Справа № 755/10180/19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - Белінський В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» державний реєстратор Сорока Валерій Миколайович, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним (протиправним) та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяження, поновлення запису про право власності,
установив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяження, поновлення запису про право власності посилаючись на те, що 27.12.2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк», який змінив назву на АТ «Укрсоцбанк», та ним укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1558/06-Пі, за умовами якого надано кредитні кошти в розмірі 190 000,00 доларів США, зі сплатою процентів - 13,5 % річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 27.12.2006 року укладено Іпотечний договір № 04/І-685, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., зареєстрований за № 4964д. За умовами іпотечного договору предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 116,20 м2. Дана квартира належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 03.09.2004 року. 11.06.2019 року йому (позивачу) стало відомо про реєстрацію права власності на його квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Перехід права власності на квартиру відбулось на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47108090 від 29.05.2019 року, яке вважає незаконним оскільки позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ним та банком не укладався, а отже рішення про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за відсутності правовстановлюючого документу - договору про задоволення вимог іпотекодержателя, прийнято в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того, банком не було надано доказів реєстратору існування заборгованості за кредитним договором. Не надано і доказів щодо отримання ним (позивачем) письмової вимоги про усунення порушень за кредитними зобов`язаннями протягом 30 днів. Окрім того, спірна квартира, яка була придбана не за кредитні кошти, є єдиним житлом, де він проживає разом із неповнолітніми дітьми, однак іншого житлового приміщення не було надано. Як і не було отримано дозволу Органу опіки та піклування, враховуючи порушення прав дітей на житло. Не було проведено оцінки вартості майна, не надано технічний паспорт. Вважав, що банк не надав реєстратору доказів щодо надання кредиту та наявності безспірної заборгованості. Зауважив, що рішення про державну реєстрацію прийнято 29.05.2019 року, тоді як дата реєстрації права власності - 27.05.2019 року. Не було вказано про наявність іпотеки та погашення боргу.
В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позовній заяві, змінені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, врахувати промову в судових дебатах.
Представник відповідача - АТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Вважав, що ними дотримано усіх норм законодавства, та позивач невірно обрав спосіб захисту.
Відповідач - КП «Реєстраційне бюро» державний реєстратор Сорока В.М. до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства, відзив на позовну заяву не подавав.
Представник третьої особи до суду не з`явився, надіслав лист про слухання справи без його присутності, та прийняття рішення в інтересах дітей.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача АТ «Альфа-Банк», дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Дана позовна заява зареєстрована в Дніпровському районному суді м. Києва 27.06.2019 року.
27.06.2019 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
08.07.2019 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
26.11.2019 року подано заяву про зміну предмету позову.
26.11.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів.
21.12.2019 року з Департаменту з питань реєстрації надійшли витребувані докази.
22.01.2020 року постановлено ухвалу про залучення правонаступника АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» та витребування доказів.
12.03.2020 року подано документи АТ «Альфа-Банк».
Ухвалою від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
27.04.2020 року позивачем подано заяву про застосування ст. 16 ЦК України та ст. 5 ЦПК України.
В суді встановлено, що 27.12.2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1558/06-ПІ, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 190 000,00 доларів США, строком до 26.12.2021 року, зі сплатою проценті за користування коштами - 13,50 % річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 04/І-685 від 27.12.2006 року. За умовами даного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Встановлено, що спірна квартира на момент укладення іпотечного договору належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2004 року, виданого Головним управління житлового забезпечення, Виконавчим органом Київської міської ради, серії НОМЕР_1 . Зареєстровано в Київському міському БТІ та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 08.09.2004 року, записано в реєстрову книгу за № 393-47 за реєстровим № 43999.
Стаття 4 Договору іпотеки визначає звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання.
Згідно п. 4.5 іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому чинним законодавством України; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому чинним законодавством України; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем; в інший спосіб, визначений за домовленістю сторін.
27.05.2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернувся до КП «Реєстраційне бюро» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 . До заяви додано Іпотечний договір № 04/І-685 від 07.12.2006 року; повідомлення № 16-04/19 від 16.04.2019 року на ім`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням; Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1558/ПІ від 07.12.2006 року; довіреність АТ «Укрсоцбанк» на представника та витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 22.10.2018 року; конверт на ім`я ОСОБА_1 та повідомлення про його невручення.
29.05.2019 року державний реєстратор Сорока Валерій Миколайович виніс рішення, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», індексний номер 47108090.
З даною реєстрацією позивач не згоден, оскільки банк не повідомляв його про намір задовольнити вимоги, як це передбачено ЗУ «Про іпотеку», вартість квартири не відповідає ринковій, відчуження квартири не можливе через мораторій. Дана квартира є єдиним житлом позивача.
Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності.
Особа, згідно з частиною 2 статті 321 ЦК України, може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Згідно з умовами іпотечного договору від 27.12.2006 року, зокрема підпунктом 4.5.3 пункту 4.4 договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог і в порядку, передбаченому пунктом 4 цього договору, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення основного зобов`язання.
Згідно з пунктом 4.9 договору передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (його частини) для задоволення його вимог, що випливають з основного зобов`язання може здійснюватися шляхом надіслання (надання) іпотекодавцю повідомлення про передачу предмета іпотеки (його частини) у власність іпотекодержателя. При цьому право власності на предмет іпотеки (його частину) переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем такого повідомлення особисто або з моменту отримання такого повідомлення за останнім, відомим іпотекодержателю, місцем проживання іпотекодавця.
Однак, як установлено з матеріалів справи, позивач не отримував від банку вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.
07.06.2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 м2 для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас, Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Спірна квартира - квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 116,20 м2, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 380/1558/06-ПІ від 27.12.2006 року, укладеного в іноземній валюті.
Таким чином, у державного реєстратора були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Такий висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18.
За змістом пункту 1 частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діє на час ухвалення судового рішення у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Водночас суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.
За викладених обставин, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, враховуючи норми чинного законодавства на час вирішення спору у сфері державної реєстрації, суд приходить до висновку, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення державного реєстратора Сорока В.М. Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 року, індексний номер 447108090, та припинити право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 116,20 м2, житловою площею 63,60 м2, зареєстроване 29.05.2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частин 1, 4, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з АТ «Альфа-Банк» на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-84, 200, 258, 259, 273, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» державний реєстратор Сорока Валерій Миколайович, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним (протиправним) та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяження, поновлення запису про право власності - задовольнити частково.
Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 року, індексний номер 47108090, та припинити право власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 116,20 м2, житловою площею 63,60 м2, зареєстроване 27.05.2019 року, номер запису про право власності 31774507.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 10.02.2021 року.
Суддя:
