ремонтів або для технічного обслуговування транспортних засобів; не співставлено дані податкового обліку об`єктів основних фондів з даними бухгалтерського обліку для визначення фактичного впливу на задекларовані показники валових витрат, амортизаційних відрахувань операцій.

Разом з тим, судами встановлено, а позивачем не спростовано шляхом надання належних та допустимих доказів, факт заниження платником об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 15757,00 грн (9490,00 грн (заниження приросту балансової вартості запасів філією «Ізмаїльський райавтодор»), 615,00 грн (заниження інших доходів філією «Ренійський райавтодор»), 5652,00 грн (завищення витрат на оплату праці філією «Ренійський райавтодор» з огляду на повторне врахування витрат на оплату праці робітників, зайнятих на роботах, пов`язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів, а саме - як і у складі валових витрат за півріччя 2009 року, так і у складі балансової вартості об`єктів першої групи основних фондів для розрахунку амортизаційних відрахувань за три квартали 2009 року) та завищення об`єкта оподаткування на 53575,00 грн (заниження убутку балансової вартості запасів філією «Ізмаїльський райавтодор»).

Щодо порушення платником вимог пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок завищення витрат на придбання послуг у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» на суму 3671,00 грн, Табаківської сільської ради на суму 3000,00 грн, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дмитрівка» на суму 1761,00 грн, то контролюючий орган посилався на те, що позивачем неправомірно не проведено зменшення валових витрат на суми кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Отже, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності, що й зроблено позивачем у розглядуваній ситуації.

Поряд з цим не можна визнати обґрунтованими доводи відповідача про необхідність зменшення ДП «Одеський облавтодор» валових витрат, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов`язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується порушенням ДП «Одеський облавтодор» правил пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості матеріалів, отриманих в результаті демонтажу ділянки дороги, яка вже не експлуатується, то за правилами підпункту 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об`єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об`єкта прирівнюється до нуля; не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється (підпункт 8.4.6 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, при оприбуткуванні матеріальних цінностей за наслідками демонтажу списаних основних фондів або капітальних активів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, з метою використання у власній господарській діяльності суми валових витрат не змінюються, оскільки балансова вартість зазначених груп у разі виведення їх з експлуатації з будь-яких причин (крім продажу) не змінюється, а також відсутні первинні документи, які підтверджують, що суб`єкт господарювання поніс витрати. Відповідно вартість зворотних матеріалів, отриманих від демонтажу основних та невиробничих фондів, не бере участі в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Більш того, судами враховано, що позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів філії «Ізмаїльський райавтодор», які підтверджують господарські операції з демонтажу об`єктів основних або невиробничих фондів, а також використання матеріальних цінностей, які отримано від розбору дорожнього покриття, що також обумовлює об`єктивність висновку СДПІ з ОВП у м. Одесі про завищення платником валових витрат у спірному випадку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано первинних документів філій, якими опосередковуються операції з надходження товарно-матеріальних цінностей від головного підприємства, а також документів, які підтверджують фактичне їх використання у виробничій діяльності відповідних філій, що, в свою чергу, свідчить про правильність висновку контролюючого органу щодо збільшення відображених у консолідованих податкових деклараціях платника величин облікових залишків запасів на вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих головним підприємством до філій, за 2008 рік на 25883698,00 грн та за три квартали 2009 року на 23348492,00 грн.

При цьому з`ясовано, що філії ДП «Одеський облавтодор» у 2008 - 2009 роках були виділені на окремі баланси, а при визначенні приросту (убутку) запасів філіями застосовувались різни методи оцінки вибуття запасів, що суперечить принципу послідовності застосування підприємством обраної облікової політики та унеможливлює визначення достовірних величин балансової (облікової) вартості запасів станом на кінець звітних податкових періодів 2008 року та трьох кварталів 2009 року.

В свою чергу, при порівнянні даних регістрів бухгалтерського обліку та розшифровок руху запасів головного підприємства з даними розшифровок руху запасів по філіям встановлено відхилення у розрізі аналітичних групувань виробничих запасів, отриманих від головного підприємства. Відображені у розшифровках руху запасів суми залишків виробничих запасів у розрізі аналітичних групувань станом на кінець 2008 року не відповідають сумам залишків станом на початок 2009 року по філіям «Балтський райавтодор», «Велико-Михайлівський райавтодор», «Комінтернівський райавтодор», «Котовський райавтодор», «Миколаївський райавтодор», «Саратський райавтодор», «Фрунзівський райавтодор», «Ізмаїльська дорожня експлуатаційна дільниця», «Саратська дорожня експлуатаційна дільниця». Також виявлено розбіжності даних регістрів синтетичного бухгалтерського обліку філій «Кодимський райавтодор», «Ренійський райавтодор», «Болградський райавтодор», «Ізмаїльський райавтодор» з даними розшифровок руху запасів у частині оприбуткування товарно-матеріальних цінносте від головного підприємства.

За правилами підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов`язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов`язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Утім, як встановлено попередніми судовими інстанціями, філією «Кодимський райавтодор» не заповнено додаток 6 і не включено до податкового розрахунку земельного податку площу земельної ділянки розміром чотири гектари, на якій розташований кар`єр, що знаходиться на території Писарівської сільської ради за межами населеного пункту, та, відповідно, не віднесено до складу валових витрат земельний податок у сумі 1513,12 грн.

Обґрунтовуючи встановлене заниження філією «Ренійський райавтодор» податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 1042,00 грн, відповідач посилався на розбіжності між переданими головному підприємству показниками авізо та даними перевірки, однак при цьому вказав про неможливість визначити, які конкретні причини відхилення, та зазначити документи, що вплинули на розмір задекларованих показників.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання (наприклад, «приховування об`єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Однак, як з`ясовано судами, в розглядуваній ситуації під час проведення перевірки відповідачем показники податкових зобов`язань з податку на додану вартість визначались розрахунковим методом - за оцінкою показників валового доходу, без посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання, що суперечить наведеним положенням Порядку.

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 26196869,00 грн, то, як встановлено судами попередніх інстанцій, цей показник сформовано за наслідками здійснення операцій із будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування на замовлення Служби автомобільних доріг в Одеській області за рахунок бюджетних коштів, що в охоплений перевіркою період виконувалися філіями ДП «Одеський облавтодор».

Відповідно до статті 2 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1562-XII «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» витрати, пов`язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

В свою чергу, підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед таким бюджетом.

Судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що позивачем поставлено Службі автомобільних доріг в Одеській області роботи на загальну суму 158751478,20 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 26458579,66 грн, що підтверджується відповідними первинними та розрахунковими документами.

Реальний характер здійснених господарських операцій та проведення оплати за поставлені роботи за рахунок бюджетних коштів контролюючим органом під сумнів не поставлено.

Належних доказів на підтвердження виявлених під час здійснення податкової перевірки розбіжностей, які призвели до заниження податкових зобов`язань на 26409371,00 грн та завищення податкового кредиту на 10680,00 грн за цим епізодом, про що, в тому числі відповідач зазначає в касаційній скарзі, до матеріалів справи також не долучено.

Що стосується виявленої СДПІ з ОВП у м. Одесі розбіжності в загальній сумі 212502,00 грн, то судовими інстанціями встановлено, що в недотримання вимог Порядку наведене порушення не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, з`ясовано, що заниження податкових зобов`язань у розмірі 195969,00 грн встановлено без урахування даних додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких податок від обсягів постачання філіями «Іванівський райавтодор», «Березівський райавтодор», «Червонознамянська дорожня експлуатаційна дільниця» на адресу покупців відображено за окремими позиціями; відхилення в податкових зобов`язаннях на загальну суму 16533,00 грн обумовлено неврахуванням під час контрольного заходу в повному обсязі даних авізо з розшифровками податкових зобов`язань філій «Овідіопольський райавтодор», «Болградський райавтодор», «Саратський райавтодор», «Ананьївський райавтодор», «Саранський райавтодор», «Березівський райавтодор», «Саратська дорожня експлуатаційна дільниця», «Ізмаїльська дорожня експлуатаційна дільниця», щодо яких відображено коригування податкових зобов`язань або враховано суми за іншими операціями.

Вирішуючи питання про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками в березні 2006 року, в тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАУ» (податкова накладна від 10 березня 2006 року № 7-А на суму 120000,00 грн (податок на додану вартість - 20000,00 грн) та Відкритим акціонерним товариством «Користенський шляхзалізобетон» (податкова накладна від 23 березня 2006 року № 109 на суму 100000,00 грн (податок на додану вартість - 16666,67 грн), необхідно враховувати правила підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Отже, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу зі скаргою, то він з огляду на правила підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не мав права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Водночас у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджувалось податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виписки на адресу позивача спірних податкових накладних; далі - Закон № 2181-III).

Судами з`ясовано, що спірні податкові накладні зареєстровано позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2008 року із зазначенням дати їх отримання - 31 жовтня 2008 року. При цьому будь-які дані щодо нарахування ДП «Одеський облавтодор» податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАУ» та Відкритим акціонерним товариством «Користенський шляхзалізобетон» у березні 2006 року відсутні.

Щодо посилання контролюючого органу на неправомірне формування платником у вересні 2009 року податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 3659,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, а саме - від 31 серпня 2009 року № 238, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Росдорстрой», від 26 серпня 2009 року № 1175 і від 26 серпня 2009 року № 1165, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Кардз Юкрейн», то судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових документів включено до складу податкового кредиту на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період серпень 2009 року, який зареєстровано СДПІ з ОВП у м. Одесі 19 жовтня 2009 року, що в повній мірі відповідає вимогам Закону № 2181-III.

Щодо встановленого під час перевірки завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 11666,08 грн, травень 2008 року на 9817,61 грн, серпень 2008 року на 666,67 грн, жовтень 2008 року на 666,67 грн, листопад 2008 року на 666,67 грн, червень 2009 року на 1266,67 грн, то судами з`ясовано, що вказані факти відповідачем документально не підтверджено, зокрема, відсутні посилання на податкові накладні, які зафіксовані в податковому обліку платника, що не узгоджується з вимогами Порядку.

Надаючи оцінку твердженню контролюючого органу про безпідставне формування позивачем даних податкового обліку за наслідками придбання дизельного палива в Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об`єднання», Верховний Суд, виходить із того, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення, зокрема, податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем дизельного палива в Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об`єднання», судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ДП «Одеський облавтодор» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних, розрахункових та платіжних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання відповідача на вимоги розділу 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, якими регламентовано, зокрема, обов`язковість складання і затвердження керівництвом підприємства актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП одразу після приймання вантажу, а також порядок оприбуткування на підставі акта за формою № 5-НП нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб, цілком обґрунтовано відхилено судами, оскільки названа Інструкція набрала чинності 13 вересня 2008 року - після оприбуткування ДП «Одеський облавтодор» дизельного палива від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об`єднання».

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2010 року № 0000111510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 5621,00 грн за основним платежем та 5621,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2010 року № 0000091510/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26867578,00 грн за основним платежем та 26867578,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг СДПІ з ОВП у м. Одесі та ДП «Одеський облавтодор» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2010 року № 0000101510/0 рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС та Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова