Справа № 522/2202/21

№ 3/522/2387/21

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лонський І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є учасником бойових дій, проживаючого: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 року, приблизно о 11.00 годин, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання, вчинив відносно дружини домашнє психологічне насильство, а саме виражався нецензурною лайкою в її бік та шарпав за одяг.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 провину визнав повністю.

Ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Провина ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №143780 від 01.02.2021 року, заявою ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

З урахуваннямхарактеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю необхідним накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 61-12842св18 щодо стягнення судових витрат з учасників бойових дій вказано наступне.

Відповідно достатті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

На учасників бойових дій розповсюджується діяЗакону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту»від 22жовтня 1993року № 3551-XII, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.

Відповідно до частини другоїстатті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цьогоЗакону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Згідно із частиною 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» 06 листопада 2012 року № 5477-VI частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викласти в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеніЗаконом України«Про судовийзбір» від08липня 2011року № 3674-VI.

Відповідно доЗакону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб від 22.05.2018 року внесені зміни, зокрема, устаттю 5 Закону України «Про судовий збір»(пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»,від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що це стосується лише позову і він має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини першастатті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно усталеної практики Верховного суду (постанова від 27.06.2018 року у справі № 61-12842св18) відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»в першу чергу пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовкиЗакону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ).

Керуючись ст. ст. 24, 173-2, 221, 268, 283- 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.173-2КУпАП танакласти адміністративнестягнення увиді штрафуу розмірі10(десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 170 (сто сімдесят) гривень на користь держави.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсплати судовогозбору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.

Постанова підлягає оскарженню до Одеського апеляційного суду протягом 10 діб.

Суддя: І.В. Лонський

09.02.2021