Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо оплати наданих Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" послуг з депозитарного обліку цінних паперів (ведення рахунку в цінних паперах) в сумі 2 935,66 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості за надані позивачем послуги з депозитарного обліку цінних паперів (ведення рахунку в цінних паперах) відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 935,66 грн. з оплати наданих позивачем послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення втрати від інфляції - 24,86 грн.; 3 % річних - 46,69 грн. та 188,13 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК УКраїни) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що в разі порушення строків оплати Послуг, Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості у розмірі 3 195,34 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код 19020407; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик,10) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код 00032112; 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127) 2935,66 (дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн. основної заборгованості, 188,13 (сто вісімдесят вісім) грн. пені, 46,69 (сорок шість) грн. - 3 % річних, 24,86 (двадцять чотири) грн. - інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.02.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук