Справа № 450/4017/20 Провадження № 2/450/750/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кіпчарського М.О.,
секретаря судового засідання Микитів Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Містківської сільської ради Пустомитівського району, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, -
в с т а н о в и в:
Позивачі 23.11.2020 року звернулися до суду з вищевказаним позовом та просять визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами в с. Полянка, Пустомитівського району Львівської області.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , до складу спадкової маси після смерті якого увійшло право власності на вказаний вище житловий будинок.
Своїм майном на випадок смерті ОСОБА_6 , не розпорядився а тому спадкування після його смерті відбувається за законом почергово.
Спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 є його дружина, ОСОБА_1 , та діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Однак вони не в змозі зареєструвати свої спадкові права в нотаріальному порядку на житловий будинок, оскільки ОСОБА_6 , успадкував його після смерті своєї матері ОСОБА_7 , проте за життя не зареєстрував за собою право власності на такий. З цих підстав просить позов задовольнити.
У судове засідання позивачі та їх представник - ОСОБА_8 , не з`явилися, остання подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, та просить такі задовольнити.
Представник відповідача - Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Однак 28.01.2020 року надійшла заява Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про те, що Містківська сільська рада є ненеалежним відповідачем у даній справі, оскільки така реорганізована шляхом приєднання до Пустомитівської міської ради, та остання являється правонаступником прав та обов`язків Містківської сільської ради.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відтак, беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що представник відповідача - Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності такого.
Окрім цього суд не бере до уваги заяву Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області від 28.01.2020 року, оскільки до такої не долучено жодних доказів на підтвердження викладених в ній фактів, а саме того, що Містківська сільська ради Пустомитівського району реорганізована шляхом приєднання до Пустомитівської міської ради, та остання являється її правонаступником.
Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, та зазначили, що проти задоволення позовних вимог не заперечують.
Так як всі учасники справи не явилися в судове засідання, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.11.2006 року.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , у відповідності до вимог 1218 ЦК України, увійшло право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказаний вище житловий будинок ОСОБА_6 , успадкував після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки був зареєстрований та постійно проживав разом з нею на до дня її смерті.
Згідно довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 330 від 22.08.2018 року, вказаний житловий будинок складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 92,5 кв.м., житловою - 69,2 кв.м.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 238074967 від 21.12.2020 року, відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні.
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові 350/1850/17 від 31.08.2020, який враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, факт того, що ОСОБА_6 , за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину,
Враховуючи зазначене, відсутність у ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , не є перешкодою для реалізації позивачами права на прийняття спадщини після його смерті.
ОСОБА_6 своєю власністю на випадок смерті не розпорядився, тому відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкування після його смерті відбувається за законом почергово.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.08.1974 року, копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.04.1980 року, копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.08.1975 року, спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Позивачі спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли, оскільки на час смерті останнього були зареєстрованими і постійно проживали разом з ним, та 02.01.2020 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме земельну частку (пай), що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом № 10, № 14, № 12, які видані приватним нотаріусом Олефір Р.В.
Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину відсутні, оскільки його батько, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 29.10.2015 року.
З викладеного слідує, що позивачі являються спадкоємцем першої черги спадкування майна померлого ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, проте не мають можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку із-за того, що останній за життя не зареєстрував за собою право власності на вказаний вище житловий будинок.
Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Приписами ст.328 ч.2 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням наведеного вище суд вважає, що доводи позивачів знайшли своє підтвердження у встановлених судом фактичних обставинах справи, а тому позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 12, 76, 81, 247, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, -
у х в а л и в:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за кожним, на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 92,5 кв.м., житловою - 69,2 кв.м., допоміжною - 23,3 кв.м.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМ. О. Кіпчарський
