ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 642/2110/20

Провадження № 22-ц/818/15/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

особа, дії якої оскаржуються - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець Вадима Валентиновича,

заінтересована особа - Служба у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова, постановлену 3 грудня 2020 року у складі судді Вікторова В.В.,

установив:

Двадцять другого квітня 2020 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати причини пропуску строку оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець Вадима Валентиновича від 19.09.2019 про арешт майна боржника поважними; визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника № 36147388 від 19.09.2019, визнати протиправними дії приватного виконавця Кравця В.В. щодо передачі на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Скарга обґрунтована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець В.В. (надалі Приватний виконавець) перебуває виконавче провадження № 60110384, відкрите на підставі виконавчого листа № 642/3377/17, виданого 11.04.2018 Ленінським районним судом м. Харкова. Про існування постанови Приватного виконавця від 19.09.2019 про арешт майна боржника ОСОБА_2 дізнався 14.04.2020 з інформаційного сайту ДП «Сетам», оскільки постанова боржнику не надсилалась. З указаного інформаційного сайту ОСОБА_2 дізнався також, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Квартира), яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності і де зареєстрована його родина, виставлена на продаж Приватним виконавцем Кравець В.В. Вартість квартири визначена у 240 000 гривень.

Постанова Приватного виконавця від 19.09.2019 підлягає скасуванню, оскільки на час подачі скарги боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На час відкриття виконавчого провадження він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно боржника на території м. Києва відсутнє, а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва не має права здійснювати виконавчі дії за межами свого виконавчого округу.

У Квартирі зареєстрована неповнолітня дитина. У разі примусового виселення родини ОСОБА_2 з вищевказаного житла, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син боржника, втратить єдине житло і стане безпритульним.

Проведення оцінки Квартири відбувалось без участі боржника. Листів про призначення виконавчих дій ОСОБА_2 не отримував, доступу до Квартири ні Приватному виконавцю, ні іншим особам для проведення оцінки не надавав. Сума оцінки із боржником не погоджувалась, вартість Квартири, за якою вона виставлена на торги, не відповідає її ринковій ціні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2020 року ОСОБА_2 поновлений строк на подання скарги, відкрите провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення Приватного виконавця (т.1 а.с. 33-34).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2020 року: скасоване зупинення в рамках виконавчого провадження № 60110384 стягнення за виконавчим листом, виданим 11.04.2018 Ленінським районним судом м. Харкова у справі № 642/3377/17 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу до розгляду скарги по суті на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В.

Судове рішення мотивоване тим, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі, коштів, що знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Приватний виконавець 19.09.2019 законно прийняв до виконання виконавчі листи та відкрив виконавчі провадження № 60110691 та № 60110384, про що виніс відповідні постанови. ОСОБА_5 , дружина боржника і мати неповнолітнього ОСОБА_4 , 2006 року народження, є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та єдиним власником земельної ділянки Кадастровий номер: 6325456200:00:003:0192 Площа (га): 0.163. Тому реалізація Квартири у межах виконавчого провадження не порушить права неповнолітнього на житло. Перед виставленням Квартири на реалізацію Приватний виконавець отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2019 з метою встановлення переліку осіб, які мають зареєстроване право користування вказаним нерухомим майном. І з указаної інформаційної довідки вбачається, що інформація про користувачів Квартири відсутня. ОСОБА_2 підтверджує проживання дитини у Квартирі довідкою про зареєстроване місце проживання малолітньої дитини від 30.05.2017 № 102, затвердженою печаткою ДП «Новопокровський Хлібокомбінат». Скаргу представник ОСОБА_2 подав у 2020 році, тобто через три роки після отримання довідки, тому довідка № 102 від 30.05.2017 не може бути беззаперечним доказом проживання дитини у Квартирі. Жодних документальних свідоцтв, які б свідчили про державну реєстрацію права дитини, на користування житловим приміщенням, заявку на реалізацію якого сформовано відповідачем в рамках виконавчого провадження № 60110384, або підтверджували факт спільного проживання членів сім`ї з власником обтяженого сервітутом житла та ведення спільного господарства, позивачем суду не надано. Крім того, як зазначалось вище заявник гарантував повернення боргу, зокрема, квартирою за адресою: АДРЕСА_3 і саме під час вчинення цього правочину необхідний був дозвіл органів опіки і піклування, а не на стадії виконання судового рішення, оскільки положення ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають обов`язковість отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування виключно на укладання правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти. У даному ж випадку має місце реалізація арештованого майна з прилюдних торгів у межах виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання рішення суду.

Також суд послався на те, що постанову Приватного виконавця від 17.01.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_2 отримував, що підтверджено зворотнім повідомленням Укрпошти. Чинне законодавство не передбачає обов`язку проведення оцінки за участю боржника, погодження з ним вартості предмету оцінки. Заперечень щодо вартості майна на адресу Приватного виконавця від боржника не надходило. Належних та допустимих доказів про неналежність оцінки скаржником не надано. Приватний виконавець під час відкриття виконавчого провадження виносив постанову про арешт майна боржника від 19.09.2019 № 6110384, яка за вих. № 1553 направлена боржнику до відома, що підтверджується даними журналу вихідної кореспонденції. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусової реалізації, 24.12.2019 Приватний виконавець провів опис та наклав арешт на виявлене майно, а саме 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею лоджею 69,9 кв.м. та 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв.м., про що були винесені відповідні постанови про опис та арешт майна. Під час проведення опису боржник був відсутній, про що було зазначено у постановах про опис та арешт майна, і складено відповідний акт, тому опис проводився на основі зовнішнього огляду та даних технічної документації квартири. Після винесення такої постанови, її було направлено боржнику враховуючи вимоги ст. 28 Закону, що підтверджується записами в журналі вихідної кореспонденції Приватного виконавця. Тобто арешт на майно боржника був накладений у порядку, передбаченому Законом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати, винести нову постанову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_2 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 25.06.2020 представник боржника після отримання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 60110384 звернувся до суду першої інстанції з заявою про зміну предмету скарги, пославшись на необхідність застосування аналогії права. Суд першої інстанції протиправно відмовив ОСОБА_3 в задоволенні його заяви. Суд помилково встановив факт знаходження у боржника майна на території міста Києва, оскільки Приватний виконавець не спростував тверджень про відсутність у ОСОБА_2 коштів на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк». Суд фактично ототожнив такі поняття як «поточний рахунок» та «грошові кошти на поточному рахунку». У ОСОБА_5 відсутнє на праві власності нерухоме майно, а саме, квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не спростував, чому Приватний виконавець, перш ніж виставляти Квартиру на продаж, у якій зареєстрований неповнолітній, не мав отримувати висновок органу опіки та піклування. В матеріалах справи наявний доказ звернення Приватного виконавця до Новопокровської селищної ради для отримання відомостей про склад сім`ї, яка проживає у Квартирі. Проте відповідь на вказаний лист Приватний виконавець суд не надав. Користування неповнолітнім ОСОБА_4 підтверджується довідкою, наданою Новопокровською селищною радою 24.06.2020.

В уточненій апеляційній скарзі, поданій у строк апеляційного оскарження, ОСОБА_3 наполягає на доводах поданої раніше апеляційної скарги та наводить постанови Верховного Суду на підтвердження власної позиції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Одинадцятого лютого 2021 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11.02.2021, пославшись на свою зайнятість в іншому судовому засіданні.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 в порушення вказаних вимог закону не надав суду доказів своєї участі в іншому судовому засіданні в Дзержинському районному суді м. Харкова. Тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання причин неявки апелянта в судове засідання поважними.

До того ж, Верховний Суд у своїй постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) вказав, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного суду вважає, що клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, у квітні 2020 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на дії Приватного виконавця (т.1 а.с. 1-5).

Двадцять шостого червня 2020 року ОСОБА_3 подав заяву про зміну предмету скарги на дії Приватного виконавця (т.2 а.с. 117-118).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03.12.2020 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про зміну предмету скарги з посиланням на статтю 49 ЦПК України. Суд виходив із того, що у поданій 26.06.2020 заяві ОСОБА_3 просить змінити не тільки предмет, а й підстави заяви (т.2 а.с. 158-159).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з законністю вказаної вище ухвали та просить під час апеляційного перегляду скаргу на дії приватного виконавця перегляди з урахуванням уточнень від 26.06.2020.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З указаних вище норм закону можливо зробити висновок про те, що право змінювати предмет або підстави позову визначене законодавцем за позивачем у справі, що розглядається в порядку позовного провадження. Після ухвалення судового рішення у справі та відкриття виконавчого провадження сторони справи стають учасниками виконавчого провадження з відмінним від сторін у справі процесуальним статусом.

Застосування до скарги на дії приватного виконавця аналогії закону не можливо, оскільки відповідно до ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З указаної норми вбачається, що аналогія закону підлягає застосуванню виключно до норм матеріального, а не процесуального права. Використовувати аналогію закону при застосовуванні норм ЦПК України не можливо.

Отже, колегія суддів переглядатиме ухвалу суду від 03.12.2020 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця в межах, що досліджувалися судом на підставі скарги ОСОБА_2 від 22.04.2020.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , 19.09.2019 звернувся до Приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером 512, у якій просив відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 642/3377/17, виданим 11.04.2018 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 850 000 грн заборгованості. Виконавче провадження представник стягувача просив відкрити за місцем знаходження майна - коштів боржника, а саме: р/р НОМЕР_3 МФО 305299; р/р НОМЕР_1 МФО 305299, що відкриті в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д (т.1 а.с. 42-43).

19.09.2019 Приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60110384 за указаною заявою ОСОБА_6 , поданою в інтересах ОСОБА_1 (т.1 а.с. 47).

Постановою Приватного виконавця від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60110384 на все майно, що належить боржнику в межах звернення стягнення на суму 9 738 000 грн, був накладений арешт (т.1 а.с. 53).

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частинами 3,4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Приватного виконавця від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60110384 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику в межах звернення стягнення на суму 9 738 000 грн, винесена разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. Арешт накладений на майно у межах суми стягнення (8 850 000 грн) з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця (885 000 грн), витрат виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Копією супровідного листа, журналом реєстрації вихідної кореспонденції Приватного виконавця Кравець В.В. за період з 19.09.2020 по 20.09.2019, списком № 3788 згрупованих поштових відправлень та квитанцією Укрпошта підтверджується (т.2 а.с. 19-26) направлення копії постанови Приватного виконавця Кравець В.В. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , що зазначена у виконавчому документі (т.1 а.с. 45).

Ні апеляційна скарга ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_2 , ні скарга на дії Приватного виконавця, подана до суду першої інстанції, не містять обґрунтування незаконності постанови Приватного виконавця від 19.09.2019 про накладення арешту на майно боржника. Посилання на незаконність відкриття Приватним виконавцем виконавчого провадження № 60110384 не свідчать про незаконність постанови про накладення арешту. Дії Приватного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження та постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 та його представником не оскаржувались.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в частині незаконності постанови Приватного виконавця від 19.09.2019 про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 60110384.

З копії свідоцтва про право власності від 26 січня 1999 року вбачається, що квартира АДРЕСА_5 ) належала на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 - по 1/3 частині кожному (т.1 а.с. 13).

Тринадцятого червня 2006 року ОСОБА_8 продав ОСОБА_2 належні йому 2/3 частини квартири АДРЕСА_6 (до перейменування - АДРЕСА_7 (т.1 а.с. 14-16).

Двадцять четвертого грудня 2019 року Приватний виконавець в межах виконавчого провадження № 60110384 направив відділу реєстрації місця проживання Чугуївської міської ради вимогу Приватного виконавця № 2305, у якій у триденний термін вимагав надати інформацію про осіб, які зареєстровані або проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 70).

Листом від 14.01.2020 № 0310-43/27 відділ реєстрації місця проживання Чугуївської міської ради повідомив Приватного виконавця, що Чугуївська міська рада не є розпорядником запитуваної інформації (т.1 а.с. 97-98).

Чотирнадцятого січня 2020 року Приватний виконавець направив Новопокровській селищній раді Чугуївського району Харківської області вимогу № 384 про надання у триденний термін інформації про осіб (у тому числі дітей), які зареєстровані або проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 100).

Даних про отримання Приватним виконавцем відповіді на вимогу № 384 від 14.01.2020 матеріали цивільної справи № 642/2110/20 не містять.

Двадцять четвертого грудня 2019 року Приватний виконавець Кравець В.В. у присутності двох свідків склав акт про те, що при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 на дзвінки та стукіт ніхто не відчинив, опис буде проведений за наявною технічною документацією (т.1 а.с. 71-75).

Двадцять четвертого грудня 2019 року Приватний виконавець виніс дві постанови про опис та арешт 2/3 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 77-78, 80-81).

Постановою від 17.01.2020 Приватний виконавець призначив суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки 2/3 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 95-96).

Першого квітня 2020 року Приватний виконавець Кравець В.В. подав заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 182).

Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2623-IV від 02.06.2005 «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно з пунктом 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (надалі Порядок), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку, яким визначений перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (надалі Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на час подачі Приватним виконавцем заявки на реалізацію квартири АДРЕСА_6 , визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 30 вересня 2020 року справа №303/3043/19 (провадження №61-8347св20).

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виставляючи на продаж квартиру АДРЕСА_6 , у якій зареєстрований малолітній син боржника,без дозволу органу опіки та піклування Приватний виконавець діяв у відповідності до вимог закону. Також не погоджується колегія суддів із недоведеністю реєстрації у Квартирі дитини та доведеністю наявності у матері дитини іншого житла.

Пославшись на те, що довідка Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» № 102 від 30.05.2017 (т.1 а.с. 18) не є належним доказом реєстрації у квартирі неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи наявна також довідка Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 771 від 24.06.2020, з якої вбачається, що у Квартирі зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 121). З довідки № 102 від 30.05.2017 можливо зробити висновок, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

Не доведена належними доказами також належність ОСОБА_5 на праві власності чи користування іншого житла.

Отже, колегія суддів уважає встановленим та підтвердженим належними й допустимими доказами те, що Приватний виконавець виставляючи Квартиру на реалізацію не отримав довідку Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області про зареєстрованих у Квартирі осіб, не перевірив чи зареєстровані у Квартирі неповнолітні, не отримав дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду на передачу такого спірного майна на реалізацію. Останнє підтверджується листом Служби у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області № 01-27/505 від 22.05.2020 (т.2 а.с. 120).

Отже, Харківський апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо протиправності дій Приватного виконавця в частині подання заявки на реалізацію арештованого майна, право користування у якому має неповнолітня дитина, без отримання дозволу від органу опіки та піклування або відповідного рішення суду на передачу такого спірного майна на реалізацію. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18 (провадження № 61-11256св19).

Також колегія суддів відзначає, що з наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватний виконавець постановою від 17.01.2020 призначив суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки 2/3 частин Квартири, а на реалізацію виставив усю Квартиру в цілому.

Не містять матеріали цивільної справи № 642/2110/20 також доказів того, що Приватний виконавець на виконання вимог пункту 3 Розділу II Порядку ознайомив ОСОБА_2 з результатами оцінки Квартири.

Тому колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції від 03.12.2020 - скасуванню з ухваленням нової постанови у справі. Скаргу ОСОБА_2 на дії Приватного виконавця належить задовольнити частково, визнавши неправомірними дії щодо передачі на реалізацію Квартири.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець Вадима Валентиновича задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець Вадима Валентиновича щодо передачі на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 лютого 2021 року.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук