ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 646/4106/20

провадження № 22-ц/818/726/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря судових засідань Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Турбоатом»,

третя особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Турбоатом», третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2020 року, ухвалене суддею Єжов В.А., в залі суду в м. Харків,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Турбоатом» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в період з 18.12.2017 по 25.06.2020 вона перебувала у трудових відносинах з АТ «Турбоатом». Так, 18 грудня 2017 року вона була прийнята на роботу до АТ «Турбоатом» на посаду виконуючого обов`язки начальника служби внутрішнього аудиту відповідно до наказу АТ «Турбоатом» від 15 грудня 2017 року № 72. 28 грудня 2017 року її переведено на посаду начальника служби внутрішнього аудиту згідно наказу від 28 грудня 2017 року. 01 березня 2020 року згідно наказу від 28 лютого 2020 року № 75 її переведено на посаду голови служби внутрішнього аудиту, а через неповні чотири місяці звільнено. Роботу свою, як вважає Позивач, вона виконувала сумлінно та добросовісно, дисциплінарних стягнень не мала. В своїй роботі ОСОБА_1 керувалась приписами чинного законодавства України та Положенням про службу внутрішнього аудиту АТ «Турбоатом», затвердженим протоколом Наглядової ради Відповідача від 24.12.2019 № 19-Н.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

В обґрунтування позовних вимог Позивач стверджує, що не належить до категорії працівників, з якими Закон допускає розірвання трудового договору відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що з роботи з посади голови служби внутрішнього аудиту АТ «Турбоатом» її звільнено незаконно та безпідставно, з порушенням трудових прав.

Окрім того, Позивач зазначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові заробітної плати за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим Позивач зазначає, що Відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2020 року по день постановлення судового рішення по цій справі.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати її звільнення з посади голови служби внутрішнього аудиту АТ «Турбоатом» незаконним та поновити її на цій посаді з дня звільнення, стягнувши при цьому з Відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Окрім того, Позивач заявила попередній розрахунок витрат на оплату послуг адвоката (юридичних послуг) у розмірі 12000,00 гривень.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково віднесено позивача до категорії осіб, з якими чинне законодавство України допускає розірвання трудового договору відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, висновки суду першої інстанції про неналежне виконання посадових обов`язків не підтверджуються доказами, а отже є припущеннями. Також вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги докази повного виконання доручної роботи, які були долучені до відповіді на відзив. Посилається на те, що звільнення ОСОБА_1 було проведене в порушення положення про службу внутрішнього аудити АТ «Турбоатом», Статуту Товариства та Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки з поданням щодо звільнення ОСОБА_1 звернувся не комітет з питань аудиту, а дирекція АТ «Турбоатом», яка згідно Статуту не наділена цим правом. Вказує, що рішення комітету з питань аудиту з цього питання не існує. Також вказує, що судом не було взято до уваги, що п.11.13 Колективного Договору АТ «Турбоатом» встановлена заборона звільнення працівників з ініціативи керівництва, без узгодження з відповідними профорганами. Проте в матеріалах справи відсутні, а позивачу не відомі будь-які документи або посилання на документи, в яких узгоджувалось звільнення ОСОБА_1 з профспілкою.

Представник АТ «Турбоатом» надав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив, рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що доводи апелянта з приводу відсутності у АТ «Турбоатом» права в особі Наглядової ради відповідача на припинення трудових обов`язків з апелянтом за п. 5 ст. 41 КЗпП України не відповідають дійсності. Вказує, що Фонд державного майна України є суб`єктом управління АТ «Турбоатом», як об`єктом державної власності. Більшість складу Наглядової ради відповідача займають представники (працівники) Фонду державного майна України, рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 5 ст. 41 КЗпП України фактично прийнято Державою в особі Фонду державного майна України, а не виконавчим органом відповідача в особі виконуючого обов`язки генерального директора Іщенка Г.І. Виконавчий орган відповідача в даному випадку здійснив лише формальне звільнення у вигляді видання наказу про звільнення ОСОБА_1 та здійснення відповідного запису до її трудової книжки. Посилання апелянта на неможливість її звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП України з підстав того, що вона є посадової особою є безпідставними. Посилання апелянта на норми Колективного договору АТ «Турбоатом», а саме п. 11.12, відповідно до якого Дирекція зобов`язується не звільняти з роботи з ініціативи керівництва працівників, які вибрані до складу Профспілкових органів, не заслуговують на увагу суду, оскільки ОСОБА_1 не обирались трудовим колективом на посаду голови контрольно-ревізійного органу Первинної профспілкової організації АТ «Турбоатом» до складу профспілкових органів. Виходячи з вищевикладеного вбачається, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України не потребувало попередньої згоди Профспілкових органів АТ «Турбоатом» та, як наслідок було проведено відповідно до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційні скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, діючи у повній відповідності до вимог ст. 41 Кодексу законів про працю України, Господарського кодексу України, Законів України «Про акціонерні товариства», «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України, Статуту та Положення «Про Службу внутрішнього аудиту Акціонерного товариства «Турбоатом», в межах наданих йому повноважень прийняв законне рішення про звільнення Позивача з посади голови служби внутрішнього аудиту, а тому суд, враховуючи положення вищезазначених норм чинного законодавства України та локальних нормативних актів Відповідача, а також аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до АТ «Турбоатом» на посаду виконуючого обов`язки начальника служби внутрішнього аудиту відповідно до наказу АТ «Турбоатом» від 15 грудня 2017 року № 72.

28 грудня 2017 року на посаду Голови Служби внутрішнього аудиту Відповідача Наглядова рада рішенням № 22-НР призначила Позивача - ОСОБА_1 .

Керуючись підпунктами 15, 16 пункту 17.3. Статуту АТ «Турбоатом» та Положенням, Наглядова рада Відповідача рішенням від 16 червня 2020 року, відображеним в протоколі № 11-НР, визнала роботу Позивача незадовільною та звільнила її з займаної посади.

Загальними зборами акціонерів АТ «Турбоатом» 18 квітня 2018 року, протокол № 23 затверджено Статуту АТ «Турбоатом».

Згідно п. 1.3. Статуту Відповідача, засновником Відповідача є Держава в особі Фонду державного майна України.

Відповідач - Акціонерне товариство «Турбоатом» - належить до державного сектору економіки, 75, 22 % акцій якого знаходяться в корпоративному управлінні Держави в особі Фонду державного майна України (копія інформаційної довідки про розмір частки держави в особі ФДМУ міститься в матеріалах справи).

Фонд державного майна України є суб`єктом управління АТ «Турбоатом», як об`єктом державної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до ч. З ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єкти управління об`єктами державної власності здійснюють управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, функції з управління якими вони здійснюють, та державними унітарними підприємствами шляхом призначення представників держави для участі у загальних зборах господарських товариств та шляхом призначення (обрання) представників держави і незалежних членів наглядових рад.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Зокрема, п. З ч. 1 ст. 5 цього Закону «Повноваження Фонду державного майна України» передбачено, що у сфері управління корпоративними правами держави Фонд державного майна України здійснює управління корпоративними правами держави, що перебувають у сфері його управління.

Розділом 17 цього локального нормативного акту Відповідача передбачено створення та наявність у складі АТ «Турбоатом», як господарського товариства, наглядової ради колегіального органу, що здійснює захист прав акціонерів Відповідача.

Відповідно до п. 1.5. Статуту АТ «Турбоатом», Відповідач є публічним акціонерним товариством.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» у публічних акціонерних товариствах та банках створення наглядових рад є обов`язковим.

Згідно ч. ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також регулює діяльність виконавчого органу.

Так, підпунктом 15 пункту 17.3. Статуту Відповідача передбачено виключне право Наглядової ради обирати та припиняти повноваження голови і членів інших органів Відповідача (у разі їх створення).

