ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа №921/358/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Січ» б/н від 07.12.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/3759/20 від 18.12.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 (суддя Шумський І.П., повний текст складено 16.11.2020)

у справі №921/358/20

за позовом Приватного агропромислового підприємства «Січ», с. Базар, Чортківський район, Тернопільська область

до відповідача Базарської сільської ради с. Базар, Чортківський район, Тернопільська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, м. Тернопіль

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Шаповал В.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явився

Учаснику процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 у справі №921/358/20 в задоволенні позову Приватного агропромислового підприємства «Січ» до Базарської сільської ради про визнання права власності відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 у справі №921/358/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Приватного агропромислового підприємства «Січ» до Базарської сільської ради про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 справу №921/358/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 03.02.2021.

В судовому засіданні представник апелянта надав суду пояснення щодо вимог та доводів апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явились? Правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Приватне агропромислове підприємство «Січ» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Базарської сільської ради про визнання права власності на рухоме майно - комбайн John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на балансі ПАП «Січ» знаходиться сільськогосподарська техніка, а саме комбайн John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (далі по тексту - техніка). Вказана техніка знаходиться у відкритому та добросовісному володінні позивача щонайменше із січня 2014 року - з моменту передачі корпоративних прав на ПАП «Січ» за договором купівлі-продажу від 21.01.2014, укладеним між ТзОВ «Саутберг Холдингз (Україна) та фізичною особою ОСОБА_1 . Проте, на момент передачі корпоративних прав та станом на час подання позову жодних документів, що підтверджують реєстрацію цієї техніки як сільськогосподарської або документів, що підтверджують набуття права власності на вказану техніку у позивача не має. Із офіційних відповідей на адвокатські запити до компетентних державних органів, інформації щодо оформлення (набуття) права власності на комбайн встановити не вдалось. Попередній власник рухомого майна позивачу невідомий, відтак, відповідачем визначено Базарську сільську раду Чортківського району Тернопільської області як орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, на території якої фактично знаходиться позивач та використовує у своїй діяльності техніку. Також позивач просив залучити до участі у справі Головне управління Держпродспоживслужби у Тернопільській області як третьої особи на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначив, що Базарській сільській раді відомо, що позивач для обробітку орендованих земель використовує цілу низку сільськогосподарської техніки, серед якої може бути спірне рухоме майно, поряд із цим в сільської ради відсутня будь-яка інформація, відомості чи документи про наявність іншої особи, яка б заявляла про свої права щодо комбайну John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, у письмових поясненнях зазначило, що позивач не звертався до нього з приводу реєстрації, перереєстрації спірного рухомого майна, просило здійснювати розгляд справи без його участі.

Ухвалюючи оскаржене рішення місцевий господарський суд, застосувавши до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, дійшов висновку про те, що наявність певного юридичного титулу, в даному випадку - прийняття ПАП «Січ» на баланс спірного рухомого майна, включення його до переліку основних засобів ПАП «Січ» свідчить про наявність у позивача суб`єктивного права власника (титулу), а дана обставина вказує на відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст. 344 ЦК України. Окрім того, суд вказав, що Базарська сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи зумовила неправильне застосування статті 344 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий інститут набувальної давності.

Так, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про існування у позивача певного юридичного титулу щодо спірного майна, та зазначає, що інформація щодо придбання попереднім власником техніки в межах однієї з державних програм є непідтвердженою, встановити достовірні відомості про первісне набуття права власності на техніку і її первісного власника не вдалося, самостійно позивач спірну техніку не придбавав, а факт перебування цієї техніки на балансі в позивача сам по собі не може свідчити про наявність титулу власності на спірне майно.

Скаржник покликається на необхідність застосування правових висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2005 №2/407, постанові Верховного суду у справі №683/2694/16-ц.

Окрім того, апелянт вказує, що орган місцевого самоврядування може бути визнаний належним відповідачем у справі, оскільки попередній власник не є відомим позивачу, що узгоджується із вказівкою п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014. Оскільки попередній власник техніки позивачу невідомий, позивач зареєстрований, фактично знаходиться та використовує спірне майно для господарської діяльності на території села Базар Чортківського району Тернопільської області, Базарська сільська рада є належним відповідачем у спорі про визнання права власності за набувальною давністю.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вірно встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до Свідоцтва серії А00 №159969 про державну реєстрацію, 29.02.2000 Приватне агропромислове підприємство «Січ» (ідентифікаційний код 30834394) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру внесено запис під №16341200000000503.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САУТБЕРГ ХОЛДИНГЗ (УКРАЇНА)» (надалі - покупець) та громадянином України ОСОБА_1 (надалі - продавець) 21.01.2014 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ», які включають правомочності на участь в управлінні підприємством, майнові права засновника підприємства, в тому числі право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) підприємства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами підприємства.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 42,43.

Згідно із пунктом 1 правочину, предметом продажу є права на управління Приватним агропромисловим підприємством «СІЧ», ідентифікаційний код 30834394, зареєстроване: Управлінням економіки Чортківської райдержадміністрації Тернопільської області 29.02.2000 за реєстраційним номером юридичної особи в Єдиному державному реєстрі №02739593100010072. Свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №159969, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР16341200000000503. Станом на дату укладення договору загальний розмір статутного капіталу підприємства становить 00 грн 00 коп. Місцезнаходження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Базар.

Станом на дату укладення договору загальна вартість майна підприємства становить 2710000 (два мільйони сімсот десять тисяч грн 00 коп.) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору предметом купівлі-продажу за цим договором є корпоративні права продавця на підприємство (надалі - «предмет купівлі-продажу»).

Згідно із п. 2.3 правочину під корпоративними правами, зазначеними в п. 2.1 цього договору, розуміють право власності на статутний капітал підприємства, на підприємство (право на володіння, користування і розпорядження ним, не обтяжене вимогами третіх осіб), на управління підприємством, на призначення посадових осіб і працівників підприємства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації, інші правомочності, передбачені законодавством та статутом підприємства.

Під майном підприємства розуміються всі активи, які належать на праві власності підприємству на момент укладення цього договору (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.1 правочину ціна предмету купівлі-продажу становить 2956650 (два мільйони дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп.

У п. 4.1, п. 4.2 договору зазначено, що право власності на предмет купівлі-продажу переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору. Покупець набуває всіх прав та обов`язків власника підприємства з моменту державної реєстрації змін до статуту підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.7.17 договору продавець гарантує, що підприємство володіє всім своїм майном, і що жодне з цього майна не обтяжене заставою, іпотекою чи іншим юридичним обтяженням за виключенням обтяжень, що виникли на підставі застави з «Промінвестбанк» та двох арештів всього рухомого майна органами виконавчої служби на підставі рішення судів про стягнення на користь Державного резервного зернового фонду. Список майна, яким володіє підприємство є додатком №1 до цього договору. Продавець гарантує, що ні сам продавець, ні будь-яка інша особа не має жодних претензій або вимог до підприємства щодо отримання у власність підприємством майна, що зазначене у додатку №1 до цього договору.

У додатку №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ» наведено повний перелік основних засобів ПАП «Січ». Серед них, під п. 6, п. 7 зазначені комбайн Джон-Дір балансовою вартістю 1150000 грн та комбайн Джон-Дір балансовою вартістю 1200000 грн.

З наявної в матеріалах справи копії додатку №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ» вбачається, що на першій його сторінці вказано дату оформлення додатку - 18.01.2014. Разом з цим, із змісту зворотної сторінки додатку №1 вбачається, що його посвідчено 21.01.2014 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 44,45,46.

У письмових поясненнях б/н від 17.07.2020 позивачем стверджено, що наслідком розбіжностей у датах оформлення додатку №1 до договору від 21.01.2014 купівлі-продажу є технічна помилка.

Рішенням власника Приватного агропромислового підприємства «Січ» №02/2014 від 17.06.2014 затверджено статут Приватного агропромислового підприємства «Січ» (ідентифікаційний код 30834394) в новій редакції.

Згідно преамбули статуту Приватне агропромислове підприємство «Січ» було створене на основі приватної власності на підставі статуту та рішення засновника ПАП «Січ» від 23.02.2000 та зареєстроване 29.02.2000 Управлінням економіки Чортківської райдержадміністрації за реєстраційним номером 02739593Ю0010072.

У п. 1 статуту вказано, що власником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Саутберг Холдингз (Україна)» (вул. Іллінська, 8, під`їзд 1, поверх 6, Бізнес ценрт Іллінський, м. Київ, 04070).

До позовної заяви ПАП «Січ» долучено довідку №1-21/05-2020 від 21.05.2020, із змісту якої вбачається, що у позивача на балансі знаходиться комбайн John Deere із кузовним номером H09500X666703 та балансовою вартістю 120000 грн.

Матеріали справи також містять датовані 26.03.2020 адвокатські запити представника позивача, адресовані Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державній митній службі України, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, з метою здобуття інформації: про реєстрацію та перебування на обліку вказаного комбайна; про ввезення його на митну територію України; про укладення ПАП «Січ» заявки на укладення договору поставки техніки на умовах розстрочки платежу і постачання в рахунок держзамовлення сільгосппродукції як плати за одержану техніку; про укладення договорів поставки техніки; про передачу його у власність ПАП «Січ».

Із відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №31-10/2/5614 від 02.04.2020 вбачається, що згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи комбайн John Deere 9500 (ідентифікаційний номер - H09500X666703) не зареєстровано.

У листі Державної митної служби України №23-23/23-04/8.19/270 від 06.04.2020 роз`яснено, що відповідно до ст.11 Митного кодексу України запитувана в адвокатом інформація щодо митного оформлення ввезення на митну територію України комбайна John Deere 9500 (ідентифікаційний номер - H09500X666703), особи яка здійснювала його ввезення та копій документів, які стали підставою для митного оформлення, є інформацією, що стосується державної митної справи, та не може розголошуватись без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію чи передаватись третім особам.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції місцевий господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин правові висновки щодо набуття права власності за набувальною давністю, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не вбачала підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18), в якій зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.

При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у Повному переліку основних засобів ПАП «Січ», що є додатком до договору купівлі-продажу корпоративних прав на ПАП «Січ» від 18.01.2014, у пункті 5 зазначено «Комбайн Джон-Дір» кількістю - 1 шт., балансовою вартістю за вересень 2013 року 1 150 000,00 грн., у пункті 6 зазначено «Комбайн Джон-Дір» кількістю - 1 шт., балансовою вартістю за вересень 2013 року 1 200 000,00 грн. Відомостей про ідентифікаційний номер комбайнів вказаний документ не містить.

У довідці ПАП «Січ» №1-21/05-2020 від 21.05.2020 позивачем стверджено, що у нього на балансі знаходиться комбайн John Deere із кузовним номером H09500X666703 та балансовою вартість 120000 грн. (сто двадцять тисяч гривень).

Також матеріали справи містять копію фотографії таблички з ідентифікаційним номером комбайна - *H09500X666703*.

Слід наголосити, що з наданих позивачем документів неможливо встановити те, що комбайн John Deere із кузовним номером НОМЕР_2 є одним із двох комбайнів Джон-Дір, відомості про які містяться у додатку до договору купівлі-продажу корпоративних прав на ПАП «Січ» від 18.01.2014.

Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами свого твердження про те, що комбайн John Deere із кузовним номером НОМЕР_2 перебував у добросовісному володінні ПАП «Січ» принаймні з січня 2014 року.

Водночас, доводи позивача про те, що спірна техніка перебувала та перебуває на балансі підприємства, є основним засобом підприємства, можуть свідчити про наявність певного юридичного титулу у спірного рухомого майна.

Відтак, позивачем не доведено обставин добросовісності та безтитульності володіння спірним рухомим майном, що унеможливлює застосування набувальної давності та, відповідно, задоволення позову на підставі ст. 344 ЦК України.

Окрім того, щодо твердження позивача про те, що він відкрито використовує у своїй господарській діяльності спірну техніку, слід звернути увагу на приписи п.27 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №694 від 08.07.2009, відповідно до якого експлуатація машини, не зареєстрованої в територіальному органі Держпродспоживслужби, або без номерного знака «Транзит» забороняється. До 2017 року цим же пунктом була заборонена експлуатація машини, не зареєстрованої в державній інспекції сільського господарства.

Апелянт вважає таким, що не відповідає обставинам справи зазначення суду першої інстанції про те, що пояснюючи підстави взяття комбайну на баланс представник ПАП «Січ» вказав на придбання його підприємством в межах однієї із державних програм, що додатково підтверджує існування титулу, оскільки така інформація за результатами здійснення адвокатського запиту не підтвердилась.

Як вбачається з матеріалів справи, у адвокатському запиті №03-20/2 від 26.03.2020 Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України представник позивача адвокат Шаповал В.В. зазначив, що техніку - комбайн John Deere 9500 (ідентифікаційний номер - H09500X666703) було придбано за ініціативою попереднього власника корпоративних прав ПАП «Січ» Андрусика М.Ф.; за наявною інформацією, техніка була придбана попереднім власником у 1996 році на підставі договору про поставку сільгосптоваровиробникам техніки на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держзамовлення сільгосппродукції, укладеного відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички за поставлену техніку і обладнання сільськогосподарським товаровиробникам, затвердженого Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 22 липня 1996 року №227/150/99/231. Відповідно до цього порядку Міністерство сільського господарства і продовольства України та Міністерство економіки України були відповідальними за виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.01.1996 р. №40 «Про забезпечення технікою та обладнанням сільськогосподарських товаровиробників у 1996 році. Представник позивача просив надати інформацію щодо заявок ПАП «Січ» на укладення договору поставки техніки та можливого укладення договору ПАП «Січ» чи інших юридичних або фізичних осіб поставки щодо техніки - комбайну John Deere 9500 (ідентифікаційний номер - H09500X666703) на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держзамовлення сільгосппродукції. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом №3812-01/23552-07 від 09.04.2020 переадресувало вказаний адвокатський запит за належністю Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Як вірно зазначає апелянт, матеріали справи не містять жодних підтверджуючих документів щодо зазначених у адвокатському запиті обставин придбання спірної техніки, однак, твердження представника позивача щодо наявності інформації про придбання спірного рухомого майна попереднім власником ПАП «Січ» ОСОБА_1 в межах однієї з державних програм вказує на наявність титулу власника у ПАП «Січ».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до ч.1 ст.8 вказаного закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до визначень, встановлених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал, в свою чергу активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Як вбачається із статуту, затвердженого рішенням власника ПАП «Січ» №02/2014 від 17.06.2014 та зареєстрованого державним реєстратором 24.06.2014 за номером запису 16341050010000503 Приватне агропромислове підприємство «Січ» є юридичною особою, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи, і створене відповідно до законодавства України.

У частині першій статті 66 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

З огляду на наведені правові норми колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що факт перебування майна на балансі підприємства не свідчить про наявність титулу власника спірного майна.

В силу вимог ч.5, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд обов`язковим є врахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду, відтак апеляційний суд не бере до уваги покликання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2005 №2/407.

В апеляційній скарзі апелянт також покликається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 30.10.2019 у справі №683/2694/16-ц, відповідно до якого перебування спірного майна на балансі в скаржника без реальної реєстрації його у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді набуття права власності. Однак, вказана постанова зазначеного висновку не містить, прийнята за інших фактичних обставин справи, а саме за позовом фізичної особи до юридичної особи та банку про визнання права власності на автомобіль, який перебував у розшуку та під арештом.

Щодо доводів скаржника про те, що висновок суду першої інстанції про неналежність відповідача не відповідає нормам чинного законодавства та усталеної судової практики щодо розгляду справ, предметом яких є правовий інститут набувальної давності слід заначити наступне.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Покликаючись на зазначений пункт Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, позивач зазначав, що попередній власник йому невідомий, позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території управління Базарської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, тому Базарська сільська рада як орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади є належним відповідачем.

Однак, предметом спору є саме рухоме майно (сільськогосподарська техніка), і як стверджує позивач, спірне рухоме майно обліковується на його балансі та використовується ним у господарській діяльності, натомість, позивачем не надано суду доказів порушення чи оспорення органом місцевого самоврядування такого права та не мотивовано належним чином повноважень сільської ради у спірних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Базарська сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на усе вищенаведене позовні вимоги ПАП «Січ», із вказаних позивачем підстав, заявлені до органу місцевого самоврядування, не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного агропромислового підприємства «Січ» б/н від 07.12.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/3759/20 від 18.12.2020) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 у справі №921/358/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 15.02.2021

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.