Єдиний унікальний номер 235/6807/20

Номер провадження 22-ц/804/652/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 235/6807/20

Номер провадження 22-ц/804/652/21

17 лютого 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Іванівська сільська рада Покровського району

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Покровського району про визнання права власності в порядку спадкування,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року, повний текст якого складено суддею Величко О.В. в м. Покровськ в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 18 грудня 2020 року у 14 годині 56 хвилин, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Іванівської сільської ради Покровського району про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що належав померлій на підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2003 року. Вона як єдиний спадкоємець 01.10.2020 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.10.2020 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з наданих документів вбачається, що прибудова а 1-1, тамбур а 2-1, Ж-1 гараж, З-1 літня кухня, И-1 сарай побудовані без дозвільних документів. Вчинити дії по оформленню самочинно збудованих допоміжних споруд на теперішній час неможливо, оскільки власниця померла.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 73,1 кв.м., житловою 39,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

18 грудня 2020 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Покровського району про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У грудні 2020 року не погодившись із вказаним рішенням позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Зазначила, що оспорювані будівлі було збудовано у період часу з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року, тому відповідно до вимог чинного законодавства встановлено спрощений порядок прийняття до експлуатації таких житлових будинків і споруд.

Оскільки її мати не встигла подати відповідну заяву про прийняття в експлуатацію збудованих будівель, то в неї відсутня така можливість, оскільки не має документів, що підтверджують її право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці.

Зазначає, що ДБН В.3.2-2-2-2009 Житлові будинки, затверджені Наказом № 295 від 22.07.2009 року на які посилався суд діють з 01.01.2010 року, а прибудова а1-1 та тамбур а2-1 відбулась у 2009 році, коли зазначені норми ще не почали діяти.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

В.о. голови Іванівської сільської ради Покровського району до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.117). В заяві зазначила, що позовні вимоги визнає.

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.111-115), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_2 ( а.с. 7-8). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 . Загальна площа житлового будинку 49,9 кв.м., житлова 38,1 кв.м. з господарськими спорудами : сараї, туалет, льох, літня кухня- сарай, паркан ( а. с. 10-11).

Згідно довідки Іванівської сільської ради за № 524 від 26.08.2020 року при упорядкуванні нумерації будинків по АДРЕСА_1 ( рішення сесії від 23.04.2009 року № У/24-2 « Про затвердження назв вулиць та провулків населених пунктів Іванівської сільської ради») будинку, який на праві особистої власності належить ОСОБА_2 присвоєно номер 114 замість номера 117, як було раніше ( а. с. 12).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.10.2020 року нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з наданих документах на житловий будинок вбачається, що прибудова а1-1, тамбур а2-1 збудовані самочинно ( рік прибудови 2009 рік), у зв`язку з чим змінена загальна площа житлового будинку і становить 73,1 кв.м., а була 49,9 кв.м. ( в 2003 році), а житлова 39,5 кв.м., а була 38,1 кв.м. ( в 2003 році), крім того господарські споруди: гараж Ж-1, літня кухня З-1, сарай И-1 збудовані без дозвільних документів ( а.с. 19).

Згідно довідки КП БТІ м. Покровська за № 858/01-02 від 27.08.2020 р. житловий будинок АДРЕСА_3 належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори від 23.07.2003 року, реєстр 621, в КП БТІ зареєстровано 13.08.2003 року в кн. 2 реєстр 518. Загальна площа 73,1 кв.м., житлова площа 39,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 . Прибудова а 1-1, тамбур а 2-1, гараж Ж-1, літня кухня З-1, сарай И-1 збудовані без дозвільних документів ( а. с. 18).

Згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку , господарських будівель і споруд без врахування земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 11.10.2020 року становить 75760,84 грн. ( а. с. 20-21).

Згідно технічного паспорту у 2009 році було збудовано: прибудову а 1-1, тамбур а 2-1, навіс а 3-1, навіс а 4-1; у 2010 році: гараж Ж-1, літня кухня З-1; сарай И-1; у 2011 році: навіс К-1, Л-1 літній душ; М-1 -убиральня. ( а.с. 40). Прибудова а 1-1, тамбур а 2-1, гараж Ж-1, літня кухня З-1, сарай И-1 збудовані самочинно, без дозвільних документів.

У зв`язку з чим змінена загальна площа житлового будинку і становить 73,1 кв. м., а була 49,9 кв. м. ( в 2003 році),та змінена житлова площа до 39,5 кв. м., а була 38,1 кв. м. ( в 2003 році).

Судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачка не позбавлена права звернутися до суду з позовом при наявності певних умов, передбачених нормами діючого законодавства, колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вищенаведені норми.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В апеляційній скарзі апелянт зазначила, що відповідно до чинного законодавства, для житлових будинків та господарських споруд, збудованих у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року встановлено спрощений порядок прийняття до експлуатації, проте, її мати не зверталася до відповідних органів з метою оформлення належним чином самочинно збудованих господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч. 5, 7 ст. 34, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте. матеріали справи не містять доказів звернення ані померлої ОСОБА_2 , ані апелянта ОСОБА_1 до компетентного державного органу із заявою щодо узаконення самочинно збудованих будівель, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Однак, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, за відсутності зазначених умов, звернення до суду є передчасним.

Доводи апелянта про те, що ДБН В.3.2-2-2-2009 Житлові будинки, затверджені Наказом № 295 від 22.07.2009 року на які посилався суд діють з 01.01.2010 року, а прибудова а1-1 та тамбур а2-1 відбулась у 2009 році, коли зазначені норми ще не почали діяти не мають правового значення для вирішення справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовної заяви у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А. В. Гапонов

Судді: Л. П. Никифоряк

Г. В. Новікова