Зокрема, підпунктом 16 пункту 17.3. Статуту Відповідача передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради товариства належить:

запровадження та ліквідація посади внутрішнього аудитора Відповідача або Служби внутрішнього аудиту товариства;

призначення на посаду та звільнення з посади внутрішнього аудитора Відповідача, призначення на посади та звільнення осіб з посад Служби внутрішнього аудиту Відповідача;

визначення організаційної структури Служби внутрішнього аудиту Відповідача.

Протоколом наглядової ради Відповідача № 19-НР від 22.11.2017 було затверджено положення «Про Службу внутрішнього аудиту Акціонерного товариства «Турбоатом».

Відповідно до п. 1.4. цього Положення Служба внутрішнього аудиту очолюється головою служби внутрішнього аудиту, який призначається на посаду та звільняється з посади виключно за рішенням наглядової ради Відповідача.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини першої статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року.

Проаналізувавши пояснювальну записку до законопроекту зазначеного вище закону можна дійти висновку про те, що доповнення частини першої статті 41 КЗпП України пунктом 5 було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності.

Пункт 5 статті 41 КЗпП України встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Як у назві цієї норми «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», так і у її змісті закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.

Розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутніобставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в частині другій статті 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом №1255-VІІ від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв`язку можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

Положенням «Про Службу внутрішнього аудиту Акціонерного товариства «Турбоатом», затвердженого протоколом Наглядової ради Відповідача № 19-НР від 24.12.2019 крім іншого визначено мета служби внутрішнього аудиту, основні завдання, функції служби внутрішнього аудиту, права та обов`язки служби внутрішнього аудиту.

Так, Служба внутрішнього аудиту є самостійним незалежним структурним підрозділом АТ «Турбоатом» створеним для здійснення поточного контроль фінансово-господарською діяльністю Товариства.

Розділом 2 вказаного Положення визначено, що внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю Товариства має на меті оцінку та вдосконалення системи внутрішнього контролю Товариства шляхом: оперативного виявлення проблем у діяльності Товариства, захисту законних інтересів Товариства та його акціонерів; надання допомоги працівникам Товариства в належному виконанні ними своїх зв`язків. Служба приймає участь в удосконаленні систем управління ризиками, внутрішнього контролю з метою забезпечення: ефективності процесу управління ризиками; надійності, адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю; повноти та достовірності фінансової і управлінської інформації; дотримання Товариством вимог законодавства України.

Основними завданнями є забезпечення поточного контролю за фінансово-господарською діяльністю Товариства, а саме: контролю за організацією та функціонуванням - системи У бухгалтерського обліку; контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням; експертизи фінансової та операційної діяльності; підготовки оглядів діяльності Товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності; дослідження бухгалтерської і оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності; перевірка виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва; проведення оцінки ефективності механізму внутрішнього контролю, і оцінка контрольних процедур у структурних підрозділах Товариства; перевірка наявності, стану і забезпечення збереження майна; робота над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю; спеціальні службові розслідування окремих випадків, за завданням керівника; координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту; формування та надання висновків, звітів, рекомендацій консультацій (як усно так і письмово) при проведенні перевірки; перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна; ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинного порядку встановлення та застосування цін, тарифів; розрахунково- платіжної дисципліни; своєчасності внесення до бюджету податків і платежів тощо; перевірка достовірності обліку витрат на виробництво, повноти відображення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фінансових результатів, об`єктивності використання прибутку та фондів тощо; розроблення і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та пропозицій з підвищення ефективності управління; надання консультативних послуг фахівцям Товариства щодо бухгалтерського та складського обліку і оподаткування; планування, організація та проведення внутрішніх аудитів, документування їх результатів, підготовка аудиторських звітів, висновків та рекомендацій (за потребою); контроль за веденням обліку складських операцій (оприбуткування, відпуск у виробництво, внутрішнє переміщення, тощо) та якістю проведення| обов`язкових інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; розробка та опрацювання проектів нормативно-правових актів з питань, що належать виключно до компетенції Служби, а також здійснення методологічного забезпечення проведення внутрішніх аудитів; забезпечення створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативно-правових актів і дотримання вимог законодавства про права працівників у галузі охорони праці; забезпечення належного безпечного й санітарно-гігієнічного стану приміщень, внутрішніх і зовнішніх територій, закріплених за Службою; організація постійного контролю за дотриманням у Службі вимог нормативно-правових актів з охорони праці й промислової санітарії і негайне усунення виявлених порушень; ощадливе використання всіх видів енергоресурсів працівниками служби; забезпечення дотримання працівниками Служби правил внутрішнього трудового розпорядку, пожежної безпеки, вимог нормативно-правових актів про охорону праці та промислової санітарії.

Розділом 4 визначені функції служби внутрішнього аудиту, а саме: зменшення ризиків у проведенні операцій, пов`язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів Товариства. Проведення аудиту діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики Товариства, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів Товариства. Складання та надання висновків і звітів за результатами проведених перевірок (за потребою). Внутрішньогосподарський контроль за формуванням витрат по місцях їх виникнення. Виявлення відхилень від планових кошторисів, нормативів та аналіз причин їх виникнення. Встановлення винних осіб. По результатам аудиторських перевірок забезпечення керівників структурних підрозділів необхідною інформацією стосовно: ефективності виробничо-господарської діяльності структурного підрозділу; достовірності наданої керівництву інформації про стан роботи очолюваного структурного підрозділу. Взаємодія з контролюючими та правоохоронними органами під час проведення контрольних заходів, тощо, а також приймання участі у розгляді звернень, скарг, запитів про надання будь-якої інформації що стосується фінансово-господарської діяльності Товариства.

Розділом 7 визначені права та обов`язки служби внутрішнього аудиту. Для реалізації основних завдань та належного здійснення своїх функцій працівники Служби внутрішнього аудиту мають право: визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються , працівниками Товариства, вимогам законодавства України, рішенням органів Товариства, які визначають політику та стратегію Товариства, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності; перевіряти розрахунково-касові документи, правочини Товариства, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у Товариства; мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, матеріальних цінностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних та інших носіях інформації. Працівники Служби внутрішнього аудиту зобов`язані: проводити перевірки з метою здійснення оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю Товариства, її відповідності ступеню потенційного ризику, притаманного діяльності Товариства, а також оцінювати його. Забезпечувати організацію контролю за дотримання працівниками Товариства встановлених процедур проведення операції функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов`язками. Проводити розгляд фактів порушень працівниками Товариства законодавства та внутрішніх документів, які регулюють діяльнім Товариства.

Пунктом 17 Статутом АТ «Турбоатом» визначено, що Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства і в межах компетенції, визначеної Статутом та Законом України «Про акціонерні товариства», здійснює управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність Дирекції.

Пунктом 17.3 крім іншого до виключної компетенції Наглядової ради належить запровадження та ліквідація посади внутрішнього аудитора Товариства або Служби внутрішнього аудиту Товариства, призначення посади та звільнення з посади внутрішнього аудитора Товариства, призначення на посади та звільнення осіб з посад Служби внутрішнього аудиту Товариства; визначення організаційної структури Служби внутрішнього аудиту Товариства.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про акціонерні товариства» для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності приватного акціонерного товариства загальні збори можуть обирати ревізійну комісію (ревізора).

Статутом приватного акціонерного товариства можуть бути передбачені вимоги щодо обрання ревізійної комісії (ревізора), кількісного складу ревізійної комісії, порядку її діяльності, а також повноваження (компетенція) ревізійної комісії (ревізора).

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів акціонерного товариства не передбачено інший строк повноважень, але не більше ніж на п`ять років.

Отже, керуючись підпунктами 15, 16 пункту 17.3. Статуту АТ «Турбоатом», п. 1.4. Положення про службу внутрішнього аудиту, п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» Наглядова рада Відповідача своїм рішенням від 22.11.2017 № 20-НР для забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю підприємства запровадила Службу внутрішнього аудиту, вакансії в якій займають виключно посадові особи.

ОСОБА_1 звертає увагу, що згідно п. 15.4 Статуту АТ «Турбоатом» посада голови службу внутрішнього аудиту не відноситься до посадових осіб АТ «Турбоатом». Такі доводи не є обґрунтованими, оскільки п. 15.4 Статуту АТ «Турбоатом» містить перелік посадових осіб саме органів товариства, до яких служба внутрішнього аудиту дійсно не відноситься.

Отже, голова служби внутрішнього аудиту наділена повноваженнями для здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства (фактично ревізії) для цієї посади передбачено особливий порядок призначення, звільнення та підзвітності, тому припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови служби внутрішнього аудиту правомірно відбулося за рішенням органу управління діяльністю та контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства, яким є Наглядова рада, отже звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП у зв`язку із припиненням повноважень на думку колегії суддів не суперечить вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що її звільнення було проведене в порушення положення про службу внутрішнього аудити АТ «Турбоатом», Статуту Товариства та Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки з поданням щодо звільнення ОСОБА_1 звернувся не комітет з питань аудиту, а дирекція АТ «Турбоатом», яка згідно Статуту не наділена цим правом - не спростовують висновків суду, оскільки її звільнення здійснено за рішенням Наглядової ради Товариства та за наказом Генерального директора у відповідності до Положення «Про Службу внутрішнього аудиту Акціонерного товариства «Турбоатом», та пункту 17.3 Статуту АТ «Турбоатом».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про неналежне виконання посадових обов`язків не підтверджуються доказами, а отже є припущеннями.

Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта виходячи з такого.

Актом Північно-східного офісу Державної аудиторської служби від 20.12.2019 № 05-20/7, складеного за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача за період часу з 01.01.2018 по 01.09.2019, встановлено ряд недоліків та зауважень в роботі Служби внутрішнього аудиту.

Зокрема, фахівці Державної аудиторської служби України при перевірці здійснення функцій працівників Служби внутрішнього аудиту Відповідача дійшли висновку, що здійснення таких функцій за період, що перевірявся, документально не підтвердився.

Наглядовою радою Відповідача також був встановлений формальний підхід Позивача до виконання своїх посадових обов`язків та звітності за 2019 рік, а саме: за весь період роботи на своїй посаді Позивачем жодного разу не було проведено аналізу і оцінки системи внутрішнього контролю Відповідача, відсутні будь-які (як протягом періоду діяльності служби, так і за 2019 рік) висновки, рекомендації, аудиторські звіти та будь-які інші документи, що свідчили б про конструктивні пропозиції з підвищення ефективності управління Відповідачем.

Щодо доводів апелянта про те, що судом не було взято до уваги, що п.11.13 Колективного Договору АТ «Турбоатом» встановлена заборона звільнення працівників з ініціативи керівництва, без узгодження з відповідними профорганами колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто з підстав, які не вимагають отримання попередньої згоди виборного органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами і (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Посилання апелянта на норми Колективного договору АТ «Турбоатом», а саме п. 11.12., відповідно до якого Дирекція зобов`язується не звільняти з роботи з ініціативи керівництва працівників, які вибрані до складу Профспілкових органів, не приймаються колегією суддів, оскільки, ОСОБА_1 не обиралась трудовим колективом на посаду голови контрольно-ревізійного органу Первинної профспілкової організації АТ «Турбоатом» до складу профспілкових органів.

Отже звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не потребувало попередньої згоди Профспілкових органів АТ «Турбоатом» та, як наслідок було проведено відповідно до вимог діючого законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який і їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна