ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3270/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/3270/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вулиця Коблевська, будинок 39, місто Одеса, 65023, код ЄДРПОУ ВП 01186691);

до відповідача: Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вулиця Крістіана Вернера, будинок 84, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 03194884);

про стягнення 56856,78 грн.

Представники сторін

від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 56856,78 грн.

Ухвалою від 26.11.2020 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків. 07.12.2020 до суду надійшла заява позивача (вх.№32693/20), якою усунуто недоліки.

Ухвалою від 10.12.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Засідання призначено на 11.01.2021.

06.01.2021 від відповідача надійшов відзив (вх.№260/21).

06.01.2021 відповідачем також направлено клопотання про залучення третьої особи - Управління державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області (вх.№261/21), яке залишається судом без задоволення у зв`язку із тим, що Управління є органом, який здійснює реєстрацію та обліковує бюджетні зобов`язання, проте не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли між сторонами.

11.01.2021 судове засідання відкладено на 27.01.2021.

22.01.2021 до суду подано відповідь на відзив (вх.№1975/21).

27.01.2021 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№2376/21).

27.01.2021 судове засідання відкладено на 08.02.2021.

08.02.2021 представники сторін у судове засідання не з`явились, судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону У країни "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" 05.10.2000 р. № 2017-ІП, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Законом України "Про охорону дитинства" від встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визначених цими законами.

З 01.12.2017 року по 29.02.2020 Позивач надавав послуги пільговим категоріям абонентів. На виконання вимог чинного законодавства. Позивачем щомісячно засобами поштового зв`язку на паперових носіях та електронним зв`язком направлялись Відповідачу розрахунки (форма « 2-пільга») щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці. Окрім списків за формою « 2-пільга» кожного місяця Відповідачу направлялись супровідні листи та акти звіряння розрахунків (за формою « 3-пільга») за надані пільговим категоріям населення послуги зв`язку. Проте Відповідач, жодного разу звірку за встановленою процедурою не проводив, отримані форми 2 та 3 пільга не підписав та не повернув на адресу Позивача, відшкодування вартості наданих Позивачем послуг не здійснив, в зв`язку з чим, за Відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 56856,78 грн., несплата якої є предметом спору.

Відповідач позов не визнає, вказує, що у пп.б п.4 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України не передбачені видатки з районного бюджету на послуги зв`язку пільговій категорії громадян, у ст. 102 Бюджетного кодексу України не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, а саме - послуги зв`язку.

Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету є помилковим, оскільки вид видатків на пільги з послуг зв`язку за рахунок субвенції з державного бюджету у вигляді трансфертів на фінансування зазначених пільг вже не передбачається.

Зазначає, що відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга». Посилається на п.11. даного Положення, відповідно до якого відповідач щомісяця звіряє інформацію, що міститься в реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, однак позивач відповідні акти, розрахунки щодо вартості послуг зв`язку не надавав з грудня 2017 та у 2018 році. В порушення вказаних норм тільки у серпні 2018 відповідачу був надісланий супровідний лист, до якого додано акт звірки про заборгованість станом на 01.01.2018, розрахунки за формою «2-пільга» з грудня 2017 по серпень 2018. Посилається також на рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2442/18, де позивач звертався за стягненням відшкодування за послуги зв`язку у 2017 році, рішенням суду було відмовлено.

Вважає, що подані позивачем розрахунки видатків підписані лише працівниками позивача, не надсилались відповідачу вчасно, жодного погодження відповідача не надано, тому такі розрахунки не можуть вважатись належними доказами надання позивачем послуг.

Реєстр пільговиків щомісяця оновлюється, у зв`язку з чим передбачено вимогу законодавства щодо щомісячного звіряння інформації.

Посилається на п.1.4 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено Наказом Міністерства казначейської служби України від 02.03.2012 №309, відповідно до якого підтверджуючими документами для реєстрації фінансового бюджетного зобов`язання є акти звіряння та договори. Договори не укладались, акти звіряння не підписувались.

У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що у період з 01.12.2017 по 29.02.2020 виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян. До 2017 року витрати на надання пільг з оплати послуг зв`язку фінансувались за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання такої пільги до 2017 року був передбачений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений Постановою КМУ від 04.03.2002 №256. В подальшому ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України виключено, а ч.1 ст.91 кодексу доповнено пунктом 20-4, відповідно до якого пільги з послуг зв`язку були віднесені до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Внаслідок віднесення витрат на пільги з послуг зв`язку до видатків з місцевих бюджетів було прийнято Постанову КМУ від 21.06.2017 №426, якою з Порядку №256 було виключено пільги з послуг зв`язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету. З 24.12.2019 постанова КМУ №256 втратила чинність внаслідок прийняття Постанови КМУ від 24.12.2019 №1101 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», однак також не передбачено компенсацію витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету. Вказує, що з 01.01.2017 бюджетне законодавство не відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів і не передбачає механізму компенсації таких витрат за рахунок коштів державного бюджету.

Твердження відповідача про ненадання актів звіряння, розрахунків вважає необгрунтованим, адже в матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачу форм « 2-пільга» в електронному та паперовому вигляді, щомісячних супровідних листів та актів звіряння за формою « 3-пільга». Щодо посилання на рішення у справі №9162442/18, воно грунтувалось на відсутності у матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача актів звірки розрахунків та розрахунків за вказаний період.

Також зазначає, що відповідач має звіряти інформацію, яка йому надається. Чинне законодавство не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги. Не підписання актів звіряння за формою « 3-пільга» можна трактувати як погодження із розрахунками « 2 -пільга», адже відповідачу неодноразово було повідомлено про порядок перерахування заборгованості. Відповідач не скористався правом направити форму « 3-пільга», не повернув та не відкоригував акти. Зазначає, що переговори між сторонами щодо визнання та перерахування сум боргу велись та навіть призводили до коригування у листопаді 2018.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про охорону дитинства", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (надалі - Правила № 295) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Як встановлено судом, на виконання вимог чинного законодавства у період з 01.12.2017 по 29.02.2020 було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою "2-пільга" на загальну суму 56856,78 грн. (а.с.11-54).

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади. Згідно з пунктом 10 статті 13 цього закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 2 Порядку №256 від 04.03.2002).

Система місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною першою статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Наведене свідчить про те, що обов`язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв`язку), покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Оскільки до компетенції Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, Управління є належним відповідачем у даній справі, про що останній жодним чином не заперечує.

За умовами пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції, чинній майже протягом всього періоду надання послуг, заявленого у даній справі) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за №1172/14439, "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення позивачем щомісячно за спірний період надсилались на адресу відповідача поіменні списки абонентів за формою "2-пільга", а також акти звіряння за формою "3-пільга", що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями супровідних листів, актів звіряння за формою « 3-пільга», описів вкладень та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.55-122), які підтверджують факт отримання зазначених списків відповідачем. Крім того, означені документи також надсилались позивачем відповідачу у вигляді файлів DBF-формату, про що свідчать наявні в матеріалах справи скріншоти електронних листів (а.с.123-132).

Як вказує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, останній жодного разу не звертався до позивача з питання неотримання списків пільговиків за спірний період чи з вимогою коригування та складання акту звіряння за формою "№3-пільга".

У матеріалах справи відсутні та Відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження встановлення Управлінням будь-яких розбіжностей у наданих позивачем документах.

Розмір заявлених майнових вимог зазначений позивачем помісячно в актах звіряння розрахунків за формою "3-пільга", доданих до позову, які складаються за результатами звірки даних позивача у формах "2-пільга" та відомостей відповідача, занесених ним до реєстру осіб, які мають право на пільги.

Управління жодного доказу на підтвердження того, що заявлені позивачем суми не відповідають дійсним, до суду не надало, хоча відповідну інформацію щодо кожного пільговика повинно фіксувати в реєстрі осіб, які мають право на пільги, і не було позбавлене можливості їх перевірити.

Суд враховує, що правильність нарахування та, як наслідок, розмір заявленої позивачем до відшкодування суми грошових коштів відповідачем фактично не оспорюється, а тому вказана сума заборгованості відповідача є доведеною.

Зазначений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2018 у справі №911/2865/17.

Як визначено п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, вищевказаною нормою визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв`язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.

Внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету свідчить про те, що фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв`язку, а саме - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.

Водночас, згідно з ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Управління соціального захисту населення зобов`язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, причому не у зв`язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 927/465/17).

Поряд з цим, як вказує позивач, відповідачем надані ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надані телекомунікаційні послуги у сумі 56856,78 грн. відшкодовано не було.

Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідач, згідно з приписами ст.ст. 73-74 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з відповідача вищевказаної суми обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає обов`язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із вище перелічених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів .

Враховуючи, що право на пільги щодо послуг зв`язку визначено, зокрема, Законом України "Про телекомунікації", Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", посилання відповідача на втрату чинності постанови Кабінету Міністрів жодним чином не впливає на висновки суду щодо необхідності виконання зобов`язань, які випливають із закону.

Щодо посилання відповідача на рішення суду у справі №916/2442/18, суд зазначає, що у вказаній справі було заявлено вимоги про стягнення суми заборгованості з грудня 2016 по листопад 2017 включно, тобто періоди стягнення не збігаються, а підставою відмови у задоволенні позову стала відсутність доказів направлення відповідачеві документів, передбачених п. 10 Положення від 29.01.2003 р. № 117.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 11, 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 48,91 Бюджетного кодексу України, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 423, пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення", ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вулиця Коблевська, будинок 39, місто Одеса, 65023, код ЄДРПОУ ВП 01186691) до Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вулиця Крістіана Вернера, будинок 84, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 03194884) про стягнення 56856,78 грн., - задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації Одеської області (вулиця Крістіана Вернера, будинок 84, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 03194884) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вулиця Коблевська, будинок 39, місто Одеса, 65023, код ЄДРПОУ ВП 01186691) 56856,78 грн. заборгованості, 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені в судовому засіданні 08.02.2021. Повний текст рішення складений та підписаний 15 лютого 2021 р.

Суддя Р.В. Волков