ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

12 лютого 2021 р. Справа № 520/9440/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

21.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду х позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) № 847085 від 24.02.2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року у розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Позивач зазначає, що саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухваленні Конституційним Судом Рішення від 18.02.2020 року у нього виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, зокрема п. 24 Прикінцевих та перехідних положень, яким передбачається, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 року становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Отримавши в Харківському окружному адміністративному суді довідку від 19.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці він звернувся до відповідача із заявою для проведення перерахунку свого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відмову пенсійного органу у здійсненні означеного перерахунку вважає безпідставною та такою, що суперечить вищеозначеному судовому Рішенню.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві відповідач зазначив, що нарахування та виплата щомісячного довічного утримання судді у відставці позивачу ОСОБА_1 провадяться згідно з вимогами діючого законодавства, яке не передбачає перерахунок означеного утримання на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) вимоги адміністративного позову задоволені у повному обсязі.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 847085 від 24.02.2020 року про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року.

ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано здійснити позивачу ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 року у розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року.

Судом проведений розподіл удових витрат - за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь позивача стягнуто 840,80 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, надавши оцінку добутим доказам у їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд дійшов до переконання про те, що в ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

При цьому, суд застосував правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18). - обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що прийняття 18.02.2020 року Конституційним Судом України Рішення по справі № 2-р/2020, розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінився і, таким чином, відсутні підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.01.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено. що постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08.09.2016 року «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Харківського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, про що головою Харківського окружного адміністративного суду видано наказ № 04-04/172 від 17.10.2016 «Про відрахування судді ОСОБА_1 ».

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI).

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 21.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 19.02.2020 року № 06-62/7731-20, видану Харківським окружним адміністративним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказана довідка в відповідно до Додатка 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, Закону № 1402-VIII, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 149.767,50 грн, у тому числі: - посадовий оклад 78.825 грн; - доплата за вислугу років (80 відсотків) 63.060 грн; - доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10 відсотків) 7.882,50 грн.

Рішенням від 24.02.2020 року № 847085 пенсійний орган відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі означеної довідки з посиланням на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість після визнання Конституційним Судом України (Рішення від 18.02.2020 року) таким, що не відповідає Конституції України норм п. 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII не приймались нормативно-парові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.

Частково не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що статтею 64 Конституції України унормовано, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

30.09.2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, частинами 1 та 2 ст. 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI1 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас Законом № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, зокрема, частину третю ст. 135 Закону № 1402-VIII було викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року».

Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (положення якого діяли до моменту виключення цього пункту Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон № 193-IX) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом № 1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пункт 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07.11.2019 року), було виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зі змінами.

У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).

Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Таким чином, з 19.02.2020 року пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким, окрім іншого, передбачалось, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), та, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, втратив чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відповідно до правових висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 року (справа № 638/12586/16-а) та від 11.02.2020 року (справі № 200/3958/19-а), правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, у даному випадку, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно до Закону № 1402-VIII.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді, з огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2рп/2020 не змінювалися розміри суддівської винагороди та не розглядалося питання про перерахунок щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці, оскільки до винесення Конституційним Судом України рішення розмір суддівської винагороди був диференційованим в залежності від підтвердження суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (у разі підтвердження відповідності займаній посаді розмір винагороди більший, ніж до того) та саме після винесення вказаного рішення розмір суддівської винагороди суддів, які не підтверджували відповідність займаній посаді, зрівнявся з суддівською винагородою суддів, що вже підтвердили, тобто вказаний розмір фактично підвищився, що і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання.

Посилання апелянта на те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 колегія суддів вважає помилковими, оскільки підстави та порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначені ст. 142 Закону № 1402-VIII та розділом ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області означені висновки суду не спростовують.

Натомість, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача у судовому порядку здійснити перерахунок та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді місцевого суду у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання (суддівської винагороди) судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19 лютого 2020 року, згідно вищеозначеної довідки Харківського окружного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.

Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.

Положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Колегія суддів вважає, що ця законодавча норма не вступає в колізію з іншими нормами.

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.

При цьому, оскільки перерахунок щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року відповідачем не проведений, колегія суддів вважає передчасними вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання.

У випадку незгоди із проведеним відповідачем перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.

Оскільки вищеозначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області, колегія суддів скасовує судове рішення в частині, якою судом задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року у розмірі 90 % від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені цих вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги ст. 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт скасування судом оскаржуваного позивачем рішення пенсійного органу не захистить порушене право ефективно.

З урахуванням визначеного ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених ст. 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів, враховуючи повноваження, надані суду ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшла висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде судове зобов`язання відповідача провести позивачу з 19.02.2020 року перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року №01-33/225/2020 та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

В зв`язку з чим, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці позивачу у розмірі 90 відсотків грошового утримання (суддівської винагороди) судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19 лютого 2020 року, згідно довідки Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2020 року №01-33/225/2020 без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум є помилковим та підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про зобов`язання відповідача провести позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19.02.2020 року та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19 лютого 2020 року.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» підставі довідки Харківського окружного адміністративного суду № 06-62/7731/20 від 19 лютого 2020 року та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова