Копія

Справа № 326/1357/20

Провадження № 2/326/15/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» про стягнення нарахованої і не виплаченої заробітної плати, нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період, не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» на його користь: 1) суму нарахованої і не виплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 24 000 грн. з вирахуванням податків та зборів; 2) суму нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 38-ми календарних днів в розмірі 14 687 грн. з вирахуванням податків та зборів; 3) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по день ухвалення рішення з вирахуванням податків та зборів; 4) суму не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 32 000 грн. з вирахуванням податків та зборів; 5) суму не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні в розмірі 36 000 грн. з вирахуванням податків і зборів; 6) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в сумі 2923,33 грн. з вирахуванням податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він працював на підприємстві відповідача з 24.10.2017 на посаді начальника відділу кадрів, з 01.01.2018 на посаді юриста по переводу та з 01.01.2018 на посаді начальника відділу кадрів за суміщенням. З 29.05.2020 він звільнився з роботи за власним бажанням. В день звільнення працював. Трудову книжку відповідачем було видано на руки 29.05.2020. При звільненні відповідачем своєчасно не було проведено остаточного розрахунку, а саме: не виплачено нараховану заробітну плату за квітень і травень 2020 року, не виплачено нараховану компенсацію за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки у кількості 38-ми календарних днів. Крім того не виплачено грошей, належних до нарахування в якості заробітної плати у зв`язку із збільшенням розміру посадового окладу юриста з 01.01.2018, в результаті чого не донараховувалось щомісячно у період з 01.04.2018 по 01.08.2019 по 2000 грн. на місяць.

При звільненні остаточного розрахунку з ним у визначені законом строки проведено не було, відповідачем не виплачено всіх сум, що належали йому від підприємства при звільненні. А відповідач мав можливість здійснити такий розрахунок протягом часу його затримки.

На підприємстві відповідача не має ані колективної угоди, ані правил внутрішнього трудового розпорядку, ані профспілкової організації. Нарахування йому заробітної плати за квітень-травень 2020 року здійснено на підставі розмірів посадових окладів юриста та начальника відділу кадрів, встановлених штатним розписом підприємства відповідача на 2020 рік.

З дня звільнення ним здійснювалися звернення до керівництва і бухгалтерії підприємства відповідача з проханням здійснити розрахунок та видати довідку про розміри заборгованості, однак це не надало результатів. Невиплаченою залишилась вищевказана сума. Крім того, з нарахованої заробітної плати відповідачем безпідставно щомісячно утримувалась сума у розмірі 1%.

З моменту його прийому на роботу з 27.10.2017 розмір посадового окладу начальника відділу кадрів з обов`язками юриста за чинним на той час штатним розписом становив суму 6000 грн. і йому щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 6000 грн. Штатним розписом, введеним з 01.01.2018 посадові оклади займаних ним посад було відокремлено: посадовий оклад юриста було встановлено на рівні 6000 грн., посадовий оклад начальника відділу кадрів було встановлено на рівні 3000 грн. Таке нарахування тривало у січні, лютому, березні 2018 року. Після того, як власником підприємства було заборонено нараховувати зарплату у такому розмірі, керівництвом підприємства з 01.04.2018 було вказано головному бухгалтеру нараховувати зарплату за попередніми розмірами посадових окладів, який у нього у загальній сумі був менше на 2000 грн. і йому після 01.04.2018 по липень 2018 року нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 5500 грн. по липень 2018 року включно щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 4000 грн. за посадою юриста, тобто з 01.04.2018 щомісячно недонараховувалась сума зарплати за цією посадою у розмірі 2000 грн.

Під час перевірки ГУ Держпраці у Запорізькі області у 2019 році, такі дії відповідача з не донарахування зарплати було визнано порушенням, що підтверджується актом від 15.04.2019 і на усунення даного порушення було видано припис від 15.04.2019, але нічого так і не усунено. Відповідачем йому було запропоновано підписати повідомлення про ознайомлення з наміром відповідача понизити з 01.04.2018 оклад юриста з 6000 грн. до 4000 грн. пройдешнім числом за 2 місяці до введення в дію такого зменшення, від чого він відмовився. У ознайомлені про зменшення посадового окладу, тобто розміру заробітної плати він взагалі не розписувався. Потім йому було обіцяно виплатити суму недонарахованої різниці у зарплаті після збору врожаю 2018 року. А потім сталось так, що штатного розпису з підвищеними з 01.01.2018 посадовими окладами не стало, його нібито і не було. Даний штатний розпис з підвищеними з 01.01.2018 посадовими окладами був на підприємстві відповідача не в одному примірнику, а в двох і один з них зберігався бухгалтерії та досі є не знищеним в оригіналі.

Отже відповідач зобов`язаний донарахувати та виплатити йому суму не нарахованої з 01.04.2018 по 31.07.2019 заробітної плати по 2000 грн. щомісячно, що загалом складає 32 000 грн.

Відповідно до здійсненого ним розрахунку його середньої заробітної плати взято за основу нараховану заробітну плату за попередні два повних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата: лютий 2020 року - березень 2020 року, яка становить 24 000 грн.; сума заробітної плати за 2 попередніх місяці), яку поділено на 41 день сумарного числа робочих - днів за останні (попередні) два календарні місяці згідно виробничого календаря, в результаті чого утримано суму 585,36 грн. (розмір середньоденної заробітної плати). Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 49 755,60 грн. із розрахунку по 585,36 грн. за 85 робочих днів у період з червня по вересень 2020 року.

З нього бухгалтерією підприємства відповідача щомісячно утримувались грошові кошти в розмірі 1% від нарахованої заробітної плати за весь період роботи на підприємстві з 27.10.2017 по 29.05.2020. При звільнені 29.05.2020 профспілковою організацією йому не було надано облікової картки як, нібито, члена профспілки, або відповідних документів про небажання її отримувати ним під час звільнення, а також не було надано довідки про обсяг утриманих з його заробітної плати коштів у вигляді, нібито, профспілкових внесків. А у відповідності до ст. 127 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законом. Відповідних заяв про утримання з заробітної плати відрахувань у розмірі 1% ним відповідачу не подавалось. Враховуючи, що за весь час роботи з 27.10.2017 по 29.05.2020 йому було нараховано зарплату у загальній сумі орієнтовно 271 000 грн., то сума утриманих із заробітної плати та перерахованих на рахунок профспілки членських профспілкових внесків має складати орієнтовний розмір 2 710 грн., якщо не брати до уваги нарахування йому відпускних та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, але і без того сума утримання є суттєвою.

15.12.2020 представником відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву, в якому вказується, що вимоги позивача є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Так, дійсно ОСОБА_1 працював в ТОВ «АНТ-ЮГ» на посаді юриста та за суміщенням на посаді начальника відділу кадрів. Звільнено його було за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України. При звільненні ОСОБА_1 , як начальником відділу кадрів та як юристом підприємства не було дотримано вимоги щодо належного передавання документів, які перебували у його веденні, що призвело до настання негативних наслідків у вигляді їх часткової втрати. Наказ про звільнення складено самим ОСОБА_1 .

Нарахування заробітної плати здійснюється відповідно до штатного розпису.

Згідно штатного розпису ТОВ «АНТ-ЮГ» на період з 01.01.2018 по 31.12.2018 посадовий оклад юриста складав 6000 грн., посадовий оклад начальника відділу кадрів за суміщенням (0,5 ставки) - 3000 грн. Заробітну плату згідно вказаних окладів ОСОБА_1 отримував до внесення змін у штатний розпис 01.04.2018, затвердженого директором товариства ОСОБА_2 . Відповідно до штатного розпису від 01.04.2018 посадовий оклад юриста ТОВ «АНТ-ЮГ» встановлено у розмірі 5000 грн., посадовий оклад начальника відділу кадрів за суміщенням (0,5 ставки) 2000 грн. Премії нараховувались за результатом врожаю, наказом директора ТОВ «АНТ-ЮГ», за погодженням засновника підприємства. Розмір окладів юриста та начальника відділу кадрів ТОВ «АНТ-ЮГ» не змінювались протягом 2018, 2019 років.

Як зазначив сам ОСОБА_1 про зменшення розміру заробітної плати з 01.04.2018 його було повідомлено, але від підпису документів про це він відмовився. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 як зацікавлена особа не звертався до суду з метою виниклого спору за цим фактом, отже ніяких суперечностей у нього із ТОВ «АНТ-ЮГ» із вказаних питань, не було до самого звільнення.

Дійсно, 05.03.2019 інспектором служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєвим А.А. здійснено інспекційне відвідування в порядку контролю ТОВ «АНТ-ЮГ», за результатами якого складено акт перевірки №ЗП767/582/АВ від 05.03.2019. В акті перевірки були відображені нібито виявлені порушення щодо несвоєчасного повідомлення працівників про зменшення посадових окладів: заступнику директора в листопаді 2018 року зменшено оклад з 15 000 грн., до 10 000 грн., юристу з 7000 грн. до 5000 грн., головному бухгалтеру з 12 000 грн. до 10 000 грн., бухгалтеру з 7000 грн. до 5500 грн. в квітні 2018 року.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «АНТ-ЮГ» інспектором взагалі не зазначено, на підставі яких документів ним було зроблено такий висновок, не вказано який шатний розпис діяв на час проведення інспекційного відвідування, взагалі відсутні будь-які посилання на документи під час перевірки. Як наслідок, Державною службою з питань праці ГУ Держпраці у Запорізькій області на адресу ТОВ «АНТ-ЮГ» було внесено припис про усунення виявлених порушень, який було виконано в повному обсязі. Доводи ОСОБА_1 про безпідставне не нарахування та невиплату йому у період з 01.04.2018 по 01.08.2019 по 2000 грн. є безпідставними та такими, що не знаходять свого підтвердження навіть під час перевірок органів Держпраці. Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 є правильними. На день звільнення ОСОБА_1 у ТОВ «АНТ-ЮГ» не було заборгованості перед ним, у зв`язку із не донарахуванням та не виплатою заробітної плати в 2018-2019 роках.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про нарахування заробітної плати за штатним розписом затвердженим 19.08.2019 директором ОСОБА_3 в розмірі посадового окладу юриста підприємства 8000 грн. та начальника відділу кадрів за суміщенням в розмірі 4000 грн., то ТОВ «АНТ-ЮГ» не може погодитись із цим. Під час підготовки відзиву на позов було встановлено, що на підприємстві ТОВ «АНТ-ЮГ» є штатний розпис на період з 01.08.2019 по 31.12.2019 затверджений директором ОСОБА_3 , згідно якого більше 6 місяців бухгалтером на думку відповідача безпідставно здійснювались нарахування працівникам підприємства заробітних плат в супереч Положення «Про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ», затвердженого загальними зборами ТОВ «АНТ-ЮГ» 01.08.2019 та підписане директором ОСОБА_3 19.08.2019. Відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_3 було звільнено 27.05.2020 з посади директора ТОВ «АНТ-ЮГ» за згодою сторін. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знайомі тривалий час, з 2017 року знаходились в трудових відносинах, обіймали керівні, важливі для управління та організації роботи підприємства посади. На теперішній час ОСОБА_3 також звернувся до Приморського районного суду Запорізької області із позовом до ТОВ «АНТ-ЮГ».

Так, згідно даних ТОВ «АНТ-ЮГ» ніякий шатний розпис на 2019 рік від 19.08.2020 загальними зборами Товариства не затверджувався, що являється порушенням п. 5.12. Положення. Таким чином, нарахування та виплата заробітної плати з серпня 2019 року по травень 2020 року ОСОБА_1 у розмірі 8000 грн. на посаді юриста та 4000 грн. за суміщенням начальника відділу кадрів являється незаконною, а виплачені кошти підлягають поверненню. Саме з цих причин, на день звільнення ОСОБА_1 та видачі трудової книжки з ним не проводився розрахунок.

ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «АНТ-ЮГ» із запитом про надання довідки про заборгованість та середню заробітну плату. Зауваження щодо ненадання довідки ОСОБА_1 не підтверджено жодним доказом. Заява ОСОБА_1 про відсутність ТОВ «АНТ-ЮГ» за адресою юридичної реєстрації підприємства в м. Приморськ Запорізької області являється нікчемною, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про те, що офіс підприємства розташований в с. Єлисеївка Приморського району Запорізької області, де і знаходилось його робоче місце останні 2 роки.

Як вже було зазначено вище, при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів, останній не передав особові справи, трудові книжки, кадрові накази працівників товариства, керівництву ТОВ «АНТ-ЮГ» за актом приймання-передавання. На теперішній час за відсутності наказів про відпустки ТОВ «АНТ-ЮГ» не може встановити факт невикористання ОСОБА_1 щорічних відпусток. Одночасно із цим, ОСОБА_1 суду було надано розрахунок відпускних за відпрацьований час 2019-2020, походження цієї довідки взагалі не зрозуміло, розрахунок заповнений рукописним текстом, не зрозуміло ким підписаний, печатка підприємства не скріплює підпис особи, яка видала розрахунок. Суми нарахованої заробітної плати не відповідають штатному розпису, який діяв на період 2018-2020 років. На підприємстві взагалі відсутні дані про видачу розрахунку відпускних за відпрацьований час ОСОБА_1 . Доводи позивача щодо виплати йому вихідної допомоги в розмірі 36292,32 грн. відповідно до ст.44 КЗпП взагалі є безпідставними.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо наявності у ТОВ «АНТ-ЮГ» перед ним заборгованості із виплати заробітної плати, нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період, не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеними доводами та доданими до відзиву доказами. Порушення вимог ст. 116 КЗпП України відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, всі судові витрати покласти на позивача (а.с.63-65).

30.12.2020 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що з наданого відповідачем відзиву не вбачається жодного аргументу в обґрунтування його заперечень проти позову. Штатними розписами підтверджуються факти, які ніхто не спростовує у даній справі, посадовими інструкціями нічого не доказано, того, про що йдеться у справі, положення про оплату праці також нічого не підтверджує та не спростовує, протокол загальних зборів взагалі безкорисна річ у справі, а копії листа, яку зазначено у відзиві, взагалі відповідачем не надіслано разом із відзивом, а якщо цей лист з пропозицією передати справи, то це також не стосується справи. Якщо ці докази дійсно мають відношення до справи, то позивачу необхідно було зазначити про це, тобто обґрунтувати належність кожного доказу. Усі зазначені у відзиві доводи не мають підґрунтя і тому потребують доведення відповідачем в ході розгляду справи судом. Проти відзиву заперечує у повному обсязі, вважає його заперечення проти позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають взагалі будь-якої уваги. Доводи відповідача мають бути підтверджені певними доказами (а.с.91-100).

В судове засідання сторони не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, позивач на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі (а.с.104); представник відповідача в заяві вказує, що за наявності відзиву справа може бути розглянута без його участі (а.с.105).

За таких обставин суд розглядає справу без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з записом в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 24.10.2017 був прийнятий на посаду начальника відділу кадрів ТОВ «АНТ-ЮГ» на підставі наказу № 69-К від 24.10.2017, з 01.01.2018 за наказом № 90-К від 30.12.2017 на посаду юриста по переводу та з 01.01.2018 за наказом № 91-К від 30.12.2017 на посаду начальника відділу кадрів за суміщенням (а.с.16).

29.05.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_4 про звільнення з роботи (а.с.17)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» є юридичною особою (а.с.18-19).

У розрахунковому листі за квітень 2020 року значиться борг за підприємством працівнику ОСОБА_1 на кінець періоду становить 9 540 грн.; за травень 2020 року - 30 756,16 грн. (а.с.21,22).

30.12.2017 директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_5 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 січня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 6000 грн., начальника відділу кадрів 3000 грн. Встановлено строк зберігання штатного розпису на 2018 рік - 3 роки. Наказом № 5/12 про затвердження штатного розпису на 2018 рік передбачено ознайомлення трудового колективу ТОВ «АНТ-ЮГ» з штатним розписом на 2018 рік шляхом його оприлюднення через дошку оголошень (а.с.24-26, 27-28).

Згідно з актом №ЗП767/582/АВ від 15.04.2019 інспекційного відвідування в порядку контролю ТОВ «АНТ-ЮГ» інспектором служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєвим А.А. виявлені порушення законодавства про працю (а.с.30-31). Приписом інспектора праці Кіосєва А.А. від 15.04.2019 зобов`язано директора ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_7 усунути такі порушення: п.5 припису від 05.03.2019 №ЗП767/582/АВ/П не виконано: виплата заробітної плати на підприємстві здійснюється не в повному обсязі. В квітні 2018 року зменшено посадовий оклад без наявних на то підстав, без розпорядчого документу, зокрема юристу ОСОБА_1 (з 7000 грн. до 5000 грн.) (а.с.32).

На адресу ОСОБА_1 директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_4 було надіслано вимогу про явку на підприємство та передачу належним чином всіх документів, тривалого зберігання що відносяться до документів нормативного характеру, тривалого зберігання, обліку роботи та інші, що перебували у його обігу (а.с.33).

01 квітня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 квітня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням), оклад юриста - 5000 грн. ( ОСОБА_1 ) (а.с.68-69).

01 жовтня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.10.2018, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 5000 грн. ( ОСОБА_1 ), оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням) (а.с.70-71).

31 жовтня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.11.2018 на період з 01 листопада до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 5000 грн. ( ОСОБА_1 ), оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням) (а.с.72-73).

21 травня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено посадову інструкцію юриста підприємства, відповідно до наказу № 16 від 15.03.2018 (а.с.80-83).

27 червня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено посадову інструкцію начальника відділу кадрів підприємства, відповідно до наказу № 18 від 15.03.2018 (а.с.74-79).

01 серпня 2019 року головою загальних зборів ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_8 затверджено положення про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам підприємства (а.с.84-86).

Як вбачається з протоколу № 11/2019 від 01 серпня 2019 року загальними зборами учасників ТОВ «АНТ-ЮГ» затверджено Положення «Про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам ТОВ «АНТ-ЮГ», та визначення порядку погодження внесення змін у штатний розпис та його затвердження (а.с.87).

Згідно з довідкою ТОВ «АНТ-ЮГ» переплата за період 2018-2020 років по заробітній платі ОСОБА_1 складає 53343,86 грн. (а.с.89).

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п 20. постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, судом встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем та 29.05.2020 був звільнений на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення позивачу в порушення ст. 116 КЗпП України не виплачена нарахована заробітна плата за квітень 2020 року в розмірі 12 000 грн. та за травень 2020 року в розмірі 12 000 грн., на підставі розмірів посадових окладів юриста та начальника відділу кадрів, встановлених штатним розписом підприємства на 2020 рік.

Оскільки суду не надано довідки про середньоденний заробіток позивача, суд обраховує його, виходячи з наявних в справі доказів, а саме розрахунку, наведеному позивачем у позовній заяві, який відповідачем не спростовано. За основу взято нараховану заробітну плату за попередні два повних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата: лютий 2020 року - березень 2020 року, яка становить 24 000 грн. (сума заробітної плати за 2 попередніх місяці), яку поділено на 41 день сумарного числа робочих - днів за останні (попередні) два календарні місяці згідно виробничого календаря, в результаті чого отримано суму 585,36 грн. (розмір середньоденної заробітної плати). Помноживши суму 585,36 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) на 172 робочих днів (кількість робочих днів у період з 01 червня 2020 року по день винесення рішення по справі - 04.02.2021 року), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 100 681,92 грн.

Щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Кількість днів невикористаної позивачем основної щорічної відпустки за період з 27.10.2018 по 29.05.2020 становить 38 календарних днів.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом «Про відпустки» (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 (100-95-п) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Отже, розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 14 687 грн., що підтверджується розрахунковим листом за травень 2020 року.

Щодо стягнення з відповідача не нарахованої і не виплаченої заробітної плати, судом встановлено, що з моменту прийому позивача на роботу за посадою начальника відділу кадрів з 27.10.2017 розмір посадового окладу з обов`язками юриста за чинним на той час штатним розписом становив суму 6 000 грн. Штатним розписом, введеним з 01.01.2018 посадові оклади позивача було відокремлено, посадовий оклад юриста було встановлено - 6000 грн., посадовий оклад начальника відділу кадрів було встановлено - 3000 грн. З 01.04.2018 по липень 2018 року нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 5500 грн. по липень 2018 року включно щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 4 000 грн. за посадою юриста, тобто з 01.04.2018 щомісячно недонараховувалась в сумі зарплати за цією посадою у розмірі 2000 грн.

Як вбачається з Акту інспекційного відвідування органу Держпраці та Припису про усунення порушень, на підприємстві встановлені порушення законодавства про працю в ході інспекційного відвідування інспектора служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєва А.А. щодо зменшення в квітні 2018 року посадового окладу без наявних на то підстав зокрема юристу ОСОБА_1 з 7000 грн. до 5000 грн.

Штатний розпис - це документ, який встановлює на підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді. Таке формулювання наведено у роз`ясненні Мінпраці від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07.

Хоча штатний розпис, з огляду на норми законодавства, не є обов`язковим документом, однак він необхідний у роботі з персоналом. Саме на підставі штатного розпису, а також керуючись правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими (робочими) інструкціями, роботодавець приймає рішення з персоналу, зокрема про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, встановлення посадового окладу, тарифної ставки (окладу) конкретному працівникові відповідно до посади, яку він посідає (кваліфікації), а служба персоналу здійснює добір персоналу, оформляє відповідні документи, у т.ч. накази, аналізує якісний склад працівників, вносить роботодавцеві пропозиції щодо поліпшення складу працівників, оформляє в установленому порядку облікову та інформаційно-довідкову документацію, готує відповідну статистичну звітність.

Працівник, якого це стосується, має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ст. 32 та 103 КЗпП України) про істотні зміни його умов праці. Виконання цих умов не було дотримано ТОВ «АНТ-ЮГ» по відношенню до позивача ОСОБА_1 , що є порушенням КЗпП України.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає не нарахована і не виплачена заробітна плата за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 у розмірі 32 000 грн. з вирахуванням податків та зборів. Даний розрахунок здійснений позивачем та не спростований відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Здійснення відповідних розрахунків середнього заробітку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку його середньої заробітної плати взято за основу розмір середньоденної заробітної плати 585,36 грн., який помножено на 62 робочих дня з 3-х календарних місяців згідно виробничого календаря, та становить 36 292,32 грн. З урахуванням розміру місячного посадового окладу юриста та начальника відділу кадрів орієнтована сума допомоги складає 36 000 грн. з вирахуванням податків та зборів.

Відповідачем при звільненні позивача не було нараховано та виплачено вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем подавались відповідні заяви про утримання із заробітної плати відрахувань у розмірі 1%. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 923,33 грн. з вирахуванням податків та зборів.

Оскільки на теперішній час позивачу не виплачені нарахована заробітна плата, нарахована компенсація за невикористанні днів щорічної відпустки, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахована заробітна плата за відпрацьований період, не нарахована вихідна допомога при звільненні, безпідставно утримані щомісячні відрахування із заробітної плати та відпускних, то права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення нарахованих, проте не виплачених сум.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Представник відповідача у поданому відзові заперечує проти позову, посилаючись на те, що з боку підприємства не було порушень законодавства про працю. Однак не виплата заробітної плати працівнику відповідно до норм трудового законодавства, судом розглядається як порушення законодавства про оплату праці, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв`язку з задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судового збору з відповідача, який сплачено позивачем при подачі позову в сумі 840,80 грн. та при подачі заяви про забезпечення позову в сумі 840,80 грн., що разом складає 1681,60 грн. (а.с.1,10).

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» (Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 33351340), що знаходяться на: НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Київ, МФО 380805; НОМЕР_3 в філії Запорізького ОУ «Державний ощадний банк України», МФО 313957; НОМЕР_4 в філії Запорізького ОУ «Державний ощадний банк України», МФО 313957; НОМЕР_5 в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», МФО 334851, в межах суми позову у розмірі 120 442 грн., який залишається чинним до виконання рішення (а.с.41).

На підставі ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2,6 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 137, 141, 247, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» про стягнення нарахованої і не виплаченої заробітної плати, нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період, не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг», місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 10 (код ЄДРПОУ 33351340, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_6 , ІПН - НОМЕР_7 ):

1) суму нарахованої і не виплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. з вирахуванням податків та зборів;

2) суму нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 38-ми календарних днів в розмірі 14 687 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. з вирахуванням податків та зборів;

3) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по 04.02.2021 в розмірі 100 681 (сто тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 92 коп. з вирахуванням податків та зборів;

4) суму не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. з вирахуванням податків та зборів;

5) суму не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. з вирахуванням податків і зборів;

6) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в розмірі 2923 (дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 33 коп. з вирахуванням податків та зборів;

7) судові витрати в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп., що разом складає 211 973 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 80 коп.

Арешт накладений ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 - залишити чинним до виконання рішення.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

04.02.21