ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2021Справа № 910/30/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Національного антикорупційного бюро України, м. Київ

до

1. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

2. Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» («Kalouma Holdings Limited»), м. Нікосія, Республіка Кіпр

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Національний банк України, м. Київ

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

Представники:

від позивача: Клименко Є.С.;

від відповідача-1: Шутов О.О.;

від відповідача-2: Гаврилова О.Ю.;

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: Каратун Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ/позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»/відповідач-1) та Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» («Kalouma Holdings Limited») (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин укладений з порушенням вимог частини першої статті 203, частини третьої статті 228, статей 509, 510, 1046 Цивільного кодексу України, пунктів 3.9, 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція №368) та не відповідає положенням частини першої статті 207 Господарського кодексу України, оскільки суперечить економічним інтересам держави, спрямований на підрив стабільності банківської системи.

Господарський суд міста Києва (суддя Пінчук В.І.) рішенням від 27.06.2019 у задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 скасував та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги НАБУ, зокрема, визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» («Kalouma Holdings Limited»), а також присудив до стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь НАБУ 1 762,00 грн відшкодування судового збору за подання позовної заяви та 2 643,00 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Верховний Суд постановою від 13.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 скасував, а справу №910/30/19 передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 у справі № 910/30/19 зазначив, що суд апеляційної інстанції не навів жодного спростування висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивач при зверненні з цим позовом не довів, що даний позов спрямований на захист інтересів держави і суспільства. Зокрема, оскаржувана постанова не містить висновків про те, яким чином оспорюваний правочин порушує інтереси держави і суспільства. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися обставини, які підлягають дослідженню у даній категорії спорів, зокрема стосовно того у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, не обґрунтовано наявності ознак корупційного діяння (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції») при його укладенні, не обґрунтовано та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та виконанням НАБУ покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом №1698-VII". За висновком касаційної інстанції у пункті 11 постанови апеляційний господарський суд усунувся від дослідження зазначених обставин, що свідчить про невідповідність його висновків у цій частині висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.10.2019 у справі №910/8287/18.

03.11.2020 матеріали справи №910/30/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу судових справ між суддями передані для розгляду судді Бондарчук В.В.

Господарський суд міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) ухвалою від 04.11.2020 прийняв справу №910/30/19 до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.12.2020.

07.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення у справі, в яких Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» зазначає, що оспорюваний договір відступлення права вимоги є змішаним договором, який включає елементи відступлення права вимоги та передання відступного. Зокрема, оспорюваний договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Інструкції №368 і виконано сторонами в частині передання відступного. Також відповідач-2 стверджує, що позивачем не надано доказів та обґрунтування в чому полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, а також наявності у сторін наміру на порушення інтересів держави і яким саме чином вони порушені.

07.12.2020 суд відклав підготовче засідання на 17.12.2020.

15.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких НАБУ зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що банк, всупереч положенням п. 3.9 та п. 3.16. Інструкції НБУ № 368 уклав договір з інвестором, відповідно до якого передав інвестору кошти, які не є відсотками за договором субординоваого боргу, а також не подав до Національного банку України пакет документів для отримання дозволу щодо зміни інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу. Таким чином, дії ПАТ «Дельта Банк» щодо заміни нового кредитора у зобов`язанні за договором субординованого боргу, ставить під загрозу стабільність банківської системи України.

17.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли пояснення по справі, в яких ПАТ «Дельта Банк» позовні вимоги визнав у повному обсязі.

17.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021.

28.01.2021 у судове засідання з`явились представники НАБУ, ПАТ «Дельта Банк», Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» та НБУ. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник НАБУ позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник ПАТ «Дельта Банк» проти задоволення позову не заперечував, натомість представник Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, які подані з урахуванням постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі 910/30/19.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012 між Акціонерним товариством «Дельта Банк», назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (заставодавець) та Meinl Bank Aktiengesellschaft (заставодержатель і/або кредитор) укладено договір застави та зберігання для відкриття кредитної лінії Silisten Tradings Limited (позичальник) на суму 50 млн доларів США. Згідно з умовами вказаного договору, ПАТ «Дельта Банк» надав Meinl Bank Aktiengesellschaft грошові кошти, розміщені на кореспондентському рахунку в Meinl Bank Aktiengesellschaft, на суму до 95 000 000,00 доларів США у заставу за зобов`язаннями компанії Silisten Tradings Limited.

22.10.2012 між Компанією «Silisten Tradings Limited» (позичальник) та Meinl Bank Aktiengesellschaft (кредитор) укладено кредитний договір, з урахуванням трьох поправок, на суму позики до 110 млн доларів США.

22.10.2012 між Meinl Bank Aktiengesellschaft (кредитор) та АТ «Дельта Банк» (отримувач) укладено угоду про передачу прав, згідно з якою кредитор передає отримувачу переуступку усіх заставних прав Meinl Bank Aktiengesellschaft перед Компанією «Silisten Tradings Limited» (позичальник), сума кредиту 50 млн доларів США.

21.03.2013 між ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк-боржник) та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» (далі - інвестор) укладено договір №1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - договір №1).

Відповідно до п. 1.1. договору №1, інвестор за цим договором передає в управління банку-боржнику з метою підвищення рівня капіталізації незабезпечені грошові кошти на умовах субординованого боргу (у вигляді позики) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня) згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, у розмірі 96 670 000,00 доларів США, які відповідно до цього договору не можуть бути взяті з банка-боржника раніше 5 (п`яти) років, а у разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника повертаються інвестору після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

Згідно п. 1.4. договору №1 банк-боржник зобов`язується повернути кошти по закінченню 10 (десяти) років з моменту надходження їх на зазначений рахунок, проте не пізніше 21 березня 2023 року.

Пунктом 3.2.2. договору №1 передбачено, що банк-боржник має право достроково здійснити погашення субординованого боргу за власною ініціативою та за згодою інвестора за умови отримання дозволу НБУ на дострокове погашення субординованого боргу.

В п. 3.3.3. договору №1 встановлено, що інвестор зобов`язаний не заявляти вимоги до банку-боржника щодо погашення останнім суми субординованого боргу раніше ніж через 5 років з дати перерахування.

У відповідності до п. 4.3. договору №1 зарахування зустрічних однорідних вимог за цим договором не допускається.

28.03.2013 Компанія перерахувала грошові кошти в сумі 96 670 000,00 доларів США на рахунок АТ «Дельта Банк».

29.03.2013 між АТ «Дельта Банк» (далі - новий кредитор/боржник) та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» (далі - первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги.

У п. 1 цього договору наведені наступні визначення.

Договір субординованого боргу - договір №1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013, укладений між первісним кредитором та боржником.

Право вимоги - визначені станом на дату укладення цього договору права вимоги до боржника, щодо виконання обов`язків по погашенню часткової суми заборгованості боржника перед первісним кредитором субординованого боргу в розмірі не більше 95 000 000,00 доларів США.

Кредитний договір - кредитний договір від 22.10.2012, укладений між позичальником та кредитором.

Позичальник - Компанія «Silisten Tradings Limited».

Кредитор - Meinl Bank Aktiengesellschaft.

Договір зберігання та застави - договір зберігання та застави від 22.10.2012, укладений між боржником та кредитором в забезпечення виконання позичальником кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги, новий кредитор приймає право вимоги, та зобов`язується сплатити первісному кредитору ціну права вимоги за цим договором.

Згідно п. 2.2. договору ціна права вимоги, що передається за цим договору визначена сторонами та дорівнює номінальній сумі грошових коштів, що будуть списані з рахунку нового кредитора за договором зберігання та застави, про що новий кредитор письмово повідомляє первісного кредитора. З моменту набрання чинності цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплатити суму боргу у розмірі не більше 95 000 000 000 мільйонів доларів США 00 центів.

З моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати суми боргу у розмірі не більше 95 000 000,00 доларів США (п. 2.3. договору).

У відповідності до п. 3.1 договору за право вимоги, яке передається відповідно до умов цього договору, новий кредитор оплачує первісному кредитору ціну визначену у пункті 2.2. цього договору.

В п. 5.7. договору сторони погодили, що з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор відступає первісному кредитору належне йому право вимоги до позичальника у розмірі суми, яка фактично списана кредитором згідно договору зберігання та застави, а первісний кредитор одночасно втрачає право вимоги до нового кредитора за договором субординованого боргу у сумі фактичного списання кредитором згідно договору зберігання та застави.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту списання кредитором грошових коштів з рахунку нового кредитора/боржника за договором зберігання та застави.

12.04.2013 Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України прийнято рішення № 208 про надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу ПАТ «Дельта Банк», яким вирішено надати ПАТ Дельта Банк» дозвіл на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку від інвестора - нерезидента юридичної особи Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» (Кіпр) у сумі, еквівалентній 96,67 млн. дол. США, за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, установленим на звітну дату, на термін до 21.03.2023 відповідно до договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013 №1.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія «Silisten Trading Limited» не виконала зобов`язання перед Meinl Bank Aktiengesellschaft, у зв`язку з чим 19.01.2015 були списані кошти заставодавця - ПАТ «Дельта Банк» - у розмірі 87 294 251,67 доларів США.

При цьому, право вимоги до компанії Silisten Trading Limited перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

19.01.2015 відповідно до пункту 8.1, набув чинності договір відступлення права вимоги, Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» втратила право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» на таку ж суму за договором № 1.

Натомість, Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» отримала право вимоги до компанії Silisten Trading Limited.

При цьому, Компанія 02.11.2015 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з кредиторською вимогою від 15.10.2015, згідно якої просить визнати Компанію кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованостями в тому числі за договором № 1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013, станом на 02.03.2015 борг складає 96 670 000,00 доларів США - тіло кредиту, 2 106 611, 46 доларів США - нарахованих відсотків.

Разом із тим, за твердженням відповідача-2, Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» було направлено на адресу Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» лист від 02.12.2018, в якому компанія повідомила про те, що сума зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» перед Компанією «Калуми Холдінгз Лімітед» зменшилось на 87 294 251,67 доларів США у зв`язку з тим, що 19.01.2015 цей договір було реалізовано на цю суму.

Отже, НАБУ стверджує, що спірний правочин укладений з порушенням вимог частини першої статті 203, частини третьої статті 228, статей 509, 510, 1046 Цивільного кодексу України, пунктів 3.9, 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 та не відповідає положенням частини першої статті 207 Господарського кодексу України, оскільки суперечить економічним інтересам держави, спрямований на підрив стабільності банківської системи.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у цій справі, зазначив таке.

Оскаржувана постанова апеляційної інстанції не містить висновків про те, яким чином оспорюваний правочин порушує інтереси держави і суспільства. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися обставини, які підлягають дослідженню у даній категорії спорів, зокрема стосовно того у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, не обґрунтовано наявності ознак корупційного діяння (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") при його укладенні, не обґрунтовано та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та виконанням НАБУ покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом № 1698-VII". З огляду на викладене, апеляційний господарський суд усунувся від дослідження зазначених обставин, що свідчить про невідповідність його висновків у цій частині висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.10.2019 у справі №910/8287/18.

Водночас, доводи позивача, якими обґрунтовується наявність підстав для звернення з цим позовом до суду, також залишилися поза увагою суду першої інстанції. Доводи суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звернення позивача з цим позовом зводяться до висновків про необґрунтованість наведених позивачем доводів, проте не містять аналізу та оцінки таких доводів з урахуванням усіх необхідних обставин, які підлягають дослідженню у даній категорії спорів.

Отже, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За положеннями ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у даній справі є Національне антикорупційне бюро України.

За приписами ч. 1 ст.1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» - національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч. 2 ст. 53 ГПК України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 13 частиною 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, передбачено, що Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України

Ураховуючи призначення НАБУ як державного правоохоронного органу, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових, і до завдань якого належать протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеки, позов НАБУ повинен бути спрямований на захист інтересів держави і суспільства, у зв`язку з чим відповідне обґрунтування порушення інтересів держави і суспільства покладається саме на нього.

Аналогічний висновок мітиться в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/8287/18.

Отже, НАБУ стверджує, що порушення інтересів держави полягає в тому, що банк, всупереч положенням п. 3.9 та 3.16. Інструкції НБУ № 368 уклав договір з інвестором, відповідно до якого передав інвестору кошти, які не є відсотками за договором субординоваого боргу, а також не подав до Національного банку України пакет документів для отримання дозволу щодо зміни інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що є підставами для визнання спірного договору недійсним.

Так, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з розділом 1 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 368 від 28.08.2001 (далі - Інструкція) в редакції, чинній на час укладення спірного договору, ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до п. 1.1. Розділу ІІ Інструкції, регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків 2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

При цьому, ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов`язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і наданих фінансових зобов`язань (визначати їх класифікацію) та здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року N 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2012 року за N 231/20544.

У відповідності до п. 1.2. Розділу ІІ Інструкції, регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Пунктом 1.4. Розділу ІІ Інструкції, встановлено, що додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається, в тому числі з субординованого боргу, що враховується до капіталу (субординований капітал).

В п. 1.5. Розділу ІІ Інструкції визначено, що субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п`яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п`яти останніх років дії договору. Субординований борг може включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (зі змінами) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня) (п. 1.1. Розділу ІІІ Інструкції).

Згідно п. 1.2. Розділу ІІ Інструкції залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором.

Судом встановлено, що між Компанією «Silisten Tradings Limited» та Meinl Bank Aktiengesellschaft укладено кредитний договір від 22.10.2012, при цьому ПАТ «Дельта-Банк» виступило заставодавцем в забезпечення виконання боржником - Компанії «Silisten Tradings Limited» своїх зобов`язань перед Meinl Bank Aktiengesellschaft. Одночасно із цим, згідно з договором про передачу прав від 22.10.2012, Meinl Bank Aktiengesellschaft передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до Компанії «Silisten Tradings Limited» на суму невиконаного боржником зобов`язання за кредитним договором.

Отже, у разі неналежного виконання Компанією «Silisten Tradings Limited» своїх зобов`язань перед Meinl Bank Aktiengesellschaft за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» задовольняє вимоги Meinl Bank Aktiengesellschaft і одночасно стає кредитором Компанії «Silisten Tradings Limited».

Так, судом встановлено, що Компанія «Silisten Trading Limited» не виконала зобов`язання перед Meinl Bank Aktiengesellschaft, у зв`язку з чим 19.01.2015 були списані кошти заставодавця - ПАТ «Дельта Банк» - у розмірі 87 294 251,67 доларів США.

Таким чином, право вимоги до Компанії «Silisten Trading Limited» перейшло до ПАТ «Дельта Банк» на суму 87 294 251,67 доларів США.

Крім того, судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» укладено договір № 1 від 21.03.2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу, відповідно до якого Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» передає в управління банку-боржнику з метою підвищення рівня капіталізації незабезпечені грошові кошти на умовах субординованого боргу (у вигляді позики) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня) згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, у розмірі 96 670 000,00 доларів США, які відповідно до цього договору не можуть бути взяті з банка-боржника раніше 5 (п`яти) років, а у разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника повертаються інвестору після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 28.03.2013 Компанія перерахувала грошові кошти в сумі 96 670 000,00 доларів США на рахунок АТ «Дельта Банк».

Так, пунктом 3.9. Розділу ІІ Інструкції передбачено наступне. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов`язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання

банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.

Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов`язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов`язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов`язаними з ним особами).

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається.

