Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/40/20Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді Турецької І.О.,
суддів Стас Л.В., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря Скоріної Т. С.
апелянта ОСОБА_1 ;
представника відповідача Волкової Т. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог на предмет спору Горностаївський районний суд Херсонської області
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області (далі ТУДСА у Херсонській області) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати суддівської винагороди за травень 2016 року;
- стягнути суддівську винагороду (заробітну плату) у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (сума визначена без обов`язкових платежів і зборів);
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати суддівської винагороди (заробітної плати) в межах суми стягнення за один місяць.
- стягнути середній заробіток (заробітна плата) з червня 2016 року у сумі 662,5 мінімальних заробітних плат (сума визначена без обов`язкових платежів і зборів).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 зазначив, що йому як судді Горностаївського районного суду Херсонської області за звітний 2016 р. ТУ ДСА у Херсонській області протиправно не виплатило суддівську винагороду, а лише здійснило обов`язкові відрахування, чим фактично привласнило собі невластиві повноваження суду і виконавчої служби.
На думку позивача, за умов невиплати належних сум, в строки зазначені в ст.116 КЗпП України, є підстави для застосування ст. 117 КЗпП України, яка унормовує виплати звільненому працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як наслідок позивач вважає, що з ТУ ДСА в Херсонській області підлягає стягненню суддівська винагорода за травень 2016 року у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (суму визначено без обов`язкових платежів і зборів), а також 662,5 мінімальних заробітних плат без обов`язкових платежів і зборів за затримку виплати суддівської винагороди з 1 червня 2016 року по 30 грудня 2019 року.
25.06.2020 р. позивач, дізнавшись із матеріалів судової справи, про існування наказу ТУ ДСА в Херсонській області від 17 травня 2016 року № 14/1 «Про утримання надмірно сплачених коштів» подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач навмисно не ознайомив його з даним наказом, щоб позбавити можливості оскаржити в даному судовому процесі.
Оцінюючи даний наказ, з правової точки зору, позивач зазначив, що він суперечить приписам п. 1 ч. 2 ст. 127 та ч. 1 ст. 128 КЗпП України, оскільки відповідальними особами не була допущенна лічильна помилка при нарахуванні коштів, що свідчить про відсутність підстав для проведення відрахувань, а також не був дотриманий встановлений для цього поріг 20 відсотків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23жовтня 2020 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною адміністративний суд не може обмежитися лише одним фактом неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а й зобов`язаний також з`ясувати і перевірити наявність або відсутність конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. При цьому, важливе значення мають: юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Незважаючи на те, що вимоги про протиправність та скасування наказу ТУ ДСА в Херсонській області від 17 травня 2016 року № 14/1 «Про утримання надмірно сплачених коштів» не були зазначені в позові, оскільки ознайомлення позивача з цим доказом відбулося після закінчення підготовчого провадження, суд першої інстанції проаналізував його зміст та обґрунтованість.
Так, суд відзначив, що в період перебування у відпустці голови Горностаївського районного суду ОСОБА_2 у травні 2016 р., позивач виконував обов`язки голови суду, а тому був обізнаний, що отримав надлишкові кошти у вигляді відпускних та матеріальної допомоги, які йому не призначалися.
Оскільки, на думку суду, така переплата є неправильно обчисленою сумою розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 за квітень 2016 року, це, відповідно, виключає рахункову помилку та дає підстави для відрахування надмірно виплачених коштів.
Свій висновок суд першої інстанції обґрунтував позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 06.05.2020 р. у справі №2а-3494/09/2670.
Узагальнюючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що з боку суб`єкта владних повноважень відсутні порушення ст. 116 КЗпП України, що, відповідно, виключає застосування до спірних правовідносин ст.117 КЗпП України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, порушив вимоги матеріального і процесуального права, що тягне за собою скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позову.
Правовими підставами для скасування рішення, яке є предметом оскарження, ОСОБА_1 зазначає порушення статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: право на справедливий суд, ефективний спосіб захисту та порушення статті 1 Першого Протоколу.
Пояснюючи, в чому складається порушення судом першої інстанції вимог Конвенції та Першого Протоколу, скаржник указує на недотримання строків розгляду справи, встановлених ч.2 ст.263 КАС України, а також на недотримання приписів ч.4 ст.257 КАС України, що виразилося у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, попри наявності заявленої вимоги про відшкодування шкоди, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Далі, скаржник зосередив свою увагу на наказі від 17.05.2016 р., про який, за його твердженням, він дізнався під час розгляду справи. ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним, оскільки згідно з ним, за відсутності жодних правових підстав, проводилися відрахування з його заробітної плати. Позбавляючи його суддівської винагороди, ТУ ДСА у Херсонській області, на переконання ОСОБА_1 , діяла не на підставі та не в межах повноважень.
ТУ ДСА у Херсонській області не скористалося правом подання відзиву на апеляцію.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.
Представник ТУ ДСА у Херсонській області проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 17 січня 2014 року №13/2014 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Горностаївського районного суду Херсонської області строком на п`ять років.
Наказом голови Горностаївського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2014 року № 01-02/05 суддю ОСОБА_1 зараховано до штату Горностаївського районного суду з 18 лютого 2014 року та встановлено посадовий оклад, згідно штатного розпису, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу.
Дослідженням Табелю обліку використання робочого часу Горностаївського районного суду Херсонської області за квітень 2016 р. встановлено, що кількість днів фактичної роботи ОСОБА_1 складає 15; відрядження - 5 днів, хвороба - 1 день.
ОСОБА_1 було нараховано та виплачено суддівську винагороду ( оклад судді та доплату за вислугу років) за 15 днів фактичної роботи, а також виплати у зв`язку з відрядженням та лікарняним.
Дані обставини позивачем не спростовуються.
У матеріалах справи присутня доповідна записка головного спеціаліста планово фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_3 про те, що вона, на підставі наказу №01-03/05 від 19.04.2016 р. про надання голові Горностаївського районного суду Херсонської області ОСОБА_2 відпустки, помилково нарахувала та виплатила відпускні в сумі 9 174,58 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 13 780 грн. не ОСОБА_2 , а судді Горностаївського районного суду Херсонської області Шумило О. М.
17.05.2016 р. начальником ТУ ДСА у Херсонській області прийнятий наказ №14/1 «Про утримання надмірно виплачених коштів». Відповідно до змісту цього наказу, слід зробити перерахунок зайво нарахованих коштів (як помилково нараховані відпускні та матеріальна допомога) в травні 2016 р. судді Горностаївського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 в сумі 22 954,58 грн.
Відповідно до Табелю обліку використання робочого часу Горностаївського районного суду Херсонської області за травень 2016 р. (табельний номер 2062) кількість днів фактичної роботи ОСОБА_1 склала 18 днів, відрядження - 1 день.
Розрахунковий лист на ім`я ОСОБА_1 за травень 2016 року містить такі види нарахувань:
- відрядження ( 05/16) 1 дн. - 877,63 грн.;
- вислуга років ( 05/16) 18 дн. - 2 060,53 грн;
- оклад судді ( 05/16) 18 дн. - 13 736,84 грн;
- відпустка судді ( 05/16) 11 дн. - ( - 9 174,58 грн);
- матеріальна допомога на оздоровлення (05/16) 22 дн. - (13 780,00 грн).
Всього нараховане: 6 279,58 = - 22 954,58 (9 174,58 +13 780,00). + 16 675,00.
Із заробітної плати в розмірі 10 615,47 грн було утримано:
- військовий збір (05/16) - 94,19 грн.,
- податок на доходи фізичних осіб (05/16) 15 дн. - 1 130,32 грн.
Всього утримано: 9 390,96 грн. Сума на руки за травень 2016 року складає: (5 055,07 грн.).
Отже, неотримання позивачем у травні 2016 р. суддівської винагороди пов`язане з відрахуванням із його заробітку надмірно виплачених коштів.
22.07.2019 р. виконуючий обов`язки голови Горностаївського районного суду Херсонської області видав, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 04.07.2019 р. № 1785/0/15-19, наказ № 05-02/15 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Горностаївського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та про відрахування зі штату Горностаївського районного суду Херсонської області з 22 липня 2019 року.
Як пояснив позивач, 11 грудня 2019 року він надіслав до ТУ ДСА в Херсонській області лист-вимогу щодо виплати невиплачених сум при звільнені та надання документів, який залишився без відповіді.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та правова оцінка суду апеляційної інстанції доводів учасників справи та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Як випливає з доводів апеляції, ключовими її питаннями є порушення судом процесуального права, що виразилося, зокрема, у розгляді справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також протиправність наказу ТУ ДСА у Херсонській області від 17.05.2016 р. №14/1 "Про утримання надмірно виплачених грошових коштів".
Досліджуючи дані доводи скаржника колегія суддів встановила наступне.
13.01.2020 р. суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі вирішив, що вона буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду першої інстанції від 26.03.2020 р. було закрито підготовче провадження та вирішено справу розглядати за правилами письмового провадження.
Мотивуючи своє рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, суд зазначив про небажання сторін з`являтися до відкритого судового засідання, зокрема, з метою вжиття заходів для мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID 19.
Отже, доводи апелянта про розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження не відповідає процесуальним документам, прийнятим судом першої інстанції.
Щодо доводу скаржника про протиправність наказу ТУ ДСА у Херсонській області від 17.05.2016 р. №14/1 "Про утримання надмірно виплачених грошових коштів", колегія суддів зазначає таке.
Так, суд апеляційної інстанції вважає правильним дослідження судом першої інстанції наведеного наказу, адже у зв`язку з неналежним виконанням ТУ ДСА у Херсонській області ухвали суду про витребування доказів, позивач був позбавлений можливості доповнити свої позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного наказу.
До того ж, варто відзначити, що законність даного наказу має суттєве значення для правильного вирішення справи. Саме даний наказ пояснює обставини невиплати позивачу у травні суддівської винагороди.
Скаржник, вважаючи даний наказ незаконним, насамперед указує на ознаки його фальшування, оскільки на згаданої вище доповідній записці відсутня дата її виготовлення та візування. До того ж, скаржник звертає увагу, що спірний наказ про утримання з нього коштів, датований після виплат іншим працівникам суду авансу.
На переконання ОСОБА_1 , суб`єкт владних повноважень мав право прийняти такій наказ тільки у випадку якщо підстави та розмір відрахувань не оспорюються. Утім, до нього не було звернень з приводу з`ясування даних обставин і це призвело до того, що суб`єкт владних повноважень привласнив собі повноваження щодо позбавлення його суддівської винагороди, яка гарантована Конституцією України.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Стаття 130-1 Конституції України унормовує, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.
Відповідно до статей 1 та 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 р. суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Законом України від 25.12.2015р. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в такому розмірі (на місяць): з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.
Відповідно до частини першої ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 151 Закону України № 2453-VI, територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до пунктом 4.3 Положення про територіальне управління ДСА України в Херсонській області, затвердженого Головою ДСА України 25.09.2015 до повноважень ТУ ДСА України в Херсонській області віднесено здійснення функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів Херсонської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як правильно зазначив суд першої інстанції існує усталена практика Верховного Суду України та Верховного Суду з питань відрахування із заробітної плати працівників безпідставно набутих коштів.
Так, у постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14, від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 03 жовтня 2019 року, від 03 березня 2020 року у справах № №№487/3380/16-а та № 804/979/17 суд касаційної інстанції вказав, що за приписами ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, у тому числі, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
Разом з тим, згідно з положенням частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем встановлено два виключення із наведеного правила щодо неповернення безпідставно набутих коштів, зокрема у випадку, що розглядається відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення, по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, та як наслідок, кошти підлягають поверненню у разі наявності цих фактів.
Визначення поняття "рахункова помилка" міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю".
Так, зокрема, наголошується, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, які не вимагають правової оцінки. Отже, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі №2а-3494/09/2670 Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини, у розрізі чи надмірна виплата була викликана рахунковою помилкою або недобросовісністю позивача, зазначив, що двічі отримана допомога на оздоровлення не є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату та не вважається неправильно обчисленою сумою.
Себто, якщо йти за логікою суду касаційної інстанції, залишається така підстава для відрахування як недобросовісність набувача.
Розглядаючи в даному спорі питання недобросовісності набувача, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що ОСОБА_1 у спірному періоді виконував обов`язки голови суду, оскільки ОСОБА_2 перебувала у відпустці.
Перебування позивача на цій адміністративній посаді, як правильно зазначив суд першої інстанції, виключає факт необізнаності про те, що відпускні та матеріальна допомога нараховані та виплачені йому помилково, оскільки така переплата не є неправильно обчисленою сумою розміру суддівської винагороди за квітень 2016 року.
За наведених підстав, суд дійшов правильного висновку про законність відрахування відповідачем у травні 2016 р. із суддівської винагороди та інших виплат ОСОБА_1 надлишково отриманих коштів на загальну суму 22 954,58 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач суддяІ. О. Турецька
суддяЛ. В. Стас
суддяЛ. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 15.02.2021 року.
