Справа № 758/16056/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчак М. М. ,

за участю секретаря судового засідання - Пацьора А. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО», треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним, в якому просить визнати недійсним Договір № 731984 від 14.03.2018 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, укладений між ним та ТОВ «Авто Просто».

Свої вимоги мотивував тим, що 14.03.2018 між ним та ТОВ «АВТО ПРОСТО» був укладений договір № 731984 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі.

Згідно з додатком № 1 до договору позивач отримав право на придбання автомобіля марки «КІА», модель «Rio» за поточною ціною, дійсною на день укладення договору,396 165, 00 грн., за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак.

Система АвтоТак полягає у наданні фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів, створенні груп покупців (учасників групи), метою яких є придбання автомобілів за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників групи в порядку та на умовах, передбачених договором про адміністрування.

На виконання умов договору позивачем, на час виникнення спору, було фактично сплачено відповідачу 35 086, 57 грн., з яких 19 015, 92 грн. - винагорода за послуги, пов`язані з виключенням договору до системи АвтоТак та формуванням групи, та 16 070, 65 грн., як авансові внески, які складаються з періодичних платежів та щомісячної винагороди.

Проте, не зважаючи на це та на умови ст. 5 Розділу 2 Договору, ТОВ «авто Просто» не провело перший Розподіл товару у групі, як в місці, в якому було внесено перший періодичний платіж разом із щомісячною винагородою у групі, так і в наступні місяці.

У зв`язку з цим 09.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив останнього про розірвання Договору № 731984 від 14.03.2018 та просив повернути сплачені ним грошові кошти.

Із відповіді ТОВ «Авто Просто» від 10.07.2018 вбачається, що відповідач розірвав угоду та повідомив позивача про те, що поверненню підлягають періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень ст. 12, п. 12.1.1 Розділу 2 Договору.

Разом з цим, зазначені вище обставини не виключають права ОСОБА_1 на пред`явлення до ТОВ «Авто Просто» позову про визнання вказаного Договору про адміністрування недійсним в судовому порядку.

За умовами договору відповідач за винагороду зобов`язується забезпечити придбання автомобіля позивачем в рахунок об`єднаних періодичних платежів, а позивач зобов`язується сплатити загальну кількість платежів, необхідних для повної оплати поточної ціни автомобіля та винагороду товариству.

Вважає, що укладений між сторонами договір, з відповідними Додатками до нього, повинен бути визнаний судом недійсним на підставі положень ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не містить всіх істотних умов, зокрема щодо марки та моделі автомобіля, а також інших основних характеристик автомобіля, умови договору є несправедливими по відношенню до неї, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду їй, чим порушує її права, як споживача.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.01.2021 провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України ТОВ «АВТО ПРОСТО» скористалось своїм правом та направило до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

У відзиві, що надійшов до суду 04.02.2021, представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» просив відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та недоведеністю.

Вказало, що укладений між TOB «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 договір складається з основного тексту договору, додатків № 1, № 2. Додаток, підписаний сторонами і є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 19.2 ст.19 договору: підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Також, договір № 731984 містить опис послуг, що надаються ТОВ «АВТО ПРОСТО». Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов договору.

Крім того, зазначило, що позивачу до підписання договору, довелась вичерпна інформація про послуги, що надаються відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підпис позивача в договорі стоїть поряд із текстом наступного змісту: «учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника Авто Просто, проінформований про всі можливі витрати у зв`язку із укладенням Договору, уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього. Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Договору, підтверджує свої права та обов`язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов`язків за Договором, умови Договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе».

Вважає, що даний факт є свідченням обізнаності позивача як відносно предмету договору, так і щодо його прав та обов`язків за договором. Додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обов`язків за договором виступає п. 12.1.4 ст. 12 договору, відповідно до якого якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачених за договором про адміністрування».

Тобто, підписавши договір учасник має 14 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АвтоТак, причому у разі відмови їй були б повернуті всі сплачені нею кошти. Про своє рішення учасник має повідомити АВТО ПРОСТО шляхом подання заяви до центрального офісу. Отже, неподання заяви про розірвання договору в порядку та в строки передбачені п. 12.1.4 ст. 12 договору та підпис позивача на договорі та додатку до нього є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст договору та додатку до нього, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов, а також те, що позивач вважає дані умови договору справедливими по відношенню до себе.

Відповідь на відзив не надана.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 14.03.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 731984, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «АвтоТак» (а.с. 7-11).

Згідно п. 12.1.4 ст. 12 розділу II договору, якщо учасник виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. У такому випадку повертається вся сума коштів, сплачених за договором про адміністрування.

За умовами договорів учасник стає покупцем автомобіля через механізми надання права на отримання автомобіля та за умови виконання ним усіх зобов`язань.

Передбачені договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в договорі «Періодичні платежі».

Згідно з додатком №1 до договору № 731984, винагорода за послуги, пов`язана з включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи у % + ПДВ складає 19 015,92 грн, періодичний платіж 0,8333%, щомісячна винагорода 0,415% + ПДВ, винагорода за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику 3% + ПДВ.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст.4 ЦПК України).

Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, яка регламентує свободу договору, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 3 та 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 19 договору підписання останнього та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї.

Таким чином, судами встановлено, що позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, зазначених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02.06.2011 року № 3462-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09.01.2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09.10.2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах»).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

Аналіз Ліцензійних умов свідчить, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об`єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідну ліцензію.

Доводи позивача про те, що договір укладений з використанням нечесної підприємницької діяльності, що вводить споживача в оману, а його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, адже в договорі відсутні якісні та кількісні характеристики автомобіля, та відомості про його виробника, не заслуговують уваги з наступних підстав.

Так, поняття «несправедливі умови договору» закріплене в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Позивач була ознайомлений із внутрішніми правилами надання фінансових послуг, що підтверджується копією довідки від 14.03.2018 (а.с. 11 звор.).

Встановлено, що у договорі та додатку № 1 до нього містять опис послуг, що надаються ТОВ «АВТО ПРОСТО». Крім того, позивач, звертаючись до суду із даним позовом вказала про те, що метою укладення оспорюваного правочину було придбання автомобіля «КІА», модель «Rio».

Тобто, позивачу до підписання договору відповідачем була доведена вичерпна інформація про послуги, що надаються, її прав та обов`язків за договором.

Підписуючи договір, позивач погодилась з тим, що вона як учасник отримала усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «АВТО ПРОСТО», проінформована про всі можливі витрати у зв`язку із укладенням договору, уважно прочитала та зрозуміла договір та додатки до нього. Своїм підписом засвідчила факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтвердила свої права та обов`язки за договором, підтвердила здатність набувати прав та обов`язків за договором, що умови договору їй зрозумілі, та вона вважає їх вигідними для себе.

ОСОБА_1 , протягом 14 календарних днів від дати підписання договору № 731984 не скористався правом односторонньої відмови від спірного договору, тобто погодилась з усіма його істотними умовами, та вважала умови договору справедливими по відношенню до себе.

Оскільки дисбаланс - це нерівна кількість прав та обов`язків, то позивачу необхідно зазначити в якій кількості нерівні права та в якій кількості нерівні обов`язки сторін, та ще саме нерівність повинна бути на шкоду споживача, крім того така нерівність повинна бути істотною.

Зобов`язання відповідача визначені в ст. 2 розділу І договору та складаються з 15 пунктів, ст. 4 договору містить зобов`язання позивача визначені в ст. 4 розділу І договору та складаються з 10 пунктів, таким чином посилання позивача на істотний дисбаланс прав та обов`язків позивача та відповідача.

Аналізуючи норму cт. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно наступних ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 cт. 3, ч. 1 cт. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови завдають шкоди споживачеві.

З наведеного вбачається, що наявність порушень норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можлива виключно за наявності трьох складових, які суд не встановив, а позивачем наявність останніх не доведена доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

ОСОБА_1 не надано жодного доказу та не зазначено які положення договору не відповідають дійсності.

При цьому посилання позивача на невідповідність оспорюваного правочину вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та його недійсність з огляду на положення договору фінансового лізингу № 000005 від 07.12.2017 року не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що положення законодавства про фінансовий лізинг не розповсюджуються на правовідносини, котрі виникли між сторонами в межах даного позову, а також позивачем не доведено як наявність взагалі укладеного саме між сторонами спору договору фінансового лізингу № 000005 від 07.12.2017 року, так і його взаємозв`язок із оспорюваним правочином.

Крім того, у системі придбання автомобілів у групах «АвтоТак», ТОВ «Авто Просто» здійснює лише адміністрування фінансових коштів, що, як зазначалось підпадає під поняття «фінансова послуга» в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, надходить до висновку про те, що не вбачається наявність істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін, оскільки умови договору визначені з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач мав можливість на власний розсуд приймати чи не приймати ці умови, виходячи із принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 ЦК України.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 5 розділу І договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом п`яти років, але в будь якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Враховуючи зазначене, підстави для визнання недійсними спірного договору відсутні, оскільки на момент його укладення позивач була ознайомлена з умовами договору, засвідчила своїм підписом згоду на його умови, а умови договору не суперечать чинному законодавству України.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №405/2770/17-ц та у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року в справі №204/7352/17.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг) є фінансовою послугою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання недійсним Договору фінансових послуг №731984 від 14.03.2018, як необгрунтований.

Оскільки суд прийшов до висновку про необгрунтованість та відмову у задоволенні вимог позивача про визнання недійсним оспорюваного договору, а тому суд вважає, що правові підстави для задоволення похідних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових сум, сплачених на виконання даного договору, відсутні.

З огляду на викладене вище, позов ОСОБА_1 задоволенню не підягає.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 підстави для стягнення з відповідача судових витрат в порядку в порядку ст.141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочину недійсним - відмовити.

Повний текст рішення складений 15.02.2021.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «Авто Просто», місце знаходження: вул. Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, код ЄДРПОУ 35509011.

Треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ТОВ «АТ Сервіс», місце знаходження: вул. Михайлівська, 12-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 38567610.

Суддя М. М. Головчак