УХВАЛА

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 320/4616/20

адміністративне провадження № К/9901/3323/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №320/4616/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, виконуючого обов`язки начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області 27.01.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №320/4616/20, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень порушено питання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами та підтверджено належними доказами, що свідчать поважність причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі №320/4616/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, виконуючого обов`язки начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене листом № 7536/10/10-36-54-08 від 12.11.2019; визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, що полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» з ПДВ за звітній (податковий) період за жовтень 2019 року з додатками та доповненнями до неї; зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року; визнання протиправними дії в.о. начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській Дмитрієва І.В., які полягають у підписанні ним листа від 12.11.2019 №7536/10/10-36-54-08, Київський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення, оформлене листом Головного управління ДПС у Київській області 12.11.2019 вих. №7536/10/10-36-54-08 (код ЄДРПОУ - 43141377, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а). Зобов`язав Головне управління ДПС у Київській області повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2019 року з додатками та доповненням до неї із внесенням до інформаційних баз даних Державної податкової служби України відомостей з цієї податкової декларації, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

В той же час, як вбачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Київській області касаційної скарги, відповідач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається положення пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами й наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інших випадків, які б унеможливили застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що оскаржувані Головним управлінням ДПС у Київській області судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності не встановлені, обґрунтованих доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не наводить, тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №320/4616/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, виконуючого обов`язки начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова