номер провадження справи 12/141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2021 Справа № 908/1852/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1852/20

за позовом: Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, буд. 49)

до відповідача-1: Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Шкільна, буд. 12)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд. 1)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.03.2019 та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Лєскіна І.Є., посвідчення № 058614 від 14.12.2020

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Мідяний Є.О., ордер АР № 1020271 від 14.08.2020, адвокат

від відповідача-2: не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 17.08.2020, 12.10.2020, 22.10.2020, 09.11.2020, 25.01.2021, 03.02.2021 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 37/4-9885вих-20 від 17.07.2019 в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до відповідачів: Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ", в якій просить суд:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.03.2019, укладений між КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та ТОВ "Агрофірма Лев" щодо вирощування товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" повернути на користь Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га, що розташована на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1852/20, присвоєно справі номер провадження 12/141/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.08.2020 о 14:45.

13.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про відмову від позовної заяви, в якій останній просить вирішити питання щодо закриття провадження у справі в залежності від позиції прокурора щодо подальшого підтримання чи не підтримання позову. Вказана заява мотивована тим, що Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області надавала згоду рішенням № 36 від 26.02.2019 тридцять восьмої сесії восьмого скликання КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на укладання договору про спільну діяльність від 01.03.2019. Вказує, що зазначене рішення не оскаржувалось та є чинним. При цьому зазначає, що договір про спільну діяльність від 01.03.2019 є реальним, виконувався обома сторонами та був спрямований на настання реальних правових наслідків. Також зазначає, що у зв`язку з позицією прокурора, яка викладена в позовній заяві, КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області звернулося до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області з клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 23,0878 га за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 щоб не було необґрунтованих звинувачень з приводу її використання. В подальшому були прийнято рішення № 13 шістдесят третьої чергової сесії восьмого скликання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, яким вирішено припинити КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285, у зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

14.08.2020 на адресу суду від відповідача 1 - Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області дійсно було укладено договір про спільну діяльність від 01.03.2019 з ТОВ «Агрофірма Лев»;

- за договором про спільну діяльність від 01.03.2019 передачі в користування ТОВ «Агрофірма Лев» земельної ділянки не передбачено та не відбувалось, пунктом 4.1. договору передбачено надання доступу до земельної ділянки, але передачі земельної ділянки немає;

- за умовами договору про спільну діяльність від 01.03.2019 ТОВ «Агрофірма Лев» не має права самостійно господарювати на землі;

- платежі, які б мали щось спільне з орендною платою також договором про спільну діяльність від 01.03.2019 не встановлювались;

- прокуратура не може вирішувати земельні питання замість органів місцевого самоврядування;

- прокурор в позовній заяві не зазначає про невідповідність діючому законодавству рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області про передачу КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області спірної земельної ділянки у постійне користування;

- передача земельної ділянки у постійне користування відбулася законно, перебування земельної ділянки у постійному користуванні виключає можливість передачі її в оренду, бо передача в оренду спрямована на забезпечення діяльності комунального підприємства;

- вважає, що відсутні підстави для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом. При встановленні судом відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави просить залишити позовну заяву без розгляду, в іншому випадку при розгляді позовної заяви по суті просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.08.2020 на адресу суду від відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- ТОВ «Агрофірма Лев» не утримує спірну земельну ділянку, земельна ділянка до ТОВ «Агрофірма Лев» з боку КП «Комишуваський комунальник» не передавалася;

- ТОВ «Агрофірма Лев» має тільки доступ до земельної ділянки та спільно її обробляє з КП «Комишуваський комунальник», про передачу земельної ділянки та самостійне господарювання на ній на власний розсуд ТОВ «Агрофірмою Лев» у договорі про спільну діяльність від 01.03.2019 нічого не говориться;

- з аналізу умов договору випливає, що земельна ділянка залишається у користуванні КП «Комишуваський комунальник», сторони договору спільно складають програму і без згоди комунального підприємства ТОВ «Агрофірма Лев» не має права приймати рішення;

- ТОВ «Агрофірма Лев» не наділена правом одноособового господарювання на земельній ділянці за яке повинна сплачувати якусь фіксовану плату, що притаманно договору оренди землі;

- договір про спільну діяльність від 01.03.2019 не має властивостей договору оренди землі та не є прихованою орендою, про що вказує прокурор у позовній заяві;

- зазначена у позовній заяві можливість отримання 12% від нормативної грошової оцінки землі при її передачі на конкурентних засадах, є припущенням та не обґрунтовано належним чином. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 12.10.2020 о 14:15.

28.08.2020 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- твердження відзивів жодним чином не спростовують обґрунтованість і законність позову прокурора та зводяться до викладення загальних норм права та частково судової практики щодо повноважень прокурора у сфері представництва інтересів держави;

- доводи позову щодо удаваності оспорюваного правочину підтверджуються доданими до заяви доказами та узгоджуються зі сталою судовою практикою з цього питання, зокрема висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17;

- матеріали додані до позову свідчать, що Комишуваською селищною радою як власником землі, з часу укладення оспорюваного договору (01.03.2019), а відтак і неправомірної передачі земельної ділянки на користь ТОВ «Агрофірма Лев», жодних заходів щодо приведення у відповідність до вимог закону та відновлення прав на спірну ділянку не вжито, як наслідок ТОВ «Агрофірма Лев» продовжує використання указаної земельної ділянки без законних на те підстав;

- про неналежне виконання покладених законом повноважень з боку Комишуваської селищної ради свідчать листи цієї ради від 19.12.2019 № 01-25/2197/985 та від 28.02.2020 № 01-25/304/179, відповідно до яких, рада спершу висловила намір, у разі виявлення порушень діючого законодавства або інтересів громади, самостійного або через адвоката захисту своїх законних інтересів у судовому порядку, а у подальшому зазначила, що питання подання позову буде вирішено на черговій сесії ради у березні 2020 року, однак станом на час подання позову інформація щодо прийнятого рішення радою чи подання позову до місцевої прокуратури не надходила;

- Комишуваською селищною радою жодних дій щодо припинення незаконного володіння та використання ТОВ «Агрофірма Лев» спірною земельною ділянкою не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, а тому Токмацькою місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави;

- більш того про не здійснення захисту інтересів держави Комишуваською селищною радою може свідчити її відмова від поданого прокурором в інтересах держави позову;

- Токмацька місцева прокуратура підтримує даний позов та наполягає на його розгляді по суті;

- граничний розмір орендної плати передбачено п. п. 288.5.2. 288.5.3 Податкового кодексу України;

- аргументи представників відповідачів, наведені у відзиві, не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на їх уникнення від юридичної відповідальності за порушення закону, а тому не можуть бути прийняті судом.

25.09.2020 на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії угоди про розірвання договору про спільну діяльність від 01.03.2019.

08.10.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору. Вказане клопотання мотивоване тим, що рішенням № 13 шістдесят третьої чергової сесії восьмого скликання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області вирішено припинити КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285, у зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою. 01.09.2020 між відповідачем 1 КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та відповідачем 2 ТОВ «Агрофірма Лев» була укладена угода про розірвання договору про спільну діяльність від 01.03.2019. Також зазначено, що Комишуваською селищною радою Оріхівського району Запорізької області проведено перевірку повернення земельної ділянки, земельна ділянка повернута та ТОВ «Агрофірма Лев» не використовується.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкладено підготовче засідання на 22.10.2020 о 12:00.

19.10.2020 на адресу суду від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що враховуючи що станом на теперішній час документально підтверджено припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 як комунальним підприємством так і ТОВ «Агрофірма Лев», про що у тому числі свідчить факт розірвання договору про спільну діяльність вбачаються достатні підстави для вирішення питання про закриття провадження у справі в цілому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.10.2020 прокурор підтримав клопотання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області про закриття провадження у справі в частині вимоги про повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 22.10.2020 закрито провадження у справі № 908/1852/20 в частині зобов`язання повернути земельну ділянку. В іншій частині прокурор підтримав позов, відтак суд продовжив розгляд справи.

Ухвалою суду від 22.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1852/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2020 о 15:00.

Ухвалою суду від 09.11.2020 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.10.2020 про закриття провадження у справі №908/1852/20 в частині повернення земельної ділянки, провадження у справі № 908/1852/20 було зупинено до повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції.

19.11.2020 на адресу суду від прокурора надійшло клопотання за вих. № 37/4-7703-20 від 18.11.2020, в якому останній просить повернути частину судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в сумі 2102,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2020 вказане клопотання передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 20.11.2020 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду клопотання Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури про повернення частини судового збору у справі № 908/1852/20 до повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.10.2020 у справі № 908/1852/20 залишено без змін.

Ухвалою суду від 11.01.2021 провадження у справі № 908/1852/20 поновлено, судове засідання призначено на 25.01.2021 о 15:00.

В судовому засіданні 25.01.2021 оголошено перерву до 03.02.2021 об 11:30 про що винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання 03.02.2021 з`явилися прокурор та представник відповідача 1.

Прокурор в судовому засіданні 03.02.2021 надав письмові пояснення за вих. № 15/1-1987-20 від 02.02.2021.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання 03.02.2021 не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надіслання на їх адреси копії ухвали від 25.01.2021.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 03.02.2021 представника позивача та відповідача 2, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію прокурора та представника відповідача 1, суд встановив.

Позов прокурора мотивовано тим, що Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області за результатами опрацювання наявної інформації з питань додержання вимог законодавства при використанні земель комунальної власності встановлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лев» (далі ТОВ «Агрофірма Лев» або відповідач 2) земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га.

Згідно із п. 1 рішення Комишуваської селищної ради «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області» № 11 від 22.01.2019 вирішено прийняти земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2558,5129 га, які розташовані за межами населених пунктів Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га.

Відповідно до інформаційної довідки № 190171364 від 25.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на вищевказану земельну ділянку 29.01.2019 зареєстровано право комунальної власності за Комишуваською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, при цьому правокористувачем цієї ділянки зазначено КП «Комишуваський комунальник».

Рішенням Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області «Про надання земельної ділянки в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства КГІ «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області» № 10 від 05.02.2019 вирішено надати КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області в постійне користування земельну ділянку загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285, з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради.

Відповідно до рішення Комишуваської селищної ради «Про надання згоди КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на укладення договору про спільну діяльність у сфері агропромислового комплексу» № 36 від 26.02.2019 вирішено надати КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області згоду на укладання договору про спільну діяльність по організації виробництва сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарської переробки, реалізації та матеріально-технічного забезпечення на земельних ділянках, наданих підприємству в постійне користування, у тому числі земельної ділянки загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285 з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

У подальшому, між Комунальним підприємством «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (далі Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" (далі Сторона 2) був укладений договір про спільну діяльність від 01.03.2019, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору у зв`язку із неспроможністю Стороною 1 самостійного обробітку земельної ділянки, через відсутність необхідної для цього сільськогосподарської техніки та фінансових ресурсів, сторони за цим Договором домовились про об`єднання майна, коштів та зусиль для спільної діяльності щодо вирощування товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285, площею 23,0878 га, що перебуває у постійному користуванні Сторони 1 на підставі рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області від 05.02.2019 № 10.

Умовами п. 2.1., 2.2. Договору сторони визначили, що внесками (вкладами) сторін за цим Договором є те, що вони вносять у спільну діяльність, у тому числі грошові кошти, майно, право доступу до нього, матеріали, професійні та інші знання, навички, вміння, ділова репутація, тощо. Внесок Сторони 1 право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га, наявна сільськогосподарська техніка. Порядок і терміни здійснення внесків: постійно на протязі дії Договору. Частка Сторони 1 у спільній діяльності становить 50 %. Внесок Сторони 2 кошти, матеріальні та нематеріальні ресурси необхідні для здійснення спільної діяльності за цим Договором згідно із «Програмою спільної діяльності». Порядок і терміни здійснення внесків: постійно на протязі дії Договору у відповідності до «Програми спільної діяльності». Частка Сторони 2 у спільній діяльності становить 50 %.

Згідно із п. 4.1. Договору Сторона 1 за даною угодою зобов`язується:

- негайно з моменту підписання цього Договору приступити до виконання спільних заходів шляхом забезпечення повного доступу Сторони 2 до земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га та вчинення інших дій, спрямованих на досягнення цілей спільної діяльності за цим Договором;

- за вимогою Сторони 2 забезпечити повний доступ до документів, що перебувають у наявності Сторони 1 та стосуються спільної діяльності за цим Договором;

- за вимогою Сторони 2 надавати інформацію про перебіг виконання заходів, передбачених цим Договором.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Сторона 2 за цим Договором зобов`язується:

- негайно з моменту підписання цього Договору розробити «Програму спільної діяльності» щодо вирощування сільськогосподарської продукції, з урахуванням ротації сільськогосподарських культур та їх сівозміни;

- після розроблення «Програми спільної діяльності» невідкладно приступити до виконання спільних заходів шляхом здійснення внесків, необхідних для виконання робіт з обробітку та вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га та вчинення інших дій, спрямованих на досягнення цілей спільної діяльності за цим Договором відповідно до «Програми спільної діяльності»;

- за погодженням сторін вносити зміни до «Програми спільної діяльності» в частині сівозміни та ротації сільськогосподарських культур;

- на вимогу Сторони 1 надавати інформацію про перебіг заходів, передбачених цим Договором;

- ведення обліку і балансу витрат, понесених сторонами у зв`язку із виконанням цього Договору та прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності.

Відповідно до п.п. 7.1.1., 7.1.2, 7.1.3., 7.1.5. п. 7.1. Договору дохід, отриманий за результатами спільної діяльності за цим Договором розподіляється наступним чином:

- дохід, отриманий за результати спільної діяльності, у першу чергу, спрямовується на відшкодування сторонам матеріальних затрат, понесених у зв`язку із впровадженням цього Договору та сплату необхідних платежів;

- залишки отриманого доходу, після виконання п.п. 7.1.1. Договору, у вигляді сільськогосподарської продукції, розподіляються між сторонами пропорційно внеску, зокрема на користь Сторони 1 50% та Сторони 2 50%;

- за дорученням Сторони 1, Сторона 2 вправі здійснити реалізацію (придбання) сільськогосподарської продукції, належній Стороні 1, за цінами, дійсними на час цієї операції та перерахувати отримані кошти на користь Сторони 1. Розподіл отриманої від спільної діяльності продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з часу збору врожаю, ці терміни можуть бути змінені (продовжені) за згодою сторін.

Згідно із п. 8.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2029 року.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення № 101 від 26.07.2019, № 46 від 01.07.2019, № 47 від 27.12.2019, № 105 від 29.04.2020, № 143 від 07.07.2020, № 167 від 10.10.2019, № 218 від 04.11.2019, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" сплатило на користь Комунального підприємства «Комишуваський комунальник» кошти з призначенням платежу «внесок у спільну діяльність», а саме:

- 26.07.2019 в сумі 100000,00 грн.;

- 01.07.2019 в сумі 10000,00 грн.;

- 27.12.2019 в сумі 20000,00 грн.;

- 29.04.2020 в сумі 20000,00 грн.;

- 07.07.2020 в сумі 40000,00 грн.;

- 10.10.2019 в сумі 45000,00 грн.;

- 04.11.2019 в сумі 10000,00 грн.

Прокурор в позові вказує, що КП «Комишуваський комунальник» в межах Договору передало за плату ТОВ «Агрофірма Лев» земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га, чим фактично уклало договір оренди зазначеної земельної ділянки, який було приховано шляхом укладання удаваного договору про спільну діяльність від 01.03.2019. Рішення відповідного органу місцевого самоврядування (Комишуваської селищної ради) про передачу в оренду ТОВ «Агрофірма Лев» спірної земельної ділянки не приймалось. Прокурор вказує, що зміст погодженого сторонами умов Договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання щодо забезпечення ТОВ «Агрофірма Лев» доступу до земельної ділянки для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, чим фактично надавши що землю у користування, КП «Комишуваський комунальник» фактично самоусунулось від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право її обробки та збору врожаю ТОВ «Агрофірма Лев». Право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами Договору, являє собою реалізацію правомочностсй землекористувача щодо володіння та користування відповідними земельними ділянками, які згідно зі ст. 92 ЗК України, складають титульне право постійного користування, в зв`язку із чим договір про спільну діяльність від 01.03.2019 не відповідає вимогам ст. ст. 92, 93 ЗК України. Зазначає, що наведені обставини свідчать, що ТОВ «Агрофірма Лев» незаконно користується земельними ділянками, чим порушує вимоги земельного законодавства, а разом з цим порушує інтереси держави, що є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду. Оспорюваний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди землі, суперечить вимогам ст.ст. 4-6, 15, 17 Закону України «Про оренду землі». У даному випадку встановлено недотримання відповідачами вимог земельного законодавства, яким обумовлено порядок та умови для передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124, 134, 92, 93 Земельного кодексу України, ст. ст. 4-6, 15, 17 Закону України «Про оренду землі»), порушення яких тягне за собою недійсність правочину на підставі норм ст. 203, 215, 235 ЦК України. Вважає, що договір про спільну діяльність від 01.03.2019, укладений між КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та ТОВ «Агрофірма Лев» щодо вирощування товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га підлягає визнанню недійсним у судовому поряду з моменту його укладення, а ТОВ «Агрофірма Лев» зобов`язане повернути на користь КП «Комишуваський комунальник» незаконно отриману земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номерам 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га.

Підставою для звернення з позовом до суду прокурор вважає порушення встановленого законодавством порядку набуття прав та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, що спричиняє збитки державі, які виражаються у недоотриманні місцевим бюджетом грошових коштів від використання земельної ділянки. При цьому зазначає, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) та ТОВ «Агрофірма Лев», повернення землі належному володільцю (КП «Комишуваський комунальник») та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями ст. 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких серед іншого належать: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В матеріалах справи міститься лист Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за вих. № 01-25/2197/985 від 19.12.2019, в якому остання на звернення Токмацької місцевої прокуратури зазначила, що у разі виявлення порушень діючого законодавства або інтересів територіальної громади Комишуваська селищна рада самостійно звернеться до суду для захисту порушених прав та буде здійснювати представництво самостійно або через адвоката.

Листом № 01-25/304/179 від 28.02.2020 Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області повідомила Токмацькій місцевій прокуратурі, що питання необхідності визнання недійсними договорів, укладених 01.03.2019 між КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та ТОВ «Агрофірма Лев» буде винесено на чергову сесію ради у березні 2020.

Прокурор в позові вказує, що матеріали додані до позову свідчать, що Комишуваською селищною радою як власником землі, з часу укладення Договору (01.03.2019), а відтак і неправомірної передачі земельної ділянки на користь ТОВ «Агрофірма Лев», жодних заходів щодо приведення у відповідність до вимог закону та відновлення прав на спірну ділянку не вжито, як наслідок ТОВ «Агрофірма Лев» продовжує використання указаної земельної ділянки без законних на те підстав. При цьому зазначає, що Комишуваського селищною радою жодних дій щодо припинення незаконного володіння та використання ТОВ «Агрофірма Лев» спірною земельною ділянкою не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, а тому Токмацькою місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням № 13 шістдесят третьої чергової сесії восьмого скликання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області вирішено:

1. Припинити КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285, з цільовим призначенням Код КВЦПЗ 01.04 для ведення підсобного сільського господарства в зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

2. Відділу містобудування, земельних відносин та розвитку інфраструктури селищної ради вжити заходів щодо державної реєстрації припинення речового права - права постійного користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку та внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

01.09.2020 між КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та ТОВ "Агрофірма Лев" була укладена угода про розірвання договору про спільну діяльність від 01.03.2019.

Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області в клопотанні про закриття провадження у справі від 06.10.2020 зазначила, що нею проведено перевірку повернення земельної ділянки, за результатами якої земельна ділянка була повернута та ТОВ Агрофірма Лев не використовується.

В матеріалах справи міститься акт обстеження земельних ділянок від 05.10.2020, в якому зазначено, що станом на 05.10.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га перебуває в постійному користуванні КП «Благоустрій», на даний час на земельній ділянці посіви відсутні (а.с. 120).

Ухвалою суду від 22.10.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі № 908/1852/20 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" повернути на користь Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га, що розташована на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.

З урахуванням закриття ухвалою від 22.10.2020 провадження у справі № 908/1852/20 в частині вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" повернути спірну земельну ділянку, предметом розгляду в даній справі є вимога про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.03.2019.

Правовідносини, пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними; обов`язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Згідно із ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Зі змісту статей 1130-1133 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Разом з тим, умовами спірного договору (плану заходів по вирощуванню ярового ріпаку в 2019 році) передбачається надання всіх повноважень щодо використання земельної ділянки (виконання робіт з обробітку землі та вирощування сільськогосподарських культур: дискування землі, внесення мінеральних добрив під культивацію, передпосівну культивацію, посів ріпаку з добривом, обприскування ріпаку (фаза 4-5 листочків, фаза бутонізації, фаза цвітіння, орієнтовний збір врожаю) виключно ТОВ «Агрофірма Лев».

Сторонами спірного договору не узгоджено спільних дій сторін заради досягнення мети договору, як і порядок обліку вирощеної сільськогосподарської продукції, отриманого доходу та матеріальних витрат, порядок розрахунку чистого прибутку, який підлягає розподілу між сторонами договору. Таких доказів до матеріалів справи не надано.

Статтями 13, 15 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХІV від 06.10.1998 (в редакції на дату укладення спірного договору від 01.03.2019) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, договір оренди землі укладається саме на платній основі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підпунктом 5.1.2. п. 5.1. Договору визначено, що Сторона 2 за цим Договором зобов`язується після розроблення «Програми спільної діяльності» невідкладно приступити до виконання спільних заходів шляхом здійснення внесків, необхідних для виконання робіт з обробітку та вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га та вчинення інших дій, спрямованих на досягнення цілей спільної діяльності за цим Договором відповідно до «Програми спільної діяльності».

Згідно із п.п. 2.1.2 п. 2.1. Договору внесок Сторони 2 кошти, матеріальні та нематеріальні ресурси необхідні для здійснення спільної діяльності за цим Договором згідно із «Програмою спільної діяльності». Порядок і терміни здійснення внесків: постійно на протязі дії Договору у відповідності до «Програми спільної діяльності». Частка Сторони 2 у спільній діяльності становить 50 %.

Прокурором наданий разом з позовною заявою підписаний між відповідачем 1 та відповідачем 2 План заходів по вирощуванню ярового ріпаку в 2019 році, з якого вбачається, що відповідач 2 повинен виконати наступне: дискування землі, внесення мінеральних добрив під культивацію, передпосівну культивацію, посів ріпаку з добривом, обприскування ріпаку (фаза 4-5 листочків, фаза бутонізації, фаза цвітіння), орієнтовний збір врожаю.

Відповідно до п.п. 7.1.2. п. 7.1. Договору залишки отриманого прибутку, після виконання п.п. 7.1.1. Договору, у вигляді сільськогосподарської продукції, розподіляються між сторонами пропорційно внеску, зокрема на користь Сторони 1 50% та Сторони 2 50%.

Передбачений підпунктом 2.1.2. п. 2.1. Договору внесок Сторони 2 згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі" є фактично за своєю правовою природою орендною платою, яку відповідач 2 повинен здійснювати постійно на протязі дії Договору для виконання робіт з обробітку та вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення № 101 від 26.07.2019, № 46 від 01.07.2019, № 47 від 27.12.2019, № 105 від 29.04.2020, № 143 від 07.07.2020, № 167 від 10.10.2019, № 218 від 04.11.2019, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" сплатило на користь Комунального підприємства «Комишуваський комунальник» кошти з призначенням платежу «внесок у спільну діяльність», а саме:

- 26.07.2019 в сумі 100000,00 грн.;

- 01.07.2019 в сумі 10000,00 грн.;

- 27.12.2019 в сумі 20000,00 грн.;

- 29.04.2020 в сумі 20000,00 грн.;

- 07.07.2020 в сумі 40000,00 грн.;

- 10.10.2019 в сумі 45000,00 грн.;

- 04.11.2019 в сумі 10000,00 грн.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 ЦК України, так і ст. ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки.

Тобто, ТОВ Агрофірма Лев отримує відповідно до п.п. 7.1.2. п. 7.1. Договору залишок прибутку у вигляді сільськогосподарської продукції (50%), оскільки в обов`язковому порядку сплачує грошові кошти (внески) Комунальному підприємству "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, що фактично являється сумою орендної плати за користування землею та в цілому нівелює поняття спільної діяльності, адже за таких умов відповідач-1 фактично отримує грошові кошти від іншої сторони за договором, що не відповідає принципам спільної діяльності. Визначення у договорі внеску, який отримує Комунальне підприємство "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за результатами спільної діяльності, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, свідчить про те, що сторонами при укладенні договору не враховані розмір вкладу кожного учасника у спільній діяльності, господарський результат та комерційний ризик. За таких обставин, вказаний внесок за своєю правовою природою фактично є платою ТОВ Агрофірма Лев за користування землею, тобто орендною платою.

З аналізу змісту умов укладеного Договору вбачається, що у відповідача-1 за Договором немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів відповідачеві-2.

Відповідачами не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про здійснення ними саме сумісного вирощування сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, а також «Програму спільної діяльності».

Взаємні зобов`язання сторін визначені в розділі 4 та 5 Договору, відповідно до яких Сторона 1 за даною угодою зобов`язується:

- негайно з моменту підписання цього Договору приступити до виконання спільних заходів шляхом забезпечення повного доступу Сторони 2 до земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га та вчинення інших дій, спрямованих на досягнення цілей спільної діяльності за цим Договором. Сторона 2 за цим Договором зобов`язується:

- негайно з моменту підписання цього Договору розробити «Програму спільної діяльності» щодо вирощування сільськогосподарської продукції, з урахуванням ротації сільськогосподарських культур та їх сівозміни;

- після розроблення «Програми спільної діяльності» невідкладно приступити до виконання спільних заходів шляхом здійснення внесків, необхідних для виконання робіт з обробітку та вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га та вчинення інших дій, спрямованих на досягнення цілей спільної діяльності за цим Договором відповідно до «Програми спільної діяльності».

Проаналізувавши умови оспорюваного Договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір від 01.03.2019, укладений між відповідачами, не містить ознак договору про спільну діяльність.

Зі змісту умов розділу 5 Угоди та плану заходів по вирощуванню ярового ріпаку в 2019 році вбачається, що Сторона 2 (відповідача-2) здійснює внески Стороні 1 та обробляє земельну ділянку своїми силами засобами виробництва з використанням своєї техніки для вирощування сільськогосподарських культур.

При цьому обробіток землі (ґрунту) становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якої вирощується сільськогосподарська продукція. І саме ця вирощена продукція розподіляється між сторонами пропорційно внеску, зокрема на користь Сторони 1 50% та Сторони 2 50% згідно із умовами п.п. 7.1.2. Договору.

Безпосередньо в судовому засіданні 25.01.2021 під фіксацію представник відповідача-1 зазначив, що отримував від відповідача-2 перераховані кошти від реалізації сільськогосподарської продукції у відповідності з розділом 7 договору про спільну діяльність від 01.03.2019. При цьому повідомив, що були деякі авансові платежі від відповідача-2, які потім враховувалися при остаточному визначенні платежів.

Отже, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, за користування якою сплачується оренда плата у вигляді внеску, який передбачений п.п. 2.1.2. п. 2.1. Договору.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що умови укладеного між відповідачами договору свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинений саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинений, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 зазначено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Проте, відповідачі у справі не надали суду будь-яких доказів на підтвердження спільного вирощування ними сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, а також реалізації сільськогосподарської продукції та розподілення доходу в порядку п. 7.1. Договору.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірним договором не велося, а відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частинами першою, восьмою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку у користування, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України (частини 1, 2) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, для передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду необхідне рішення відповідного органу.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га перебуває у постійному користуванні відповідача-1 на підставі рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 10 від 05.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 36 від 26.02.2019 вирішено надати згоду КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області згоду на укладання договору про спільну діяльність по організації виробництва сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарської переробки, реалізації та матеріально-технічного забезпечення на земельних ділянках, наданих підприємству в постійне користування, у тому числі земельної ділянки загальною площею 23,0878 га, кадастровий номер 2323986200:03:002:0285 з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства.

Втім, рішення про передачу спірної земельної ділянки саме в оренду відповідачу-2 Комишуваською селищною радою Оріхівського району Запорізької області не приймалось.

Однак відповідач-1 за договором про спільну діяльність від 01.03.2019 фактично передав відповідачу-2 у платне користування спірну земельну ділянку, що знаходиться в його користуванні на праві постійного користування, без рішення (погодження) позивача про передачу спірної земельної ділянки в оренду, а відтак спірна угода була укладена з порушеннями встановленого законодавством порядку, а саме приписів ст. 124 ЗК України.

З аналізу вищевказаних норм земельного законодавства вбачається відсутність у землекористувача (КП «Комишуваський комунальник» Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області) повноважень розпорядження земельною ділянкою, у розумінні ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, правочин не відповідає закону.

Наявність права постійного користування земельною ділянкою не надає право користувачу земельної ділянки (відповідачу-1) надавати третім особам (відповідачу-2) земельну ділянку у користування, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Отже, взявши на себе права і обов`язки за спірним договором відповідач-1 фактично здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) земельної ділянки площею 23,0878 га, не маючи права на вчинення такого правочину.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України, є визнання угоди недійсною.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного договору, досліджуючи правову природу вказаного договору, суд вважає, що договір про спільну діяльність від 01.03.2019 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений, а саме приписам статей 92, 93, 124 ЗК України, ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України та не спрямований на настання обумовлених нею наслідків відповідно до статей 203, 215 ЦК України, та укладений з перевищенням відповідачем-1 своїх повноважень.

При цьому, відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує того, що оспорюваний договір за змістом фактичних відносин може вважатися договором оренди земельної ділянки, а неналежне оформлення в даному випадку відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурором доведено суду порушення інтересів держави та факт порушення відповідачами норм ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України та ст. ст. 92, 93, 124 ЗК України під час укладення договору про спільну діяльність від 01.03.2019, а відтак доведена наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

За таких обставин, позовна вимога Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до відповідачів: Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.03.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно укладення між сторонами угоди від 01.09.2020 про розірвання договору про спільну діяльність від 01.03.2019 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава, зокрема, для закриття припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони, у даному випадку прокурора, права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 905/1227/17.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. за розгляд вимоги про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.03.2019 покладаються на відповідачів у справі - Комунальне підприємство "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" порівну відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Судовий збір в сумі 2102,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/1852/20 в частині вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" повернути на користь Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку може бути повернутий прокурору за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Стосовно поданої позивачем заяви про відмову від позовної заяви суд вважає за необхідне зазначити, що в пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» № 7 від 23.03.2012 вказано, що відмова прокурора від поданого ним позову не є обов`язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов`язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

В ухвалі від 22.10.2020 зазначено, що безпосередньо в судовому засіданні 22.10.2020 прокурор підтримала клопотання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору в частині повернення земельної ділянки, іншу частину позову просить розглядати.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до відповідачів: Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.03.2019, укладений між КП "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області та ТОВ "Агрофірма Лев" щодо вирощування товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці за кадастровим номером 2323986200:03:002:0285 площею 23,0878 га.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Комишуваський комунальник" Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Шкільна, буд. 12, ідентифікаційний код 36549558) на користь: Запорізької обласної прокуратури в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909973) судовий збір в сумі 1101 (одна тисяча сто одна) грн. 00 коп., видавши наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛЕВ" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд. 1, ідентифікаційний код 38608714) на користь: Запорізької обласної прокуратури в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909973) судовий збір в сумі 1101 (одна тисяча сто одна) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено 15.02.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.