Справа № 746/466/20 Головуючий у 1 інстанції Цигура Н.А. Провадження № 33/4823/76/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Демченка О.В.,

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Карпенка В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн..

Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 17 жовтня 2020 року, о 14 год. 50 хв., в с. Харитонівка по вулиці Садовій, керував автомобілем «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Здійснювалася відеофіксація на службову відеокамеру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження постанови Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року, скасувати постанову, а провадження по справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанову суду отримав 13 січня 2021 року під розписку в суді, вважає її прийнятою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи на 04 січня 2021 року, чим порушено його право на захист. На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не свідчить про факт скоєння правопорушення, а саме, керування автомобілем, та вказує на розбіжності в часі його складання, зокрема, 17 год. 00 хв., хоча в направленні головному лікарю КНП "Прилуцька ЦМЛ" час направлення інший, проте судом даний факт залишено поза увагою. Вказує на відсутності в матеріалах справи Акту огляду на стан сп`яніння. Посилання суду на рапорти поліцейських, як на доказ вини, вважає безпідставними, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, та які не були допитані в суді. Звертає увагу на внесені зміни до ст. 130 КУпАП, та вважає, що на час винесення постанови суду адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у водіїв транспортного засобу взагалі передбачена не була.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, апеляційний суд вважає за можливе поновити скаржникові строк на його звернення до суду.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 001371 від 17 жовтня 2020 року (а.с.1), ОСОБА_1 17 жовтня 2020 року, о 14 год. 30 хв., в с. Харитонівка по вулиці Садовій, керував автомобілем «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нерозбірлива мова. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом при його складанні, проте від підпису та від пояснень відмовився в присутності двох свідків.

Згідно рапорту поліцейського СРПП № 1 Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Карпенко О. вбачається, що в екіпажі з п`яти працівників поліції під час патрулювання в с. Харитонівка по вул. Садовій було помічено автомобіль «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 .. Під час спілкування з даним громадянином останній порушив вимоги п. 2.1 ПДР. Також від гр.. ОСОБА_1 було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова, що вказувало на перебування його в стані алкогольного сп`яніння. Даному громадянинові на місці події було запропоновано пройти тест на встановлення ступеню алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі "Алкофор 505", на що останній відмовився. Після цього було запропоновано проїхати на освідування до медичного закладу, на що він погодився. У Прилуцькій міській лікарні він відмовився від освідування. Після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.(а.с. 4).

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний суд переконався, що місцевий суд правильно прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку в присутності двох свідків, тобто скоїв адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, дії наркотичних або токсичних засобів. Відмова особи, яка керує транспортним засобом від зазначеного обов`язку, тягне відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи перебувала особа за кермом під час виявлення правопорушення і складання протоколу на неї чи ні, та чи проводилось медичне обслідування на місці чи ні.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог цієї статті огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я.

Спростовується матеріалами справи і позиція апелянта щодо відсутності доказів його вини про відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в самому протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3) мова йде про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких підстав, доводи апелянта про неправильність проведення його огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння з порушеннями, є безпідставними.

Доводи про те, що працівниками поліції не було додано до матеріалів справи самого Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, не являється грубим порушенням закону при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. До того ж ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд не вбачає ніяких невідповідностей в процесуальних документах щодо часу їхнього складання. Навпаки - цей час підтверджує послідовність дій поліцейських, останньою процесуальною дією є момент складання протоколу про адміністративне правопорушення після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що рапорти поліцейських не можуть бути доказами вини, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що інспектори поліції були упереджені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в них були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання цих письмових пояснень недопустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, дії наркотичних чи токсичних речовин є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що під час спілкування з поліцейськими у присутності двох свідків у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не розбірлива мова, а також зафіксовано відмову водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Алкофор 505" та погодився прослідувати до медичного закладу. Поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не викликала у суду сумнівів щодо перебування його в стані алкогольного сп`яніння. В медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, що також зафіксовано на відеозаписі. При цьому поліцейськими було роз`яснено йому його права та попереджено, що стосовно нього складатиметься протокол про адміністративне правопорушення.

Даний факт також підтверджується поясненнями гр. ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, який підтвердив, що їхав на своєму автомобілі та був зупинений поліцейськими, на місці зупинки відмовився від застосування приладу "Алкофор 505", згодом погодився проїхати до медичного закладу на освідування, проте по приїзду до лікарні сказав, що проходити його не буде.

Отже, з адміністративного матеріалу та відеозапису вбачається, що огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проводився відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції та ст. 266 КУпАП, а з поведінки ОСОБА_1 можна зробити однозначний висновок про перебування його в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи захисника з цього приводу безпідставні.

За вказаних підстав, апеляційний суд приходить до беззаперечного висновку, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які є належними та допустимими, з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним та обґрунтованим з посиланням на відповідні докази.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що на час винесення постанови суду адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у водіїв транспортного засобу взагалі передбачена не була, слід зазначити наступне.

Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.

03 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом № 2617-VIII з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року. Під час прийняття Закону № 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства потрібно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом № 2617-VIII, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах.

17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX). У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII».

01 липня 2020 року Закон № 2617-VIII набрав чинності, а Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 02 липня 2020 року та 03 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Частина п`ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України апеляційний суд вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 03 липня 2020 року, а саме в день його опублікування.

Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1.

Тому апеляційний суд вважає, що з 03 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто у редакції до 01 липня 2020 року.

Апеляційний суд відмічає, що під час розгляду справи гр. ОСОБА_1 скористався передбаченими ст. 268 КУпАП правами, надавши як усні, так і письмові пояснення та клопотання суду, скористався правовою допомогою адвоката та ознайомився з матеріалами справи, а суд, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням. Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про нібито порушення його права на захист в місцевому суді, адже судом неодноразово вживалися заходи по виклику до суду ОСОБА_1 , які він фактично проігнорував.

Що стосується розгляду справи 04 січня 2021 року за відсутності ОСОБА_1 , то як вбачається з матеріалів справи 04.01.2021 року місцевим судом було зроблено запит до КНП "Срібнянська ЦРЛ" з проханням зазначити, чи дозволяє стан хворого ОСОБА_1 брати участь у судовому розгляді справи, на що того ж дня отримано відповідь за № 02-30/11 про те, що його стан здоров`я дозволяє брати участь у судовому засіданні. (а.с. 58-59). Таким чином, посилання на неможливість участі особи в судовому розгляді справи, звернення до медичних закладів саме у той час, коли справа призначалася судом до розгляду, на думку апеляційного суду свідчить про намагання затягнути судовий розгляд з метою звільнення від адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.

Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені і тому апеляційним судом відхиляються.

Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції досліджені, їм надана правильна оцінка.

Також слід визнати такими, що не спростовують висновок суду про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху й доводи апеляційної скарги про те, що судом розгляд справи проведено за його відсутності. Розгляд справи за його відсутності не призвів до неповноти у з`ясуванні фактичних обставин справи та висновку суду щодо наявності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому ОСОБА_1 не надав апеляційному суду нових доказів, які б спростовували висновок суду про його винуватість у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк ОСОБА_1 на оскарження постанови Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Срібнянського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Демченко