Справа №521/19250/19

Провадження №2/521/429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи: Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про скасування державної реєстрації нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому просив скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Позов обґрунтований такими обставинами. Між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 30.08.2007 року був укладений договір іпотеки в забезпечення грошових зобов`язань позивача перед АКІБ «УкрСиббанк» за договором надання споживчого кредиту № 11206243000 від 30 серпня 2007 року та за договором № 11206279000 від 30 серпня 2007 року. В подальшому права кредитора за кредитним договором і договором про іпотеку від АКІБ «УкрСиббанк» перейшли до ПАТ «Дельта Банк». Сума кредиту, яка була отримана позивачем на підставі кредитного договору складала 120 000, 00 доларів США. Внаслідок економічної кризи позивач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором. Як зазначає позивач, в 2017 році ПАТ «Дельта Банк» намагався звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом реєстрації за собою права власності на іпотечне майно, шляхом подання відповідного позову до Малиновського районного суду м. Одеси, але 08.05.2018 року Апеляційний суд Одеської області скасував рішення суду першої інстанції. Позивачу стало відомо, що ПАТ «Дельта Банк» через Державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюту С.В. здійснило державну реєстрацію за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порушення мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та без повідомлення позивача.

17.02.2020 року представником АТ «Дельта Банк» подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що в зв`язку із невиконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором, банк скористався правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки, направивши на адресу ОСОБА_1 листа-вимоги від 07.09.2017 року, який було отримано позивачем 12.09.2017 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. До державного реєстратора АТ «Дельта Банк» звернулося 04.03.2019 року, після встановленого строку для усунення порушень кредитного договору. Тому, на думку відповідача, для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки державному реєстратору було надано всі документи, передбачені чинним законодавством. У відзиві представник відповідача ставить під сумнів також поширення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на спірні правовідносини, так як зазначає позивача ОСОБА_1 ймовірним власником декілька об`єктів нерухомого майна, що виключає поширення вказаного Закону на відносини, які склалися між сторонами.

В судове засідання позивач не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача АТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Третя особа в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити зважаючи на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

30 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони укладено іпотечний договір ( а. с. 9).

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно: квартира, загальною площею 66,5 кв. м., житловою площею 45,4 кв. м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності, яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 30.01.2001 року. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 757 957, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту № 11206243000 від 30 серпня 2007 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11206279000 від 30 серпня 2007 року.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» передано активи та кредитні зобов`язання на користь ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і право вимоги по договорах про надання споживчого кредиту № 11206243000 від 30 серпня 2007 року та № 11206279000 від 30 серпня 2007 року. Вказані обставини учасниками розгляду справи під час її розгляду не заперечувалися.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 19.07.2019 року (а. с. 5) 11 березня 2019 року Державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Манютою С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45886564.

Відповідно до вказаного рішення право власності на квартиру загальною площею 66,5 кв. м., житловою площею 45,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Підставами виникнення права власності на вказану квартиру є: іпотечний договір від 30 серпня 2007 року; лист - вимога, серія та номер: 02.4.1/1458/17, видана 29.09.2017 року, видавник ПАТ «Дельта Банк»; повідомлення, серія та номер: 6507805842589, видавник: Укрпошта; лист - вимога, серія та номер: 02.4.1/1023/17, видана 07.09.2017 року, видавник ПАТ «Дельта Банк»; повідомлення, серія та номер: 65059004120142, виданий 07.09.2017, видавник: Укрпошта.

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли внаслідок забезпечення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, та регулюються Розділом І Книги 5 ЦК України, який регулює загальні положення про зобов`язання, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною третьою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2 Іпотечного договору від 30 серпня 2007 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.4 Іпотечного договору від 30 серпня 2007 року передбачено, що звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.1 Іпотечного договору передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.2 Договору Іпотеки передбачено обов`язок іпотекодержателя надіслати рекомендоване повідомлення іпотекодавцю про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, яка діяла на час реєстрації права власності на спірну квартиру, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із матеріалів реєстраційної справи № 1782702551101 щодо квартири АДРЕСА_1 вбачається, що 07 вересня 2017 року на адресу ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» направлено лист-вимога № 02.4.1/1023/17 з вимогою в шестидесятиденний строк виконати на користь АТ «Дельта Банк» зобов`язання за кредитним договором (а. с. 114).

Із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається, що ОСОБА_1 не отримував лист-вимогу, про що свідчить відсутність його підпису на рекомендованому повідомленні (а. с. 113).

Таким чином, суд вважає, що державним реєстратором при реєстрації права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, порушено вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 щодо наявності підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Вказані обставини повинні були бути підставою для державного реєстратора у прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Дельта Банк».

Задовольняючи позов, суд виходить із того, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 цього Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 66,5 кв. м. та яка використовується, як місце постійного проживання позивачем, який не має іншого житла, що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого 11.03.2019 року (а. с. 97-108), не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договорів про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2007 року № 11206243000, та № 11206279000, укладених в іноземній валюті.

Таким чином, у Державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) та у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, (провадження № 14-45цс20).

При таких обставинах, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк є обґрунтованим та таким, який належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 1,35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 1, 10, 11, 38 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, за участю третьої особи: Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», код ЄДРПОУ 42474669, 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, офіс 502, про скасування державної реєстрації нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності № 30629696 від 04 березня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 774 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року.

Суддя: Ю.В. Тополева