КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1012/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа 757/34482/19-ц

10 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.О.

- Желепи О.В.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Новака Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:04:002:0441, 7124986000:04:002:0440, 7124986000:04:002:0439, 7124986000:02:002:0018, 7124986000:02:002:0017, 7124986000:02:002:0016 та блок кімнат № 1, 1а, 2, 3, 4, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04.06.2015 року позивач придбав у власність за договорами купівлі-продажу нерухоме майно та, відповідно, став власником.

Проте, 20.06.2017 року він довідався, що його право власності на нерухоме майно скасоване 12.05.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017.

Вважає, що зазначений наказ є таким, що порушує його права, інтереси, а також конституційний принцип непорушності права приватної власності, а отже, має бути в судовому порядку скасований, а порушене право позивача має бути відновлене, шляхом поновлення скасованих записів у державних реєстрах.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 р. «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Зобов`язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_2 , а саме:

- запис (номер запису про право власності: 9915944; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 17:08:34), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21823486 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 319421871101;

- запис (номер запису про право власності: 9917690; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 19:16:53), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21826687 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 92163571249;

- запис (номер запису про право власності: 9917128; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 18:15:35), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21825653 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 92123071249;

- запис (номер запису про право власності: 9916698; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 17:50:38), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21824864 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 92066771249;

- запис (номер запису про право власності: 9917875; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 19:43:53), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21827015 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 92018471249;

- запис (номер запису про право власності: 9917417; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 18:47:02), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21826168 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 91927871249;

- запис (номер запису про право власності: 9917973; дата, час державної реєстрації: 04.06.2015, 20:05:08), підставою внесення якого було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21827207 від 04.06.2015 року, про право власності на об`єкт нерухомого майна, що має реєстраційний номер: 91880271249.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що учасники справи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не були належним чином повідомлені про розгляд справи, оскільки позивачем в позовній заяві було зазначено не вірні адреси вказаних осіб, а тому внаслідок таких протиправних дій позивача та зазначення останнім в своїй позовній заяві не вірних адрес власників спірного майна, які є учасниками цивільної справи, за якими останні не проживають, не перебувають та не зареєстровані, в порушення вимог ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Печерським районним судом м. Києва було порушено право учасників справи та власників спірного нерухомого майна на доступ до правосуддя та право на справедливий суд, оскільки учасникам справи і власникам спірного майна: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до цього часу навіть не відомо про існування цивільної справи та позбавлення їх судом права власності на нерухоме майно, оскільки розгляд справи здійснювався без їх повідомлення та участі.

Також зазначав, що рішення суду прийнято про права, свободи, інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_6 також була покупцем за всіма договорами купівлі-продажу спірного майна, укладеними між нею та третіми особами, яких залучено до участі у даній справі, і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримували грошові кошти від ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу спірного майна. В подальшому ОСОБА_6 уклала договори купівлі-продажу спірного майна з позивачем у даній справі, та отримала грошові кошти за всіма договорами. При цьому, ОСОБА_1 заявляв клопотання про залучення ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, однак суд про результати розгляду даного клопотання не повідомив учасників справи. Крім того, ОСОБА_1 звертався до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_7 , оскільки рішення суду може вплинути на його права та обов`язки, проте вказане клопотання не було розглянуто судом першої інстанції.

Вказував на те, що незважаючи на той факт, що все без винятку, спірне нерухоме майно знаходиться в Черкаській області, Печерським районним судом міста Києва в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 30 ЦПК України розглянуто справу з порушенням правил підсудності, при цьому не враховано правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 826/9341/17, що спір у даній справі є спором про право власності на майно, що призвело до неправильного застосування ст. 27 ЦПК України.

Зауважував, що на час укладення договорів купівлі-продажу майна, які були укладено від імені продавця представником ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності, виданої останньому ОСОБА_5 , посвідченої приватним нотаріусом ЧМНО Вінніченко Ж.В. ще в 2005 році, ОСОБА_5 змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_5 », а тому особи з прізвищем, ОСОБА_5 на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу не існувало.

Доводив до відома апеляційного суду, що в ході перевірки проведеної Міністерством юстиції України за скаргою ОСОБА_1 було встановлено, що приватний нотаріус Веліков А.І., яким були посвідчені договори купівлі-продажу нерухомо майна, не перевірив чинність вказаної довіреності на момент звернення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірних договорів купівлі-продажу.

Посилався на те, що у відзиві на позов Міністерство юстиції України зазначало, що при проведенні перевірки за скаргою ОСОБА_1 встановлено, що приватний нотаріус Веліков А.І. та приватний нотаріус Велікова Н.А. при розгляді заяв та прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не встановили відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, не перевірили факту виконання договорів купівлі-продажу, оскільки до заяв не додано документу, який підтверджує факт оплати земельних ділянок та блоку кімнат покупцем за договорами, не зупинили розгляд заяв, у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі. При цьому, вказані доводи відповідача позивачем не спростовані.

Вказував на те, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 звернувся зі скарго до Міністерства юстиції України з пропуском процесуального строку, ґрунтується на припущеннях, оскільки він не підтверджений жодними належними доказами. В той же час у відзиві Міністерство юстиції України надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту звернення скаржника зі скаргою з дотриманням процесуального строку.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неефективним, оскільки позивач власними процесуальними діями унеможливлює вирішення наявного спору щодо об`єктів нерухомого майна.

Окрім того зазначає, що належним відповідачем щодо вимог про визнання права власності на спірне майно є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому відповідачем у даній справі має бути визначена особа, яка безпосередньо порушила, на думку позивача, майнове право останнього, а саме - ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, вважає, що суд мав би відмовити у задоволенні позову саме з підстав неефективного способу захисту своїх цивільних прав, невірного визначення суб`єктивного складу сторін спору, а саме у невірному визначенні відповідача, якій має відповідати за даним спором.

Вказує на те, що оскільки предметом спору є захист порушеного права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, відповідно спірні правовідносини підлягають розгляду судами загальної юрисдикції за місцем знаходження об`єктів нерухомого майна.

Також вказує на те, що рішення суду зачіпає права, інтереси та обов`язки осіб, що не були учасниками справи, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а у випадку набрання рішенням суду у даній справі законної сили, Мінюстом буде поновлено записи про право власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_6 .

Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою доводи відповідача стосовно незаконності реєстраційних дій, здійснених приватними нотаріусами.

Наголошує на тому, що висновки суду про пропуск строку звернення зі скаргою ґрунтуються на припущеннях та суперечить наявним в матеріалах справи доказах.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є надуманими, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача Міністерства юстиції України - Шевченко О.С. підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила апеляційні скарги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2015 року позивач придбав у власність за договорами купівлі-продажу земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:04:002:0441, 7124986000:04:002:0440, 7124986000:04:002:0439, 7124986000:02:002:0018, 7124986000:02:002:0017, 7124986000:02:002:0016 та блок кімнат № 1, 1а, 2, 3, 4, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 .

16.03.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 15.03.2017року на рішення, дії та бездіяльність приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Велікова Анатолія Івановича, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Наталії Анатоліївни під час реєстрації та оформлення права власності за іншими особами на об`єкт нерухомості.

За результатами скарги, 12.05.2017 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, складено висновок, згідно з яким, Комісія вирішила задовольнити скаргу ОСОБА_1 частково, а саме: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2013 року №№ 3499516, 3498762, 3495838, 3496553, 3494770, 3497395 прийняті приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2014 року № 11813894, прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 06.2015 року №№ 21827207, 21826168, 21825653, 21824864, 21826687, 21827015, 21823486, прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Л. М. У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

На підставі висновку Комісії від 12.05.2017 року Міністерством юстиції України видано наказ №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2013 року №№ 3499516, 3498762, 3495838, 3496553, 3494770, 3497395 прийняті приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2014 року № 11813894, прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 06.2015 року №№ 21827207, 21826168, 21825653, 21824864, 21826687, 21827015, 21823486 прийняті приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Л.М.

Виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

У 2017 році позивач звертався з адміністративним позовом до окружного адміністративного суду м. Києва з приводу оскарження вказаного наказу Міністерства Юстиції України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 по справі №826/9341/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», зобов`язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності, про які йдеться у позовній заяві, за ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017р. без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017р. без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. вказані судові рішення скасовано через порушення правил юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі закрито оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок розгляду скарги ОСОБА_1 , оскільки відповідач мав прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги у зв`язку з пропуском скаржником строку звернення зі скаргою, а тому наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, відтак є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

04.06.2015 року позивач придбав у власність за договорами купівлі-продажу земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:04:002:0441, 7124986000:04:002:0440, 7124986000:04:002:0439, 7124986000:02:002:0018, 7124986000:02:002:0017, 7124986000:02:002:0016 та блок кімнат № 1, 1а, 2, 3, 4, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 .

Вказані договори купівлі-продажу не визнані недійсними, в тому числі у судовому порядку, не розірвані, не оспорені.

Враховуючи викладене, позивач є власником нерухомого майна в силу укладених правочинів.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції».

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного наказу) встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, у тому числі, про скасування реєстраційної дії.

Частиною 6 статті 37 вказаного Закону передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції»( у редакції чинній на дату винесення спірного наказу), для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Згідно з п. 8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відтак, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора може бути подана протягом 60 календарних днів з дня або прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Як встановлено судом, 16.03.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_1 від 15.03.2017 року на рішення, дії та бездіяльність приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Велікова Анатолія Івановича, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Наталії Анатоліївни під час реєстрації та оформлення права власності за іншими особами на об`єкт нерухомості.

Згідно ухвали слідчого судді Грабового П.С. Соснівського районного суду міста Черкаси про накладення арешту на майно у кримінальній справі №1кс/712/2541/15, вбачається, що 03.06.2015р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України у Черкаській області із заявою про те, що громадянка ОСОБА_6 у період часу з жовтня 2013 року по березень 2014 року здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно заявника на своє ім`я.

Відповідно до ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.06.2015 про накладення арешту на майно у кримінальній справі №712/6579/15-к, підтверджується звернення ОСОБА_1 до Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України у Черкаській області з приводу порушення його прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 про факт порушення його прав та законних інтересів було достеменно відомо 03.06.2015 року.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 об`єктивно міг дізнатися про порушення його прав починаючи з 21.07.2013 та 02.04.2014, з огляду на те, що попередні договори купівлі-продажу, про які він зазначає у скарзі, містять граничні дати укладення основних договорів (20.07.2013 та 01.04.2014). Тобто про порушення своїх прав ОСОБА_1 об`єктивно міг дізнатися після закінчення строку для укладення основних договорів купівлі-продажу.

Таким чином, судомпершої інстанціївірно встановлено, що скаржнику було відомо про порушення його прав та законних інтересів задовго (більш ніж 60 календарних днів) до моменту подачі ним скарги до Міністерства юстиції України, а саме до 15.03.2017 року, і доводи апеляційних скарг в цій частині, висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Враховуючи вищезазначену норму закону, суд першої інстанції вірно встановив порушення відповідачем порядку розгляду скарги ОСОБА_1 , а тому наказ Міністерства юстиції України №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Встановивши незаконність оскаржуваного наказу, суд дійшов вірного висновку, що задоволенню підлягають і похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:04:002:0441, 7124986000:04:002:0440, 7124986000:04:002:0439, 7124986000:02:002:0018, 7124986000:02:002:0017, 7124986000:02:002:0016 та блок кімнат № 1, 1а, 2, 3, 4, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційних скарг про те, що учасники справи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не були належним чином повідомлені про розгляд справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують по суті вірних висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення суду у даній справі. Крім того, вони не позбавлені можливості звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду, якщо вважають, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що рішення суду прийнято про права, свободи, інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, оскільки такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а особи, які вважають, що ухваленим рішенням порушено їх права та інтереси не позбавлені права оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом розглянуто справу з порушенням правил підсудності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії по відновленню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності. Таким чином, основною вимогою є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України, а похідною вимогою є зобов`язання вчинити дії, а тому спір у даній справі з приводу нерухомого майна відсутній, і як зазначила у судовому засіданні представник Міністерства юстиції України також відсутній спір про належність на праві власності цього майна ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не мають правового значення у даній справі, а стосуються правомірності укладення договорів купівлі-продажу, тоді як це не є предметом спору у даній справі, і суд не має правових підстав надавати оцінку таким обставинам. При цьому, як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами, договори купівлі-продажу нерухомого майна не визнані недійсними, в тому числі у судовому порядку, не розірвані, не оспорені.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України про те, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 , оскільки позивачем оспорюється наказ Міністерства юстиції України, а тому саме Міністерство є належним відповідачем у справі.

Посилання в апеляційної скарзі на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою доводи відповідача стосовно незаконності реєстраційних дій, здійснених приватними нотаріусами, колегія суддів не приймає до уваги, так як незаконність реєстраційних дій, здійснених приватними нотаріусами не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року.

Головуючий: Судді: