Справа № 359/4889/20

Провадження № 2/359/525/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Шляхетко Ю.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УДЕН - УКРАЇНА» про захист прав споживачів, -

встановив :

14 травня 2020 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, який уточнено 12 червня 2020 року, та просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УДЕН - УКРАЇНА» (далі по тексту - ТОВ «УДЕН - УКРАЇНА»): 1) припинити дію, яка порушує право на повернення непотрібного споживачу товару продавцю, при розірванні договору купівлі та на підставі п.п.1 п.1 ст. 8, п.п.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту - Закон або ЗУ «Про захист прав споживачів») та п.п.4 п. 1 ст.708 ЦК України зобов`язати продавця на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України повернути позивачу, сплачену ним суму в розмірі 9505 грн. 00 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення грошового зобов`язання , а також 3% річних від простроченої суми, що на 14 травня 2020 року становить 147 грн. 00 коп., за повернутий фальсифікований товар, без необхідних для експлуатації у споживача властивостей; 2) стягнути з відповідача на користь позивача суму 95050 грн. 00 коп., що в десятикратному розмірі перевищує неповернуту суму боргу за повернутий, але не оплачений товар, на підставі п.1 ст.23 Закону; 3) на підставі п. 6 ст. 9 та п. 6 ст. 12 Закону визнати факт, що в результаті ненадання продавцем документа, який засвідчує факт здійснення правочину продажу поза торговельним приміщенням, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача по збереженню товарного виду продукції відповідача; 4) на підставі п.п. 3 п.7 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», відшкодувати позивачу реальні збитки по електроенергії в сумі 1646 грн. 40 коп., які він поніс при безрезультатному випробуванні панелей протягом 11 днів, по рекомендації продавця ; 5) стягнути на підставі п.п.7 п.1 ст.23 Закону з відповідача на користь ОСОБА_1 суму 2851 грн., що становить 30% вартості реалізованого товару, за ненадання інформації про підприємства в Київській області, що мають приймати претензії споживачів по неякісному товару; 6) стягнути на підставі п.п.3 п.2 ст.15 Закону з відповідача на користь повивача, суму 368 грн. 00 коп. матеріальних збитків, за ненадання інформації про ціну одиниці запропонованого товару; 7) стягнути на підставі п.9 ст.12 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п. 5 ст. 709 ЦК України з відповідача на користь позивача суму 8554 грн. 50 коп., , як неустойку в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день неповернення грошей за повернутий товар. Розрахунок зроблений станом на 13 травня 2020 року; 8) стягнути на підставі п.п. 12 п. 1 ст. 23 Закону з відповідача на користь позивача, у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. 00 коп., за примушування споживача в придбаванні непотрібної для нього продукції і не сприяння споживачеві у вільному виборі продукції, згідно вимог п.2 ст.17 Закону; 9) за невиконання створеного грошового зобов`язання, на підставі ст.231 Господарського кодексу України, ст. 1048 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» стягнути з відповідача на користь позивача . пеню в розмірі 873 грн. 11 коп.; 10) на підставі п. 5 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» визнати факт переходу з 05 квітня 2020 року у власність ОСОБА_1 продукції заводу - продавця (п`ять панелей по 700 ватт та чотири автомати вимикачі) по закінченню шістдесяти днів з дати її отримання (31 січня 2020 року); 11) на підставі ст. 1172 ЦК України зобов`язати відповідача у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, повернути позивачу його власність, а саме п`ять панелей по 700 ватт та чотири автомати вимикачі; 12) стягнути на підставі ст. 22 Закону з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 6000 грн. 00 коп., а також просив покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в будинку позивача 27 січня 2020 року вийшов з ладу газовий котел, у зв`язку з чим ОСОБА_1 прийшов до ТЦ «Епіцентр» щоб обрати та придбати електрокотел, так як давно мав намір перейти на електроопалення. В торговому приміщенні до позивача підійшов представник компанії «Юден-С» ОСОБА_2 та запропонував сучасні енергозберігаючі системи опалення, панелі «Юден-С», що швидко і легко монтуються та забезпечують житло теплом. Також вказаний представник показав ОСОБА_1 паспорти до панелей з наведеною в них інформацією і запевнив, що замовити напряму на заводі буде дешевше для покупця, ніж придбавати у ТЦ «Епіцентр». Внаслідок наведеного ОСОБА_2 зателефонував до компанії і позивачу, представник компанії ОСОБА_3 , в телефонному режимі повідомила про переваги продукції заводу та здійснила підрахунок п`яти панелей в розмірі 9118 грн. 00 коп. та чотирьох автоматів вимикачів в розмірі 367 грн. 00 коп. та оформила замовлення. Дана продукція придбана позивачем 31 січня 2020 року, що підтверджується експрес - накладною за № 20450201159054.

Через добу, після встановлення вказаних вище панелей та автоматів вимикачів, у оселі позивача не відбулось підвищення температури повітря, хоча самі панелі були гарячими та працювали. У зв`язку з чим ОСОБА_1 зателефонував до компанії і її представник ОСОБА_3 порекомендувала зробити десятидобову витримку панелей в робочому стані в приміщенні. Дані вимоги позивач добровільно виконав, але підвищення температури повітря в приміщенні так і не відбулось.

Під час витримки панелей позивач ознайомився з рекламною продукцією до товару та встановив, що панелі працюють за умови гарної теплоізоляції стін будинку, проте стіни будинку ОСОБА_1 не мають теплоізоляції; панелі обігрівають приміщення 10 м. кв. з висотою стель 2,5 м., а у будинку кімнати по площі вдвічі більші та висота стелі 3,1 м.; в будинку відсутня стабільна напруга, але це є обов`язковою умовою та у пам`ятці на товар також вказано, що на прогрів стін потрібно 7-10 днів, а підвищення чи зменшення температури на 1? від 20 градусів призводить до збільшення витрат електроенергії на 5-7%.

За наявності такої повної інформації про товар, на момент замовлення покупки, споживач - позивач ОСОБА_1 не зробив би свій вибір на користь вказаних вище панелей компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а тому вважає, що придбані панелі, за своїми характеристиками, не відповідали вимогам споживача, а продавець повну і необхідну інформацію приховав та нав`язав позивачу товар, який не підходить для встановлення в його житловому будинку. Через це позивач зателефонував до компанії та повідомив про повернення раніше придбаного товару на підставі п. 1 ст. 8 та п. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 708 ЦК України.

Згідно отриманої смс від Нової пошти, ОСОБА_1 дізнався, що відповідач отримав відправлення 13 лютого 2020 року, але лише 19 лютого 2020 року йому зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що панелі прийшли з пошкодженням товарного виду, прислала фото з виявленими дефектами та зазначила про складення акту передачі від 17 лютого 2020 року.

Також на ім`я позивача 26 лютого 2020 року надійшов лист, яким відповідач повідомив про можливість отримання грошових коштів лише за автоматичні вимикачі, а у прийнятті повернення панелей відмовлено.

Товар, засобами Нової пошти, повернено позивачу, проте отримати він їх не зміг через те, що отримувачем та відправником зазначено одну й ту саму особу, представника компанії ОСОБА_5 . Наведене унеможливлює отримання ОСОБА_1 даного відправлення з панелями та вимикачами.

Зважаючи на вказане, позивач вважає дії ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» такими, що порушують його права, як споживача, передбачені п. 7 ст. 15 та ст. 8, 9 Закону України «Про захист прав споживача» та є підставою для захисту невизнаних і порушених прав в судовому порядку.

Також ОСОБА_1 зазначив, що через вказані вище події, зимовий період року, в його будинку було нестерпно холодно і це призвело до застуди і хвороби дружини, витрачання коштів на лікування, турботу про здоров`я і прикладання зусиль для налагодження нормального життєвого простору, що в сукупності завдало позивачу моральну шкоду, яку оцінено ним в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 04 серпня 2020 року. Також сторонам роз`яснено права та обов`язки, встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив, підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Також додатково до обставин, наведених в позові пояснив, що ним, за сприяння представника компанії ОСОБА_2 , 31 січня 2020 року придбано п`ять панелей для опалення моделі УДЕН 700 та чотири автоматичні вимикачі. Покупка оформлена в телефонному режимі та направлена ОСОБА_2 , як отримувачу для ОСОБА_1 , засобами Нової пошти. Під час отримання замовлення, за наполягання ОСОБА_2 , вміст відправлення було відкрито та перевірено на цілісність. Зауважень до придбаного зі сторони представника компанії та позивача не було. У зв`язку з цим на експрес-накладній нової пошти за № 20450201159054 здійснено надпис від руки про огляд.

З даними панелями позивач ознайомився під час візиту до ТЦ «Епіцентр», де до нього підійшов представник компанії ОСОБА_2 та проконсультував щодо них, надав на ознайомлення технічний паспорт. У зв`язку з цим замовлення товару здійснено через даного представника, платником за товар і його отримувачем вказано ОСОБА_2 , хоча дійсним платником і отримувачем покупки є саме ОСОБА_1 ..

Дані панелі та автоматичні вимикачі встановлено у житловому будинку позивача за допомоги ОСОБА_2 .. Перед початком їх встановлення ОСОБА_1 прочитав та ознайомився з пам`яткою та технічним паспортом до радіаторного опалення в повному обсязі. Позивач також зазначив, що спочатку хотів впевнитись в належному робочому стані самих панелей, а тому не навішував їх на стіну, а розмістив на підлозі вздовж стін, підклавши під самі панелі дерев`яні колодки. Крім того, на підлогах будинку лежать килими, а тому це повністю унеможливлювало будь - яке пошкодження панелей.

Під час виконання позивачем рекомендації представника компанії ( ОСОБА_3 ) по необхідності витримки панелей протягом десяти днів, він також ознайомився з рекламними брошурами, що прийшли в коробці разом з панелями та встановив, що продавцем, в момент вибору ОСОБА_1 товару та його подальшого придбання, не було повідомлено позивачу всієї інформації про дані панелі і умови, в яких вони можуть використовуватись. Так, висота стель у будинку позивача становить 3,1 м., а згідно рекомендацій їх слід використовувати в приміщеннях з висотою стелі 2,5 м.; також вказано, що панелі використовують для обігріву приміщення 10 м. кв., а кімнати позивача, де встановлювались дані панелі, є вдвічі більшими. Крім того, в технічному паспорті не вказана інформація про те, що підвищення чи зменшення температури на 1? від 20 градусів призводить до збільшення витрат електроенергії на 5-7%, а в пам`ятці цю інформацію зазначено.

Наведене, в сукупності, призвело до порушень прав позивача, як споживача, внаслідок чого він придбав неякісний і непотрібний товар, який йому нав`язали представники компанії. Якби ОСОБА_1 знав у момент вибору про вищевказані обставини, він не обрав би дані панелі УДЕН 700 для утеплення власної оселі.

Нові панелі та автоматичні вимикачі, без ознак псування чи використання, ОСОБА_1 направив відповідачу для розірвання договору купівлі- продажу в межах 14 календарних днів з дня придбання, а саме 11 лютого 2020 року. Крім того, з метою забезпечення цілісності відправлення та уникнення якихось незаконний дій зі сторони отримувача посилки, додатково на коробку на місця закривання, наклеїв білі аркуші паперу з власним підписом.

Про те, що придбані панелі не нагрівають повітря у оселі позивач помітив ще на другий день їх використання, хоча вони і були гарячі. Отримавши по телефону від працівника компанії ОСОБА_3 рекомендації щодо необхідності їх витримки і безперервного використання протягом 7-10 днів, ОСОБА_1 добровільно прийняв цю рекомендацію до виконання та не поставив на вирішення одразу питання щодо їх повернення.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань чи відзиву на позов не направив.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази прийшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 31 січня 2020 року ОСОБА_2 здійснив грошовий переказ на суму 8920 грн. 00 коп. на ім`я ОСОБА_5 за електричне обладнання і матеріали. Наведене підтверджується заявкою на переказ грошових коштів Ні 2041028829 від 31 січня 2020 року та експрес - накладною за № 20450201159054 (а.с. 40).

Переліку за яке саме обладнання та матеріали здійснено платіж суду сторонами не надано.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що хоч дану покупку оформлено і оплачено ОСОБА_2 , її дійсним покупцем і отримувачем п`яти панелей УДОН 700 та чотирьох автоматів вимикачів є саме позивач. Наведене також підтверджується підписом позивача у гарантійному талоні на опалювальні прилади (а.с. 36). Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Крім того, згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо е пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Варто також зазначити, що дія даного Закону розповсюджується на відносини між споживачами (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При отриманні придбаного майна у відділенні Нової пошти здійснено огляд посилки, внаслідок чого не виявлено ушкоджень чи інших недоліків, які б унеможливили прийняття чи використання даних приладів. Доказом наведеного є пояснення позивача та відмітка на експрес - накладній про здійснений огляд в момент отримання (а.с. 40). Наведене, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки визнається і не спростовується сторонами в суді.

Отримавши придбані панелі УДОН 700 та автомати вимикачі, позивач встановив їх у житлових приміщеннях власного будинку та використовував протягом десяти днів. Наведене не оспорюється і позивачем.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що доводи позивача про встановлення даного обладнання за допомоги представника відповідача ОСОБА_2 , всупереч вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, жодним чином не доведені в суді. В свою чергу, відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Крім того, кожна сторона, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як то : виклик для допиту, в якості свідків, певних осіб, витребування доказів чи вчинення інших процесуальних дій з метою доведення обставин, які обумовлюють підстави для звернення до суду з позовом.

Даним правом ОСОБА_1 не скористався та відповідних клопотань до суду не подав, хоч і не був обмеженим судом у реалізації даних процесуальних прав.

Протягом перших днів використання опалювальних приладів позивач встановив, що за їх допомоги житлове приміщення не обігрілось і, як наслідок, температура повітря не піднялась, відтак не досягнуто мети, з якою дані панелі придбавались.

Незважаючи на вказане, ОСОБА_1 продовжив їх використання та переконавшись, що житлове приміщення за допомоги придбаних приладів не обігрілось, вирішив повернути їх виробнику продавцю, у зв`язку з чим 11 лютого 2020 року, засобами компанії перевізника ТОВ Нова пошта, направив їх посилкою ОСОБА_5 , оскільки саме ця особа здійснила їх відправлення. Наведене підтверджується експрес - накладною за № 59000486287658 (а. с. 40).

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що в разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними приміщеннями або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Варто зазначити, що позивачем, всупереч вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано суду жодних доказів на підтвердження претензійного спілкування з відповідачем чи повідомлення у будь-який спосіб про наміри розірвати договір купівлі - продажу та повернути придбане майно до моменту відправлення опалювальних панелей разом з автоматами вимикачів.

Згідно смс, отриманого позивачем о 10 год. 25 хв. від компанії Нова пошта, ОСОБА_1 дізнався, що 13 лютого 2020 року кур`єр ОСОБА_7 (засіб зв`язку НОМЕР_1 ) мав здійснити доставку відправлення за № НОМЕР_2 на адресу м. Кропивницьке, вул. Заміська 5А, до сплати 10277 грн. 00 коп. (а. с. 47).

Частиною 1-3 ст. 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Зважаючи на вказане, суд критично ставиться до доказу у виді роздруківки вищевказаного смс, що приєднано до матеріалів справи, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_1 не надано суду для огляду оригінал електронного доказу.

В свою чергу, доказів доставки відправлення позивача за № НОМЕР_2 засобами компанії перевізника ТОВ Нова пошта відповідачу саме 13 лютого 2020 року, суду не надано.

Компанією ТОВ Нова пошта та ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» 17 лютого 2020 року складено акти прийому - передачі за участі начальника логістики ОСОБА_8 , укладальника - пакувальника ОСОБА_9 та представника ТОВ Нова пошта, якими встановлено, що повернутий споживачем товар (ТНТ № 59000486287658) у виді приладів опалювальних побутових УДЕН 700 (5 шт.), кожен з яких має механічні пошкодження (надколи фарби, подряпини, що міг спричинити монтаж), які не пов`язані з перевезенням, оскільки упаковка, в якій їх відправлено, ціла та не має пошкоджень (а. с. 21-22). Також дані обставини зафіксовано засобами фотозйомки (а. с. 24, 26-28, 42-46).

Листом ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» за № 22/14 від 26 лютого 2020 року позивачу доведено до відома, про виявлені пошкодження на п`яти опалювальних панелях та через це відмовлено у поверненні коштів за них. Також повідомлено про те, що продавець приймає терморегулятори та у зв`язку з цим, ОСОБА_1 може отримати їх вартість в розмірі 1240 грн. 00 коп.. Роз`яснено, що для реалізації даного права споживач має написати відповідного змісту заяву та надати банківські реквізити, за якими товариство здійснить перерахунок грошових коштів. Додатково повідомлено, що опалювальні панелі повернено позивачу та вони перебувають на складі компанії перевізника ТОВ Нова пошта, які слід забрати. Роз`яснено також можливість забезпечити на адресу проживання ОСОБА_1 технічного спеціаліста, представника електромонтажної організації, з метою надання рекомендацій та безкоштовної консультації щодо встановлення системи електричного опалення з урахуванням характеристик будинку споживача (а. с. 19-20).

У відповідь на даний лист позивач відправив працівнику відповідача ОСОБА_3 , смс на мобільний номер зв`язку, зміст якого зводиться до того, що ОСОБА_1 не вважає за можливе встановити продукцію ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» для опалення власної оселі та не вбачає способів врегулювання даного спору. Щодо можливості отримати грошові кошти за автоматичні вимикачі, зазначив, що дані кошти не врятують його ситуації по відсутності тепла в оселі (а. с. 23).

Виходячи з вимог ст. 100 ЦПК України, цей електронний доказ суд також оцінює критично, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_1 не надав суду для огляду оригінал електронного доказу.

Крім того, доказів того, що за наслідком отриманого листа від відповідача, датованого 26 лютого 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» з заявою про повернення грошових коштів за автоматичні вимикачі і, у зв`язку з цим, вказав банківські реквізити, на які слід перерахувати грошові кошти, суду, в порушення вимог ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано.

Як і відсутні докази звернення позивача до ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» з метою врегулювання ситуації щодо помилкового зазначення відповідачем чи працівником компанії ТОВ Нова пошта, під час отримання посилки для направлення ОСОБА_1 , ідентичних відомостей про особу відправника і отримувача які, як наслідок, перешкоджають позивачу отримати назад опалювальні панелі разом з автоматами вимикачами (а. с. 40).

Відтак, суд приходить висновку, що позивач сам не вчиняє дій по сприянню ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» в реалізації його прав щодо повернення грошових коштів за автоматичні вимикачі чи щодо повернення опалювальних приладів. В свою чергу відповідач, не маючи банківських реквізитів, не може здійснити перерахунок грошових коштів.

Згідно п. 4 - 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, зокрема, мають право на : необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Частиною 3 ст. 8 Закону регламентовано право споживача, вимоги за ч. 1 цієї статті, пред`являти на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

За змістом ч. 1, 2 ст. 15 вказаного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Зважаючи на вказане слід звернути увагу на те, що в своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердив факт надання йому інформації, в тому числі і надано для ознайомлення технічний паспорт до опалювальних панелей, в момент їх вибору в ТЦ «Епіцентр» представником компанії ОСОБА_2 та, згодом, засобами телефонного зв`язку, також представником компанії ОСОБА_3 .

Доказів того, що інформація доведена позивачу представниками відповідача не в повному обсязі чи недостовірна, суду не надано, як і не доведено що саме і в якому обсязі ОСОБА_1 було роз`яснено при виборі приладів опалення.

В свою чергу, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, серед іншого, обов`язок споживача перед початком експлуатації товару уважно ознайомитись з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції.

Наведене узгоджується і з вимогами частини 1, наведеними в технічному паспорті, інструкції з монтажу та експлуатації радіатору опалення (а. с. 36- 38).

Крім того, до даного технічного паспорту разом, з придбаною продукцією, споживачу надано пам`ятку з експлуатації системи променистого опалення та рекламні буклети з відображенням інформації про даний товар (а. с. 34-35, 39).

Так, у основних характеристиках приладу, наведених у технічному паспорті вказано, що модель УДЕН 700 має найвищу споживчу потужність та становить 585-682 Вт, потребує напруги живлення 220-230 В., об`єм приміщення, який обігрівається за його допомоги - не більше 35 м. кв., спосіб установки - настінний з тривалим режимом роботи.

Тобто, доводи позивача про те, що йому повідомлено недостовірну інформацію в частині об`єму площі (10 м. кв.), який може обігріти модель УДЕН 700, є безпідставними, оскільки в самому технічному паспорті на прилад, з яким, в силу вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 зобов`язаний ознайомитись перед початком експлуатації товару, зазначено значно більший об`єм (не більше 35 м. кв.).

Разом з тим, не можна вважати доведеними і такими, що не підлягають доказуванню твердження ОСОБА_1 про розмір кімнат в його житловому будинку та щодо висоти стель, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що одна з кімнат, де встановлювались опалювальні панелі, за розміром перевищує 35 м. кв. та висота стелі становить понад 2,5 м.

Слід зазначити, що в п. 1-3, 6, 7 пам`ятці з експлуатації системи променистого опалення вказано, що перші 7-10 днів опалювальна система буде прогрівати і, за необхідності, висушувати конструкції приміщення. В цей період витрати електроенергії, поки система не вийде на нормальний режим роботи, будуть перевищувати розрахункові показники. Рекомендовано вмикати опалення за перших ознак зниження температури повітря. Щоб досягти максимальної економії та комфорту, не допускайте охолодження стін і надалі, адже повторний прогрів - це додаткові витрати електренергії. Найекономніший робочий режим системи - це постійна підтримка заданої температури.

Оптимальною вважається температура 20 ?, підвищення / зниження температури на 1 ? призводить до збільшення / зниження витрат електроенергії на 5-7%. Нормальну роботу обігрівачів забезпечує напруга 215-240 вольт. Якщо напруга в мережі нижча - рекомендовано використовувати стабілізатор напруги. За якість електроенергії у мережі відповідає енергопередаюча організація. Фінансові витрати на електроопалення безпосередньо залежить від теплоізоляції приміщення.

Враховуючи вище наведене нормативне обгрунтування, суд приходить висновку, що вся документація (технічний паспорт, інструкція з монтажу та експлуатації радіатору опалення; пам`ятка з експлуатації системи променистого опалення та рекламні буклети) надіслана споживачу разом з товаром є інформацією про прилади опалення, з якою ОСОБА_1 зобов`язаний був ознайомитись перед експлуатацією панелей та, у разі необхідності, мав можливість звернутись до виробника - продавця за роз`ясненнями щодо умов та правил використання до початку їх експлуатації.

Крім того, якщо позивач достеменно знав, що стіни його будинку не утеплені та електропостачання не є стабільним, він мав одразу, після ознайомлення з інформацією, наведеною у пам`ятці, технічному паспорті відмовитись від можливої експлуатації опалювальних приладів та повернути їх виробнику - продавцю.

Всупереч наведеному, знаючи про наявні перешкоди у використанні придбаних приладів, ОСОБА_1 розпочав експлуатувати та використовувати це обладнання протягом десяти днів.

Підсумовуючи наведене, суд приходить висновку, що позивач був в повній мірі проінформованим представниками відповідача про всі технічні характеристики придбаного майна, умови його встановлення і використання, а тому його посилання на порушення ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання неповної, недостовірної інформації чи її приховуванні від споживача, є безпідставними.

У першому пункті прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд припинити дію, яка порушує право на повернення непотрібного споживачу товару продавцю, при розірванні договору купівлі та на підставі п.п.1 п.1 ст. 8, п.п.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.4 п. 1 ст.708 ЦК України зобов`язати продавця на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України повернути ОСОБА_1 , сплачену ним суму в розмірі 9505 грн. 00 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також 3% річних від простроченої суми, що на 14 травня 2020 року становить 147 грн. 00 коп., за повернутий фальсифікований товар, без необхідних для експлуатації у споживача властивостей.

З огляду на це слід зазначити, що згідно п. п. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Істотним недоліком, згідно п. 12, 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Фальсифікована продукція - це продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Сторонами суду не надано жодних доказів наявності у придбаного ОСОБА_1 товару ознак його фальсифікації чи наявності істотного недоліку. В той же час обставини, на які позивач посилається, аргументуючи наявність такого істотного недоліку чи фальсифікації, суд визнає безпідставними зважаючи на висновки, наведені вище.

Згідно ч. 14 ст. 8 даного Закону вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Наведене, в свою чергу свідчить про відсутність підстав для розірвання договору з підстав п. п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону та повернення придбаного товару. Разом з тим, як додаткову підставу для розірвання договору купівлі - продажу та, як наслідок, застосування реституції, є та обставина, що згідно ч. 7 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незмінному стані.

Проте наведена умова позивачем не дотримана, що встановлено та описано в актах прийому - передачі посилки від ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року. Хоча в момент отримання 31 січня 2020 року, під час огляду придбаного товару в приміщенні ТОВ Нова пошта, було встановлено його цілісність та придатність до використання, і будь-яких зауважень від представника продавця та покупця не надходило.

Вимоги щодо стягнення з відповідача, на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України, сплаченої вартості за товар в розмірі 9505 грн. 00 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також 3% річних від простроченої суми, що на 14 травня 2020 року становить 147 грн. 00 коп., є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.

Відтак, відсутні підстави для задоволення першого пункту прохальної частини позову.

Другим пунктом прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму 95050 грн. 00 коп., що в десятикратному розмірі перевищує неповернуту суму боргу за повернутий, але не оплачений товар, на підставі п. 1 ст. 23 Закону.

Так, згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, зокрема, за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, дана вимога є похідною від пункту першого прохальної частини позову, у задоволенні якої відмовлено судом, а тому підстав для її задоволення немає.

Так само і вимоги пунктів 4, 7, 9 прохальної частини позову є похідними від пункту першого прохальної частини позову, а тому також не підлягають задоволенню.

В п. 3 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд, на підставі п. 6 ст. 9 та п. 6 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», визнати факт, що в результаті ненадання продавцем документа, який засвідчує факт здійснення правочину продажу поза торговельним приміщенням, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача по збереженню товарного виду продукції відповідача.

Разом з тим, ст. 9 вказаного Закону не містить 6-го пункту чи частини та, в цілому, стосується прав споживача на обмін товару.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача.

Проте, відповідно п. 7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаче-ним Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

В матеріалах справи наявні докази здійснення оплати, відправлення / отримання товару і його прийняття позивачем (особистий підпис в технічному паспорті), а відтак, в силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем надано ОСОБА_1 документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями. Зважаючи на вказане, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

В п. 5 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд, на підставі п. п.7 п. 1 ст. 23 Закону, стягнути з відповідача на свою користь, суму 2851 грн., що становить 30% вартості реалізованого товару, за ненадання інформації про підприємства в Київській області, що мають приймати претензії споживачів по неякісному товару.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема у разі відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, норма, на яку позивач посилається і обгрунтовує вимоги до ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» не регламентують вказаних ОСОБА_1 зобов`язань та відповідних їм наслідків. Більш того, за наслідком накладення зобов`язань, передбачених ст. 23 Закону, згідно ч. 2 цієї статті, такі суми штрафів зараховуються не в дохід споживача, а в дохід державного бюджету.

Проте, у ч. 4 ст. 8 та п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов`язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону. Інформація про продукцію повинна містити дані про найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження доводів про звернення до відповідача як до придбання приладів, так і після їх отримання/ використання та, як наслідок, ненадання такої інформації представниками ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» під час продажу (реалізації) товару чи під час їх експлуатації ОСОБА_1 .. В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на вказане, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

В п. 6 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд стягнути, на підставі п. п.3 п. 2 ст.15 Закону, з відповідача на свою користь суму в розмірі 368 грн. 00 коп., як матеріальні збитки за ненадання інформації про ціну одиниці запропонованого товару.

Висновки суду щодо достовірності, повноти і всебічності наданої позивачу інформації по товару, який він мав намір та придбав, наведені вище. Відтак, підстав для задоволення позову в цій частині суд також не вбачає.

В п. 8 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд стягнути, на підставі п.п. 12 п. 1 ст. 23 Закону з відповідача на свою користь, у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. 00 коп., за примушування споживача в придбаванні непотрібної для нього продукції і не сприяння споживачеві у вільному виборі продукції, згідно вимог п. 2 ст.17 Закону.

У пункті 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть, зокрема, відповідальність за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов`яза-ний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний приймати їх до сплати.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту примушування придбавати його продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Суд у попередніх висновках вже прийшов переконання про те, що придбане ОСОБА_1 майно не містить ознак продукції неналежної якості у виді істотного недоліку чи фальсифікації самого товару.

В той же час, дії представника ТОВ «УДЕН - УКРАЇНА» при ознайомленні позивача з асортиментом відповідача, навпаки свідчать про добросовісність та всіляке сприяння споживачу у виборі та придбанні товару. Наведене проявилось в наданні всебічної інформації про асортимент виробника, наданні для ознайомлення технічного паспорту на продукцію та роз`яснено можливість придбати обрану модель як в ТЦ «Епіцентр» так і безпосередньо у виробника. Зважаючи на це, позивач здійснив вибір та виявив бажання придбати опалювальне обладнання у виробника. Під час телефонної розмови, працівник відповідача ОСОБА_3 також надала інформацію про обрану модель та здійснила калькуляцію вартості необхідної кількості панелей та автоматів вимикачів.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про вартість обраного опалювального приладдя та будучи свідомою людиною, розуміючи значення своїх дій, пристав на цю пропозицію у зв`язку з чим оформив замовлення та оплатив його. Відтак, суд вважає недоведеними доводи позивача про примушування до придбавання непотрібної для нього продукції та щодо несприяння у вільному виборі продукції. Позов в цій частині не підлягає задоволенню.

В п. 10 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд на підставі п. 5 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визнати факт переходу з 05 квітня 2020 року у власність ОСОБА_1 продукції заводу - продавця (п`ять панелей по 700 ватт та чотири автомати вимикачі) по закінченню шістдесяти днів з дати їх отримання (31 січня 2020 року).

У зв`язку з даною вимогою слід зазначити, що відповідно п. 4 ч. 5 ст. 12 вказаного Закону у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

Важливим моментом в даному випадку є факт розірвання самого договору, який став передумовою договірних стосунків між виробником / продавцем та споживачем.

Більш того, у разі, якщо споживач намагається повернути виробнику / продавцю при розірванні договору придбаний товар, але продавець не вживає заходів для повернення його собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

Проте, в даному випадку є недоцільним посилання та застосування даної норми до відповідача, оскільки ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» прийняло відправлення позивача, однак після огляду за участі компетентних осіб було встановлено та складено акт прийому-передачі, де вказано про порушення ОСОБА_1 вимог Закону щодо первинного цілісного стану придбаного товару, у зв`язку з чим йому відмовлено у розірванні договору в частині обігрівальних панелей та у поверненні грошових коштів за них.

Відтак, відповідач вжив заходів для повернення товару собі протягом визначеного у Законі періоду, проте з незалежних від власної волі обставин, вирішив повернути їх позивачу, як власнику майна, та відмовив у розірванні договору.

Зважаючи на вказане, вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В п. 11 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд на підставі ст. 1172 ЦК України зобов`язати відповідача у десятиденний термін, з дня набрання рішенням суду законної сили, повернути позивачу його власність, а саме п`ять панелей по 700 ватт та чотири автомати вимикачі.

Варто зазначити, що позивач, через неприйняття ТОВ «УДЕН - УКРАЇНА» товару та відмову у розірванні договору купівлі - продажі, і досі є власником п`яти опалювальних панелей по 700 ватт та чотирьох автоматів вимикачів.

Листом ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» за № 22/14 від 26 лютого 2020 року позивачу, серед іншого, доведено до відома, що опалювальні панелі повернено йому, перебувають на складі компанії перевізника ТОВ Нова пошта та не отримано ним, у зв`язку з чим кожного дня нараховується грошова сума за зберігання відправлення. Також вказано, що ТОВ Нова пошта протягом 30 днів, якщо вантаж не забирається отримувачем чи відправником, має право утилізувати його (а. с. 19-20).

Наведе свідчить про відсутність підстав стверджувати про незаконне утримання відповідачем чужого майна та його повернення власнику - позивачу.

Разом з тим, згідно експрес - накладної ТОВ Нова пошта за № 59000488793049 встановлено, що відповідачем чи представником компанії перевізника помилково зазначено отримувачем та відправником даного відправлення одну й ту саму особу, а саме - ОСОБА_5 (а.с. 40).

Зважаючи на вказане та зміст листа ТОВ «УДЕН-УКРАЇНА» за № 22/14 від 26 лютого 2020 року, суд приходить висновку про необізнаність відповідача про дану помилку, через яку ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати адресоване йому відправлення.

В той же час, позивач не звертався до відповідача з вимогою / проханням щодо усунення перешкоди в отриманні даного відправлення та внесення змін у дані отримувача. Доказів протилежного суду не надано.

Відтак, позивач сам не вчиняє дії по реалізації своїх прав щодо отримання поверненого майна, яке є його власністю з моменту придбання, а саме 31 січня 2020 року.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

В п. 12 прохальної частини позову ОСОБА_1 просить суд стягнути на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідача на власну користь завдану моральну шкоду в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 ч. 7 ст. 15 даного Закону у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця), яке спричинило заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, відтак, підстав для задоволення вимоги про стягнення на його користь з відповідача обумовленої моральної шкоди, суд не вбачає.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як споживач, при зверненні до суду з даним позовом, звільнений від сплати судового збору.

Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь держави витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного вище та керуючись вимогами ст. 1, 4, 8, 9, 12, 15, 17, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12, 13, 76 -82, 89, 100, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 351-352, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УДЕН - УКРАЇНА» про захист прав споживачів - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 лютого 2021 року.

Суддя Л.В. Яковлєва