Номер провадження 2/754/1044/21

Справа №754/10945/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участю секретарів судового засідання Ковальової В.О., Кучера В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним та розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в серпні 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним та розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги позову обґрунтовані тим, що 25.08.2017 року між ОСОБА_1 (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) був укладений Договір (індивідуальний номер заказу CU-0091712) про оплачувану організацію робіт по виготовленню та передачі у власність конструкції з полівінілхлориду ПВХ, у вигляді двох вікон та однієї двері, загальною площею 7, 171 кв.м. (2, 836 кв.м. - вікно на кухню, 4, 335 кв.м. - до зали вікно та двері), без складання акту приймання - передачі виробів між сторонами, з подальшим їх встановленням за місцем проживання замовника, виданого лише 15.09.2017 року, офіційно не укладеного, не підписаного зі сторони ОСОБА_1 , який містить умови, що є несправедливими, за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, внаслідок чого отримано, придбано та встановлено товар неналежної якості - вікно на кухні є нерівним, а двері у залі мають пошкодження гуми в області петель зверху та знизу. Позивачем виявлені істотні недоліки протягом встановленого гарантійного строку (за умовами Договору гарантійний строк складає 5 (п`ять) років), які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), що надає позивачу право в порядку та строки, що встановлені законодавством та на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми. Крім того, позивачу заподіяно моральну шкоду через душевні страждання, перебування позивача в стані душевного хвилювання, стражданнях, стресовому, пригніченому стані, дана подія вплинула на особистісну оцінку соціальних, моральних та духовних цінностей позивача, а тому позивач оцінює спричинену йому відповідачем моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Ухвалою судді від 31.08.2019 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді від 16.09.2020 року було визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просивши про її задоволення. Надаючи пояснення посилались на обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, про що свідчать відмітки на рекомендованому повідомлені про вручення поштової кореспонденції суду. На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує, щодо заявлених позивачем вимог посилаючись на те, що виконавець виконав усі вимоги відповідно до умов та термінів договору, а відтак позовна заява є необґрунтованою.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2017 року між ОСОБА_1 (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) був укладений Договір (індивідуальний номер заказу CU-00917) про оплачувану організацію робіт по виготовленню та передачі у власність конструкції з полівінілхлориду ПВХ, у вигляді двох вікон та однієї двері, загальною площею 7, 171 кв.м. (2, 836 кв.м. - вікно на кухню, 4, 335 кв.м. -до зали вікно та двері)

Відповідно до п. 2 Договору замовник зобов`язується сплатити вартість виробів, що складає 12 137 грн.

Замовник свої зобов`язання за умовами Договору, щодо сплати вартості виробів виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями товарних чеків № 00917 К від 25.08.2017 року та № 917 від 15.09.2017 року, сплатив на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 12 137 грн.

При цьому, згідно пояснень позовної заяви позивачем виявлено істотні недоліки протягом встановленого гарантійного строку (за умовами п.п. 8.1. п. 8 Договору гарантійний строк визначений 5 (п`ять) років), які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), а саме: вікно на кухні є нерівним, а двері в залі мають пошкодження гуми в області петель зверху та знизу.

Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд приходить до висновку, що фактично між позивачем та відповідачем укладено оплатний, двосторонній, консесуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61 ЦК України «Підряд», Закону України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з вимогами ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Як передбачено ст. 873 ЦК України, вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Судом встановлено, що при укладенні договору сторонами погоджені усі істотні його умови, відповідно до предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, попередньої оплати тощо, що відповідає вимогам ст. 866 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору побутового підряду та його виконання з боку позивача. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживача» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до частин третьої-шостої статті десятої Закону у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

13.06.2020 позивачем на адресу ФОП ОСОБА_3 була направлена претензія з вимогою усунути усі наявні недоліки, встановленого вікна за рахунок виконавця ФОП ОСОБА_3 ; у разі неможливості усунення усіх наявних недоліків виплатити позивачу грошові кошти за неякісно надані послуги у розмірі 12 137 грн.; виплатити на користь позивача збитки у вигляді витрат по усуненню недоліків у розмірі 500 грн.; виплатити на користь позивача збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 6730 грн.

Згідно експертного висновку № ЕС-1725-6-1666.20 здійсненого Судовою незалежною експертизою України від 01.12.2020 року, вбачається, що віконний блок з ПВХ конструкцій, що був придбаний за договором № СU-0091712 від 25.08.2017 має наступні недоліки стулка з поворотно - відкидним способом відчинення, має викривлення (деформацію) в вертикальній площині, що при взаємному співставленні рами зі стулкою (закриті вікна) призводять до відсутності щільності притиснення стулки до рами в її центральній частині; Що, в свою чергу, не відповідає п. 5.2.5, п. 5.6.1 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 "Блоки віконні та дверні полівінілхлородні. Загальні технічні умови". Викривлення (деформація) стулки, найімовірніше виникла в процесі виробництва оскільки на виробі відсутні характерні ознаки мехінічного впливу, що міг спричинити викривлення конструкції під час їх транспортування, експлуатації або зберігання. Також даний вид недоліку стулки не є характерним для наслідків монтажу, що міг спричинити викривлення рами. Балконний блок з ПВХ конструкцій, що був придбаний за договором № СU-0091712 від 25.08.2017 має наступні недоліки: стулка з поворотно-відкидним способом відчинення, має викривлення (деформацію) в вертикальній площині, що при взаємному співставленні рами зі стулкою (закриті вікна) призводять до відсутності щільності притиснення до рами в її центральній частині; заповнення нижньої частини стулки з поворотно -відкидним способом відчинення не відповідає договору № № СU-0091712 від 25.08.2017. За договором зазначено заповнення склопакетами 4-16-4, фактично присутня сендвіч панель. Що, в свою чергу, не відповідає п. 5.2.5, п. 5.6.1 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 "Блоки віконні та дверні полівінілхлородні. Загальні технічні умови". Викривлення (деформація) стулки, найімовірніше виникла в процесі виробництва оскільки на виробі відсутні характерні ознаки мехінічного впливу, що міг спричинити викривлення конструкції під час їх транспортування, експлуатації або зберігання. Також даний вид недоліку стулки не є характерним для наслідків монтажу, що міг спричинити викривлення рами.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

За змістом пункту 12 статті першої Закону істотним необхідно вважати такий недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно з вимогами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п.п. 2,6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання договору Відповідачем не надано.

Оскільки до моменту розгляду справи судом та ухвалення рішення роботи за договором належним чином не виконані, істотні недоліки у виконаній роботі (наданих послугах) не усунуті, позивач не бажає продовжувати договірні відносини та наполягає на відшкодуванні збитків, суд приходить до висновку про доведеність порушення прав позивача як споживача, які підлягають захисту обраним ним способом шляхом стягнення з відповідача сплачених позивачем грошових коштів за вказаним договором в сумі 12 137 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, зокрема нормами Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо нормами Конституції, законами України, а також при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладених в п. 1 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами, доповненнями, при вирішенні цих справ суди мають насамперед виходити із положень Закону «Про захист прав споживачів».

З роз`яснень, які містяться в п. 23 вищезазначеної постанови, вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Виходячи із системного аналізу наведених норм закону, ОСОБА_1 , як споживач має право на відшкодування моральної шкоди, що полягає в неякісно наданих позивачу послугах з виконання робіт по виготовленню та передачі у власність конструкцій з полівінілхлориду ПВХ, у вигляді двох вікон та дверей, чим завдано позивачу моральної шкоди, яка виразилася у його душевних стражданнях, переживаннях з приводу неналежного виконання умов договору, істотних недоліків наданих послуг, звернення до суду, докладання додаткових зусиль, витрачання часу для відновлення та захист своїх законних прав та інтересів.

На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає за необхідне вимоги позивача, щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн., розмір моральної шкоди, визначений позивачем у позовній заяві, суд вважає явно завищеним.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 730, 00 грн., що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором про надання юридичних послуг №Т-1470 від 05.06.2020 року; Актом про надання юридичних послуг від 13.06.2020 року; копіями квитанцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 730, 00 грн.

Також, позивач просив вирішити питання, щодо стягнення з відповідача на його користь витрати, пов"язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 5000 грн., та за надання консультаційних послуг 25.11.2020 в сумі 1000 грн. Понесені позивачем витрати підтверджуються Договором про проведення судової експертизи від 19.11.2020, рахунками № ЕС-1725-6-1665.20 від 19.11.2020, № 69761 від 25.11.2020 з доданими квитанціями. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені судові витрати у загальному розмірі 6000 грн.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2942,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 202, 204, 205, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 626, 627, 829, 837, 865, 872, 873, 1167 ЦК України, Законом України «Захист прав споживачів»,ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати Договір індивідуальний номер заказу CU-0091712 від 25.08.2017, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 на відшкодування матеріальної шкоди кошти у загальному розмірі 12137 грн., моральну шкоду у загальному розмірі 2000, понесені судові витрати у загальному розмірі 6000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6730 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 2942,80 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складений 15.02.2020.

Суддя: