,
Справа № 264/7835/20
3/264/134/2021
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.01.2021 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Мирошниченко Юрій Михайлович, розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія КПН «ТТУ», що зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 за ст.44-3 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №650407, 14.11.2020 року о 14 год. 15 хв. в Донецькій області м. Маріуполь, Кальміуський район по пр. Металургів, 169, водій ОСОБА_1 порушив правила щодо карантину людей, передбачені п.п.2 п. 11 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року, а саме здійснював регулярні перевезення пасажирів у кількості 32 осіб в автобусі МАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 маршрутом №14А в більшій кількості, ніж місць для сидіння, що передбачено технічними характеристиками даного транспортного засобу (22 місця), чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення, в яких вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, не визнав, просив суд закрити провадження у справі, посилаючись на те, що на підставі наказу №173л від 28.02.2020 року він працює водієм автотранспортних засобів в КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління». 14.11.2020 року він працював на автобусі «МАЗ-103» державний номерний знак НОМЕР_1 , за маршрутом №14А. Приблизно о 14 год. 15 хв. до автобусу зайшли співробітники поліції, порахували пасажирів та склали на нього протокол, оскільки відповідно до повідомленої вищезазначеними особами інформації, у транспортному засобі, яким він керував, всі сидячі місця були зайняті і кілька пасажирів стояли. Відповідно до інструкції, він, як найманий працівник, зобов`язаний виконувати вимоги посадової інструкції водія, вказівки керівника автоколони, начальника КП «МТТУ», диспетчерів, інших посадових осіб підприємства, а також рішення і розпорядження міської влади та діюче законодавство України. На інструктажі йому доведено до відома розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації м. Маріуполя №25 від 12.06.2020 року, за яким дозволено в транспортних засобах, що вміщають понад 70 місць, перевозити пасажирів у кількості, що не перевищує 50% місткості. Це розпорядження є обов`язковим для виконання, його дію продовжено розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації м. Маріуполя №45 від 16.11.2020 року. Технічні характеристики автобусу «МАЗ-103», яким керував Ніпарко, дозволяють здійснювати перевезення пасажирів більше 100 пасажирів. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції заявили, що він порушив вимоги постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року та не прийняли до уваги те, що вказаною постановою відповідальність за дотриманням правил перевезення пасажирів несе перевізник. Зазначив, що він є найманим працівником та як підприємець, який здійснює пасажирські перевезення, не зареєстрований, не є посадовою особою підприємства, не відповідає за організацію перевезень, а тому не може виступати належним суб`єктом правопорушення. Крім того, відповідно до своєї посадової інструкції та правил дорожнього руху, він жодним чином не міг впливати на кількість осіб, яких перевозив у транспортному засобі, оскільки його робоче місце відгороджене від салону, а відповідно до посадових обов`язків він не має права залишати своє робоче місце, крім випадків, прямо передбачених посадовою інструкцією. Також зазначав, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він порушив вимоги підпункту 2 пункту 11 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року яким було визначено, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено зелений рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних пере¬везень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролей¬бус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстра¬ційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за за¬безпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захис¬ними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно. На підставі Постанови КМУ №1100 від 11.11.2020 року, яка набула чинності 13.11.2020 року, пункт 11 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 взагалі виключено.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
За ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 цього Кодексу).
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Диспозицією ст.44-3 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно з пп.9 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року (в редакції, чинній станом на 14.11.2020 року) забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.
Разом з тим, відповідно до посадової інструкції водія автотранспортного засобу на Ніпарко покладений обов`язок з керування автобусом та дотримання Правил дорожнього руху, однак вони не містять обов`язку з контролю кількості пасажирів у салоні автобусу.
Не вказує про такий контроль зі сторони водія і постанови №641 та №1100.
Очевидно, що водій, який здійснює керування тролейбусом з кабіни не може одночасно здійснювати підрахунок присутніх пасажирів.
Отже саме перевізник несе відповідальність за перевищення у кабіні кількості пасажирів, що є відмінним поняттю водій.
Також, слушними є і зауваження ОСОБА_2 щодо ставлення йому в провину порушення пп. 2 п. 11 Постанови №641, який станом на 14.11.2020 року виключений.
Наявність прогалини у законодавстві не може ставитися у провину ОСОБА_2 .
Крім того, у салоні автобусу перебувала «кондуктор», яка відповідно здійснює продаж квитків та яка не позбавлена можливості контролювати кількість пасажирів у автобусі, однак уповноваженими працівниками поліції не перевірено її посадових обов`язків та не з`ясовано чи не покладено на неї функції з контролю за кількістю пасажирів.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є демонстрація сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи докази у сукупності між собою, суд приходить до висновку про те, що достатніх доказів для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, у діях ОСОБА_2 не встановлено, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.44-3, 221, 247, 251, 254, 256, 283-285 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Суддя: Ю. М. Мирошниченко
