Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4862/20

Номер провадження2/711/593/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Казидуб О.Г.

при секретарі Зайцева О.І.,

представників позивача адвоката Єсика В.О.,

представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_3 адвоката Тимченка Миколи Миколайовича до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаськоїобласті провідшкодування шкоди,завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тимченко М.М., як представник ОСОБА_3 , . у липні 2020 року звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаськоїобласті провідшкодування шкоди,завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.10.2015 року до ЄРДР внесено відомості щодо факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців. 24.02.2016 року позивачці повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України.

10.03.2016 року слідчим суддею задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно позивачки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56656699).?

14.03.2016 року позивачці повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч. ст. 158 КК України.

14.03.2016 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Г.В. Дем`яненко направлено на адресу позивача повідомлення про завершення досудового розслідування і зазначено, що позивачка є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта.

14.03.2016 року прокурором прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 повідомлено про завершення досудового розслідування.

18.03.2016 року до СУ ГУНП в Черкаській області надійшло клопотання захисника позивачки про закриття кримінального провадження у зв`язку із не встановленням достатності доказів для доведення винуватості позивачки. Проте, постановою від 21.03.2016 року слідчим було відмовлено в задоволенні даного клопотання.

28.03.2016 року складено обвинувальний акт відносно позивачки. Надалі справа розглядалася в суді.

22.03.2019 року вироком у справі № 699/213/16-к позивачку виправдано за відсутності в її діях складу злочину (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8077425).

12.08.2019 року апеляційною інстанцією вищевказаний вирок залишено без змін (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83721909).

28.05.2020 року постановою Верховного Суду вищевказані судові рішення залишені без змін (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89649279).

Фактично позивачка перебувала під слідством з 24.02.2016 р. по 12.08.2019 р., тобто 43 місяці.

Вищенаведене свідчить, що позивачка перебувала під слідством безпідставно наслідок чого їй було заподіяно психічний вилив, що призвело до погіршення позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачка вважає дії органів досудового розслідування та прокуратури незаконними і такими, що нанесли їй моральну шкоду.

В обґрунтуванні зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктом 1 статті 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засуджені незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосувань запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративно; стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставі: справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмір). менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто вказаним Законом передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли меж відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні д мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантовано державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо не самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані правовівисновки наведеніу постановіВеликої ПалатиВерховного Судув 31жовтня 2018року у справі № 383/596/15 (провадження № І4-342цс18).

Щодо списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди. Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є; 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 ( у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.

За приписамистатті 176ЦК Україниюридичні особи,створені державою, відповідають за зобов`язання держави.

Державна казначейська служба України не є відповідальною у справі, а представляє інтереси держави і шкода, завдана органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовується державою стягненням коштів з Державно бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.

Покладаючи відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на державу зобов`язує Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянин незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2020 рік затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. N 294-ІХ в розмірі 4 723 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року відсутні, оскільки зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з оплатою праці.

Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4 723 грн.

Вищенаведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18 від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-й (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

Враховуючи те, що позивачка перебувала під слідством 43 місяці, то розмір завданої їй моральної шкоди становить 203 089 грн. (43 х 4723 грн.), яку і просить стягнути з Державного бюджету України, а також понесені нею судові витрати понесені на правову допомогу в сумі 5000 грн.

08.10.2020 року представником позивача адвокатом Тимченко М.М. було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він вказував, що період перебування позивачки під слідством становить 41 місяць 18 днів. Крім цього, Законом № 822-ІХ від 25.08.2020 р. внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і встановлено з 1 вересня розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 5000 грн.

Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати що є чинним на момент розгляду справи в суді.

Враховуючи те, що позивачка перебувала під слідством 41 місяць і 18 днів, то розмір моральної шкоди становить 207 903,22 грн. (41 міс. х 5000грн. + 5000 грн. / 31день х 18).

20.07.2020 року ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та позов ОСОБА_3 прийнято до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Сторонам надано час для подачі заяв по суті спору.

04.12.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Єсик В.О. підтримав позов та просив його задоволити з підстав викладених в ньому.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області за довіреністю ОСОБА_1 заперечував щодо доводів викладених в позові ОСОБА_3 та просив відмовити в задоволенні її позову повністю з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов ОСОБА_3 від 19.08.2020 року ГУНП в Черкаській області вказувало на те, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.3 статті 158 КК України - підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його завершення та не на засідання виборчої комісії.

14.03.2016 року ГУНП в Черкаській області Білій О.М. змінено раніше винесене повідомлення про підозру від 24.02.2016 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 статті 158 КК України на ч.4 ст. 158 КК України.

Вироком Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч.4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутністю в діях складу злочину.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 вирок Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 щодо ОСОБА_5 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Луговського І.С., - без задоволення.

Позивач просить відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач має довести наявність у зв`язку з обвинуваченням моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.

Водночас відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 5,6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Отже, необхідною умовою відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками потерпілої сторони. Для настання цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів: протиправність; шкода; причинний зв`язок; вина.

За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір правовідносинах, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Позивачем допозовної заявине наданожодного належногодоказу напідтвердження завданоїйому моральноїшкоди,протиправності поведінкизаподіювача,причинний зв`язокміж протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Разом з тим, вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2019 не підтверджується факт наявності причинного зв`язку між шкодою у визначеною позивачем у розмірі 203089 грн. і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Зважаючи на вищезазначене, просили суду під час розгляду врахувати, що позивачем жодним документом не підтверджено факт заподіяння останній моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого вона при цьому виходила, причинний зв`язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння шкоди доводить позивач. Так, позивач повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння моральної шкоди, надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

За таких обставин справи та враховуючи відсутність належних доказів заподіяння моральної шкоди просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також вказували, що позивачем невірно визначено строк перебування під слідством і судом з 24.02.2016 по 12.08.2019, що складає 41 місяць і 18 днів, а не 43 місяці.

Що стосується позовної вимоги про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 5000 грн., вказували, що позивачем не надано жодного документу про надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, акти виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та калькуляція вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо). А тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні прокурор Черкаської обласної прокуратури Хабло О.М. заперечував щодо доводів викладених в позові ОСОБА_3 та просив відмовити в задоволенні її позову повністю з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов ОСОБА_3 від 13.08.2020 року Черкаська обласна прокуратура вказувало те, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Установлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачувалися в тому, що вони згідно з протоколом №7 Корсунь-Шевченківської виборчої комісії Черкаської області від 09.10.2015 здійснювали повноваження членів дільничної виборчої комісії на виборчій дільниці №710342 під час проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів та 25.10.2015 близько 18.00 год., перебуваючи в приміщенні виборчої дільниці №710342, що розташована в Корсунь-Шевченківській дитячій школі мистецтв за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Червоноармійська, 11, виконуючи обов`язки членів дільничної виборчої комісії №710342 під час проведення голосування в чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів усупереч вимог ч. 1 ст. 79, ч.ч. 1, 4 ст. 80 Закону України «Про місцеві вибори» до закінчення голосування і проведення засідання комісії, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців, результати яких вносяться до протоколу, а також остаточного заповнення протоколу, умисно підписали протокол дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці №710342 у територіальному виборчому окрузі №22 з виборів депутатів Черкаської обласної ради в графі члена дільничної виборчої комісії напроти свого прізвища, до його заповнення та не на засіданні виборчої комісії.

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, тобто у підписанні протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення, не на засіданні виборчої комісії, вчиненого членом виборчої комісії.

За фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, 25.10.2015 заступником начальника Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області Козирською О.М. відповідно до ст. 214 КПК України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015250190000333.

На підставі здобутих у кримінальному провадженні доказів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 24.02.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України, яку 14.03.2016 змінено на ч. 4 ст. 158 КК України.

За результатами судового розгляду кримінального провадження вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019, залишеного без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виправдано за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України.

За нормами ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 становить 4723 грн.

Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 102 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

У даному випадку зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017.

Крім того, позивачкою не вірно визначено строк перебування під слідством і судом. Фактично ОСОБА_3 перебувала під слідством та судом з 24.02.2016 по 12.08.2019, що складає 41 місяць та 18 днів, а не 43 місяці, як зазначено позивачем.

Отже, ураховуючи наведене вважали, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 87 443,2 грн. (2 102 грн. х 41 міс. 18 днів), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується позовної вимоги про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 5000 грн., вказували, що позивачем не надано жодного документу про надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, акти виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та калькуляція вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо). А тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоч був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

У відзиві на позов Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) заперечувала проти доводів викладених в позові ОСОБА_3 виходячи з наступного.

Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Щодо стягнення на користь Позивача моральної шкоди в сумі 203 089,00 грн. зазначало, що згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 статті 1167 ЦКУ визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦКУ.

Натомість частина 2 статті 1167 ЦКУ визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- в інших випадках, встановлених законом.

Отже, як вбачається зі змісту ст.1167 ЦКУ у Казначейства відсутній обов`язок перед Позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - ППВСУ №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Згідно п. 4 ППВСУ №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Казначейство вважає за необхідне зауважити, що Позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо завдання негативних наслідків морального характеру.

Отже, сума моральної шкоди в розмірі 203 089 грн. не підтверджена жодними документами та розрахунками і визначена самостійно Позивачем за його власними переконаннями.

А тому просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника ГУНП в Черкаській області, прокурора Черкаської обласної прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставинисправи тавідповідні їмправовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

25.10.2015 року до ЄРДР внесено відомості щодо факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців.

24.02.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України.

10.03.2016 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/2353/16-к задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56656699).?

14.03.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч. ст. 158 КК України.

14.03.2016 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Г.В. Дем`яненко направлено на адресу ОСОБА_3 повідомлення про завершення досудового розслідування і зазначено, що позивачка є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта.

14.03.2016 року прокурором прокуратури Черкаської області В.П. Бердник повідомлено ОСОБА_3 про завершення досудового розслідування.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Г.В. Дем`яненко від 21.03.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника позивачки від 18.03.2016 року про закриття кримінального провадження у зв`язку із не встановленням достатності доказів для доведення винуватості позивачки.

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_3 виправдано за відсутності в її діях складу злочину (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8077425).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вищевказаний вирок залишено без змін (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83721909).

Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вищевказані судові рішення залишені без змін (адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89649279).

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і сподоби людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст.15 ЦК України).

Частиною 2ст.16ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч.ч.1, 2, 6, 7ст.1176ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.

Згідно ст.1 даного Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У даному випадку, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду,як це передбачає стаття 2 даного Закону.

Відшкодування шкоди у такому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету як це передбачає ст.4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Вказана стаття також встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положеньЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно неї постановлено виправдувальний вирок, залишений без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2020.

За приписами п. 14 ч. 1ст. 3 КПК Українипритягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 і 2ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченомустаттею 291 цього Кодексу.

Частиною 1ст.278 КПК Українивизначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Враховуючи зазначене суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу ОСОБА_3 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 24.02.2016 до 12.08.2019, дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін.

Отже, суд приходить висновку, що позивач перебувала під слідством та судом 41 місяць 18 днів, результатом чого стало винесення виправдувального вироку, протягом тривалого періоду була вимушена регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, вона був змушене захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.

Таким чином, суд на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, приходить до переконання, що позивач ОСОБА_3 вірно здійснила обрахунки її незаконного перебування під слідством і судом, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідност.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

В силустатті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» №294-IХ, у 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2020 року установлена у розмірі 4723 гривень.

Таким чином, враховуючи положення частини третьоїстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4723 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду позивач перебувала під слідством та судом в період з 24.02.2016 до 12.08.2019 тобто 41 місяць 18 днів.

Мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 4723 грн. 00 коп., тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди становить 196476,80 грн.

В частині стягнення з відповідачів в користь позивачки витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1-3статті 134ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. по даній справі, представником позивача адвокатом Тимченком М.М. було долучено до матеріалів справи копію договору №15/06-02/20-ц про надання правової допомоги від 15.06.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2020, товарний чек від 05.08.2020 та довідку про оплату послуг за договором №15/06-02/20-ц про надання правової допомоги від 15.06.2020 з розрахунку вартості години роботи адвоката 800 грн., а всього за 6 годин 25 хв. вартість послуг становить 5000 грн.

Враховуючи, що адвокатом не надано суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничих допомог. Суд не може належним чином дати оцінку наданому акту від 05.08.2020, оскільки у ньому визначено виключно підготовка позовної заяви про відшкодування моральної шкоди. А тому суд приходить до висновку про часткове відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн., за час витрачений на підготовку та написання позовної заяви.

Керуючись ст. ст.12,13,259,264,265,268,279 ЦПК України, (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» №294-IХ, ст.ст. 12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_13 адвоката Тимченка Миколи Миколайовича - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 196476,80 грн.

Стягнути Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 , судові витрати, що складаються з правничої допомоги в розмірі 1000,00грн.

Решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2020 (з урахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб