ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.001300

адміністративне провадження № К/9901/9436/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.001300

за позовом ОСОБА_1 до Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання протиправними та скасування наказів, спонукання до вчинення певних дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Гулика А.Г.,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З., Довгої О.І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач - 1), Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач - 2), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 69-р від 13 грудня 2018 року «Про проведення службового розслідування» у частині, що стосується позивача;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 8-р від 30 січня 2019 року «Про результати проведення службового розслідування» у частині, що стосується позивача;

1.3. визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 20-к від 01 лютого 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1»;

1.4. зобов`язати Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити йому станом на день ухвалення судового рішення премію, якої він був позбавлений у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, у відсотках до посадового окладу за фактично відпрацьований час у розмірі, не меншому, ніж нараховано та виплачено начальникам відділів «Служба у справах дітей» Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного наказу через порушення порядку проведення службового розслідування, за результатами якого відповідачем винесено наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, відповідачем порушено вимоги пунктів 2, 7, 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, у повноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950. Позивач вважає, що спірні накази від 13 грудня 2018 року № 69-р «Про проведення службового розслідування» та від 30 січня 2019 року № 8-р «Про результати проведення службового розслідування» повинні були видаватися начальником управління, а не директором департаменту. Окрім цього, в цих наказах не вказана конкретна підстава для проведення службового розслідування; не зазначені посадові особи, стосовно яких проводиться службове розслідування. Не конкретизація наведених обставин, причин, підстав та осіб, стосовно яких проводилось службове розслідування, унеможливило реалізацію позивачем прав та обов`язків, які має особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. На переконання позивача, посилання в акті за результатами проведеного службового розслідування на те, що ним не дотримано вимог посадової інструкції є безпідставним та упередженим. У наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) не вказано за неналежне виконання яких саме посадових обов`язків на нього накладено дисциплінарне стягнення. До того ж, позивачу не було надано можливості подати пояснення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не допущено порушень закону під час прийняття спірних наказів, позивача обґрунтовано за наявності достатніх підстав притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі догани.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне тлумачення закону та не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

6.1. Скаржник зауважує, що на момент винесення наказу від 13 грудня 2018 року № 69-р «Про проведення службового розслідування» директор департаменту не була керівником органу, в якому працював позивач. Такий наказ мав бути винесеним начальником Управління, який був керівником органу, де працював позивач. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей наказ винесено уповноваженою на те особою суперечить приписам пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, як для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

6.2. Судами не було проаналізовано підпункт 1.1. посадової інструкції начальника відділу «Служба у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, де вказано про те, що начальник вказаного відділу призначається та звільняється з посади начальником управління за погодженням директора департаменту гуманітарної політики. А відповідно до підпункту 1.3 цієї ж посадової інструкції начальник відділу безпосередньо підконтрольний та підзвітний начальнику управління та голові Франківської районної адміністрації у частині здійснення функцій органу опіки та піклування, пов`язаних із захистом прав дітей. Зазначене на думку позивача свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки судами не надано відповіді на істотні доводи позивача.

6.3. На думку скаржника суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у наказі від 13 грудня 2018 року № 69-р не зазначено жодної підстави для проведення службового розслідування. Судами не досліджено та не взято до уваги, що відповідач порушив пункт 10 Порядку № 950, а саме не ознайомив його у десятиденний строк з результатами розгляду акта службового розслідування. А копію наказу від 30 січня 2019 року № 8-р «Про результати проведення службового розслідування» скаржник отримав лише 18 лютого 2019 року у відповідь на адвокатський запит. Судами не застосовано до спірних правовідносин пункт 10 Порядку № 950.

6.4. Скаржник пояснює, що 01 лютого 2019 року у його робочого кабінету двоє працівників управління склали акт про його відмову від надання пояснень, хоча ніхто йому не пояснив з приводу яких саме порушень, він мав надати пояснення. Наголошує, що у наказі від 01 лютого 2019 року № 20-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1» не вказано за неналежне виконання яких саме посадових обов`язків на скаржника накладено дисциплінарне стягнення. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 817/555/17, сама по собі констатація порушення позивачем посадової інструкції не може бути самостійною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

6.5. На думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що його позовна вимога в частині нарахування та виплати премії, якої його було позбавлено у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності, є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на ту обставину, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив питання щодо незаконного та протиправного позбавлення його премії, як частини заробітної плати, що є істотним питанням для позивача. У період з лютого 2019 року до 23 березня 2020 року (дата звільнення з займаної посади) позивач був позбавлений премії, яка відповідно до чинного законодавства є частиною його заробітної плати. Скаржник зазначив, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункту 23 цього рішення).

6.6. Під час розгляду справи судоми попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 лютого 2019 року № 817/555/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 188/1249/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/6552/15, від 09 грудня 2019 року у справі № 813/3820/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 2а-5200/10/1370, на які він посилався під час розгляду справи. Європейський суд з прав людини у пункті 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95 вказав на те, що принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів.

7. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року, закінчено підготовчі дії та призначено зазначені касаційні скарги до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до вимог частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. 12 червня 2020 року від Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач - 1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення суддів попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що факт порушення трудової дисципліни позивачем підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та фактичними обставинами справи. Судами попередніх інстанцій надано детальну правову оцінку дисциплінарного проступку, з`ясовано усі обставини справи.

10. Від відповідача - 2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Розпорядженням Львівського міського голови «Про переведення ОСОБА_1 » від 16 серпня 2018 року № 548-К позивача з посади начальника відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради з 01.09.2018 переведено на рівнозначну посаду начальника відділу «Служба у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

12. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 червня 2018 року № 668 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 01 листопада 2006 року № 978» до складу департаменту входять такі структурні підрозділи: 3.2.1. Відділ професійної освіти. 3.3. У підпорядкуванні департаменту є такі виконавчі органи: 3.3.1. Управління освіти. 3.3.2. Управління охорони здоров`я. 3.3.3. Управління молоді спорту. 3.3.4. Управління соціального захисту. 3.3.5. Управління «Служба у справах дітей». До компетенції департаменту входить координація діяльності та контроль за роботою підпорядкованих структурних підрозділів (4.1.5).

13. Згідно з пунктом 3.2.6 Положення про управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 644 від 15.06.2018, відділ «Служба у справах дітей» Франківського району є структурним підрозділом Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (т.1, а.с.14-17).

14. ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі Facebook та у інших засобах масової інформації висвітлено умови, в яких проживала малолітня ОСОБА_2 , її мати та баба, які за станом здоров`я можуть пересуватись лише помешканням зі сторонньою допомогою. Догляд за ними здійснювала 9-ти річна ОСОБА_3 . Окрім того, опубліковані фото- та відеоматеріали з помешкання родини ОСОБА_4 , з яких очевидно, що у помешканні не створено належних умов для проживання, розвитку та виховання дитини. А баба та мати малолітньої з огляду на стан здоров`я, не могли забезпечити належний догляд та виховання дитини. Публікація інформації у соціальній мережі Facebook та засобах масової інформації викликали великий суспільний резонанс та обурення з боку громадськості з приводу бездіяльності соціальних служб м. Львова та ненадання ними допомоги родині ОСОБА_4 .

15. Наказом Департаменту «Про проведення службового розслідування» від 13 грудня 2018 року № 69-р з метою об`єктивної перевірки фактів та з`ясування всіх обставин щодо ситуації, яка склалася в родині ОСОБА_4 та порушень чинного законодавства працівниками суб`єктів виявлення та організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах передбачено утворити комісію для проведення службового розслідування та провести службове розслідування відносно виконання посадових обов`язків працівниками суб`єктів виявлення та організації соціального захисту родини ОСОБА_4 та подати директору Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до 27 грудня 2018 року.

16. Наказом Департаменту «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 27 грудня 2018 року № 74-р продовжено термін виконання пункту 2 наказу Департаменту від 13 грудня 2018 року № 69-р «Про проведення службового розслідування» до 25 січня 2019 року включно.

17. Цим службовим розслідуванням встановлено, що родина ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), яка складається з трьох осіб: малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 та баби - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

18. В акті службового розслідування зазначено, що:

«Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.12.2018 № 4-2608-628, 17.08.2018 до відділу у справах дітей Франківської районної адміністрації Львівської міської ради надійшов анонімний дзвінок, жіночий голос повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає дівчинка, матір якої неналежним чином виконує батьківські обов`язки та зловживає алкоголем.

У поясненнях, наданих на засіданні комісії з проведення службового розслідування, яке відбулось 09.12.2018 позивач повідомив, що анонімний дзвінок прийнятий головним спеціалістом відділу у справах дітей ОСОБА_7 , який у свою чергу, інформацію, надану у телефонному дзвінку, негайно повідомив позивачу.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він та ОСОБА_7 , з метою перевірки достовірності інформації, отриманої телефоном 17.08.2018, негайно здійснили візит за адресою: АДРЕСА_1 . Не відчиняючи дверей до помешкання, малолітня ОСОБА_3 повідомила, що вдома з бабусею, а матір на роботі. Зі слів дитини та бабусі, мати дитини працює продавцем у продуктовому магазині за адресою: м. Львів, вул. Є. Коновальця , проте, назви вони не можуть пригадати. Також дитина повідомила, що скарг та/або проблем вона не має, вважає, що відносно її виховання, догляду та утримання, відсутні будь-які негаразди. Під час візиту проведено бесіду з сусідами дитини за вказаною адресою, які підтвердили позицію анонімного повідомлення. Після візиту за адресою: АДРЕСА_1 працівниками відділу у справах дітей відвідано матір дитини - ОСОБА_5 за місцем роботи. Проведено з нею індивідуальну профілактичну бесіду, роз`яснено норми чинного законодавства України в частині виконання батьківських обов`язків та попереджено про відповідальність за неналежне виконання та ухилення від їх виконання. За зовнішніми ознаками ОСОБА_5 , перебуваючи на робочому місці, не перебувала у стані алкогольного сп`яніння та адекватно реагувала на спілкування».

19. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.08.2018 інформація, отримана з телефонного дзвінка, підтверджена сусідами сім`ї ОСОБА_4 . Інформація про перебування малолітньої ОСОБА_2 , у складних життєвих обставинах, не перевірена у порядку, встановленому чинним законодавством. Питання щодо постановки дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах не вирішувалось.

20. 05 вересня 2018 року працівниками відділу «Служба у справах дітей» повторно здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 , та обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_2 . Згідно з актом обстеження умов проживання, помешкання потребує прибирання та ремонту. Після обстеження умов проживання, інформація про сім`ю малолітньої ОСОБА_2 , не зібрана у спосіб, встановлений чинним законодавством, і, відповідно, питання щодо постановки її на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, не вирішувалось.

21. До обстеження умов проживання 17 серпня 2018 року та 05 вересня 2018 року працівники відділу соціальної роботи Франківського району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не залучались.

22. Згідно з інформацією, наданою управлінням соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради єдиним доходом сім`ї з трьох осіб була 1626, 82 грн у місяць. Виплата ОСОБА_5 , як одинокій матері, припинена 30 червня 2018 року і відновлена лише 01 листопада 2018 року, у зв`язку з несвоєчасним поновленням документів. За цей період, за приблизними розрахунками, ОСОБА_5 ймовірно не отримала 7776 грн. Таким чином, працівників відділу «Служба у справах дітей» та працівників відділу соціальної роботи Франківського району, які були дотичними до роботи з сім`єю, не цікавило питання за які кошти живе сім`я та не вживались жодні заходи щодо поновлення виплат ОСОБА_5 , як одинокій матері. ОСОБА_6 30 квітня 2018 року знята з обліку осіб, які отримують житлову субсидію, у зв`язку з несвоєчасним поновленням документів. 10 грудня 2018 року у Франківському відділі соціального захисту населення управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зареєстроване звернення ОСОБА_5 про призначення житлової субсидії. Звернення ОСОБА_5 прийняв начальник Франківського відділу соціального захисту населення, відвідавши ОСОБА_5 у лікарні. Самостійно звернутись у Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради для поновлення виплат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли, оскільки за станом здоров`я були фактично позбавлені можливості самостійно пересуватись.

23. Як зазначено в акті службового розслідування та не спростовано позивачем інформація про малолітню ОСОБА_2 вперше надійшла до відділу у справах дітей 17.08.2018. Працівниками відділу «Служба у справах дітей» 05.09.2018 обстежено умови проживання дитини, а питання постановки дитини на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, порушено лише 12.12.2018 (після того, як ситуація, яка склалася у сім`ї ОСОБА_4 , набула розголосу у соціальних мережах та засобах масової інформації), у час коли дитина вже проживала у сім`ї хресної матері ОСОБА_9 , тобто практично через 4 місяці з моменту надходження першого повідомлення про сім`ю та через 3 місяці з часу обстеження умов проживання.

24. 25 січня 2019 року комісія склала акт за результатами проведеного службового розслідування щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації, стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому констатовано порушення, зокрема, ОСОБА_1 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи і служби у справа дітей та спеціальні установи для дітей» та пункт 4 Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 № 27, а також не виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.10 посадової інструкції і не використання прав, наданих йому п.п. 3.2, 3.3 цієї ж інструкції.

25. 30 січня 2019 року директор Департаменту прийняв наказ № 8-р «Про результати проведення службового розслідування».

26. Оскільки позивач відмовився надати письмові пояснення, 01.02.2019 працівниками Управління, а саме: в.о. начальника Управління, начальник відділу сімейних форм виховання Управління - В. Фридрак, головний спеціаліст- юрисконсульт Управління - Н.Маліновська, провідний спеціаліст, сектору профілактичної роботи Управління - О.Лесь, складено акт про відмову від надання позивачем письмових пояснень, щодо виконання ним його посадових обов`язків (а.с. 152, т.1).

27. 01 лютого 2019 року в.о. начальника управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняв наказ №20-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1 ».

Нормативне врегулювання

28. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

29. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

30. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

31. Основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини є Конвенція про права дитини, прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписана Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року N 789-XII (набула чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція).

32. Згідно з частиною першої статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

33. Частиною третьою статті 27 Конвенції установлено, що держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

34. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

35. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ (частина 2 статті 18 Конвенції).

36. Згідно зі частиною 1 статті 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою.

37. Частиною другою статті 3 Конвенції визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

38. Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначені Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР (в редакції станом на 09 лютого 2017 року, далі - Закон № 20/95-ВР).

39. Перелік органів і служб у справах дітей, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень наведено у статті 1 Закону № 20/95-ВР, якою встановлено, що здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей у межах визначеної компетенції, зокрема, органи місцевого самоврядування.

40. Під соціальним захистом дітей у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб`єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки (частина третя статті 1 Закону № 20/95-ВР).

41. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 20/95-ВР основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, служб у справах дітей є, зокрема, ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей.

42. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю (далі - Порядок № 800).

43. У пункті 1 Порядку № 800 вказано на те, що даним Порядком визначено механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, виявлення випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю.

44. Підпунктом 4 пункту 3 Порядку № 800 суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю (далі - суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей), - органи державної влади та органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги.

45. Згідно з пунктом 7 Порядку № 800 суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей незалежно від повноважень зобов`язані:

у разі виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - надіслати не пізніше ніж через три робочих дні повідомлення за формою, встановленою Мінсоцполітики, до закладу, установи чи організації, що надає соціальні послуги дітям і сім`ям з дітьми (далі - соціальний заклад), та/або працівника із соціальної роботи за місцем проживання (перебування) дитини щодо проведення оцінки її потреб, а також надання такій дитині та її сім`ї послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

у разі, коли у зверненні стосовно дитини вбачається склад адміністративного правопорушення чи злочину, - невідкладно повідомити органам Національної поліції;

невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити (в тому числі за допомогою телефонного зв`язку) про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або життю чи здоров`ю якої загрожує небезпека, представнику служби у справах дітей за місцем її виявлення для організації заходів невідкладного реагування, в тому числі надання послуги з кризового та екстреного втручання, та органам Національної поліції;

у разі безпосереднього виявлення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або життю чи здоров`ю якої загрожує небезпека, чи отримання повідомлення про неї від юридичних або фізичних осіб - невідкладно надати їй належну допомогу та за потреби забезпечити надання екстреної медичної допомоги;

у разі виявлення дитини, яка постраждала від торгівлі людьми, - невідкладно повідомити структурному підрозділу місцевої держадміністрації, відповідальному за проведення процедури щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, для проведення відповідних заходів згідно із законодавством;

у разі, коли загроза життю або здоров`ю дитини пов`язана з обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, - повідомити підпорядкованому підрозділу територіального органу ДСНС.

46. Наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2014 року № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 216/24993, затверджено Порядок ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі - Порядок № 27).

47. Пунктом 2 Порядку № 27 підставами для взяття дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є: проживання в сім`ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а саме: коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток, не створюють умов для отримання нею освіти; скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення; залучення дитини до найгірших форм дитячої праці; систематичне самовільне залишення дитиною місця постійного проживання; переміщення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

48. Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, може здійснюватись: шляхом безпосереднього звернення дитини або її законного представника до служби у справах дітей чи до інших суб`єктів соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю; шляхом отримання повідомлень від суб`єктів соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю; за зверненням громадян (пункт 3 Порядку № 27).

49. Згідно з приписами підпункту 1 пункту 4 Порядку № 27 отримана інформація про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, та достовірність підстав для взяття її на облік, за винятком документально засвідчених відомостей, які надійшли від органів внутрішніх справ, територіальних органів Державної пенітенціарної служби України, прокуратури та судів, перевіряються відповідною службою у справах дітей шляхом: 1) обстеження умов проживання дитини (у разі проживання дитини в закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - його відвідання), під час якого особлива увага приділяється умовам проживання, виховання та розвитку дитини, ставленню до неї батьків або осіб, які їх замінюють, та найближчого соціального оточення дитини.

Для обстеження умов проживання дитини служба у справах дітей протягом трьох робочих днів залучає центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а в разі скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстокого поводження з нею або існування реальної загрози його вчинення - невідкладно (протягом доби), для здійснення екстреного втручання в ситуацію.

Про результати оцінки потреб дитини та її сім`ї (у разі наявності), подальшу соціальну роботу із дитиною, її сім`єю, зокрема надання їй (їм) необхідних соціальних послуг, центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді протягом семи робочих днів повідомляє службу у справах дітей за формами, передбаченими пунктами 11, 22 Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 896, а в разі виявлення фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстокого поводження з нею або існування реальної загрози його вчинення - невідкладно (протягом доби).

50. Пунктом 5 Порядку № 27 наказ про взяття дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, видається службою у справах дітей у разі підтвердження інформації про дитину, яка підлягає обліку, відповідно до пункту 4 цього Порядку: протягом місяця після виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, з підстав: проживання в сім`ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; систематичного самовільного залишення дитиною місця постійного проживання; протягом семи робочих днів після виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, з підстав: скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстокого поводження з нею або загрози його вчинення; залучення дитини до найгірших форм дитячої праці; переміщення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Інформація про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, вноситься до Журналу обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що ведеться за формою згідно з додатком до цього Порядку, та Єдиного електронного банку даних дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, шляхом заповнення електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, встановленою Мінсоцполітики України.

51. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

52. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2493-ІІІ).

53. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-ІІІ).

54. Одним з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону № 2493-ІІІ, є підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків

55. До основних обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування, визначених статтею 8 Закону № 2493-ІІІ, включено, зокрема такі, як додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

56. Статтею 19 Закону № 2493-ІІІ визначено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Проте, на сьогодні такого порядку законом не передбачено.

57. Водночас, згідно частини третьої статті 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

58. Згідно статті 147 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом від 10.12.1971 № 322-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КЗпП України), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

59. Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення, визначені статтею 147-1 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Цією ж статтею обумовлено, що на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

60. Згідно статті 148 цього ж Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

61. Вимогами статті 149 вищевказаного Кодексу визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

62. Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (в редакції станом на 26 вересня 2017 року, далі - Порядок № 950).

63. Відповідно до пункту 1 Порядку № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування у, визначених цим пунктом випадках.

64. Пунктом 2 Порядку № 950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює, зокрема особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

65. За приписами пункту 7 Порядку № 950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

66. Пунктом 8 Порядку № 950 визначено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

67. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. Спір у цій справі виник у зв`язку з притягненням позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавленням його премії, у зв`язку із таким притягненням.

69. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення процедури проведення службового розслідування відносно позивача, у зв`язку із його призначенням та затвердженням його результатів посадовою особою, яка на думку позивача не мала на це повноважень, позаяк ця особа не являлася керівником органу, у якому позивач працював, Верховний Суд приходить до таких висновків.

70. Особливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності за статтею 149 КЗпП України є те, що така відповідальність застосовується керівником органу, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника, тобто повинні мати місце відносини службового підпорядкування.

71. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління «Служба у справах дітей», структурним підрозділом якого є очолюваний позивачем відділ «Служба у справах дітей» Франківського району, входить до складу Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

72. Згідно з п.1.2 Положенням про управління «Служба у справах дітей» Франківського району Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові, заступнику міського голови з гуманітарних питань і підпорядкованим директору департаменту гуманітарної політики.

73. Аналіз змісту наказу директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 69-р від 13 грудня 2018 року «Про проведення службового розслідування» свідчить про те, що в ньому висвітлені підстави для проведення службового розслідування. Зокрема, згідно з пунктом 2 цього наказу службове розслідування проводилось відносно виконання посадових обов`язків працівниками суб`єктів виявлення та організації соціального захисту родини ОСОБА_4 .

74. Виходячи з положень пункту 4 частини 3 Порядку № 800 працівники відділу «Служба у справах дітей» Франківського району Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради є суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

75. Тож службове розслідування проводилось щодо усіх працівників суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які входять до структури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з метою виявлення причетних до неналежної організації соціального захисту родини ОСОБА_4 .

76. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що директор Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради мав повноваження призначати це службове розслідування та затверджувати його висновки.

77. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що права позивача у процедурі цього службового розслідування бути дотримані, зокрема у нього відбиралися письмові та усні пояснення (наявне в справі листування позивача з Управлінням «Служба у справах дітей» містило конкретне посилання на причини витребування пояснень - проведення службового розслідування), він запрошувався та був присутнім на засіданні комісії, знайомився з Актом за результатами проведеного службового розслідування.

78. Згідно з Актом за результатами проведеного службового розслідування, щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_4 , на засіданні комісії 09 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомив, що з сім`єю ОСОБА_4 працював особисто та залучав до роботи ОСОБА_7 .

79. Суди попередніх інстанцій встановили з паперової копії електронного доказу (а.с. 155-156 т.1), що 17 грудня 2018 року лист начальника Управління, в якому містився наказ «Про проведення службового розслідування» зареєстрований у системі електронного документообігу «ALFRESKO», за № 4-2608-609 та був доступним в особистому кабінеті позивача у цій системі. Тобто позивач мав можливість дізнатись про існування такого наказу.

80. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили аргументи позивача про те, що йому не дозволили скористатись правом, передбаченим підпунктом 3 пункту 7 Порядку № 950 щодо опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, виходячи з того, що він не звертався з відповідним клопотанням, як це і передбачено вказаним положенням Порядку № 950.

81. Вірними є висновки судів попередніх інстанцій на підставі досліджених в ході судового розгляду наявних в матеріалах справи доказів, що стан помешкання родини ОСОБА_4 станом на 07 грудня 2018 року засвідчує крайню необхідність вжиття зі сторони відповідних соціальних служб дієвих заходів для соціального захисту цієї родини.

82. 25 січня 2019 року комісія склала акт за результатами проведеного службового розслідування щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації, стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому констатовано порушення, зокрема, ОСОБА_1 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи і служби у справа дітей та спеціальні установи для дітей» та пункт 4 Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 № 27, а також не виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.10 посадової інструкції і не використання прав, наданих йому п.п. 3.2, 3.3 цієї ж інструкції.

83. При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що в наказі директора Департаменту від 30 січня 2019 року № 8-р «Про результати проведення службового розслідування» засвідчено факти за результатами проведення службового розслідування, а також ним доручено безпосередньому керівнику розглянути питання про притягнення до відповідальності позивача, що відповідає положенням КЗпП України.

84. Надаючи оцінку наказу в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 20-к від 01 лютого 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) ОСОБА_1», варто зауважити, що цей наказ винесений безпосереднім на той час керівником Управління «Служба у справах дітей».

85. Судами попередніх інстанцій також перевірено дотримання процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в порядку статті 149 КЗпП України.

86. Доречно зазначити, що ані КЗпП, ані Закону № 2493-ІІІ не передбачає такої обов`язкової стадії у справі про притягнення до дисциплінарної відповідальності службовця органу місцевого самоврядування як «службове розслідування».

87. Стаття 149 КЗпП України вимагає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

88. З цього приводу суди попередніх інстанцій установили, що 30.01.2019 в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики скерував позивачу лист № 4-2608-219 з проханням надати до 18 год. 00 хв. 31.01.2019р. письмові пояснення або письмову відмову від надання письмових пояснень, щодо виконання ним своїх службових обов`язків відносно розгляду питань, поширених у засобах масової інформації стосовно ситуації, яка склалась у родині ОСОБА_4 .

89. 31.січня 2019 року позивач звернувся до в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики із листом, в якому просив конкретизувати, з приводу виконання яких саме службових обов`язків, відносно розгляду яких саме питань, поширених у яких саме засобах масової інформації, стосовно якої ситуації у родині ОСОБА_4 ним мають бути надані пояснення.

90. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач необґрунтовано покликався на необхідність конкретизації обставини, оскільки він раніше вже надавав як письмові, так і усні пояснення комісії при проведенні службового розслідування та ознайомився з Актом за результатами проведеного службового розслідування, щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_4 .

91. 01 лютого 2019 року в.о. начальника управління В.Фридрак прибув у службовий кабінет позивача та зажадав від нього пояснень з приводу обставин, викладених в Акті за результатами проведеного службового розслідування, щодо розгляду питань, поширених у засобах масової інформації стосовно ситуації, яка склалась в родині ОСОБА_4 . Однак скаржник відмовився надавати такі пояснення.

92. Цього ж дня працівниками Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради складено Акт про відмову від надання ОСОБА_11 письмових пояснень. Вказаний Акт складено у присутності скаржника та зачитаний йому.

93. В силу приписів статті 149 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Водночас небажання останнього надавати такі пояснення не є перешкодою для накладення дисциплінарного стягнення.

94. За таких обставин Верховний Суд погоджується із правильністю висновків суду першої інстанції про дотримання відповідачем 1 порядку накладення дисциплінарного стягнення, визначеного статтею 149 КЗпП України.

95. Обраний вид накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани цілком обґрунтований та відповідає одному з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону № 2493-ІІІ, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

96. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга в межах доводів задоволенню не підлягає.

97. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

98. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

99. Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

101. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

103. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

104. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов