Справа №461/9417/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митниці Лубоцького Б.І., захисника Огородника О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження АДРЕСА_1 ,
встановив:
12.08.2020 року близько 13 години 10 хвилин в зону митного контролю «червоний коридор» (вантажний напрямок) п/п Краковець митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби прибув вантажний автомобіль марки «Volvo FН440» реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки «Коgеl S24» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який переміщував, згідно поданих товаросупровідних документів: СМR №0000502, рахунок-фактура № FА/173/2020 від 16.07.2020 року, вантаж «баки для сміття..», з Польщі до України за МRN №20РL351020Е0554984. Перед початком митного контролю ОСОБА_1 було надано для заповнення митну декларацію та роз`яснено митні правила. У ході проведення письмового декларування ОСОБА_1 заявив про наявність у нього особистих речей. Після перевірки заявлених відомостей та завірення митної декларації штампом «Під митним контролем № «449» Львівської митниці ДФС, під час проведення митного огляду, було виявлено гальмівні диски до вантажних автомобілів «Т-PARTS» № 4079001300 в кількості 5 штук, загальною вагою 137,5 кг, та гальмівні колодки до вантажних автомобілів «Lumag» Вrаkе раds в кількості 2 комплектів, в кожному по 4 шт., загальною вагою 21 кг. Громадянин ОСОБА_1 повідомив, що виявлений товар йому було передано в місці завантаження транспортних засобів для перевезення на територію України. Незадекларований товар знаходився в кабіні водія без ознак приховування.
Захисник Огородник О.І. в судовому засіданні підтримав заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої останній факт правопорушення вчиненого визнав. При цьому, захисник просив врахувати, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, правопорушення вчинив з необережності, без будь-якого умислу отримати прибуток не мав, оскільки товар ввозив для особистого використання, зокрема для заміни агрегатів на транспортному засобі яким він користується, в повній мірі не розумів порядок проходження контролю та декларування, внаслідок необізнаності у його деталях, правопорушення вчинено ним вперше. Також захисник просив врахувати, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей, його сім?я має незначний дохід, а тому просив закрити провадження у справі обмежившись усним зауваженням. Вказав, що вартість товару істотно завищена представниками митниці та подав до суду рахунок фактуру від 29.07.2020 року, згідно якого вартість переміщуваного товару становить 1332,09 польських злотих.
Представник митниці протокол підтримав повністю, вказав, що підстави для застосування до ОСОБА_1 усного зауваження відсутні. Також, зазначив, що вважає рахунок-фактуру від 09.07.2020 року підробленим документом, а тому він не може братись до уваги судом.
Заслухавши представника митниці, пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Згідно ст. 246, ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію розпочинається митне оформлення метою якого є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимогст. 495 МК України,доказамиу справіпро порушеннямитних правил є будь-якіфактичні дані, на основі яких увизначеному законом порядку встановлюєтьсянаявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні таінші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі данівстановлюються: протоколомпро порушеннямитних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнямисвідків, поясненнямиособи, якапритягується довідповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_1 , вчинив дії направлені на переміщення через митний кордон України товар шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про нього, що доводиться дослідженими в ході розгляду справи протоколом про порушення митних правил №1519/20900/20 від 12.08.2020 року, долученими до нього копією паспорта ОСОБА_1 , копією контрольного талону для проходження по «червоному коридору», митною декларацією, описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 , товаросупровідними документами, актом проведення огляду транспортного товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, яким зафіксовано виявлені товари, заявою ОСОБА_1 , відповідно до якої він свою вину у вчиненні правопорушення визнає.
Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, є належними та допустимими, підтверджують викладені у протоколі обставини, не заперечуються сторонами справи.
Статтею 472 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 % вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Таким чином, вищеописані надані суду та досліджені в процесі судового розгляду докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Пом`якшуючими відповідальність ОСОБА_1 обставинами суд визнає визнання вини. Водночас суд відхиляє посилання сторони захисту на щире каяття, оскільки таке не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, що зокрема підтверджується тим, що суду не представлено жодного доказу та не наведено належного обґрунтування з цього приводу. За переконанням суду, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, конкретні обставини справи, сам лише факт визнання вини не доводить щирого каяття. Водночас, суд враховує доводи сторони захисту щодо врахування даних про особу ОСОБА_1 , його сімейне та матеріальне становище, однак наведені обставини в даній конкретній справі, виходячи з вищенаведених мотивів і обставин, не можуть бути належною підставою для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП.
Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи обставини правопорушення, його характер, зокрема обсяг, вагу та вартість вилученого товару, в сукупності з даними про особу порушника, відповідно до ст.33 КУпАП, вважаю, що підстави для застосування усного зауваження до ОСОБА_1 відсутні.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення, суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ступеня вини, способу вчинення правопорушення, даних про його матеріальне та сімейне становище, з огляду на безальтернативність санкції статті за якою кваліфіковано дії особи, враховуючи мету призначення покарання та співрозмірність покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості предметів правопорушення, а товар, що був предметом порушення митних правил слід конфіскувати в дохід держави.
За вимогами ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.
У свою чергу, ОСОБА_1 документів, які б підтверджували вартість товарів митному органу, під час складання протоколу не подав.
Галицькою митницею Держмитслужби вартість переміщуваних незадекларованих товарів визначена на підставі проведених експертних досліджень.
Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку за результатами проведення товарознавчої експертизи №5766 від 18.09.2020 року, вартість гальмівних дисків до вантажних автомобілів «Т-PARTS» № 4079001300 в кількості 5 штук, загальною вагою 137,5 кг, та гальмівних колодок до вантажних автомобілів «Lumag» Вrаkе раds в кількості 2 комплектів, в кожному по 4 шт., загальною вагою 21 кг становить 23572,99 гривень.
В ходісудового провадженняпредставником ОСОБА_1 долучено доматеріалів справиналежним чиномзасвідчену таперекладену копіюрахунку-фактуривід 29.07.2020року,виданого продавцемвилученого товарукомпанією OpoltransSpz.o.o.,згідно якогозагальна вартістьвилученого у ОСОБА_1 незадекларованого товару складає 1332,09 польських злотих.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокремарахунок-фактура(інвойс)або рахунок-проформа(якщотовар неє об`єктомкупівлі-продажу) (ч.2 ст.53 МК України).
Представник митниці, покликаючись на недостовірність поданого рахунку та його підробку подав суду електронний лист компанії Urzad Celny UA, згідно якого, як він стверджує, рахунок фактура є підробленою та не видавалась компанією Opoltrans Sp z.o.o.
Оцінюючи наданий представником митниці електронний лист, виходжу з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
Статтею 53 цього ж Закону передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги".
Обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»)
Таким чином, ті електронні документи, які містять обов`язкові реквізити електронного документа у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги", мають юридичну силу та можуть вважатись доказами у справі.
Вказаний документ обов`язкових реквізитів електронного документа не містить, зокрема відсутній електронний підпис, або підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги", а отже не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Крім того, відповідно до ч.1 статті 12 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до стаття 492 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.
Згідно ч.3 ст. 503 МК України, якперекладач може виступати посадова особа митного органу.
Водночас наданий митним органом лист, який, як стверджує представник митниці, доводить фіктивність вищевказаного рахунку-фактури наданого захисником не перекладений на державну мову, а тому, також і через цю обставину, окрім неналежного засвідчення, не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ.
Разом з цим, суд бере до уваги саме рахунок-фактуру від 29.07.2020 року надану стороною захисту, як належний доказ щодо вартості товару, адже такий містить точні дані про кількість, найменування та ціну фактично сплачену за товар, виданий продавцемтакого товару,стосується безпосередньообставин справита належнимчином перекладенийна офіційнудержавну мову.В своючергу,висновок експертавизначав вартістьза допомогоюпорівняльного аналізуціновий пропозиційна ринкута допускаєзбільшення абозменшення ціниза наявностірізних факторів,а томуменш об`єктивновстановлює вартістьтовару.Так,відповідно дорахунку-фактуривід 29.07.2020року вартість незадекларованого товару складає 1332,09 польських злотих.
Станом на 29.07.2020 року (згідно офіційного курсу НБУ - 7.3674) вказана сума еквівалентна 9814, 04 гривень.
Частиною третьою ст. 520 МК України визначено, що порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з ст. 519 МК України, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання товарів); транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МК України, а також з інших понесених митним органом витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що порушення митних правил мало місце 12.08.2020 року. У справі проводилось ряд процесуальних дій, у тому числі товарознавча експертиза №5766 від 18.09.2020 року.
Так, постановою Державної фіскальної служби від 19.08.2020 року по даній справі призначено експертизу. Висновок про проведення експертного дослідження датований 18.09.2020 року.
Згідно п.8 Розділу 2Наказу Міністерства фінансів від 15.06.2012 року №731 «Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів», порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів та транспортних засобів при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включається: час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю оформлення досліджень (аналізів, експертиз). Проміжок часу витрачений на проведення досліджень (експертиз) підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень та дату отримання митним органом відповідної інформації.
Оскільки, з 19.08.2020 року до 18.09.2020 року, матеріали справи перебували на експертизі - даний проміжок часу не обраховується в строк зберігання товару на складі митного органу.
Згідно розрахунку долученого до матеріалів справи вбачається, що сума витрат за зберігання товару становить 492,86 гривень. За добу - становить 0,08 євро, а курс євро станом на 11.02.2021 року 33,665500 гривень.
31 доба х 0,08 євро = 2,48 х 33,665500 = 83,50 гривень, тобто саме на дану суму слід зменшити розмір витрат, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 за зберігання транспортного засобу та товару на складі митниці, тобто такі становлять 409,10 гривень (492,86-83,50).
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил на складі митниці в сумі 409,10 гривень та витрати за проведення експертизи, які згідно рахунку складають 3268,80 гривень.
Статтею 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 472, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил 9814, 04 гривень.
Вилучений згідно протоколу №1519/20900/20 від 12.08.2020 товар конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 :
- витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил 409,10 гривень;
-у користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 3268,80 гривень;
-у користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454,00 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.
