ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2021 р. Cправа № 902/1024/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Світлодарської міської ради (пр-т Миру, 5, м. Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька область, 84792)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про внесення змін до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В :

Світлодарською міською радою подано позов до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що 28.11.2013 між Світлодарською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1410970500:00:004:0021 терміном на 49 років для обслуговування нежитлових будівель, автозаправки та автомийки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2014, номер запису про право 4956599.

З урахуванням внесених на підставі відповідних рішень Світлодарської міської ради змін до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Світлодарськ, позивачем було розроблено проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013, примірники якої вручено відповідачу, однак така додаткова угода ОСОБА_1 не погоджена та не повернута.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідач на підставі власного рішення 31.07.2014 припинив свою діяльність як ФОП, однак продовжує використовувати земельну ділянку з метою здійснення господарської діяльності. При цьому внаслідок ухилення відповідача від підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки Світлодарська міська рада недоотримує грошові кошти за користування земельною ділянкою, оскільки за договором орендна плата на рік становить 21064,54 грн, а відповідно до проекту додаткової угоди - 60709,11 грн.

У зв`язку з необхідністю приведення умов договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013 у відповідність до вимог законодавства, враховуючи ухилення відповідача від підписання додаткової угоди, Світлодарська міська рада звернулася із позовом до суду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору у відповідній редакції.

У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Вінницької області здійснено запит щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних фізичної особи відповідача.

29.10.2020 надійшла відповідь на вказаний запит від Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області, відповідно до якої підтверджено реєстрацію відповідача за вказаною у позовній заяві адресою.

Ухвалою суду від 03.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1024/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2020.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося, в т.ч. внаслідок задоволення відповідного клопотання відповідача. При цьому ухвалою суду від 10.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк відповідачу надано достатньо часу для викладення власної процесуальної позиції щодо позову, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 04.02.2021.

14.01.2021 на електронну адресу суду без ЕЦП та засобами поштового зв`язку надійшла заява представника позивача про закриття провадження справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, враховуючи, що відповідач не має статусу підприємця.

На визначену дату та час у судове засідання учасники справи не з`явилися. Останні про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідної ухвали суду.

Дослідивши заяву представника відповідача про закриття провадження, суд зазначає таке.

Спір між сторонами виник щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013 (далі - Договір).

Як слідує зі змісту вказаного Договору, його укладено між Орендодавцем-власником землі - Світлодарською міською радою, м. Світлодарськ, пл. Леніна, буд. 5 в особі Світлодарського міського голови Брехунця Анатолія Федоровича, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 із змінами та доповненнями, з одного боку, і Орендарем - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 14.12.2000 Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Предметом Договору (розділ 1) визначено, що Орендодавець Світлодарська міська рада відповідно до рішення від 28.11.2013 №VI/58-4 "Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для обслуговування нежитлових будівель, автозаправки та автомийки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 " надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне, користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В оренду передається земельна ділянка кадастрового номеру 1410970500:00:004:0021 площею 0,3205 га, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення Світлодарської міської ради, у стані придатному для використання по цільовому призначенню.

Договір укладається на термін сорок дев`ять років, починаючи з дати його державної реєстрації (розділ 2 Договору). При цьому Актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.11.2013 підтверджується прийняття в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, автозаправки та автомийки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3205 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення Світлодарської міської ради.

Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2014.

В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі, представник відповідача вказує на обставину припинення відповідачем господарської діяльності у статусі фізичної особи-підприємця.

Так, 31.07.2014 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Чапайди О.М. за власним рішенням (реєстраційна дія № 21600050003002441), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОП) (а.с. 37-40, т.1).

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час припинення підприємницької діяльності відповідачем як ФОП) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її обов`язок не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.06.2019 у справі, № 904/1083/18 та від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 у справі №699/115/20.

Окрім того, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. При цьому матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що останній отримав земельну ділянку у строкове платне користування в цілях провадження підприємницької діяльності (для обслуговування нежитлових будівель, автозаправки та автомийки). Таке використання земельної ділянки узгоджується із видом економічної діяльності ОСОБА_1 у статусі ФОП - "Роздрібна торгівля пальним" (витяг з ЄДРЮОФОП - а.с. 37-40, т.1).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинилися, суд приходить до висновку про належність спору до господарської юрисдикції, а відтак і про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України (якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На момент укладення Договору, відповідно до його предмету визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 702151,40 грн.

За змістом розділу 3 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21064,54 грн за рік.

Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації;

- визначених законодавством;

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- у разі невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка проведена станом на 01.01.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1410970500:00:004:0021 становить 2 023 637 грн, вартість 1 кв.м. земельної ділянки склала 631,4 грн.

Рішенням Світлодарської міської ради від 28.11.2018 №VI- 129-11 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області" зі змінами внесеними рішенням від 25.03.2019 №VI-133-14 "Про внесення змін до рішення міської ради від 28.11.2018 №VI-129-11 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області", зокрема:

- затверджено технічну документацію нормативної грошової оцінки земель м. Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області;

- введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області з 01.01.2020;

- встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства;

- обумовлено внести зміни до договорів оренди землі, які були укладені раніше, у зв`язку з введенням у дію нормативної грошової оцінки землі в частині орендної плати шляхом укладення додаткових угод.

Так, Світлодарська міська рада звернулася до відповідача з листом № 02/23/а0464 від 23.04.2020, додатком до якого вказано 2 примірники додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з проханням погодити додаткову угоду та один її примірник повернути Світлодарській міській раді.

Отримання двох примірників додаткової угоди відповідачем 22.05.2020 підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 на листі № 02/23/а0464 від 23.04.2020 із відміткою, що з деякими положеннями додаткової угоди останній не згоден. При цьому відповідачем до заяви про закриття провадження у справі додано копію листа Світлодарській міській раді від 17.06.2020 (з відбитком штемпеля вхідної кореспонденції позивача), відповідно до якого ОСОБА_1 повідомляє, що додаткова угода від 23.04.2020 до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1410970500:00:004:0021 не є укладеною у зв`язку з недоречними умовами.

Оскільки відповідачем протягом тривалого часу не повернуто Світлодарській міській раді примірника підписаної додаткової угоди, внаслідок чого позивач недоотримує грошові кошти з орендної плати, позаяк розділом 3 Договору встановлено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 21064,54 грн за рік, а відповідно до проєкту додаткової угоди - 60709,11 грн за рік, Світлодарська міська рада звернулася із відповідним позовом до суду про визнання укладеною відповідної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2013, яку датовано 23.04.2020.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступні законодавчі приписи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату

Як зазначалося вище, Світлодарською міською радою ухвалено рішення, яким затверджено технічну документацію нормативної грошової оцінки земель м. Світлодарська Світлодарської міської ради Бахмутського району Донецької області та введено в дію відповідну нормативну грошову оцінку з 01.01.2020.

За змістом частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 632 цього Кодексу зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі щодо розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону. При цьому розділом 13 Договору сторони погодили, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

За змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Як передбачено розділом 3 Договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації; визначених законодавством; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у разі невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

За змістом частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 -7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

У частинах 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

У статті 144 Конституції України і статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Затвердження нової нормативної грошової оцінки землі рішенням органу місцевого самоврядування є підставою для зміни орендної плати шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15).

Позиції, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, а також, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування є обов`язковим для виконання притримується Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, у постанові від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18). Такий же висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16.

Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16 дійшов висновку про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, незалежно від того, чи сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати.

До подібних правових висновків також неодноразово доходив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 30.01.2020 у справі 640/15419/15-ц (провадження № 61-16971св19), від 24.07.2019 у справі № 644/9862/14-ц (провадження № 61-21925св18), від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18) та ін.

У постанові від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц (провадження № 61-36441св18) Верховний Суд також вказав, що з огляду на положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, рішення міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста та затверджено нові ставки орендної плати, яке є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнано, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду також узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з вимогою підписати додаткову угоду, проте відповідач таку вимогу проігнорував, в т.ч. не підписав додаткової угоди із протоколом розбіжностей, а лише листом від 17.06.2020 повідомив позивача, що додаткова угода від 23.04.2020 до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1410970500:00:004:0021 не є укладеною у зв`язку з недоречними умовами.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на те, що сторони не дійшли згоди про внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди в запропонованій редакції позивача, спір передано на вирішення суду.

Окремо слід зазначити, що у спірній додатковій угоді визначений Договором розмір орендної плати у встановленому відсотковому вираженні (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) залишився незмінним, а вартісне вираження орендної плати збільшено виключно внаслідок затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у сумі 2 023 637 грн.

Згідно з п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов`язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов`язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов`язання відповідача внести такі зміни до договору.

Разом з тим, проаналізувавши зміст додаткової угоди в редакції позивача, суд дійшов висновку, що Світлодарською міською радою не обґрунтовано внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом включення пункту 1.4. до Додаткової угоди від 23.04.2020 такого змісту:

"1.4. Абзац 6 розділу "Орендна плата" викласти в наступній редакції:

"У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк орендарем сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі 0,3 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення"."

У частині 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджено типовий договір оренди землі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка діє з 29.11.2017, серед іншого, було внесено зміни до постанови від 03.03.2004 № 220, зокрема пункт 14 Типового договору оренди землі викладено у такій редакції: "14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі ___ відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення." При цьому за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890 не вимагалося приведення договорів, укладених раніше, у відповідність до нових вимог стосовно типового договору.

Суд враховує висновок, що підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2020 по справі №907/87/19 щодо відсутності підстав для зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін згідно з положеннями статей 651, 652 Цивільного кодексу України, зважаючи на недоведеність наявності істотного порушення договору другою стороною, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.