Отже, з наведеного вбачається, що банк-боржник може здійснювати операції з інвестором у випадку, якщо такі операції не призводять до кредитування інвестора або до зустрічних вкладень між банком-боржником та інвестором.

Тобто, забороняється здійснювати будь-які операції між банком та інвестором щодо передання інвестору коштів або майна банка, що одночасно призведе до зменшення активів банку.

Судом встановлено, що 29.03.2013 між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого відповідач-2 відступає відповідачу-1 належне йому право вимоги, відповідач-1 приймає право вимоги, та зобов`язується сплатити відповідачу-2 ціну права вимоги за цим договором.

При цьому, в п. 5.7. договору сторони погодили, що з моменту набрання чинності цим договором, ПАТ «Дельта Банк» відступає Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» належне йому право вимоги до Компанії «Silisten Trading Limited» у розмірі суми, яка фактично списана Meinl Bank Aktiengesellschaft згідно договору зберігання та застави, а Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» одночасно втрачає право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за договором субординованого боргу у сумі фактичного списання Meinl Bank Aktiengesellschaft згідно договору зберігання та застави.

Відповідно до п. 8.1. договору відступлення права вимоги передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту списання кредитором грошових коштів з рахунку нового кредитора/боржника за договором зберігання та застави.

Таким чином, у зв`язку із неналежним виконанням Компанією «Silisten Trading Limited» своїх зобов`язань перед Meinl Bank Aktiengesellschaft за кредитним договором, 19.01.2015 відбулось списання коштів ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 87 294 251,67 доларів США, внаслідок чого у ПАТ «Дельта Банк» виникло право вимоги до Компанії «Silisten Trading Limited».

Разом із тим, того ж дня, 19.01.2015 набув чинності договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» втратила право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» на суму 87 294 251,67 доларів США, одночасно набувши право вимоги до Компанії «Silisten Trading Limited».

Тобто, з наведеного вище вбачається, що фактично відступлення права вимоги не призвело до зменшення активів ПАТ «Дельта Банк», навпаки, шляхом відступлення Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» права вимоги до Компанії «Silisten Trading Limited» на суму 87 294 251,67 доларів США, банк зменшив субординований борг на цю суму.

Отже, ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1, при укладенні оспорюваного договору були враховані інтереси банку щодо уникнення зменшення його активів.

Щодо посилання позивача на порушення приписів, встановлених п. 3.16. Інструкції № 368, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.16. Розділу ІІ Інструкції, у разі заміни Інвестора банк-боржник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов`язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов`язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу). Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комісія Національного банку приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

З наведеної норми вбачається, що у разі заміни інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу банк-боржник зобов`язаний отримати у Національного банку України дозвіл щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового інвестора у відповідності до порядку наведеному у п. 3.16 Інструкції.

Разом із тим, умовами договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013 не передбачено залучення нового інвестора, оскільки за умовами цього договору відбулось зменшення боргу ПАТ «Дельта Банк» перед Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» на суму фактично списаних коштів за договором зберігання та застави від 22.10.2012, укладеного між банком та Meinl Bank Aktiengesellschaft.

При цьому, Компанія «Калума Холдінгз Лімітед» стверджує, що заборгованість ПАТ «Дельта Банк» за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013 зменшена на 87 294 251,67 доларів США, про що було повідомлено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк».

Суд також зазначає, що визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.03.2013 призведе до порушення інтересів банку та кредиторів ПАТ «Дельта Банк» з огляду на те, що останній буде зобов`язаний повертати грошові кошти, отримані за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013 у повному обсязі.

Водночас, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.10.2020 у цій справі, та ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що Національним антикорупційним бюро України не наведено суду належного обґрунтування яким саме чином оспорюваний договір порушує інтереси держави та суспільства.

За вказаних обставин, позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Компанією «Калума Холдінгз Лімітед» задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 145, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Національному антикорупційному бюро України відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 09.02.2021.

Суддя В.В. Бондарчук