Справа № 310/4760/20

2-а/310/13/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представника позивача Баранової О.П., представника відповідача Додарчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи свої вимоги наступним. 25 травня 2020 року головним спеціалістом адміністративного відділу виконкому Бердянської міської ради Дядик І.В. щодо позивача було складено протокол № 015 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Згідно вказаного протоколу 22 травня 2020 року о 15 год. 20 хвил. в м. Бердянську по вул. Горького навпроти кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» встановлено факт розміщення тимчасової споруди без відповідної оформленої в установленому порядку документації керівником ТОВ «Інвест Азов 2020» ОСОБА_1, що є порушенням п. 8.14 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях м. Бердянська, а також факт складання будівельних матеріалів за межами будівельного майданчика на території місця загального користування, що є порушенням п. 2.5.4 Правил, тобто ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. 01 липня 2020 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Бердянської міської ради, розглянувши вказаний протокол, постановою № 267 про накладення адміністративного стягнення притягнула позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. З вказаним рішенням ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що прийнята постанова є протиправною і підлягає скасуванню. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строків, встановлених ст. 254 КУпАП. В протоколі № 015 вказано, що розгляд адміністративної справи відбудеться 24 червня 2020 року, але у вказану дату справу розглянуто не було. На засіданні адмінкомісії ОСОБА_1 зазначав, що виявлена спеціалістом адміністративного відділу конструкція - це не тимчасова споруда, а торгове обладнання кафе і встановлена вона на торговому майданчику, який перебуває в оренді у ТОВ «Інвест Азов 2020». Постанову про накладення адміністративного стягнення також було винесено з порушенням встановлених законом строків. Свідками в протоколі № 015 вказані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є співробітниками адміністративного відділу ВК БМР, що свідчить про їх зацікавленість. Між ТОВ «Кристіан» та ТОВ «Інвест Азов 2020» укладено договір оренди нежитлових приміщень, а саме - нежитлового приміщення кафе та торгового майданчику, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Всі наявні за вказаною адресою будівлі та споруди є складовими кафе, використовуються за цільовим призначенням та не є тимчасовими спорудами. В протоколі та постанові не зазначено, з чого складається виявлена споруда, за якими критеріями її віднесено до категорії тимчасової споруди, не вказано відомості про цільове використання споруди, відсутній опис конструкції, займаної площі, відмежування території тощо. Вважає, що зазначені відомості повинні були бути враховані при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. У протоколі № 015 також вказано, що позивач склав будівельні матеріали за межами будівельного майданчика на території місця загального користування, але є незрозумілим, яким саме чином спеціалісти адміністративного відділу вирішили, на чиїй саме земельній ділянці знаходились будівельні матеріали, та що вказані будівельні матеріали склав саме позивач. ОСОБА_1 надавав адміністративній комісії пояснення, що перевантаження будівельних матеріалів здійснювалось на іншій, суміжній ділянці, яка перебуває в користуванні іншої юридичної особи, однак, вказані пояснення відповідачем не були взяті до уваги. Ані ТОВ «Інвест Азов 2020», ані ОСОБА_1 ніяких будівельних матеріалів 22 травня 2020 року не купували, не складали, не перевантажували, тому позивач не суб`єктом адміністративного правопорушення та не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, просив визнати протиправною та скасувати постанову № 267 від 01 липня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 1 700 грн., винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті БМР.

Відповідачем суду було надано відзив на позовну заяву, згідно якого виконавчий комітет БМР позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до протоколу від 25 травня 2020 року № 015 про адміністративне правопорушення 22 травня 2020 року о 15 год. 20 хвил. по вул. Горького в м. Бердянську навпроти кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» встановлено факт розміщення керівником ТОВ «Інвест Азов 2020» ОСОБА_1 тимчасової споруди без відповідної документації, а також складання будівельних матеріалів за межами будівельного майданчика, чим порушено п. 2.5.4, п. 8.14 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях м. Бердянська, затверджених рішенням міської ради від 30 травня 2012 року № 5, зі змінами від 30 травня 2013 року № 17. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті БМР № 267 від 01 липня 2020 року за вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Відповідач вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, договором оренди нежитлових приміщень від 25 травня 2020 року, договором оренди торгового обладнання від 20 травня 2020 року та умовною схемою розміщення торгового обладнання. Твердження позивача щодо зацікавленості осіб, які є свідками по адміністративній справі, не підтверджені будь-якими доказами та є надуманими і хибними. Безпідставними та неґрунтовними є посилання позивача на процедурні питання під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач був присутній під час складання протоколу, але жодних клопотань, в тому числі щодо залучення неналежних свідків, не заявляв. Законодавцем не встановлено кола осіб, які можуть бути свідками, тому свідками можуть бути і особи, які є співробітниками однієї установи, будь-яких обставин, що викликають сумніви в об`єктивності свідків, вказаних в протоколі, позивачем не надано. Крім зазначеного, відповідач звернув увагу на той факт, що договір оренди нежитлових приміщень № 12/05 щодо оренди нежитлового приміщення кафе та торгового майданчику, укладений між ТОВ «Кристіан» та ТОВ «Інвест Азов 2020» 25 травня 2020 року. Несвоєчасність розгляду адміністративною комісією матеріалів про адмінправопорушення була викликана у зв`язку з карантинними обмеженнями, встановленими розпорядженням міського голови № 74-р від 19 березня 2020 року «Про організацію роботи виконавчого комітету Бердянської міської ради в умовах карантину, викликаного поширенням короно вірусу COVID-19». Розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було відкладено з 24 червня 2020 року на 01 липня 2020 року для пред`явлення правопорушником договору оренди земельної ділянки, в якому чітко вказано цільове призначення. 01 липня 2020 року позивач замість вказаного договору надав копію договору оренди торгового обладнання та копію договору оренди нежитлових приміщень. Адміністративна комісія прийшла до висновку, що у орендаря відсутні права розпоряджатися землею. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав та зазначила, що ОСОБА_1 є керівником підприємства, що орендує нежитлову будівлю - капітальну споруду та навіс. Та споруда, про яку йдеться мова в протоколі про адміністративне правопорушення, знаходиться під навісом, вона є приналежністю нерухомого майна. В орендованому приміщенні розташоване кафе, а споруда є баром, тому вона не може вважатися тимчасовою спорудою. З протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло, що за споруду встановлено позивачем, чому вона є тимчасовою. Крім вказаного, зазначена будівля розташована на земельній ділянці, яка є у власності особи, що надала нерухоме майно в оренду, тому в силу ст. 796 ЦК України відсутня необхідність в укладенні договору оренди земельної ділянки, оскільки одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. З приводу розміщення будівельних матеріалів - з протоколу взагалі незрозуміло, про який будівельний майданчик йде мова. 22 травня 2020 року було привезено плитку, яку фізично не було можливо розмістити на території, якою користується позивач. При представниках адміністративної комісії цю плитку було перенесено, тобто в даному випадку також відсутній склад адмінправопорушення. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, надала пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позов. Крім зазначеного, пояснила, що ОСОБА_1 необхідно було надати договір оренди земельної ділянки, в якому чітко зазначено цільове призначення вказаної ділянки. Згідно фототаблиці споруда, про яку вказано в протоколі про адмінправопорушення, є тимчасовою спорудою, оскільки у неї немає фундаменту, але вона має дах. Оскільки порушення п. 2.5.4 Правил благоустрою позивачем було самостійно усунуто, за вказане правопорушення штраф на нього не накладався, йому було лише винесено усне зауваження. Чому в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено вищевказане правопорушення, пояснити не змогла, зазначила, що так передбачено певною формою.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 які працюють головними спеціалістами адміністративного відділу виконавчого комітету БМР, пояснили суду, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складався в службовому кабінеті, до якого було запрошено правопорушника. Зазначили, що по вул. Горького навпроти кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» було виявлено встановлення ОСОБА_1 тимчасової споруди, а також складання будівельних матеріалів. Документів, які би підтверджували правомірність встановлення тимчасової споруди, на час складання протоколу правопорушником надано не було. Вважають споруду, розташовану за вказаною адресою, саме тимчасовою спорудою, встановленою без відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, що має інше цільове призначення. Тротуарна плитка, завезена ОСОБА_1 , лежала на міській території.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з п/п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-ІV).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-ІV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 2807-ІV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону № 2807-ІV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Ст. 12 Закону № 2807-ІV передбачено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об`єктів благоустрою населених пунктів відповідно до ст. 12 зазначеного Закону належать: 1) території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів згідно із ст. 17 Закону № 2807-ІV зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Ч. 4 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Рішенням двадцять п`ятої (позачергової) сесії Бердянської міської ради VІ скликання від 30 травня 2012 № 5 затверджено Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях м. Бердянська (далі - Правила благоустрою), які визначають порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою м. Бердянська, регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають здійснення ефективних і комплексних заходів утримання території населеного пункту в належному стані, його санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів, створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з п. 2.5.4 Правил благоустрою забороняється складувати будівельні матеріали, конструкції, устаткування за межами будівельних майданчиків.

У відповідності з п. 8.14. Правил благоустрою тимчасові споруди, які встановлені без відповідної, оформленої в установленому порядку документації, з відхиленням від паспорту прив`язки ТС, вважаються самовільно встановленими ТС, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері благоустрою, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад).

Суб`єктами адміністративного проступку є громадяни та посадові особи, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

При цьому, ст. 152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів.

Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 18 грудня 2019 року у справі № 461/202/17.

25 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 015, відповідно до якого 22 травня 2020 року о 15 год. 20 хвил. в м. Бердянську по вул. Горького навпроти кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» встановлено факт розміщення тимчасової споруди без відповідної оформленої в установленому порядку документації керівником ТОВ «Інвест Азов 2020» ОСОБА_1, що є порушенням п. 8.14 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях м. Бердянська, а також факт складання будівельних матеріалів за межами будівельного майданчика на території місця загального користування, що є порушенням п. 2.5.4 Правил.

Згідно з постановою № 267 про накладення адміністративного стягнення від 01 липня 2020 року на підставі вказаного протоколу адміністративною комісією при виконавчому комітеті Бердянської міської ради ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та на позивача накладено штраф у розмірі 1 700 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 26 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 149-152.

П. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст.ст. 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша - п`ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.

Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Ст. 256 КУпАП передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Ст. 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення і відомості, які відображені в ньому є лише одним із доказів, на підставі яких суд, в ході розгляду справи, встановлює наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, джерела доказів, перелік яких вказаний в ст. 251 КУпАП, дає можливість суду оцінити кожен з доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КупАП).

Ст. 152 КупАП передбачає умисну форму вини у скоєнні адміністративного правопорушення.

П.п. 8.13, 8.14 Правил благоустрою передбачена заборона самовільного розташування тимчасових споруд, тобто споруд, які встановлені без відповідної, оформленої в установленому порядку документації, з відхиленням від паспорту прив`язки ТС.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Як вбачається з договору оренди нежитлових приміщень від 24 квітня 2020 року, укладеного між ТОВ «Кристіан» та ТОВ «Інвест Азов 2020», керівником якого є ОСОБА_1 , останньому було передано в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 282 кв.м (договір на тимчасове право користування землею від 06 травня 1999 року № 602), до складу якого входять нежитлове приміщення кафе загальною площею 82,12 кв.м, торговий майданчик загальною площею 200,31 кв.м.

П. 1.3. вказаного договору визначено, що прилаштування приміщення під мету використання здійснюється за рахунок орендаря. Орендодавець не заперечує проти встановлення орендарем на території приміщення (торгового майданчика) контактного бару (барної стойки/барного столу з барними стільцями) чи іншого торговельного обладнання.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що споруда, розташована на території торгового майданчика, який перебував в оренді у позивача, є саме тимчасовою спорудою, а також того, що вказана споруда встановлена без відповідних дозвільних документів.

У відповідності з протоколом про адміністративне правопорушення від 25 травня 2020 року та постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 липня 2020 року ОСОБА_1 порушив також п. 2.5.4 Правил благоустрою.

Відповідно до вказаного пункту Правил забороняється складувати будівельні матеріали, конструкції, устаткування за межами будівельних майданчиків.

Однак, як вбачається з пояснень представника позивача, що не спростовувалось представником відповідача, тротуарна плитка, яку було привезено та складено біля території вищевказаної території, яку орендував ОСОБА_1 , останнім було прибрано в день її доставки. Вказану плитку неможливо було одразу розмістити на орендованій ОСОБА_1 території з технічних причин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст. 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова або службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн., який підлягає стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердянської міської ради від 01 липня 2020 року № 267 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн.).

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2021 року.

Суддя О. М. Вірченко